10 грудня 2019, 12:19

Договір про сурогатне материнство: як правильно укладати та декларувати

Опубліковано в №50 (704)

Ігор Степанов, керівник Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя НАЗК
Юлія Савелова, адвокат, член Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ

Трирічний досвід декларування статків, перевірки декларацій суб'єктів декларування та роз'яснювальної роботи, значний період правозахисної діяльності показує, наскільки наше українське життя є багатоманітним.

Виявляється, що садовий будиночок, який перейшов у спадок від близької особи, куди сім'я навідується кожного літа, так само як і гараж у будівельному кооперативі, зовсім непросто задекларувати. Адже прості та зрозумілі фактичні обставини користування або володіння і розпорядження вказаними об'єктами не завжди відповідають правовстановлюючим документам (якщо такі взагалі є).

Неправильне трактування фактичних обставин та їх інтерпретація відповідно до наявних правовстановлюючих документів у часи, коли «суспільство вимагає крові, суспільство вимагає посадок», може вартувати репутації, загрожувати кримінальним покаранням. Авторам цієї статті відомі випадки, коли незадеклароване користування автомобілем у новорічну ніч (здавалося б, хто це міг перевірити) призводило до небажаних для суб'єкта декларування наслідків. Подібні ситуації вже були детально розглянуті в телеграм-каналі #ДекларуйДоброЧесно!

У цій статті піде мова про аспекти декларування сурогатного материнства. Сьогодні сурогатне материнство в Україні займає належне місце серед репродуктивних технологій у лікуванні безплідності, але породжує значну кількість юридичних та морально-етичних проблем.

В Україні є чимало жінок, які стають сурогатними матерями та виношують дітей інших біологічних батьків. Ставлення суспільства до такого явища неоднозначне, але воно існує в правовому полі. Такі послуги навіть відкрито рекламуються.

Вітчизняні ЗМІ називають Україну світовою столицею сурогатного материнства, адже в деяких країнах така практика заборонена, а в багатьох інших — це занадто дороге задоволення. Середня вартість таких послуг в Україні стартує від 30 тис. доларів, з яких третина — винагорода сурогатній матері. За нинішнім курсом в українській гривні зазначається інформація в декларації (звісно, якщо це не грошовий актив у валюті) — це 750 тис. грн і 250 тис. грн.

Як декларувати ці кошти? В якому випадку, кому та яким чином? Для того щоб дати відповідь на зазначені запитання, потрібно розібратися з поняттям «сурогатне материнство». Це запліднення жінки шляхом імплантації ембріона з використанням генетичного матеріалу подружжя, метою якого є виношування і народження дитини, яка буде визнана такою, що походить від подружжя, на підставі відповідного договору між подружжям та сурогатною матір'ю. Сурогатною матір'ю може бути тільки повнолітня дієздатна жінка, яка вже має власну здорову дитину та яка надає добровільну письмову згоду на участь у програмі, за відсутності медичних протипоказань.

Поширений стереотип, що на цей крок наважуються бідні жінки. Насправді, це не так. Більшість жінок, які стають сурогатними мамами, не бідні, але потребують матеріального ресурсу через певні обставини. Авторам цієї статті відомі випадки, коли йшлося про гроші на навчання дитини, на лікування близьких родичів. Є категорія жінок, які вирішують таким чином питання утримання дітей після розлучення з чоловіком.

Правові аспекти відносин між сурогатною матір'ю, потенційними батьками та закладом охорони здоров'я регулюються укладенням відповідних договорів між цими суб'єктами. Хоча в Цивільному кодексі України прямо не передбачений договір, який окреслював би юридичні особливості взаємовідносин у сфері сурогатного материнства, однак враховуючи дію принципу свободи договору, він має право на існування, за умови його відповідності загальним засадам цивільного законодавства.

Водночас правова природа такого договору є нез'ясованою. З одного боку, за своєю специфікою договір сурогатного материнства у частині особистих майнових відносин тотожний договору про надання послуг, згідно з яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, що споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК).

З іншого боку, договір, укладений між біологічними батьками дитини та сурогатною матір'ю, також містить елементи договору підряду (оскільки біологічних батьків, передусім, цікавить результат — народження дитини), а також трудового договору, адже в ньому передбачається порядок виконання «надання послуг», графік і режим певних дій у процесі його виконання (обов'язки сурогатної матері щодо дотримання рекомендацій лікарів, відмова від шкідливих звичок тощо).

Отже, жоден передбачений у законодавстві договір не відображає сутність відносин, що мають бути врегульовані у процесі застосування технології сурогатного материнства. Розв'язати зазначену проблему можна звернувшись до абз. 1 п. 3 ст. 6 ЦК, згідно з яким сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, тобто укласти договір, навіть не передбачений нормами цивільного законодавства.

Ми проаналізували положення договорів сурогатного материнства, які укладають деякі клініки (благодійні фонди) України, та виокремили основні положення такого договору.

  • Предмет договору — надання сурогатною матір'ю послуг з виношування дитини та передача дитини генетичним батькам після її народження.
  • Умови виношування дитини: місце проживання сурогатної матері, умови життя, витрати, медичний супровід вагітності.
  • Порядок розрахунків між сторонами: сума компенсації за виношування дитини, оплата медичних послуг, страхування життя та здоров'я, поточні витрати протягом вагітності тощо.
  • Права та обов'язки сурогатної матері та генетичних батьків: право вивозу дитини за кордон, право на інформування про стан здоров'я плоду та сурогатної матері під час вагітності тощо.
  • Відповідальність сторін за невиконання умов договору. Цей пункт є гарантією виконання сторонами договору всіх його умов, тому на нього слід звернути особливу увагу.
  • Конфіденційність, страхування, порядок передачі та реєстрації дитини, можливо, право на відвідування дитини сурогатною матір'ю.

Цікаво, що законодавство не вимагає нотаріального посвідчення такого договору. Як наслідок, а також завдяки законодавчим прогалинам у правовому регулюванні сурогатного материнства, на практиці можуть виникати небажані життєві ситуації, пов'язані з відмовою сурогатної матері віддавати дитину біологічним батькам, шантажем переривання вагітності, вимогами додаткових грошей, погрозами розголошення інформації про народження дитини, про те, хто її виношував, або відмовою біологічних батьків виплатити сурогатній матері обіцяну грошову компенсацію, незабезпечення сурогатної матері належними умовами під час вагітності та пологів. Тому задля підтвердження добросовісності дій сторін у разі подальшого оскарження договору в суді такий договір має бути укладений в нотаріальній формі.

Виокремивши основні положення договору сурогатного материнства, можна зробити висновок щодо об'єктів декларування, виникнення яких спричиняє такий договір. Як відомо, декларуванню підлягають доходи, отримані суб'єктом декларування та членами його сім'ї, грошові активи, видатки та правочини. Якщо суб'єктом декларування виступає сурогатна матір або вона є членом сім'ї суб'єкта декларування, то в електронній декларації підлягатиме відображенню сума компенсації за виношування дитини, незалежно від її розміру. З 01.01.2020 р. декларуватимуться лише отримані (нараховані та виплачені) доходи.

Не слід забувати про грошові активи, які підлягають декларуванню, якщо сукупно у суб'єкта декларування та членів його сім'ї вони перевищують 96 тис. грн (у 2020 р. сума буде іншою, береться 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня). Біологічні батьки (один з них), якщо вони є суб'єктами декларування, зазначають інформацію про здійснені видатки під час виконання умов договору сурогатного материнства, якщо такі видатки перевищують 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня (понад 96 тис. грн у 2019 р.).

Варто звернути увагу, що наразі форма декларації не пристосована для відображення такої інформації, тому потрібно послуговуватися тими можливостями, що пропонуватиме система. Наприклад, оплату компенсації за виношування дитини можна відобразити в розділі декларації «Інформація щодо видатку» таким чином: вид правочину, який спричинив видаток — інше; вкажіть який саме — договір сурогатного материнства; предмет правочину — нематеріальні активи; вкажіть які саме нематеріальні активи — послуги. Такий приклад не є уніфікованим. Під час декларування потрібно виходити зі змісту конкретного правочину (договору сурогатного материнства).

З 01.01.2020 р. такий видаток також підлягатиме відображенню у повідомленні про суттєві зміни майнового стану, якщо біологічні батьки перебувають на посаді з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством, або є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, перелік яких міститься у примітці до ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції».

Сьогодні Єдиний державний реєстр декларацій не містить документів, які дозволили б ідентифікувати укладення договору сурогатного материнства. Натомість маємо понад 90 тис. документів, де зазначаються «гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими правочинами» як вид доходу. Це спричинено як чутливістю правовідносин у цій сфері, так і правовою невизначеністю їх змісту (зокрема, можливо, таємниці укладення договору сурогатного материнства).

Сподіваємося питанню правового врегулювання укладення договору сурогатного материнства буде приділена необхідна увага з боку законодавця. Адже, як то кажуть, не блокчейном єдиним!

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати