15 листопада 2017, 13:08

Криптовалюти в Україні

Проблеми та перспективи правового регулювання

Сергій Наконечний
Сергій Наконечний «Asters, ЮФ» юрист

Насамперед, проблема правового регулювання криптовалюти полягає у тому, що жодні норми чинного законодавства не можуть бути поширені на криптовалюту як на об’єкт цивільних правовідносин. Тому почати потрібно з найпростішого юридичного питання: «Чи може бути криптовалюта об’єктом цивільно-правових відносин?».

Криптовалюта як об’єкт цивільно-правових відносин

Ст. 177 Цивільного кодексу класифікує види об'єктів цивільних прав, вказуючи, що до них належать:

  • речі, в тому числі гроші та цінні папери (згідно зі ст. 179 ЦК, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки);
  • інше майно (згідно зі ст. 190 ЦК, майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки; майнові права є неспоживною річчю; майнові права визнаються речовими правами);
  • результати робіт (гл. 61, 63 ЦК).
  • послуги (гл. 63 ЦК).
  • результати інтелектуальної, творчої діяльності (відповідно до ст. 199 ЦК, результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов'язки відповідно до книги IV ЦК (право інтелектуальної власності)).
  • інформація (згідно з ч. 1 ст. 200 ЦК, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Правовий статус інформації визначається спеціальними законами, зокрема Законом України «Про інформацію» №2657-XII від 02.10.1992 р.);
  • інші матеріальні та нематеріальні блага (серед останніх можна виділити особисті нематеріальні блага, які охороняються цивільним законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК, такими є життя та здоров'я, честь, гідність і ділова репутація, ім'я (найменування), авторство, свобода літературної, художньої, наукової та технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством).

Як видно з вищевказаного, криптовалюту важко віднести до будь-якого виду об’єктів цивільно-правових відносин, а отже, така ситуація означає прогалину законодавства: до правовідносин з криптовалютою неможливо прямо застосувати ту чи іншу норму чинного законодавства. Тому в умовах сьогодення єдиний варіант застосування аналогії закону чи аналогії права виглядає таким чином: якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права) (ст. 8 ЦК). Проте відкритим залишається питання, які саме правовідносини можуть бути застосовувані за аналогією до криптовалют?

Криптовалюта як засіб платежу чи валютна цінність?

Станом на сьогодні, відповідно до ч. 1 ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Згідно з п. 3.3 ст. 3 Закону України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 р., гривня як грошова одиниця України (національна валюта) – це єдиний законний платіжний засіб в Україні, що приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Відповідно до пп. 14.1.93 Податкового кодексу України, під коштами розуміється гривня або іноземна валюта.

Згідно з ч. 1 ст. 2 вищевказаного Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», резиденти та нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти також мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Перелік валютних цінностей вказаний у ст. 1 зазначеного Декрету, серед яких валюта України, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України; іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах; банківські метали.

Отже, криптовалюта в розумінні українського законодавства не може бути прирівняна ні до засобу платежу, ні до валютної цінності.

З цього приводу Національний банк зазначив: «Випуск віртуальної валюти Bitcoin не має будь-якого забезпечення та юридично зобов'язаних за нею осіб, не контролюється державними органами влади жодної із країн. Отже, Bitcoin є грошовим сурогатом, який не має забезпечення реальної вартості» (Лист Національного банку «Щодо віднесення операцій з віртуальною валютою/криптовалютою «Bitcoin» до операцій з торгівлі іноземною валютою, а також наявності підстав для зарахування на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи іноземної валюти, отриманої від продажу Bitcoin» №29-208/72889 08.12.2014 р.).

Крім того, в іншому Листі НБУ наголосив: «Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національний банк України»). Враховуючи зазначене вище, Національний банк України розглядає віртуальну валюту/криптовалюту «Bitcoin» як грошовий сурогат, який не має забезпечення реальною вартістю і не може використовуватися фізичними та юридичними особами на території України як засіб платежу, оскільки це суперечить нормам українського законодавства. Крім того, під час використання віртуальної валюти/криптовалюти «Bitcoin» є фактор підвищеного ризику, пов'язаного з цією послугою, операцією або каналом постачання, зокрема анонімність операції (які можуть включати готівку), децентралізованість операції» (Роз'яснення Національного банку України «Роз'яснення щодо правомірності використання в Україні віртуальної валюти/криптовалюти «Bitcoin» від 10.11.2014 р.).

Також НБУ відзначив: «Вважаємо, що діяльність з купівлі-продажу Bitcoin за долари США або іншу іноземну валюту має ознаки функціонування так званих «фінансових пірамід» та може свідчити про потенційну залученість до здійснення сумнівних операцій відповідно до законодавства про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму» (Лист Національного банку «Щодо віднесення операцій з віртуальною валютою/криптовалютою «Bitcoin» до операцій з торгівлі іноземною валютою, а також наявності підстав для зарахування на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи іноземної валюти, отриманої від продажу «Bitcoin» №29-208/72889 08.12.2014 р.).

В останньому листі опозиція НБУ полягає в тому, що фінансові операції за участю криптовалюти, а також грошові кошти, одержані від операцій з криптовалютою, не можуть розглядатися як «чисті», з огляду на положення Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» №1702-VII від 14.10.2014 р., зокрема ст. 10, на підставі якої суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний або має право відмовитися від проведення такої фінансової операції, коли неможливо встановити джерела походження коштів, а також достатньою мірою ідентифікувати сторони фінансової транзакції.

Варто зазначити, що криптовалюти належать до переліку інструментів, якими користуються кіберзлочинці для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, згідно з Наказом Державної служби фінансового моніторингу України «Про затвердження Типологій легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення у 2015 році» №166 від 25.12.2015 р.

Таким чином, з огляду на українське законодавство, цілком проблемним виявляються операції навіть з грошовими коштами, джерелом походження яких є криптовалюта (її купівля чи продаж).

Якщо говорити про перспективи врегулювання криптовалюти як засобу платежу чи валютну цінність в Україні в майбутньому, то такий варіант, зважаючи на економічний ефект, дуже малоймовірний, оскільки в умовах слабкої національної валюти це легко призведе до збільшення інфляційних процесів у державі, здешевлення національної валюти та до легкого обходу валютного законодавства, зокрема валютних обмежень щодо виведення валюти та цінностей закордон.

Крім того, оскільки функціонування системи криптовалюти відбувається децентралізовано в розподіленій комп'ютерній мережі та не може бути підконтрольною державі, то обіг такого засобу платежу не може бути підконтрольний і належним чином врегульований. Якщо взяти до уваги процес майнінгу як процес збільшення обсягів криптовалюти, а отже, об’єму переведених фіатних грошових коштів у неконтрольовану ніким сферу, відповідно, такий процес призведе до ще більшого знецінення національної валюти через все більший розмір вкладень фіатної валюти в криптовалюту.

Криптовалюта як електронні грошові кошти?

Електронні гроші визначені ст. 15 Закону України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, та є грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі. Випуск електронних грошей може здійснювати виключно банк. Банк, що здійснює випуск електронних грошей, бере на себе зобов'язання з їх погашення (також регулюється Положенням про електронні гроші в Україні, що затверджена Постановою Правління Національного банку України 04.11.2010 р. №481 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання випуску та обігу електронних грошей»).

Основні відмінності криптовалюти від електронних грошей:

  • криптовалюта не означає боргових зобов’язань її володільця, власника чи емітента (як було зазначено вище, емітента криптовалюти взагалі не існує);
  • в системі криптовалют відсутній єдиний емісійний центр чи центральний адміністратор;
  • платежі в межах системи певної криптовалюти можуть здійснюватися абсолютно анонімно, що для платників та одержувачів криптовалюти означає повну відсутність контролю з боку будь-яких третіх осіб, в тому числі державних органів (це пов’язано з тим, що електронні ключі, які використовуються під час ідентифікації сторін розрахунків за участю криптовалюти, не містять жодних персональних даних таких учасників розрахунків, а отже, неможливо встановити та ідентифікувати таких сторін розрахунків);
  • можливий процес створення нових видів криптовалют або збільшення обсягів криптовалюти в межах однієї системи криптовалюти (процес майнінгу), в результаті чого кількість одиниць криптовалюти може непомірно збільшуватися без додаткової прив’язки до будь-яких зобов’язань за такою криптовалютою, а також може здійснюватися на основі математичних алгоритмів з використанням обчислювальних потужностей комп’ютерів осіб, які добувають (майнять) додаткові одиниці криптовалюти. Відповідно, швидкість генерації нових одиниць криптовалюти зменшується зі збільшенням загальної маси криптовалюти, а генерація додаткових одиниць криптовалюти у разі досягнення певної загальної кількості одиниць стане технічно неможливою (наприклад, у випадку досягнення 21 млн одиниць біткоїнів);
  • електронні гроші мають обов’язкову прив’язку до певної національної валюти та емітента, тоді як криптовалюта не може бути прив’язана до жодної валюти світу, і є по суті своєрідною самостійною валютою.

З огляду на зазначене, криптовалюта не є електронними грошима і поки що не може бути до них прирівняна.

Криптовалюта як фінансовий актив чи предмет фінансової послуги?

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-III від 12.07.2001 р., фінансові послуги визначаються як операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власним коштом чи за кошти цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, завдяки залученим від інших осіб фінансовим активам, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

При цьому фінансові активи – це кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів. Перелік фінансових послуг визначений ст. 4 вищевказаного Закону (тобто предметом фінансових послуг обов’язково має бути фінансовий актив).

Кожен із видів фінансових активів врегульований загальним та спеціальним законодавством. Що стосується правового регулювання криптовалюти як грошей (засобу платежу) чи валютних цінностей, то мова про це вже йшла вище.

Щодо правового режиму цінних паперів, то правовий обіг цінних паперів та їх вичерпний перелік встановлений ст. 194-198 Цивільного кодексу, а також спеціальним Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» №3480-IV від 23.02.2006 р. Обов’язковою ознакою цінного паперу є наявність емітента цінного паперу (особи, що його випускає) та посвідчення грошового або іншого майнового права між особою, яка має права на цінний папір, та його емітентом.

Отже, виходячи з особливостей функціонування та випуску криптовалюти, зокрема відсутність емітента, а також відсутність боргових зобов’язань за криптовалютою, про що зазначалося вище, правовий режим цінних паперів і боргових зобов’язань до криптовалюти не може бути застосований.

Криптовалюта як програмний код та об’єкт права інтелектуальної власності?

Криптовалюта є набором програмного коду, облік і функціонування якого засновані на шифруванні та застосуванні різних криптографічних методів захисту, тому права на такий програмний код досить часто прирівнюють до прав на програмне забезпечення з відповідним правовим регулюванням. Проте головна проблема цього підходу полягає у тому, що у такого програмного коду немає автора, оскільки емісія криптовалюти децентралізована та автоматизована, єдиний емітент криптовалюти відсутній. Таким чином, не коректно стверджувати, що криптовалюта є програмним забезпеченням чи об’єктом права інтелектуальної власності (наприклад, у розумінні ст. 418, 420, 421 ЦК, ст. 1, 8, 11, 18 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Відповідно, через відсутність автора на такий програмний код буде неможливо врегулювати криптовалюту як об’єкт права інтелектуальної власності (зокрема, як програму), а отже, до операцій з передачі прав на криптовалюту неможливо застосовувати законодавство про передачу прав на об’єкти прав інтелектуальної власності.

Проблемність та перспективи правового регулювання

Як бачимо, на сьогодні основною проблемою регулювання правовідносин із криптовалютами, насамперед, є відсутність відповідних законодавчих норм, що можуть бути застосовані до криптовалют.

Іншою проблемою правового регулювання криптовалют в Україні є неоднозначне регулювання криптовалют у світі. Країни з сильною економікою та грошовою одиницею запроваджують криптовалюту як засіб платежу або як фінансовий актив. Країни зі слабкою економікою та нестабільною грошовою одиницею намагаються підтримати національну валюту, обмеживши криптовалюти як засіб платежу, проте дозволяючи криптовалюту як засіб обміну.

Наприклад, у деяких штатах США криптовалюта є предметом грошових переказів у платіжній системі. В Німеччині біткоїни визнані розрахунковою одиницею. В Японії криптовалюта визнається законним платіжним засобом. В Європі криптовалюта здебільшого прирівнюється до електронних грошей, проте не вважається законним платіжним засобом і розглядається як засіб обміну. В Китаї операції з біткоїнами заборонені для банків, але дозволені для фізичних осіб. У Канаді біткоїн є засобом розрахунку. В Іспанії система біткоїн визнана офіційною платіжною системою. Прямі заборони на використання криптовалюти існують у Болівії, Еквадорі, Тайланді та В’єтнамі.

Таким чином, неоднозначний підхід до криптовалют у різних країнах світу створює додаткові проблеми для визначення правового статусу криптовалюти. Це означає, що в Україні необхідно виробити власний підхід до правового регулювання криптовалют, надавши їм особливого правового статусу, виходячи з сучасного стану законодавства та економічного розвитку країни.

Згідно зі статистичними даними, у 2016 р. виведення криптовалюти в національну валюту дорівнювало сумі 775,2 млн грн, а введення національної валюти на біржі криптовалют – 856,8 млн грн. За один лише 2016 р. попит на криптовалюти в Україні виріс у 5 разів, а за кількістю, наприклад, Bitcoin-гаманців, Україна входить до Топ-5 світових лідерів.

За приблизними оцінками, станом на сьогодні існує понад 2 тис. видів криптовалют, найбільш популярним є біткоїн (BitCoin). Загальна капіталізація ринку Bitcoin оцінюється у 130 млрд доларів США, а сукупний обсяг торгів такими цифровими активами сягає 2,6 млрд доларів США. Таким чином, досить дивною видається ситуація, за якої криптовалюта стала неодмінною частиною соціальних відносин, фінансових інструментів, бізнесу, при цьому немає правового регулювання. Як показує світова практика, криптовалюта набирає все більшої популярності в усьому світі, її розвиток заборонити технічно неможливо та економічно недоцільно, а отже, правове регулювання криптовалют наразі є лише питанням часу.

Наразі у Верховній Раді зареєстровано одразу два законопроекти, які стосуються правового статусу та обігу криптовалют:

  • Проект Закону України від 10.10.2017 р. №7183-1 «Про стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні» (Автор законодавчої ініціативи С. Рибалка);
  • Проект Закону України від 06.10.2017 р. №7183 «Про обіг криптовалюти в Україні» (Автори законодавчої ініціативи: І. Єфремова, Л. Денісова, І. Котвіцький, І. Рибак, С. Войцеховська).

Проект Закону України від 10.10.2017 р. №7183-1 «Про стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні» визначає криптовалюту як децентралізований цифровий вимір вартості, що може бути виражений в числовому вигляді та функціонує як засіб обміну, збереження вартості або одиниця обліку, що заснований на математичних обчисленнях, є їх результатом та має криптографічний захист обліку. Криптовалюта для цілей правового регулювання вважається фінансовим активом. При цьому Проектом передбачається введення 2% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з кожної криптообмінної операції, що призведе до додаткових надходжень до Державного бюджету України.

Законопроектом №7183 «Про обіг криптовалюти в Україні» визначається, що криптовалюта – це програмний код (набір символів, цифр та букв), що є об'єктом права власності, який може виступати засобом міни, відомості про який вносяться та зберігаються у системі блокчейн як облікові одиниці поточної системи блокчейн у вигляді даних (програмного коду). При цьому в проекті зазначається, що до криптовалюти застосовуються загальні норми, які розповсюджуються на право приватної власності, а до криптовалютних транзакцій застосовуються загальні положення про договір міни, відповідно до законодавства України. Також проектом передбачається розповсюдження податкових правовідносин до операцій з майнінгу та міни (обміну) криптовалюти, відповідно до чинного законодавства України (тобто криптовалюта буде об’єктом оподаткування).

На нашу думку, обидва законопроекти потребують додаткового доопрацювання, передусім, з огляду на те, що потрібно паралельно вносити зміни в інші законодавчі акти, які регулюють суміжні правовідносини (зокрема, до Цивільного кодексу України), надавши визначення і правовий статус криптовалюти як особливого об’єкта цивільно-правових відносин. При цьому на рівні держави необхідно розробляти програми з впровадження спеціального програмного забезпечення, в якому буде можливий обіг криптовалюти, наприклад, як предмета міни. Також, безперечно, криптовалюти мають бути об’єктами оподаткування, що створить додаткові надходження до Державного бюджету України. 

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати