Популярні матеріали

20 лютого 2017, 17:17

Дружба в соцмережі як привід для відводу судді

Соціальні мережі заполонили весь світ. Сучасний ритм життя важко уявити без цілодобового «онлайн». Новини вже мало хто дивиться по телевізору. Диспути в соціальних мережах між представниками влади набувають все більшої популярності. Публічні люди відкривають власні сторінки в соціальних мережах та висловлюють своє бачення щодо різноманітних питань. У світі починають прирівнювати соціальні мережі до засобів масової інформації.

Але публічні люди залишаються все тими ж людьми. Серед них є і судді. Судді, які мають власні сторінки в соціальних мережах, – це такі ж звичайні користувачі, як і всі інші? Чи ні?

Публічні люди на Facebook

Чималу хвилю дискусій в соціальних мережах викликало цьогорічне рішення Касаційного суду Франції щодо «дружби» в соціальній мережі Facebook між суддями та адвокатами. Хіба що ледачий користувач соціальних мереж не зіштовхувався з обговоренням на зазначену тему. Навіть суддя Європейського суду з прав людини Ганна Юдківська не пройшла повз цієї новини та виклала на своїй сторінці цитату з рішення Касаційного суду Франції: «…термін «друг», що використовується для позначення людей, які згодні увійти в контакт через соціальні мережі, не відсилає до дружніх стосунків у традиційному сенсі цього слова, … існування контактів між різними людьми через ці мережі не достатньо, щоб встановити конкретну упередженість; соціальна мережа є просто специфічним засобом комунікації між людьми, які мають спільні інтереси, і в цьому випадку – однаковий рід занять».

Проте така практика не є загальною для всіх країн Європи. Наприклад, за інформацією бельгійського видання RTBF.be, подібний інцидент стався в Бельгії два роки тому. Суд першої інстанції зобов’язав бельгійця сплачувати дружині аліменти. Пізніше чоловік помітив, що адвокат його дружини був «другом» в соціальній мережі Facebook судді, який приймав рішення у цій справі. Винахідливий бельгієць не розгубився та написав скаргу до Вищої ради юстиції (Le Conseil Supérieur de la Justice). Скарга виявилася прийнятною та була задоволена. Тему цієї скарги навіть було винесено на щорічну доповідь Вищої ради юстиції Бельгії. Зазначений випадок був поданий як приклад для інформування суддів про важливість неупередженості при розгляді справ. Ще одна рекомендація – потрібно проявляти велику обережність при користуванні соціальними мережами.

Спробуємо розібратися в цьому питанні, проаналізувавши українське законодавство, політику Facebook (як приклад однієї з найпопулярніших світових мереж) та позицію українських суддів. Власне бачення ситуації погодилися прокоментувати Голова Верховного Суду України Ярослав Романюк, член Ради суддів України, суддя Львівського окружного адміністративного суду Олександр Сасевич, голова Київського районного суду м. Одеси, керівник Асоціації слідчих суддів України Сергій Чванкін, суддя Господарського суду Харківської області Тетяна Суярко, суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Юрій Дору. Варто зазначити, що з-поміж цих суддів сторінку в соціальній мережі Facebook мають Олександр Сасевич, Тетяна Суярко та Юрій Дору. Позиції суддів з приводу необхідності мати власну сторінку в соціальній мережі дещо відрізняються.

Олександр Сасевич: «У наш час соціальні мережі в Інтернеті запанували серед способів суспільних комунікацій. Зважаючи на те, що судді також є членами суспільства, з такими ж правами, як і всі інші громадяни (проте з більшою відповідальністю за свої дії та рішення), звичайною є їхня участь в мережевих платформах для спілкування, що не можна заборонити чи піддавати осуду. При цьому, на моє переконання, такого роду комунікація може мати, насамперед, пізнавальний та споглядальний характер, що дозволяє особі формувати думку стосовно актуальних питань, які виникають у суспільстві, дати їй можливість для більш глибокого розуміння соціальних проблем тощо. Це надзвичайно важливий аспект у нашій професійній сфері, оскільки процес здійснення судочинства не є та не повинен бути відірваним від суспільства».

Сергій Чванкін повідомив, що він не має сторінки в соціальній мережі. Вся інформація та його коментарі розміщуються на сторінці Київського районного суду м. Одеси, на яку наразі підписано понад 6 тис. користувачів: «Всю свою енергію та натхнення я спрямовую на роботу прес-служби нашого суду, адже щодня на сайті публікуються актуальні новини не лише нашого суду, а й судової системи в цілому. Сьогодні я з впевненістю можу сказати, що наш суд займає передові позиції з відкритості та налагодження комунікації з суспільством та ЗМІ», - зауважив суддя.

Юрій Дору хоча й має власну сторінку в соціальній мережі Facebook, однак наголошує на тому, що завжди слід пам'ятати, що за он-лайн активністю можуть стежити не лише однокласники чи знайомі, а й колеги, журналісти, юристи та навіть сторони провадження, яке перебуває на розгляді в судді. Суддя також додав: «Наявність у мене сторінки в соціальній мережі зумовлена бажанням спілкуватися зі знайомими та колегами, ділитися власними враженнями та думками, брати участь в обговоренні важливих питань, в тому числі щодо судової практики як українських судів, так і ЄСПЛ».

Принцип неупередженості суддів – один з основних принципів здійснення правосуддя

Однією з гарантій реалізації принципу неупередженості суддів є можливість заявити відвід (самовідвід) судді. Ст. 20 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачає, в яких випадках суддя не може брати участь у розгляді справи та підлягає відводу (самовідводу). Цей перелік є вичерпним.

Отже, суддя підлягає самовідводу (відводу) у таких випадках:

• коли під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;

• він прямо чи побічно зацікавлений в результаті розгляду справи;

• він є членом сім'ї або близьким родичем сторони (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) або інших осіб, які беруть участь у справі;

• якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді;

• було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений нормами ЦПК України.

Майже всі пункти є обґрунтованими та зрозумілими, окрім «якщо є обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді». ЦПК України не містить роз’яснення, які саме обставини в цьому випадку варто враховувати. Таке формулювання дозволяє припускати, що відвід може бути заявлений навіть у тому випадку, якщо є «сумнів». Господарський процесуальний кодекс України у ст. 20 містить аналогічний привід для відводу (самовідводу): «Якщо будуть встановлені обставини, що викликають сумнів у його (судді) неупередженості».

 Академічний тлумачний словник української мови трактує слово «сумнів» наступним чином: «Непевність щодо вірогідності, можливості чого-небудь; нестача твердої впевненості в комусь, чомусь».

Постає питання: «Якщо стає відомим, що суддя має в «друзях» у соціальній мережі адвоката, то чи не породжуватиме це сумнів у протилежної сторони під час розгляду справи?».

Що ж говорить Facebook стосовно цієї ситуації? Чи можна знайти відповіді про це на Facebook? Як відомо, кожна соціальна мережа має власний довідковий центр. Facebook не є виключенням. В цій соціальній мережі існує розділ «Friending» та підрозділ до нього «Who should I send friend requests to?», тобто кому користувач може надіслати запит, щоб його додали до списку друзів. Далі йде відповідь Facebook – друзям, родичам, колегам, однокласникам. Окрім того, Facebook додає, для того щоб бачити у стрічці новин поновлення людей, з якими ви особисто незнайомі (журналісти, видатні особи, політичні діячі), можна спробувати підписатися на них, замість того щоб додавати в друзі.

Варто зазначити, що соціальна мережа Facebook містить таку допоміжну функцію як створення окремих сторінок. Окрема сторінка призначена для брендів, компаній, організацій та громадських діячів, які мають бажання створити свою присутність на Facebook, а профілі представляють окремих людей. Отже, якщо створити в соціальній мережі сторінку для певного суду та її вподобають кілька адвокатів, це в жодному разі не буде приводом для сумніву про знайомство адвоката з головою суду. Головне – не забувати, що це є лише рекомендаціями соціальної мережі.

Самовідвід у разі «дружби на Facebook»: бути чи не бути?

Повертаємося до принципу неупередженості суддів. Чи буде дотриманий цей принцип у разі «дружби» судді та учасників процесу в соціальній мережі? Ось що з цього приводу думають українські представники Феміди.

Олександр Сасевич не схильний припускати чи стверджувати про упередженість. Суддя зазначає: «У цьому контексті хочу відзначити, що позначення певної особи в соціальних мережах як «друга» не можна трактувати як вказівку на ступінь або інтенсивність відносин судді з такою особою, тобто про дружбу у звичайному розумінні цього слова. Отже, передчасно говорити про недотримання принципу неупередженості, оперуючи лише такими формальними ознаками».

Тетяна Суярко, відповідаючи на це запитання, наголошує на останніх наукових дослідження, проведених Робіном Данбаром, професором еволюційної антропології з Оксворда. Він виявив, що мозок людини не може утримати у свідомості інформацію про більше ніж 150 друзів – «число Данбара». До відома, на сторінці в соціальній мережі Facebook вказано, що кількість «друзів» Тетяни Суярко станом на 11.02.2017 р. –1 228 осіб. Суддя стверджує, що така відкритість сприяє відновленню довіри до судової влади в цілому. Вона впевнена, що «дружба» в соціальних мережах не є достатньою підставою для відводу чи самовідводу судді, звичайно, якщо до цього не приєднуються інші обставини, які можуть дати підстави для висновку про упередженість судді.

При цьому суддя вважає, що наявність інтернет-друга в недалекому майбутньому насправді може унеможливити розгляд справи суддею у зв’язку з його упередженістю. Тетяна Суярко: «Цього висновку можна дійти, якщо проаналізувати останні дослідження вчених футурологів, які стверджують, що з кожним днем змінюється парадигма взаємовідносин між людиною та гаджетом, електронними мережами, програмами. Електронні пристрої вже сприймаються як особисті асистенти та навіть друзі, а інтернет-друзі стануть ближчими для людини, ніж друзі у реальному житті».

 

Ярослав Романюк з цього приводу зазначив наступне: «Учасники будь-якої соціальної мережі завжди сприйматимуть суддю саме як суддю. З огляду на цей статус вони будуть прискіпливо оцінювати все: його фото, слова, коментарі, жарти та навіть коло «друзів» судді, яке сформувалося в цій соціальній мережі. У процесі спілкування в соціальній мережі з різними людьми, а особливо якщо вони ще й учасники судового процесу, дуже складно чітко визначити ту межу, переступивши яку суддя породить сумніви у своїй неупередженості. Отже, на мою думку, суддя повинен утримуватися від будь-яких коментарів (у тому числі в соцмережах), які можуть породити хоча б найменші сумніви в його неупередженості».

Однозначну позицію висловив Голова Верховного Суду України щодо ситуації, коли «друг» із соціальної мережі є стороною у справі чи представником. Він наголосив на Бангалорських принципах діяльності суддів, відповідно до яких суддя повинен, наскільки це можливо, поводити себе таким чином, щоб звести до мінімуму випадки, які можуть стати підставою для відсторонення його від розгляду справи або від винесення рішення.

Ярослав Романюк: «Суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатися, що суддя не здатен винести неупереджене рішення. З огляду на зазначене, я вважаю, що суддя повинен взяти самовідвід, якщо стороною у розглядуваній ним справі виявиться його «друг із соціальних мереж». І не тому, що суддя насправді буде упередженим. Навпаки, суддя може бути цілком неупередженим у такій справі, а особа учасника для нього не матиме жодного значення. Однак у сторонніх спостерігачів (користувачів тієї ж соціальної мережі, які знають про дружній характер стосунків судді та учасника процесу під час спілкування в мережі) можуть виникнути підозри щодо об’єктивності та неупередженості судового розгляду, особливо якщо спір буде вирішено на користь саме тієї особи, що «товаришує» з суддею».

Замість висновку

Можливо, тепер, коли адвокат прийде в суд та побачить свого «друга з Facebook», він замислиться про те, чи не заявити йому відвід. А як він відреагує на його відвід? Ці та інші питання вже зовсім скоро перестануть бути лише теоретичними. Можливо, вже перестали, тому зовсім скоро нам чекати яскравих українських справ?

На завершення варто додати, що звичайному пересічному громадянинові не важливо, зареєстрований суддя в соціальній мережі чи ні. Для нього головне, щоб суддя, керуючись принципом верховенства права, завжди діяв неупереджено. А про те, заявляти самовідвід чи ні, нехай він сам вирішує. 

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitter, Linkedin та YouTube.


1
0

Останні коментарі

Слушними в даному контексті є слова Ярослава Романюка щодо Бангалорських принципів діяльності суддів, відповідно до яких суддя повинен, наскільки це можливо, поводити себе таким чином, щоб звести до мінімуму випадки, які можуть стати підставою для відсторонення його від розгляду справи або від винесення рішення. Бангалорські принципи лягли в основу Кодексу суддівської етики, принципів якого повинні дотримуватися всі судді України. В продовження цієї думки можна навести розяснення і Коментаря до Бангалорських принципів: 140. Бывают ситуации, когда судья – как человек, имеющий совесть, моральные принципы, чувства и ценности – считает своим моральным долгом открыто высказать свое мнение. Например, при осуществлении своего права на свободу выражения, судья может присоединиться к круглосуточной демонстрации протеста, держать плакат, поставить свою подпись под петициейс тем, чтобы выразить свое неприятие войны, поддержать усилия, направленные на рациональное использование энергии или обеспечение финансирования мероприятий по борьбе с бедностью. Судья тем самым выражает свою обеспокоенность в связи с проблемами, волнующими местное население или мировое сообщество. Если какойлибо из этих вопросов встанет в суде,где данный судья рассматривает дела, и если беспристрастность судьи может оказаться под сомнением, судья заявляет самоотвод и не принимает участия в рассмотрении какихлибо дел, в связи с которыми его прошлые действия могут какимлибо образом поставить под сомнение его беспристрастность, честность и порядочность.

Додати коментар

Відмінити Опублікувати