Оскільки охорона фундаментальних прав особи була проголошена головною умовою для майбутнього розвитку ЄС, з’явилася потреба у формуванні працездатної системи охорони прав особи, яка гарантувала попереджувальний захист, а також змогу забезпечити відновлення і захист порушеного права.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Загалом, виокремлюють судові та позасудові способи захисту. Захист у судовому порядку прав особи від зазіхань з боку міжнародних інституцій належить до юрисдикції Суду ЄС. До позасудових інститутів, що забезпечують захист прав особи, можна віднести такі органи: омбудсмен Європейського Союзу, Агентство основних прав Європейського Союзу та органи Європейського Союзу (Комісія ЄС та Рада ЄС). Слід наголосити, що функції цих органів у галузі прав особи належать до захисту прав особи від зазіхань з боку органів Європейського Союзу, а не країн-учасниць ЄС.
Позасудові органи, до провадження яких належить захист прав особи, можна категоризувати таким чином:
1. Залежно від мети утворення:
- спеціалізовані інститути із захисту прав особи: Агентство основних прав Європейського Союзу, Омбудсмен Європейського Союзу;
- органи загальної компетенції: комісія ЄС, Рада ЄС.
2. За суб’єктом, який може звернутися до інституту для захисту права:
- омбудсмен Європейського Союзу (звернення окремих осіб);
- Агентство основних прав Європейського Союзу (звернення лише органів Європейського Союзу);
- Рада ЄС (звернення лише країн-учасниць Європейського Союзу).
Рада Європейського Союзу
Рада ЄС – це найголовніший орган ЄС, що виконує різноманітні функції. Рада ЄС вважається головним нормотворчим органом Європейського Союзу. Важливо приділити увагу тому, що проблема захисту прав особи є не найголовнішою, а лише однією з функцій зазначеного органу.
На вимогу однієї третини країн-учасниць або Комісії, одразу після ухвалення ствердного висновку Парламенту ЄС Рада ЄС має можливість одноголосно визнати порушення будь-якою країною-учасницею принципів, зазначених у ст. 2 Конвенції. Ухваленню подібного висновку передує виклик представників такої країни для пред’явлення зауважень та рекомендацій стосовно наявної проблеми.
Якщо порушення було визначено у висновку Парламенту ЄС, Рада ЄС кваліфікованою більшістю має ухвалити рішення стосовно обмеження права визначеної у висновку країни-учасниці, таке положення міститься у Договорі про створення Європейського союзу, зокрема призупинити право на участь у голосуванні представника уряду зазначеної країни-учасниці на сесії Ради ЄС. Ухвалюючи таке рішення, Рада ЄС оцінює ймовірні наслідки цього обмеження права стосовно прав фізичних та юридичних осіб.
Зобов’язання, які закріплюються за визначеною країною-учасницею, згідно з Договором про створення Європейського союзу, залишаються чинними для визначеної країни.
Рада ЄС, приймаючи рішення, в майбутньому має можливість ухвалити рішення стосовно внесення змін до застосованих інструментів впливу, а також може їх скасувати задля оцінки у разі зміни ситуації, яка вимагала застосованих заходів.
Загалом, такий інструмент захисту прав особи є ефективним, оскільки він містить функції дізнання, ухвалення рішення та притягнення до відповідальності.
Єврокомісія
Основним виконавчим органом ЄС є Комісія Європейського Союзу, яка виконує функцію дізнання стосовно протиправних дій та застосування штрафних санкцій. Об'єктом протиправних дій є будь-яке правопорушення країною-учасницею вимог, покладених на неї установчими нормативно-правовими актами ЄС (включаючи протиправні дії, вчинені в галузі прав особи). Особлива увага приділяється факту вчинення протиправних дій, не беручи до уваги передумови такого правопорушення.
Головною частиною такого процесу в межах проведеного розслідування є право на звернення осіб (фізичних або юридичних) до Комісії стосовно протиправної дії, вчиненої країною-учасницею. Інструмент захисту прав особи, який застосовується Комісією, можна назвати ефективним. Цей інструмент поєднує в собі інформаційну і представницьку функцію, а також функції, пов’язані з дізнанням та ухваленням рішення. Відсутність функції застосування міри відповідальності покривається можливістю подати позов до Суду Європейського Союзу, до юрисдикції якого входить ухвалення рішення, вимоги якого зобов’язана втілити країна-порушник певного права.
Омбудсмен Європейського Союзу
З моменту набрання чинності Маастрихтським договором, прийнятим у 1992 р., в ЄС був створений механізм захисту прав особи – омбудсмен Європейського Союзу. Інститут омбудсмена бере витоки зі Швеції, де вперше він з’явився у 1809 р. та згодом поширився на держави усього світу. Популярність омбудсмена у другій половині ХХ століття, насамперед, пов’язана з діяльністю Міжнародної комісії юристів та Організації Об’єднаних Націй. Вони дали поштовх до розвитку ідеям запровадження цього інституту в країнах усього світу і провели велику кількість переговорів та з’їздів для втілення у життя цієї ідеї.
Підґрунтям функціонування цього інституту в усіх державах є демократичні принципи, покладені в основу їх функціонування, які забезпечують можливість ефективно охороняти та захищати права особи щодо кожної країни. Зазначений факт пояснює поширення та авторитет цього інституту.
Велика кількість науковців визначає євроомбудсмена як інститут, що доповнює законодавчі органи влади. Багато дослідників визнають певну необхідність виокремлення нової гілки влади, до якої входить євроомбудсмен – контролюючої.
В межах ЄС дебати стосовно положення цього інституту в системі поділу влади не має вирішального змісту, оскільки органи Європейського Союзу можна поділити за такою властивістю лише умовно, адже зазвичай вони містять властивості не лише однієї гілки влади.
В інших випадках всі основні тези стосовно омбудсменів, що виконують свої повноваження на внутрішньодержавному рівні, особливості виконання таких повноважень та компетенцію повністю можна застосувати до інституту омбудсмена в Європейському Союзі.
До внутрішньої структури цього інституту входить секретаріат, яким керує генеральний секретар, апарат євроомбудсмена, департаменти (юридичний (має 4 підрозділи), адміністративний, фінансовий) та відділи (адміністрування, персоналу, бюджету, фінансів, зв'язків із громадськістю).
Повноваження омбудсмена Європейського Союзу стосуються розгляду петицій стосовно роботи органів ЄС, окрім Суду ЄС. Головним принципом його функціонування є принцип незалежності та неупередженості. Претендента на посаду євроомбудсмена визначає Парламент ЄС. Загальноєвропейський правозахисник був призначений у 1995 р. після набуття чинності Маастрихтським договором. Організація з виконання повноважень омбудсмена визначена у статуті, схваленому Парламентом ЄС у 1994 р.
Загалом, крім аналізу скарг, що надсилаються, омбудсмен має можливість самостійно розпочати розгляд ситуації, яка може призвести до протиправних дій стосовно прав і свобод особи.
Повноваження омбудсмена стосуються такого кола питань: скарги стосовно центральних і місцевих органів державної влади країн-учасниць (в тому числі якщо предмет скарги прямо чи опосередковано стосується права ЄС); скарги на бездіяльність або дії державних органів правосуддя та омбудсменів; скарги стосовно діяльності окремих приватних суб'єктів.
Якщо досягти неконфліктного вирішення спірного питання неможливо, євроомбудсмен має можливість надіслати рекомендації стосовно вирішення такого питання. Також євроомбудсмен на власний розсуд має можливість надіслати рекомендації у випадку, якщо протиправні діяння стосуються прав великої кількості осіб.
Цікавим випадком є справа №0640/2011/AN, за змістом якої іспанський правник надіслав скаргу до євроомбудсмена на комісію ЄС, яка опублікувала на офіційній веб-сторінці свої думки стосовно перетворень в оподаткуванні у фінансовій галузі, але лише англійською мовою. Євроомбудсмен, дослідивши зміст скарги, надіслав комісії ЄС свої рекомендації, відповідно до яких всі акти мають бути опубліковані всіма офіційними мовами країн-учасниць Європейського Союзу, або офіційний переклад опублікованих документів має надаватися за зверненням осіб. В будь-якому випадку незадоволення звернення особи стосовно офіційного перекладу змісту опублікованого акту однією з офіційних мов Європейського Союзу є протиправною дією з боку органу ЄС. Такий принцип є значущим у діяльності комісії ЄС та інших установ Європейського Союзу. У разі відсутності впливу надісланих рекомендацій на відповідний орган про цей факт може бути повідомлено в Парламент ЄС.
Надсилати клопотання омбудсмену мають змогу громадяни ЄС, люди, реєстрація проживання або перебування яких постійно чи тимчасово визначена в межах однієї з країн-учасниць Європейського Союзу, а також суб’єкти підприємницької діяльності, місце реєстрації яких знаходиться в межах ЄС. У разі потреби на офіційній веб-сторінці євроомбудсмена є шаблон скарги, доступний для завантаження та використання.
Якщо зміст звернення не належить до сфери повноважень омбудсмена (якщо воно належить до внутрішньої компетенції країн-учасниць), розгляд звернення не буде скасовано. В будь-якому випадку омбудсмен вчинить всі необхідні дії для сприяння вирішенню конфліктного питання. Відомості стосовно такого інциденту надсилаються уповноваженому Асоціації омбудсменів ЄС, або адресату звернення направляється рекомендаційний лист з проханням персонально надіслати скаргу до євроасоціації. Асоціація була організована у 1996 р. Наразі вона поєднує в собі загальнодержавних і місцевих омбудсменів країн-учасниць Європейського Союзу, омбудсменів-держпретендентів на статус члена ЄС та комітет стосовно петицій Парламенту ЄС.
Агентство з фундаментальних прав Європейського Союзу
Агентство з фундаментальних прав ЄС є органом, наділеним спеціальними повноваженнями, мета яких прямо стосується підвищення ступеня захисту прав особи в ЄС. Головне завдання – забезпечення допомоги інститутам ЄС та країнам-учасницям стосовно ухвалення рішень та у процесі вибору розвитку функцій, необхідних для гарантування фундаментальних прав особи.
Тобто Агентство з фундаментальних прав ЄС виконує спрямовуючу та інформативну функцію. Агентство не має права розглядати персональні звернення чи ухвалювати рішення, наслідком яких є їх неухильне виконання. Проте воно посідає важливе місце у створені нормативної бази, яка поєднує основні принципи прав особи та злагоджений механізм захисту прав особи в межах ЄС.
Офіційно Агентство було створено у 2007 р. Внутрішня структура Агентства містить такі підрозділи: Комітет правлячих, Виконавче бюро та Науковий комітет.
Комітет правлячих сполучає представників країн-учасниць, комісії ЄС та Ради ЄС з належною практикою в керуванні громадськими чи приватним організаціями та належною компетенцією в галузі фундаментальних прав.
Для гарантування втілення у життя визначених завдань Комітет правлячих щороку ухвалює робочу програму Агентства з фундаментальних прав ЄС відповідно до замислу довгочасної діяльності; схвалює звіти Агентства з фундаментальних прав ЄС; призначає та звільняє з посади директора Агентства з фундаментальних прав ЄС; приймає звіт Агентства з фундаментальних прав ЄС та остаточні бюджети з правилами в галузі фінансів, які використовуються стосовно Агентства з фундаментальних прав ЄС; призначає та відзиває учасників Наукового комітету Агентства з фундаментальних прав ЄС.
Акт, який впорядковує роботу Комітету правлячих, має назву «Правила процедури Агентства з фундаментальних прав Європейського Союзу». На голосуванні рішення ухвалюються простою більшістю. Пленум Комітету правлячих відбувається двічі на рік. У разі потреби є можливість позачергових пленумів. До складу виконавчого бюро входять голови та віце-голови Комітету правлячих, двоє учасників виконавчого органу і делегат Комісії ЄС. В діяльності Комісії бере участь делегат, обраний Радою ЄС. Виконавче бюро допомагає Комітету правлячих у процесі підготовки проектів рішень та директору під час виконання службових обов’язків.
Головою Агентства з фундаментальних прав ЄС є директор, який відповідає за належне виконання покладених на Агентство функцій, а також за працевлаштування належного персоналу. Комітет правлячих обирає директора на основі персональних відзнак, практичних знань у сфері фундаментальних прав, адміністративних та управлінських здібностей.
Науковий комітет є певним поручителем належного виконання роботи, що виконується Агентством з фундаментальних прав ЄС. Він має бути залучений на перших етапах підготовки проектів основної маси актів стосовно питань, які формують компетенцію цього органу.
На загальносвітовому рівні Агентство з фундаментальних прав ЄС провадить свою діяльність спільно з Радою ЄС, Верховним комісаром Організації Об’єднаних Націй стосовно прав людини, Управлінням Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй стосовно справ біженців, Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, ОБСЄ та ООН.
Зазначені вище механізми охорони й захисту прав особи мають певні недоліки. Особа має гарантоване право на звернення до євроомбудсмена і до Агентства з фундаментальних прав ЄС, але згадані установи не володіють повноваженнями стосовно ухвалення рішень, які повинні неухильно виконуватися. Ці органи беруть опосередковану участь під час неконфліктного вирішення проблем претензії. Варто зазначити, що прийняті рішення не мають загальнообов’язкової правової дії через притаманне їм політичне наповнення, а також існує можливість того, що вони не будуть розглянуті.