25 вересня 2018 року Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини та Програми USAID «Права людини в дії» провів круглий стіл «Перехідне правосуддя як шлях подолання наслідків конфлікту та збройної агресії».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У вступній промові керівник Програми USAID «Права людини в дії», яка імплементується Українською Гельсінською спілкою з прав людини, Тарас Цимбрівський звернув увагу на те, що нинішній захід, присвячений перехідному правосуддю та пост-конфліктному врегулюванні в Україні, є продовженням попередніх ініціатив, започаткованих ще у 2015 р. Результатом цього на сьогодні є законопроект «Про засади державної політики захисту прав людини в умовах подолання наслідків збройного конфлікту», розроблений Українською Гельсінською спілкою з прав людини спільно з Українським інститутом прав людини та іншими партнерськими організаціями.
Керівник програми USAID зауважив, що однобокі підходи перехідного правосуддя не можуть бути ефективними: зокрема ті, що сфокусовані на одну або декілька інституцій, або не враховують потреб та інтересів громадянського суспільства, яке стало жертвою збройного конфлікту. Дизайн та імплементація стратегій перехідного правосуддя для України повинні ґрунтуватись на міжнародному досвіді та передових практиках. Властиво це впливає на ефективність моделі перехідного правосуддя, хоча й саме по собі не обов’язково гарантує успішність результатів.
Нижче пропонуємо основні тези, озвучені експертом, під час свого виступу.
1. Відповідність перехідного правосуддя принципам і нормам міжнародного права.
«Вони відіграють важливе значення на певних стадіях впровадження перехідного правосуддя у різних контекстах, – зазначив Тарас Цимбрівський. – Так, це загальновизнані принципи і норми міжнародного гуманітарного права, міжнародного кримінального права, міжнародного права прав людини. Для прикладу, ситуації, які стосуються насильницьких зникнень, зниклих безвісти осіб, чи то питань амністії».
2. Перехідне правосуддя повинно бути засноване на правах людини.
Універсальність та неподільність прав людини є наскрізною категорією перехідного правосуддя, котре має відбуватись відповідно до принципів транспарентності, підзвітності, заборони дискримінації.
3. Фокус перехідного правосуддя на жертвах збройного конфлікту.
Для всеохоплюючого втілення результатів перехідного правосуддя, важливо відобразити потреби та інтереси різних груп населення, які постраждали в результаті збройного конфлікту.
4. Координація та партнерство з громадянським суспільством у розробці та імплементації перехідного правосуддя.
«Залученість різних груп населення в цьому процесі означає, що вони зможуть артикулювати свої проблеми, – зазначає Тарас Цимбрівський. – В такий спосіб вони зможуть впливати на розробку відповідних політик, розуміти їх, і в тому числі їх критикувати».
Відповідно це, за словами експерта, надасть різним групам населення відчуття того, що результати перехідного правосуддя будуть об’єктом їхнього часткового права власності. Відтак модель перехідного правосуддя буде додатково легітимізовано серед широких верств населення.
5. Всеосяжна адаптивність перехідного правосуддя до місцевого контексту.
Єдиної моделі правосуддя перехідного періоду, яка могла би бути перенесена до України з іншої країни для пост-кофліктного врегулювання, не існує. З цією метою потрібно адаптувати іноземний досвід та передові практики до місцевих умов, тобто до причин, які призвели до збройного конфлікту, з врахуванням різних локальних вимірів та контекстів – політичний, культурний, соціальний тощо.
«Це означає, що перехідне правосуддя не функціонує ізольовано в якому-небудь вакуумі, на рівні міжнародних організацій і так далі, – підкреслив керівник програми USAID. – І тут так само важливий старт тих чи інших ініціатив, спрямованих на пост-конфліктне врегулювання та примирення у суспільстві». І це на думку експерта також піднімає низку питань щодо можливих траекторій перехідного правосуддя. Наприклад, «в якій комбінації найкраще їх запускати?», «в якій послідовності вони будуть відбуватися?», або «чи вони взаємодоповнюють, чи конкурують між собою?» тощо. Для цього важливо вже зараз мати чітке розуміння та консенсус з тим, щоб результати перехідного правосуддя відповідали нашим очікуванням.
6. Гендерний вимір перехідного правосуддя.
Поза тим, що в результаті збройного конфлікту страждають різні групи населення, однією з таких груп населення виступають жінки, які часто є жертвами сексуального насильства, насильницьких зникнень і тортур. «Відповідно їхня включеність у цей процес щонайменше дозволяє подолати соціальну стигму, чи їхній травматичний синдром», – наголосив Тарас Цимбрівський.
7. Особливий підхід щодо дітей в рамках перехідного правосуддя.
З метою забезпечення сталого миру і примирення у суспільстві важливо інтегрувати дітей, які є одними із стейкхолдерів перехідного правосуддя. «Ми так само повинні приділяти належну увагу дітям, які постраждали в результаті конфлікту, – зауважив експерт. – Більше того, вони можуть виступати в різних ролях, не тільки, як жертви збройного конфлікту, вони можуть бути потенційними особами, причетними до здійснення порушень в часі збройного конфлікту. Також вони можуть виступати свідками збройного конфлікту і тих порушень, які мали місце».
8. Інтеграція різноманітних підходів та інструментів перехідного правосуддя.
«Ці інструменти, як правило, не є взаємовиключними, вони взаємопідсилюють одне одного: кримінальні переслідування за злочини, вчинені в часи збройного конфлікту; право на правду; гарантії неповторення і таке інше», – зазначив керівник програми USAID. Водночас, швидше за все, немає необхідності застосовувати всі ці інструменти одночасно, оскільки має бути певна логіка у послідовності їхнього застосування на тих чи інших стадіях перехідного правосуддя.
9. Інтеграція перехідного правосуддя із ширшими ініціативами, спрямованими на забезпечення верховенства права у пост-конфліктному середовищі.
Для забезпечення ефективних результатів перехідного правосуддя необхідно додаткове залучення ресурсів і можливостей інших ініціатив, які мають на меті промоцію демократії та прав людини.
Завершуючи свій виступ, Тарас Цимбрівський нагадав, що перехідне правосуддя має власні обмеження і, як правило, стикається з низкою викликів, які мають місце в тому чи іншому пост-конфліктному середовищі. «Але, як показує досвід зарубіжних країн, вони є необхідними, особливо з огляду на те, що вони потенційно можуть призвести до сталих змін у суспільстві. І, разом з тим, такий фінальний результат може бути достатньо скромний, але він, тим не менше, є необхідним», – резюмував експерт.