11 червня 2019, 10:24

Американський антимонопольний футбол: чи був пас?

Опубліковано в №24 (678)

Олександр Дякулич
Олександр Дякулич «Arzinger» радник
Маріанна Бек
Маріанна Бек «Arzinger» юрист

Монополія онлайн

Пас вперед — один зі способів просування м'яча в американському футболі, який може бути єдиним у гральному моменті та лише з‑поза лінії сутички. Наскільки справедливою може бути гра, якщо одна команда — це найбагатший у світі техгігант Apple (з виручкою 266 млрд доларів США та доходом 60 млрд доларів США у 2018 р.), що володіє історично найдорожчим світовим брендом 2019 р. з вартістю 206 млн доларів США, а інша — квартет споживачів, які є власниками iPhone (айфоніст) та покупцями додатків для iPhone (iPhone apps)?

Вже понад третину свого життя (14 років поспіль) Apple «ніжиться» у світлі американських антимонопольних софітів. Днями пролунав фінальний свисток Верховного суду США (SCOTUS), який арбітрував у 9‑річному антимонопольному матчі Apple Inc. vs Pepper 2019 щодо компенсаційних прав айфоністів на ринку iPhone apps (iPhone aftermarket). Американські адвокати конкуренції чекали антимонопольного вердикту SCOTUS: ідентифікація айфоністів як непрямих покупців і консервативна відмова у компенсаційних правах на підставі «цегляного прецеденту» у справі Illinois Brick Co. v. Illinois 1977 (визнання виключно прямих покупців суб'єктами права на судову компенсацію шкоди, завданої внаслідок вчинення конкурентного порушення) чи все-таки «диво» надання непрямим покупцям компенсаційних прав? Всі завмерли у напруженому очікуванні пасу.

Крізь серце антитрасту

App Store — розділ онлайн-супермаркету iTunes Store — єдиний спосіб придбання iPhone, iPad і Apple Watch apps. Співпраця Apple з розробниками iPhone apps передбачає сплату розробниками щорічного членського внеску в розмірі 99 доларів США за публікацію своїх пропозицій та встановлення на них цін, а також 30% продажної комісії.

У 2011 р. вищезгаданий квартет айфоністів звернувся до суду з позовом проти Apple про відшкодування шкоди, завданої внаслідок встановлення монопольних супраконкурентних цін на iPhone apps. Прийнявши аргументи монополіста та посилаючись на «цегляний прецедент», суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі.

Однак, оскільки підставою позовних вимог стало антимонопольне порушення, яке становить наріжний камінь Закону Шермана 1890, апеляційний суд (особливо SCOTUS) не міг формально опертися на правило чіткої лінії (англ. — bright-line rule) «цегляного прецеденту». Як результат, SCOTUS підтвердив позицію апеляційного суду та встановив, що споживачі-айфоністи є прямими покупцями iPhone apps та мають право звертатися до суду з компенсаційним позовом.

Apple наполягала на тому, що в розумінні «цегляного прецеденту», в цілях отримання монопольної компенсації, айфоністи є прямими покупцями розробників iPhone apps як власників продуктів, які самостійно встановлюють роздрібні ціни на продукти, а не Apple як надавача послуг з реалізації iPhone apps. Натомість SCOTUS спростував таку аргументацію, назвавши базування компенсаційного права виключно на праві власності продавця «надмірно законним підходом, який ігнорує економічні реалії дистрибуційної системи», оскільки продажна комісія Apple може призвести до встановлення супраконкурентних цін на iPhone apps для айфоністів як споживачів. Отже, довгоочікуваного пасу так і не було, але був гол — чистий гол, що завжди краще ніж будь-який пас!

МОНОдуальність

SCOTUS також наголосив на тому, що визнання айфоністів прямими покупцями не позбавляє розробників iPhone apps компенсаційних прав щодо Apple та не призведе до подвійного відшкодування шкоди. Компенсаційне право айфоністів як споживачів нижньої частини ланцюга збуту базується на монопольній теорії шкоди (англ. — monopoly theory), згідно з якою Apple виступає монополістом. Шкода (реальні збитки) тут визначатиметься як різниця між фактичною ціною реалізації та конкурентною ціною.

Натомість компенсаційне право розробників iPhone apps як постачальників верхньої частини ланцюга збуту базується на монопсонній теорії шкоди (англ. — monopsony theory), згідно з якою Apple виступає монопсоністом. Шкода (упущена вигода) тут визначатиметься як неодержаний прибуток, який міг би бути реально одержаний на конкурентному iPhone aftermarket. При цьому SCOTUS не досліджував частку безкоштовних iPhone apps, яка у 2018 р. наблизилася до позначки 90%.

The Show Must Go On!

Чи можна назвати рішення у справі Apple vs Pepper 2019 «антимонопольним вироком»? Підтвердження права айфоністів на монопольну компенсацію per se не накладає на Apple жодних антимонопольних санкцій. Однак «компенсаційний потенціал» такого рішення дозволяє визначити його «антимонопольним квазівироком»: компенсаційні позови розробників iPhone apps доповняться позовами айфоністів.

Результатами розгляду цих позовів будуть «антимонопольні вироки», спрямовані на зміну антиконкурентної комерційної практики Apple у США та екстериторіалізацію антимонопольних розслідувань щодо аналогічних або суміжних порушень. Сьогодні стратегічно ефективним способом боротьби з монопольними зловживаннями техгігантнів вважають їхній розподіл. Як альтернативу, можна також розглядати «подрібнення» не монополістів, а їхніх продуктів/послуг.

Особливістю справи Apple vs Pepper 2019 є те, що ефект від «квазівироку» зрівнявся з ефектом від «вироку» (назвемо це антимонопольне явище Pepper-ефектом за прізвищем одного з позивачів-айфоністів). Зокрема, вже 03.06.2019 р. (менше ніж через місяць після винесення рішення) Apple під час Всесвітньої конференції розробників на платформі Apple (The Apple Worldwide Developers Conference 2019) оголосила про впровадження на глобальному рівні нового підходу до додатків, який передбачає автономізацію пристроїв (зокрема, унезалежнення Mac та Apple Watch від iPhone та IPad). Першим кроком стала заміна для Mac медіаплеєра iTunes, який прослужив майже 20 років, на 3 нові програми Music, TV і Podcasts. Аналогічний підхід планується застосувати до медіадодатків для iPhone та iPad.

Крім того, на початку березня цього року шведський оператор медіа-послуг Spotify звернувся до Єврокомісії із заявою про зловживання Apple монопольним становищем на ринку послуг з роздрібної реалізації стрімінгових музичних додатків шляхом надання переваг власному розробнику додатку Apple Music перед Spotify та іншими конкурентами, стягуючи лише з останніх продажну комісію в розмірі 30%. Заяву підтримали Anghami та Deezer. Отже, після виграшного голу в американські Apple-ворота на європейському горизонті замайоріли антимонопольні прапори під гаслами «Настав час чесної гри!» (ініціатива Spotify TimeToPlayFair.com).

Сподіваємося, Антимонопольний комітет України триматиме ніс за американсько-європейськими вітрами та подбає про комфорт українських айфоністів. 

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати