Питання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та запровадженого у зв’язку із цим карантину сьогодні, мабуть, є найбільш обговорюваними та дискусійними. Дійсно, карантин, який було установлено з 12 березня та дію якого продовжено до 24 квітня, пов’язані із ним обмежувальні заходи та заборони вплинули чи не на всі аспекти життєдіяльності.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За доволі короткий період часу значна кількість суб’єктів господарювання зупинила свою роботу або суттєво зменшила об’єми виробництва, поставки товарів, надання послуг тощо, велику кількість працівників відправлено у відпустки за власний рахунок, на неповний робочий день чи на віддалену роботу. За різними оцінками та прогнозами експертів, опитуваннями членів бізнес асоціацій, у випадку продовження карантинних заходів у найближчі кілька місяців, ситуація може значно погіршитися, значна кількість підприємців просто не зможуть дозволити собі утримувати власні компанії та працівників.
Зазначене та багато іншого не могло не вплинути і на виконання договірних зобов’язань. Відповідно, чи не усіх цікавлять питання:
- чи можу я за даних умов не виконувати договірні зобов’язання чи звільнитися від відповідальності за їх порушення;
- чи зможе виконати зобов’язання переді мною мій контрагент;
- чи можна вжити заходів для мінімізації ризиків.
Які ж обмеження запроваджено?
Для розуміння того чи і яким чином карантин вплинув на можливість виконання договору, потрібно повернутися до запроваджених в Україні заходів та обмежень та уважно проаналізувати чи дійсно можуть такі обмеження вплинути на виконання кожного окремого зобов’язання і основне – чи зможе компанія довести вплив цих обмежень перед власним контрагентом чи судом.
Слід нагадати, що серед обмежень чи інших нововведень, які тою чи іншою мірою можуть мати вплив на виконання договірних зобов’язань запроваджені наступні:
- заборона роботи суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів.
При цьому, вказана заборона не поширюється на:
- торгівлю продуктами харчування, пальним, деталями та приладдям для транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами, садивним матеріалом, засобами зв’язку та телекомунікацій тощо;
- діяльність з надання фінансових послуг, продажу, надання в оренду, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, ремонту техніки, медичну практику, торгівлю та надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень та ряд інших видів діяльності.
- закриття пунктів пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського залізничного, повітряного, автомобільного (для автобусів) сполучення;
- заборона перетинання державного кордону на в’їзд в Україну для іноземців та осіб без громадянства;
- заборона пасажирського перевезення громадян автомобільним та залізничним транспортом, зокрема у приміському, міжміському та міжобласному сполученнях;
- встановлення переліку осіб, які потребують самоізоляції чи обов’язкової госпіталізації до обсерваторів (зокрема, поширюється на осіб, які досягли 60-річного віку).
Які законодавчі нововведення у контексті договірних зобов’язань прийнято?
Карантин як форс-мажор
Гучним законодавчим нововведенням, безумовно, стало віднесення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, до числа форс-мажорних обставин. Відповідні зміни були внесені до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Форс-мажорними обставинами або обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору. Якщо особою, якою порушено договірне зобов’язання, буде доведено, що таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, таку особу буде звільнено від відповідальності за відповідне порушення.
При цьому, українським законодавством передбачено, що звільнення від відповідальності наступає за відсутності інших вказівок у договорі, натомість, не можуть вважатися такими обставинами непереборної сили: порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів чи відсутність у боржника необхідних коштів.
Незважаючи не увесь "шум" та ажіотаж до питання віднесення карантину до переліку форс-мажорних обставин, слід зазначити, що звільнення від відповідальності можливе лише за наявності ряду умов, а сам форс-мажор не можна вважати вирішенням всіх головних болів з огляду на наступні важливі аспекти:
- сам факт поширення коронавірусу, пандемія, запроваджений карантин тощо самі по собі не становлять форс-мажору і не звільняють від відповідальності;
- наявність форс-мажору по контракту потрібно доводити, надаючи у ТПП відповідні докази. Сертифікат ТПП видається по кожному контракту окремо, він відображає неможливість виконання зобов’язань протягом певного визначеного строку;
- сертифікат ТПП не є актом органу державної влади і не має обов’язкового характеру для суб’єктів господарювання;
- форс-мажорні обставини не мають "преюдиціальний" (заздалегідь встановлений) характер. Якщо сторони не зможуть дійти згоди у зв’язку з невиконанням зобов’язань, сертифікат ТПП буде досліджуватися судом лише як один із доказів неможливості виконання та не гарантуватиме вирішення спору на користь володільця сертифікату;
- для того, щоб зацікавлена особа могла посилатися на форс-мажор, така особа повинна довести, що коронавірус чи заходи по боротьбі із його поширенням є непередбачуваними обставинами, які дійсно унеможливлюють виконання зобов’язань у даному конкретному випадку за відповідним договором;
- відповідно до практики українських судів, для звільнення від відповідальності особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Відтак, у підтвердженні форс-мажорних обставин ключовим є доведення причинно-наслідкового зв’язку між обставиною та неможливістю виконання. Кожен випадок насправді є унікальним та потребує окремого аналізу, зокрема в частині того чи існує зв’язок між вищезгаданими запровадженими обмеженнями, характером діяльності суб’єкта господарювання та суттю відповідного зобов’язання.
В будь-якому випадку, підтвердження форс-мажору шляхом отримання сертифікату ТПП є дуже важливим інструментом, який може бути використаний як у суді, так і при переговорах із контрагентом.
Окремо слід наголосити на важливості перевірки положень договорів, що регулюють форс-мажор, адже такі положення можуть регулювати строки та форму повідомлення партнера про обставини непереборної сили, передбачати заборону посилатися на зазначені обставини у випадку порушення порядку повідомлення, містити умови про припинення договору у випадку дії форс-мажорних обставин протягом визначеного строку тощо.
Що стосується ЗЕД договорів, в даному випадку дуже важливо перевірити "форс-мажорні" положення застосовного права (якщо відмінне від українського), а також порядок застосування таких норм. Окремо потрібно проаналізувати й міжнародно-правові акти, зокрема положення Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 1980 року, яка широко застосовується до договорів за участю українських компаній із нерезидентами.
Також, в контексті майбутніх договорів чи тих, що були укладені під час дії карантину потрібно пам’ятати, що форс-мажорними обставинами є саме непередбачувані обставини, тобто ті, настання яких або наслідки неможливо було передбачити на момент укладення відповідного договору. Тобто, у таких договорах карантин навряд чи зможе бути визнаний форс-мажором.
Інші законодавчі нововведення
У світлі запровадженого карантину важливі зміни повинні були прийняті в частині орендних відносин. Це й не дивно, адже обмежувальні заходи в багатьох випадках взагалі унеможливили використання об’єкта та, відповідно, отримання із нього прибутку.
Цікавим є факт, що у Проекті Закону, який повинен був врегулювати дане питання, передбачалося закріплення імперативної норми, яка б встановила безумовне право орендаря не здійснювати оплату за користування майном до завершення дії карантину. Дане право пропонувалося закріпити із прив’язкою до існуючого положення законодавства, яке передбачає, що: "Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає". Натомість, у Законі, що був прийнятий, закріпили положення суттєво іншого характеру, а саме встановивши, що орендар: "може бути звільнений від плати за користування майном".
Серед інших змін можна також виокремити наступні тимчасові положення, що діють на період дії карантину чи обмежувальних заходів:
- заборона підвищення процентної ставки за кредитними договорами;
- продовження окремих строків позовної давності;
- заборона нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Які ще законодавчі положення потрібно враховувати при виконанні договорів у період карантину?
Окрім вищенаведених положень, слід пам’ятати й про інші норми, які можуть бути застосовними у випадку неможливості виконання договірних зобов’язань у зв’язку з запровадженими обмеженнями.
Зокрема, йдеться про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Зміна обставин вважається істотною, якщо такі обставини змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Наслідком істотної зміни обставин може бути зміна або розірвання договору за домовленістю сторін. Якщо ж сторони не досягнуть згоди, договір може бути розірваний чи змінений за рішенням суду. При цьому, зміна чи розірвання договору можлива за наявності одночасно таких умов:
- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення;
- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
- із суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У випадку задоволення позову та розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин, суд може визначити наслідки розірвання договору та здійснити розподіл між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням договору.
При оцінці істотної зміни обставин у зв’язку з запровадженням карантинних обмежувальних заходів знову ж таки слід зважити наскільки такі заходи вплинули на можливість суб’єкта господарювання здійснювати свою діяльність, чи не заборонена така діяльність взагалі, якою мірою заходи впливають на договірні зобов’язання тощо.
Варто також наголосити, що українські суди трактують розірвання договору в судовому порядку через істотну зміну обставин як винятковий захід, який допускається у випадках, коли залишення угоди в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах. Суди також доходять висновків, що розірвання договору в судовому порядку можливе лише після того, як сторони чи одна зі сторін вчинили дії, спрямовані на приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, шляхом внесення у нього змін і не досягли відповідної згоди.
Щодо орендних правовідносин варто згадати також про закріплене законодавством право орендаря вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. При цьому, при даній конструкції, за умови недосягнення згоди із орендодавцем, в судовому порядку довести наскільки орендна підлягає зменшенню та вивести певну пропорцію буде нелегко. Натомість, тягар доведення відповідних обставин лежатиме саме на позивачі – орендарю.
Підсумовуючи зазначене, до кожної ситуації потрібно підходити комплексно та індивідуально. Рекомендується заздалегідь зібрати докази неможливості виконання зобов’язання, завчасно повідомляти свого контрагента про існуючі проблеми та намагатися домовитися. Укладення відповідних додаткових угод до контрактів забезпечить від можливих претензій з боку іншої сторони контракту, а також звільнить сторону від необхідності засвідчення форс-мажорних обставин. Як у процесі переговорів, так і випадку неможливості досягнення згоди, слід звернутися до вищенаведених норм, а також до інших положень законодавства в залежності від виду правовідносин. На завершення, карантин, безумовно, рано чи пізно завершиться і дуже б хотілося, щоб відносини із партнерами залишилися незмінними та дозволили продовжити конструктивну та плідну подальшу співпрацю.