17 вересня 2019, 12:52

Медіація — нова фішка комунікації

Опубліковано в №38-39 (692-693)

Тетяна Сидоришина
Тетяна Сидоришина «ТОТУМ, ЮФ» адвокат

Медіація — це нова культура діалогу, яку потрібно розвивати не тільки в бізнесі та в нашому житті, але й запроваджувати на законодавчому рівні. Сучасні компанії, «акули бізнесу», для вирішення своїх спорів дедалі частіше обирають інститут медіації, який передбачає залучення посередника (медіатора) для вирішення спору. Для того щоб зрозуміти суть медіації, а також яку важливу роль вона відіграє у процесі ведення бізнесу, необхідно детально зупинитися на визначенні поняття медіації, особливостях, способах і техніках, які застосовують медіатори у своїй роботі.

Техніки та методи медіації

Існує багато професійних технік та методів медіації, серед яких можна виділити наступні.

  • Процесом керує нейтральний посередник, який не представляє жодну зі сторін. Він ретельно опрацьовує порядок денний спілкування між сторонами, роз'яснює їм техніку постановки питань, розробляє модель питань, які будуть поставлені кожній зі сторін. Медіатор спонукає сторони аналізувати конфлікт, який між ними виник. Це дуже важливий крок, адже від пріоритетності та правильності питань, які ставить медіатор, залежить остаточний результат, тобто домовленість сторін.
  • Медіація допомагає знайти спільне рішення, яке задовольнить усі сторони. Вирішення спору за допомогою медіатора допомагає зняти емоційне напруження, яке виникає, коли сторони самостійно намагаються досягти згоди й кожна «тягне на себе ковдру». Медіатор, завдяки своїй професійності, пояснює сторонам, що незалежно від конфлікту, який між ними стався, необхідно зберігати спокій, адже саме цей факт може пом'якшити опонента. Щоб дійти консенсусу, важливо уникати агресії, не відповідати грубістю на грубість і контролювати свої емоції, за допомогою техніки періодичного уточнення позиції сторін, вказувати на переваги досягнутих домовленостей, а не на помилки опонента, чим безпосередньо повинен займатися медіатор.
  • Ще однією технічною особливістю медіаціє є те, що медіатор проводить структуровані переговори без зайвих слів та інформації. За допомогою техніки активного слухання і перефразування медіатор допомагає сторонам роз'яснити спірні моменти, уточнити деталі, звернути увагу на важливі умови.
  • У процесі медіації завжди досягається позитивний результат, який в майбутньому дозволить укладати мирові угоди в суді або взагалі уникати стадію вирішення спору в судовому порядку. Медіатор допомагає сторонам конфлікту розшукати потрібну інформацію по суті питання, якщо відомості, якими володіють сторони, неповні або неправильні чи допускають різні тлумачення. Наприклад, якщо існує різне тлумачення юридичного документа, а медіатор не може пояснити суть документа, він може порадити сторонам у разі потреби звернутися до спеціаліста (зокрема, до адвоката).
  • Окрім того, у процесі використання медіації у робочих аспектах медіатор допомагає сторонам значно зекономити свій час, а також гроші, оскільки довготривалі та затратні судові процеси, залучення відповідних фахівців (для здійснення правової допомоги, проведення експертиз тощо) потребують значних коштів. Медіатор, поставивши правильні запитання та структуровано підійшовши до процесу переговорів, допомагає сторонам швидко досягти домовленостей. За допомогою техніки фіксації сторін на моментах єдності та згоди медіатор економить емоційні зусилля сторін, їхній час та гроші. Витрати сторін медіації обмежуються виплатою винагороди медіатору, розмір якої визначається за погодженням сторін і медіатора та фіксується в угоді про застосування медіації.
  • Варто зазначати, що сторони за участю медіатора можуть приймати нестандартні рішення, які вони не змогли б прийняти у повсякденному житті, за допомогою методу зближення позицій сторін вони досягають позитивного успіху, оскільки не обмежені у часі та предметі їхньої розмови, а вільні у своїх намірах і пропозиціях. Таким чином, сторони приймають нестандартні рішення та шляхи вирішення конфлікту. Саме такий варіант, у разі згоди на це сторін, лягає в основу медіаційної угоди.

Медіація чи переговори? Суттєві відмінності

Варто зауважити, що багато хто порівнює медіацію з переговорами, але це неправильно. Переговори ведуть від початку представники сторін з опонуючими позиціями, які не можуть контролювати процес переговорів, оскільки кожен бажає дійти результату на свою користь. Тому відбуваються так звані «позиційні торги». Кожна сторона переконує іншу сторону у своїй правоті. Звичайно, в цьому двобої перемагає сильніший опонент. До того ж не обов'язково це може бути сторона з сильнішими аргументами, а просто сторона з впевненішим представником. Результатом переговорів є компроміс, а в медіації — консенсус. У медіації медіатор працює з інтересами, залучаються мінімум емоцій та враховується баланс сил учасників медіації.

Закріплення медіації на законодавчому рівні

Сьогодні багато суперечок ведеться щодо запровадження ролі медіації на законодавчому рівні. Чимало дискусій відбуваються щодо реалізації інституту медіації в Україні, адже медіація як процес досудового врегулювання спорів містить багато переваг для сторін, на відміну від довготривалого судового розгляду.

За весь цей період на розгляд Парламенту було подано не один законопроєкт. Однак, на жаль, вони не знайшли підтримки у народних депутатів. Останній проєкт «Про діяльність у сфері медіації» №10425 був знятий з розгляду Парламентом, у зв'язку з розпуском Верховної ради. Однак проблема досі залишається актуальною та невирішеною.

Нещодавно була проведена конференція «Законодавче врегулювання медіації в Україні», на якій були присутні адвокати, науковці та медіатори з усієї України. На конференції стало зрозуміло, що медіація — це складний інститут. Напевно, ми ще не скоро побачимо її закріплення на законодавчому рівні. Дискусії розгорілися, коли медіатори почали виступати за обов'язковість запровадження медіації в різних правовідносинах (сімейних, фіскальних, господарських спорах тощо). Однак спільної думки не дійшли.

Окрім того, медіаторам було запропоновано спробувати саморегульовану модель, яка діє в адвокатурі. Це так звана єдина Всеукраїнська асоціація медіаторів, яка визначає загальні принципи діяльності та засади доступу до професії, кваліфікаційні та дисциплінарні органи. Проте думка не знайшла підтримки від усіх, адже вважається, що подібна централізація неможлива, оскільки в різних галузях, в яких відбуваються суперечки, можуть висуватися різні вимоги до медіаторів. Тому навіть проведення спільних зустрічей для обговорення важливих положень прийняття майбутнього закону не закінчилося успіхом.

На мою думку, надмірна зарегульованість інституту медіації просто її знищить та ще довго не буде підніматися питання щодо її становлення, а сторони конфлікту так само звертатимуться за захистом своїх інтересів до «старих добрих» інститутів судової влади. Тому прийняття закону є дуже важливим, але він має бути рамковим, визначати загальні положення, які деталізуватиме спільнота.

Український досвід застосування процедури медіації

Попри відсутність спеціального законодавства, Україна має досвід застосування процедури медіації, який підтверджує високу ефективність цього інституту у процесі вирішення конфліктів. Згідно з даними Міністерства юстиції України, починаючи з 2003 р. активно проводяться експерименти в судах (зокрема, у Києві, Харкові, Івано-Франківську тощо). Також на території України діє низка Регіональних груп медіації, які об'єдналися в Асоціацію груп медіації України та Український центр порозуміння, який активно займається впровадженням програм примирення потерпілих і правопорушників та просвітницькою діяльністю у цій сфері.

Навіть така незначна за обсягом практика застосування відновних процедур засвідчила, що медіація у кримінальному судочинстві має багато переваг у порівнянні із загальним судовим порядком розв'язання «кримінально-правових конфліктів». Чинне українське законодавство має основи для запровадження процедури медіації, насамперед, це інститут примирення у кримінальному законодавстві. Ст. 45, 46 Кримінального кодексу України та ст. 72, 8 Кримінально-процесуального кодексу України встановлені підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дієвим каяттям та у зв'язку з примиренням винного з потерпілим. Однак широкому застосуванню вказаних норм на практиці перешкоджає відсутність детальної регламентації процедури примирення в законодавчих актах, а також обмежене коло справ, у яких можна застосовувати цю процедуру.

Досвід законодавчого закріплення медіації в іноземних країнах

Варто зазначати, що Сполучені Штати Америки були першою країною, яка закріпила інститут медіації на законодавчому рівну. Вже у 1981 р. Каліфорнія стала першим штатом, де медіація була запропонована для вирішення суперечок, пов'язаних з опікою над дітьми. Для американців дуже важливим є нерозголошення конфіденційної інформації. В США більше ніж 250 правил конфіденційності та привілеїв, що діють в різних штатах, визначають питання про те, яка саме інформація може бути розкрита у процесі медіації без побоювання її подальшого поширення. З цією метою був розроблений Однаковий закон про медіацію (The Uniform Mediation Act).

Медіація розповсюджена в більшості країн вже понад 25 років. Зокрема, цей процес успішно розвивається в Європі (Австрії, Бельгії, Великій Британії, Норвегії, Німеччині, Фінляндії, Польщі), Австралії, Новій Зеландії та в інших країнах. Що стосується європейської практики запровадження медіації, то Директива 2008/52/ЄC Європейського Парламенту та Ради з певних аспектів медіації у цивільних і комерційних справах, затверджена у 2008 р., передбачає імплементацію норм у законодавство держав-членів. Зазначена Директива закріплює основні принципи проведення та запровадження процедури медіації в національне законодавство країн-членів ЄС.

Отже, інститут медіації широко застосовується в різних країнах, тому його законодавче закріплення є дуже важливим кроком для України. До того ж це відповідатиме загальній позиції України щодо гармонізації національного законодавства із законодавством Європейського Союзу. Адже питанню примирних процедур присвячена ціла низка рекомендацій та рішень Ради Європи. Зокрема, Рекомендації №R (99) 19 «Про посередництво у кримінальних справах» від 15.09.1999 р., яка є одним з основних документів Ради Європи щодо реалізації програм відновного правосуддя, а також Основоположного рішення Ради Європейського Союзу від 15.03.2001 р. «Про місце жертв злочинів у кримінальному судочинстві» (2001/220/JHA), які наголошують на необхідності розвитку та впровадження програм відновного правосуддя в національні системи права.

Висновки

Підсумовуючи, слід зазначити, що медіація — це дуже важливий інститут, запровадження якого дозволить не тільки уникнути довготривалої судової тяганини, але й надасть сторонам можливість дійти консенсусу у процесі вирішення спорів. Наразі триває доопрацювання законопроєкту №10425, але запропоновані положення до майбутнього закону вже зможуть дати ефективний та якісний розвиток медіації в Україні.

07.08.2019 р. Україна підписала в Сінгапурі Конвенцію ООН щодо медіації. Україна стала однією з 46 країн-підписантів цього важливого міжнародного договору. Сподіваємося, що його реалізація сприятиме посиленню ролі медіації як альтернативи арбітражу для вирішення міжнародних комерційних спорів та загалом здійснить позитивний вплив на розвиток міжнародної торгівлі.

Варто зауважити, що вже сьогодні (без чинного закону) медіація в Україні часто використовується як спосіб примирення потерпілого і правопорушника, для захисту прав споживачів, вирішення трудових та сімейних спорів. Показником ефективності медіації в Україні є саме виконання сторонами домовленостей, досягнутих у процесі медіації. Медіація є добровільною. Якщо сторони дійшли згоди врегулювати спір, застосовуючи медіацію, то це означає про стовідсоткову готовність виконати досягнуті ними домовленості.

Репутація та професіоналізм є найважливішими характеристиками медіатора, які варто берегти, попри відсутність законодавчого регулювання, адже це найголовніший стримувальний чинник відповідальності професіонала в будь-якій сфері. Медіація в Україні насправді є реальною справою, яку потрібно розвивати, покращувати, вдосконалювати та обов'язково закріпити на законодавчому рівні.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати