Популярні матеріали

04 жовтня 2016, 11:40

Кластерна революція в Україні

Кластер як форма об’єднання підприємств та особливості його створення і розвитку в Україні

Ольга Терсіна
Ольга Терсіна юрист AVELLUM

Кластер, кластерний, кластеризація… Що означають ці слова? Аналіз українського законодавства не дає відповіді на таке запитання, незважаючи на активне використання поняття «кластер» при створенні IT-компаній та їх об’єднань. Однак це поняття також використовується в інших сферах діяльності. Тому сучасні реалії ведення бізнесу вимагають від учасників процесу достатнього розуміння, що таке «кластер» і як він сприяє оптимізації господарської діяльності.

Відсутнє чітке та однозначне визначення поняття «кластер» і в міжнародній практиці. Аналіз робіт відомих теоретиків (Міхаеля Портера, Лоурена Янга, Дейвіда Барклі) дає можливість навести широке визначення кластеру на основі його характеристик.

Кластер – це група компаній, розташованих географічно близько одна до одної, які пов’язані між собою і належать до однієї чи різних сфер діяльності, здійснюють внутрішню взаємодію в певній галузі, мають єдину мету та отримують активну або пасивну підтримку від держави чи місцевих органів влади, а також розвиваються завдяки зусиллям регіональних лідерів.

Отже, кластер – це об’єднання географічно близьких взаємопов’язаних компаній, в тому числі підприємств, які мають єдину мету у своїй діяльності та отримують підтримку від держави чи місцевих органів влади.

Ст. 120 та 127 Господарського кодексу України передбачають різні організаційно-правові форми об’єднань підприємств, а саме: асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання підприємств, передбачені законом (союзи, спілки, асоціації підприємців, тощо). Якщо порівнювати ці форми об’єднань підприємств з такою формою об’єднання як кластер, то можна зробити висновок, що кластер може існувати в одній з таких організаційно-правових форм або бути окремою формою об’єднання підприємств.

В Україні більшість підприємств обирають перший варіант, у зв’язку із законодавчою неврегульованістю поняття «кластер». Тому наразі є актуальним оновлення нормативно-правової бази стосовно розвитку кластерів. Така нормативно-правова база включає закони Верховної Ради України, а також концепції та стратегії Кабінету Міністрів України.

Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. визначає, що держава забезпечує реалізацію політики у сфері зайнятості населення шляхом розвитку кластерів народних художніх промислів.

Концепції Кабінету Міністрів України щодо Загальнодержавної програми розвитку малого і середнього підприємництва на 2014-2024 рр. (розпорядження №641-р від 28.08.2013 р.), щодо Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 р. (розпорядження №603-р від 17.07.2013 р.), щодо реформування державної політики в інноваційній сфері (розпорядження №691-р від 10.09.2012 р.) передбачають розроблення та виконання програм інтеграції суб’єктів малого і середнього підприємництва в національні та міжнародні інноваційні й технологічні кластери; визначення на законодавчому рівні поняття «кластеризація» та порядку фінансування кластерів; створення науково-інноваційно-виробничих кластерів у високотехнологічних галузях; спрощення процедур утворення інноваційних кластерів.

Метою та завданням Стратегії розвитку морських портів України на період до 2038 р., затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 р. №548-р, є створення мережі кластерів у морських портах шляхом залучення приватних інвестицій.

Проект Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» №1256 від 04.12.2014 р. готується до другого читання та передбачає визначення понять «кластер», «кластеризація суб’єктів малого і середнього підприємництва», «кластерна стратегія». Відповідно до цього законопроекту кластер – це галузеве або міжгалузеве, територіальне добровільне об’єднання суб’єктів підприємницької діяльності, які тісно співпрацюють з науковими (освітніми) установами, громадськими об’єднаннями, органами місцевого самоврядування і місцевими органами виконавчої влади, з метою підвищення конкурентоздатності власної продукції та сприяння економічному розвитку регіону.

Проект «Концепція створення кластерів в Україні», розроблений Кабінетом Міністрів України у 2008 р., не набрав чинності, однак визначає такі види кластерів: виробничі, інноваційно-технологічні, туристичні й транспортно-логістичні. Також ця концепція передбачає такий комплекс заходів для вирішення питання стосовно створення кластерів як внесення змін до законодавства щодо визначення поняття «кластер», проведення інформаційної кампанії серед потенційних учасників щодо роз’яснення конкурентних переваг кластерів, використання (створення) промислових парків і технопарків як інфраструктури для розвитку кластерів.

Крім наведених вище нормативно-правових актів та проектів, доцільним є внесення змін до ст. 120 Господарського кодексу України («Організаційно-правові форми об’єднань підприємств») та прийняття окремого закону «Про кластери». Окремий Закон України «Про кластери» може передбачати статті, які врегульовують такі питання:

  • визначення термінів «кластер», «кластеризація», «учасник (засновник) кластера»;
  • мета кластера (кластер створюється з метою економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності регіону, підвищення привабливості інвестиційної діяльності, розвитку інфраструктури);
  • види кластерів (міські, регіональні, національні та міжнародні; промислові, інноваційні, сервісні тощо);
  • порядок створення кластера та його державна реєстрація (створення здійснюється відповідно до його установчого договору (рішення про утворення кластера) та статуту; кластер набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації);
  • структура кластера (три рівні: ядро кластера – головні підприємства-виробники; підприємства-постачальники послуг; інші підтримуючі суб’єкти – вищі навчальні заклади, страхові компанії та ін.);
  • державна підтримка кластера (державна підтримка може здійснюватися завдяки коштам державного і місцевих бюджетів та з інших джерел, не заборонених законодавством);
  • засновники та учасники кластера (засновниками та учасниками можуть бути підприємства, у тому числі акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства);
  • права учасників кластера (учасники мають право: брати участь в управлінні справами кластера; брати участь у розподілі прибутку кластера; припинити участь у кластері);
  • обов’язки учасників кластера (учасники зобов’язані: дотримуватися статуту кластера; виконувати зобов’язання перед кластером; зберігати комерційну таємницю про діяльність кластера);
  • органи управління кластера (кластер має вищий орган управління (загальні збори учасників) та утворює виконавчий орган (колегіальний чи одноособовий));
  • власність на майно кластера (кластер є власником: майна, переданого йому учасниками у власність, у господарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору (рішення про утворення кластера); продукції, виробленої кластером внаслідок його діяльності; доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом та статутом кластера);
  • вихід учасника з кластера (учасник кластера може вийти з його складу за рішенням загальних зборів зі збереженням взаємних зобов’язань та укладених договорів);
  • припинення кластера (припинення відбувається в результаті його реорганізації в іншу форму об’єднання або ліквідації);
  • міжнародні зв’язки кластерів (кластери України, з метою розвитку співробітництва, мають право взаємодіяти та об’єднуватися з міжнародними кластерами).

Отже, наразі нормативно-правове врегулювання кластерів в Україні має такі особливості:

  • визначення поняття «кластер» не передбачено законодавством, але проект Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» передбачає визначення кластера;
  • ст. 120 та 127 Господарського кодексу України дають можливість утворити інші об’єднання підприємств, які передбачені законом, однак наразі відсутній такий закон, що регулює діяльність кластера як форми об’єднання підприємств;
  • в Законі України «Про зайнятість населення» передбачається розвиток кластерів народних художніх промислів;
  • держава в особі Кабінету Міністрів України підтримує розвиток кластерів шляхом затвердження концепцій і стратегій, де передбачено створення науково-інноваційно-виробничих, технологічних та інноваційних кластерів.

Висновок

Відмінності кластерів від інших форм об’єднань підприємств:

  • діяльність кластерів не визначає спеціальних особливостей його органів управління (на відміну від корпорацій та концернів);
  • кластери мають постійний характер діяльності (на відміну від консорціумів);
  • кластери створюються не лише з метою постійної координації господарської діяльності підприємств (на відміну від асоціацій);
  • кластери тісно взаємодіють із навчальними закладами, органами місцевого самоврядування тощо;
  • кластери отримують підтримку від держави або місцевих органів влади.

Створення об’єднання підприємств у формі кластера є вигідним та має багато переваг, але відсутність спеціального закону щодо кластерів не дає можливості повноцінно регулювати їхню діяльність.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати