У цій статті ми зупинимося на одному з найважливіших напрямків судової реформи, який зумовлює покращення інвестиційного клімату, а відтак, надходження інвестицій в економіку держави. Це – вирішення комерційних спорів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Переважно в Європі та світі державні суди вирішують незначну частину комерційних спорів. Спори бізнесу, як правило, вирішують арбітражі, які не належать до державних судових систем. В Україні ж практично всі комерційні спори, за виключенням невеличкої частини, яка припадає на міжнародний арбітраж, вирішуються в державних судах.
Українські господарські суди пишаються тим, що вони є кращими за місцеві загальні суди як за рівнем підготовки суддів, так і за матеріальним оснащенням. Проте загальний стан судочинства та довіри до судів в Україні радикально відрізняються від такого в країнах ЄС, до стандартів якого ми намагаємося наблизитися. В умовах української дійсності господарські суди можна вважати кращими, але кращими серед гірших українських судів. Натомість, для повноцінної участі в економічному житті Європи та побудови бізнесу спільно з європейськими партнерами, слід орієнтуватися на моделі, які давно працюють в економічно розвинених країнах.
Тому пропонуємо оглянути зразки побудови вирішення комерційних спорів на деяких європейських прикладах, де ці інституції в межах державного судочинства розвинені найбільше.
Почнемо з Франції, яка стала першою європейською країною, де була здійснена передача комерційних спорів до сфери державного правосуддя, і де сьогодні існує розгалужена система спеціалізованих судів для вирішення комерційних спорів – торгових судів.
Торгові суди належать до системи загального судочинства Франції. Їх повноваження, склад і компетенція визначаються 7 Розділом Комерційного кодексу. Торгові суди здійснюють свої повноваження на всій території Франції, за винятком регіонів Ельзас та Мозель, де ці повноваження здійснюють комерційні палати судів загальної юрисдикції.
Торговий суд ст. L.721-1 Комерційного кодексу Франції визначається в якості суду першої інстанції, що складається з 3-х виборних суддів і секретаря. Суддями торгових судів, або їх ще називають «консульський суддя» (juge consulaire), є підприємці та, найчастіше, керівники приватних підприємств. Вони обираються за двоступеневим принципом своїми ж колегами-підприємцями. Спочатку усі підприємці, що внесені до торгового реєстру, обирають так званих делегованих представників. Після чого колегія виборців, до якої входять делеговані представники, чинні та колишні судді торгових судів, обирає вже суддів. Судді обираються строком на 4 роки (після початкового випробувального терміну на 2 роки). Виконувати повноваження суддям торгових судів дозволяється максимум до 4-х термінів поспіль.
Секретар торгового суду є державним службовцем та призначається міністром юстиції, при чому з 27.01.2016 р. секретар призначається після проходження попереднього конкурсного відбору.
Торгові суди розглядають комерційні спори між підприємцями, між підприємцями та комерційними компаніями, спори за участю комерційних банків, а також спори щодо комерційних договорів та угод. Стороною спору може бути також фізична особа, якщо вона є позивачем. У цьому випадку остання має право вибору звернутися або до торгового суду, або до суду загальної юрисдикції.
Рішення Торгового суду є остаточним та не підлягає апеляційному оскарженню, якщо сума спору менше як 4 тис. євро і, навпаки, підлягає апеляційному оскарженню, якщо сума спору перевищує 4 тис. євро. Окремих спеціальних апеляційних торгових судів у Франції не існує.
Якщо сума спору перевищує 4 тис. євро, апеляційна скарга на рішення торгового суду подається і розглядається комерційною палатою апеляційного суду загальної юрисдикції (Chambre commercial de la Cour d’appel). Палата складається з 3-х суддів: голови – професійного призначеного судді та двох суддів, вибраних серед комерсантів-підприємців.
Що стосується касаційного розгляду, то касаційна скарга на рішення торгового суду (до 4 тис. євро) або на рішення комерційної палати апеляційного суду подається і розглядається комерційною палатою касаційного суду (Chambre commerciale de la Cour de cassation).
Судді торгових судів (juges consulaires) обираються, на відміну від професійних суддів (magistrats professionnels), які, у свою чергу, призначаються. Відмінність полягає у тому, що судді торгових судів, які обираються з-поміж своїх колег-підприємців та керівників підприємств, є найбільш компетентними в економічних та фінансових питаннях управляння підприємствами, для прийняття оптимальних рішень задля виходу підприємств з кризи та вирішення поточних питань підприємств. Крім того, незалежність цих суддів гарантована також їхньою колегіальністю у прийнятті рішень (обов’язкова наявність 3-х суддів для прийняття будь-якого рішення), що дозволяє обмежити ризики впливу зі сторони учасників процесу.
У 2002 р. була запропонована реформа торгових судів, яка полягала в тому, щоб колегія з 3-х суддів складалася з одного призначеного професійного судді (magistrat) та 2-х виборних суддів з-поміж комерсантів (juges consulaires). Це той склад, який має комерційна палата апеляційного суду. Але ця реформа так і не була реалізована.
Вирішення комерційних спорів у Німеччині. Відповідно до ст. 92 Конституції ФРН, судова влада здійснюється Федеральним конституційним судом, федеральними судами й судами земель. І на федеральному рівні, і на рівні земель функціонують як суди загальної юрисдикції, так і спеціалізовані суди. В цілому, судову систему Німеччини можна назвати однією з найбільш спеціалізованих. Так, у сфері економіки створені органи спеціальної юрисдикції, зокрема фінансові, адміністративні суди, Федеральний патентний суд.
У Німеччині, на відміну від Франції, немає самостійних судів для вирішення комерційних суперечок. Отже, значна частина економічних суперечок знаходиться у веденні судів загальної юрисдикції.
При місцевих судах діють торгові колегії, які засідають у складі одного професійного судді та двох непрофесійних суддів, обраних з-поміж комерсантів. Розгляд торгових справ одноособово може здійснювати лише професійний суддя.
Поняття торгової справи міститься в Законі про судоустрій. Особливий інтерес представляє норма про те, що спір може вирішуватися в колегії з комерційних справ, якщо про це клопочеться позивач.
Введення непрофесійних суддів для вирішення торговельних суперечок у Німеччині переслідувало декілька цілей, зокрема залучення осіб, що мають спеціальні знання, та підвищення довіри до суду з боку підприємців. Процедура вирішення комерційних спорів за участі торгових суддів регулюється законом про судоустрій. Кандидатури таких суддів пропонуються Торговою палатою та призначаються Міністерством юстиції відповідної землі, при цьому міністерство не може відмовити у призначенні чи призначити інших осіб, ніж запропоновані. Торговим суддею може бути особа, зареєстрована комерсантом, член ради директорів або директор юридичної особи. Обов’язковою умовою є наявність спеціальних знань та досвіду в певній галузі комерції. Торгові судді призначаються на 5-річний строк, мають при розгляді справи права судді та голосують при прийнятті рішення.
Апеляційний перегляд здійснюється також спеціалізованими палатами при апеляційних судах. Спеціалізація також зберігається й на рівні касаційної інстанції.
Є цікавим той факт, що з 2010 р. у деяких німецьких судах, як то землях Північної Рейн-Вестфалії, Гамбург, Нижня Саксонія, було запроваджено окремі палати (Kammern für internationale Handelssachen), де, за бажанням сторін, можливе вирішення міжнародних комерційних спорів англійською мовою, поки що в межах усного провадження. Запровадження письмового провадження англійською мовою є предметом законодавчих ініціатив.
В Австрії діє єдиний на всю країну Торговий суд, що розглядає комерційні спори, у тому числі й справи про банкрутство. До складу суду входять представники ділової спільноти в якості комерційних суддів.
У Бельгії створений комерційний трибунал. Цей трибунал діє як суд першої інстанції, розглядаючи суперечки, в основному, з торгових відносин. До складу комерційного трибуналу входить професійний суддя і 2 представники ділових кіл. Комерційні трибунали є ланкою бельгійської судової системи.
У Швейцарії для вирішення комерційних суперечок створені торгові суди, що складаються не тільки з юристів, але й з представників ділових кіл, обрані кантональними радами.
Навіть у Російській Федерації існує модель залучення арбітражних засідателів, делегованих Торгово-промисловою палатою, в арбітражному процесі, проте вона виконує більш декоративну, ніж практичну, функцію, та є малопопулярною, через певні обмеження у застосуванні цієї інституції.
Таким чином, слід констатувати, що характерним для Європи у вирішенні комерційних спорів є поступова імплементація арбітражних принципів до роботи державних судів. Це зумовлено високим рівнем довіри до державних судів у Європі та відсутністю корупції.
Україна ж, на жаль, пішла зворотнім шляхом, поступово вичавивши арбітраж спочатку з арбітражного, а потім і з господарського судочинства.
Тим не менш, вважається, що українські господарські суди ведуть родовід від комерційних судів часів російської імперії, зокрема Одеського комерційного суду, першого створеного в імперії у 1808 р. Проте слід пам’ятати, що Одеський комерційний суд формувався за виборчим принципом за активної участі купців Одеси, знайомих з комерцією та торговими традиціями міста. Голова суду, 2 члени суду та юрисконсульт призначалися російським імператором, а інші 2 члени затверджувалися градоначальником Одеси з 4-х кандидатів, яких обирало одеське купецтво.
Отже, бачимо, що від комерційного родоводу українські господарські суди занадто далекі, й сьогодні вони є більш спорідненими зі звичайними районними судами «пострадянського зразка» та відрізняються від них лише складом сторін спору та процесуальними особливостями вирішення справ, внормованими Господарським процесуальним кодексом України.
Очевидно, що судова реформа в Україні має бути спрямована на побудову ефективної системи судів, які вирішуватимуть господарські спори, та робота яких буде базуватися на арбітражних принципах.
Адже саме таких судів потребує іноземний інвестор, який хоче мати такий же рівень захисту своїх інвестицій, який має у себе вдома.
Можливо, починати потрібно із запровадження особливого порядку вирішення або перегляду значних комерційних спорів, із залученням арбітражних колегій, у роботі яких мали б право брати участь вітчизняні та іноземні фахівці в галузі арбітражу. І розпочати цю практику було б доцільно на рівні касаційної інстанції.
Переформатування вирішення господарських спорів у широкому сенсі буде передбачати як перебудову системи судів та процедур, так і розвиток недержавного арбітражу й поширення практики комерційної медіації.
У будь-якому випадку саме питання запровадження ефективних механізмів вирішення комерційних спорів є одним з головних завдань судової реформи.