Технології творять дива. Автоматизація багатьох процесів набуває шалених обертів. Стосується це і юридичної професії. Подобається це юристам чи ні, але з цим треба починати рахуватися. А ще краще очолити цей процес чи принаймні стати його частиною. Юридичні стартапи перетворюються на цілу індустрію – лігалтек, і хто не встигне, той запізниться. Бо ніхто не знає, коли топові, але консервативні юридичні компанії будуть пасти задніх, програвши битву молодим юрфірмам та стартапам.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Чи можна у перспективі розглядати юридичні стартапи, наприклад, як 100% конкурентів для юридичного бізнесу в цілому? Напевне, ні, проте суттєва частка ринку буде за юристами, які з технологіями на «ти». «Я б не казав про конкуренцію, – відмічає CEO Axon Partners Діма Гадомський. – Юристи втратили монополію на знання і тепер поступово втрачають монополію на свої юридичні навички. Ні монополія, ні конкуренція ні до чого хорошого не призводять. Я вірю в те, що юридичні компанії мають співпрацювати, адже тільки у співпраці можна створити дійсно видатні продукти на кшталт юридичної «Вікіпедії» чи «Уберу». За словами експерта, стартап – це великий ризик. І для засновників, і для перших інвесторів. Щоб продати його за пристойні гроші або перетворити на прибутковий бізнес, спершу треба створити купу невдалих стартапів і кілька разів втратити кошти.
«Я чув від Dentons NextLaw Lab, що вони рахують ефективність свого венчурного фонду так: із 100 проектів 10 не збанкрутують, а за рахунок успіху одного з них ми повернемо гроші, які вклали у решту 99, і заробимо. Не думаю, що вони помиляються. І тепер питання: яка з юридичних компаній України здатна самостійно вкласти гроші у сотню проектів? Нехай це будуть інвестиції навіть по $10 тис. Ніяка. А навіть якщо і знайдеться така компанія, де візьмуться у неї сотня проектів? Хто буде шукати стартапи, відбирати їх для інвестування, працювати з ними? – зазначає пан Гадомський і резюмує: – Мені здається, що коли юристи забудуть про те, що вони юристи, і почнуть більше довіряти один одному, ми разом зможемо створити круті продукти і посунути далекодалеко всіх сучасних псевдолідерів на кшталт Thomson Reuters, Kira Systems, LexisNexis».
Крім конкуренції технологій та юрфірм, є ще конкуренція технологій з безпосередньою роботою юристів. За словами координатора практики інформаційних технологій ЮФ Sayenko Kharenko Микити Полатайко, не варто хвилюватися юристам, котрі вирішують специфічні завдання, та тим, хто займається кримінальною практикою.
«Хто точно залишиться при справі і через 30 років, так це судді, адвокати та прокурори у кримінальних справах. Як мінімум, через принцип індивідуальності покарання і неоднозначність таких категорій, як пом’якшуючі й обтяжуючі обставини. Те ж стосується рішення дійсно специфічних завдань», – вважає правник. На його переконання, на більше потенційно здатні нейронні мережі та штучний інтелект, але навіть широко відомий Росс поки лише сортує масиви документів.
Причини для хвилювання є, у першу чергу, у низько кваліфікованого персоналу – асистентів, помічників юристів тощо. «Хоча це ще питання, адже звільнившись від рутинних завдань із сортування документів та багаточасового серфінгу по реєстру судових рішень, вони зможуть зайнятися цікавими завданнями, реальною юриспруденцією. Наступними під скорочення підпадуть «реєстратори» підприємств, договірні відділи, у т.ч. учасники переговорів з узгодження положень договорів», – переконаний пан Полатайко.
Фахівці з інновацій – новий тренд юрбізу
Про небайдужість вітчизняної правничої спільноти до «діджиталізації» юриспруденції свідчить і той факт, що в українських юридичних фірмах з’являються фахівці, які відповідають за сферу інновацій. Та й кількість заходів, присвячених темі новітніх технологій, зростає. Так, півтори тижні тому в столиці відбулися два показові заходи. Перший з них – конференція Legal Tech Kyiv 2017. За словами партнера Honcharuk and Partners law firm Михайла Гончарука, це вже друга подібна конференція, і цього року вона мала суттєві відмінності від попередньої.
«Ми вже вдруге проводимо таку конференцію. У минулому році мало хто розумів, що ми хочемо зробити. Усі згадували у доповідях студента зі Стенфордського університету, який створив програму, що дозволяла подавати позови та оспорювати штрафи. Згадували також компанію «Ай-Бі-Ем», яка створила комп’ютерну програму, що аналізувала справи про банкрутство. Тоді це звучало як екзотика. А за цей рік саме в Україні багато що змінилося. Юристи все більше йдуть у сферу інформаційних технологій, все більше хочуть створювати якісь речі на стику юриспруденції та ІТ. Цей рік показав зрушення, які відбулися у чималій кількості юридичних (та й не тільки) компаній, де вже з’явилися фахівці, які відповідають за сферу інновацій», – зазначив пан Гончарук.
Приклад серйозного ставлення до інновацій на юридичному ринку подає ЮФ AEQUO з її конкурсом AEQUO Legal Tech Challenge. Його переможці отримають $20 тис. та доступ до провідних професіоналів у сфері юриспруденції та ІТ. «Ми живемо юридичними інноваціями, інвестуємо у LegalTech в Україні і віримо, що AEQUO Legal Tech Challenge буде унікальним майданчиком для вирощування ідей, які дозволять клієнтам отримувати юридичні послуги зручніше, якісніше і за справедливою вартістю. Це місце, де юриспруденція зустрічається з талантами у інших сферах, в результаті чого виходять «проривні інновації», що змінюють ринок на краще», – коментує партнер AEQUO Анна Бабич.
#hackthelaw
Але поки найбільш масовим можна назвати перший у Східній Європі хакатон юридичних інновацій Kyiv Legal Tech Hackathon, що відбувся 27–28 травня в IDF Reform Lab. Його організатор Kyiv Legal Hackers, українська частина міжнародного ком’юніті фахівців. Серйозність цього заходу засвідчують його партнери – юридичні компанії Sayenko Kharenko, Axon Partners, «Василь Кісіль і Партнери», UNDERDOG, Marchenko Danevych. Хакатон зібрав 120 юристів, розробників, дизайнерів і маркетологів. Після брейнштормінга та подання ідей сформувалось 15 команд, які 48 годин працювали над власними проектами.
За словами партнера lexnet.io Нестора Дубневича, серед ключових напрямків проектів були представлені юридичний комплаєнс, бази знань для юристів, пошукові системи і навіть юридична освіта. «Найпрогресивніші вузи США вже практикують формат домашніх завдань для студентів-юристів, коли замість підготовки реферату на 20 сторінок рукописного тексту пропонується створити власний бот, наповнити його навчальною інформацією і відправити на «інтерв’ю» викладачеві. Україна теж може похвалитись таким ботом. Milana – розробка викладача Одеської юридичної академії, чатбот, який сьогодні допоміг більше сотні студентів отримати необхідні методичні матеріали і навіть потренуватися у відпрацюванні «двійок», – зазначив експерт.
«Дуже вразив момент, коли юристи, яких ми звикли бачити у роботі з кодексами, під час презентації проектів демонстрували математичні формули машинного навчання. Справжній hacking law!», – поділився своїми емоціями один з учасників хакатону. Серед найцікавіших проектів варто відзначити Claim Discovery (аналітика судових рішень) і TradeMark (оцінка патентної чистоти торгових знаків). Презентуючи цей проект, автор зазначив, що проблема досить актуальна. І на підтвердження своїх слів навів нещодавній приклад суперечки щодо товарних знаків. Так, розробник програмного забезпечення і сервісів для цифрової картографії Pear Technologies спробував зареєструвати у EUIPO торгову марку для 9, 35 і 42 класів із зображенням груші. Та не судилося. Представники Apple оскаржили заявку, мотивуючи тим, що Pear Technologies використовує «абстрактну стилізацію» під раніше зареєстрований знак Apple для аналогічних класів за допомогою «гладкого округлого силуету фрукту». Отже, стартап Trade Mark, на думку його ініціатора, завдяки певним алгоритмам зможе вирішити дві задачі. По-перше, встановити схожість у процентному співвідношенні між товарними знаками. По-друге, сформувати відповідний реєстр, в якому можна буде здійснювати пошук товарних знаків.
Ще один цікавий проект DocDog – «вижимка» істотних умов з договорів. «Уявіть собі, що ви не юрист. Маєте свій невеличкій бізнес. І от вам надсилають на пошту невеличкий договір на… 25 сторінок. Для вас він буде незрозумілим. 70% опитаних респондентів, а це представники малого бізнесу, повідомили, що вони підписують договори не читаючи, а просто пропускаючи більшість положень в них. Life is too short. Contracts are too long», – з цих слів команда проекту розпочала свою презентацію. Це, мабуть, ервопричина їх стартапу, який направлений на подачу договорів у зручному, практично схематичному та скороченому форматі. Принаймні, в теорії. Такий собі лоукост для бізнесу коли немає юриста, грошей, часу.
The Meerkats – питання-відповіді для юристів. Суть стартапу полягає у створенні інформаційної платформи, де юристи будуть консультувати як один одного, так і людей, що не мають правничої освіти. Сервіс, за задумом авторів, має включати систему оцінок та відгуків для формування рейтингу того чи іншого юриста. Передбачається, що консультації будуть платними.
Платформа для пошуку союзників у юридичних суперечках (і вражаюча презентація у стилі «Володаря перстнів»), Tinder для юристів («Найми юриста в один клік!»), Quora для обміну професійним досвідом правників і навіть ставки на суд – далеко не всі проекти, над якими протягом двох днів працювали команди-учасники. А перемогу отримав проект Legal Playbook – агрегатор юридичних документів для стартапів. Його мета – допомогти технологічним проектам з самого початку шляху не загубити жоден NDA чи Term Sheet, щоб у разі залучення наступного траншу інвестицій швидко пройти юридичний due diligence.
Яскраве закінчення презентаційної сесії подарувала аудиторії команда Legal Fight Club, ідея якої полягала у розробці мобільного додатку для виклику юридичного опонента на спаринг. У дорожню карту ініціатори ідеї заклали можливість включення до турнірної таблиці прокурорів і суддів, а рейтинг юристів запропонували вести не по кількості виграних справ, а по активності на рингу.
«Цікаво, що у хакатоні, крім юристів, брали участь багато людей, задіяних у стартапах та розробці нових технологій. Сумарно на заході їх було навіть більше, ніж юристів. Тобто у прогресивної частини українців інтерес до інновацій у правосудді і юридичному полі досить високий», – підкреслив пан Дубневич.
Ми вирішили запитати у експертів, на якому рівні перебуває в Україні розвиток юридичних стартапів, і чим обумовлений такий стан. Яка основна місія юридичних стартапів та які тенденції виявив (якщо виявив) Kyiv Legal Tech Hackathon? Чи є з кого Україні брати приклад?
КОМЕНТАРІ
Хольгер Цшайге, генеральний директор Infotropic Media
«Якщо брати європейський ринок, то насправді усі країни знаходяться на початковій фазі стартапів у сфері legal tech. Є більше різних пропозицій у Західній Європі (принаймні, в окремих країнах), але це пов'язано з попитом з боку юридичних фірм та департаментів, а також обсягом їх бюджетів на автоматизацію. Буде попит в Україні, буде і пропозиція – усі передумови для цього є. Важливо, щоб держава не відставала від розвитку і відкрила доступ до різних реєстрів та інших даних, на яких засновані сервіси для бізнесу і громадян.
Відставання від американського ринку більш помітне, але від нього і Західна Європа відстає. Проте це відставання не критичне. Розробка програм у сучасних умовах не така вже дорога, і кваліфіковані розробники у країні є. Більш значні кошти потрібні для просування, але можна почати з маленьких бюджетів у соцмережах. Основна причина відставання – ринок юридичних послуг України маленький у порівнянні з американським, європейським і навіть російським. З цієї причини я порадив би не обмежуватися у своїй стратегії одним лише українським ринком. Процеси у роботі юристів у різних країнах і правопорядках практично не відрізняються, тож що працює в Україні, буде працювати і в Росії, Казахстані чи Німеччині. При цьому варто орієнтуватися на маленькі й середні юридичні фірми і бізнеси. Великі компанії, як правило, купують у західних постачальників, з якими працюють роками, проникнути на цей ринок можна тільки з абсолютно унікальним продуктом і перебуваючи безпосередньо у цих країнах. А для маленької юридичної фірми буде привабливим порівняно недорогий продукт, який можна обслуговувати через інтернет з будь-якої точки світу, і їй байдуже, де сидить розробник – у Ліоні чи у Львові.
Є ще один напрямок – доступ до правосуддя. У багатьох країнах від 60% до 80% населення не мають доступу до якісних юридичних послуг. бо традиційні способи їх отримання для них занадто дорогі. Для розуміння розміру потенційного ринку: за даними The Law Society, у невеликого й середнього бізнесу у Великобританії щороку виникають юридичні проблеми на загальну суму 100 млрд фунтів стерлінгів, але тільки 13% з них вважають, що цінова пропозиція юрфірм адекватна. Відповідно, вони не звертаються до юристів. Тут важливо займатися спрощенням процесів, що у підсумку зробить їх більш доступними. Наприклад, раніше ніхто не звертався до адвоката, щоб відсудити у авіакомпанії компенсацію за запізнення польоту, бо йому довелося б платити більше, ніж отримана компенсація. Проте з'явилися сервіси типу Flightright, і справа пішла. Один Flightright у січні ц.р. переступив поріг 100 млн євро компенсацій, які відсудили у авіакомпаній на користь людей. А 25% з цієї суми – винагорода самої фірми. Непогано для компанії, у якій працюють всього 4 юриста. Багато держав ЄС навіть фінансували б програми для поліпшення доступу до правосуддя – були б пропозиції.
Безпосередньо взяти приклад Україні нема з кого. Найуспішніші стартапи у legal tech у тих країнах, де є розвинений і великий ринок юридичних послуг та платоспроможний попит, а також розвинена інфраструктура венчурних інвестицій. Цього поки немає в Україні. Проте є хороші програмісти і великий темп і ентузіазм учасників ринку legal tech. Це може певною мірою компенсувати відсутність грошей і місцевого попиту».
Микита Підганий, Сhief Everything Officer Bot&Partners Law Firm
«Поодинокі спроби запустити лігалтек-проекти були досить давно. Ідей завжди було багато, і вони витали у повітрі. Але юристам бракувало технічних знань, бачення ринку, досвіду побудови продукту тощо. За останній рік ми зустріли чимало юристів, що розуміються на технологіях і, що головне, готові залишити класичну юридичну кар’єру заради розвитку власного продукту. Часто вони використовують інструменти для організації спільної роботи (переважно безкоштовні) та сервіси візуального програмування, які дозволяють створювати програмне забезпечення без залучення програмістів.
На мою думку, існує два напрямки роботи: програмне забезпечення, яке допомагає юристам (усе, що позбавляє рутини), та сервіси/чатботи, які автоматизовано надають юридичні послуги населенню і бізнесу. Порівнювати перспективність цих двох напрямків неможливо – вони зовсім різні. Уявіть, що у юристів зараз немає OpenDataBot`a, і вони відслідковують усю інформацію «вручну», а нормативно-правові акти читають з паперу. Жах? А це було ще недавно. І клієнти платили за таке використання часу. Тепер – ні. Лігалтек-стартапи повинні спростити доступ до якісних юридичних послуг та правосуддя. Як вони це зроблять, не так важливо. Зараз на ринку юридичних послуг зібралась критична маса усього необхідного: юристи, які готові привносити технології у юридичний бізнес; юристи, які готові їх використовувати; дані.
Нестор Дубневич, партнер lexnet.io
«Хакатон зібрав команди не лише зі столиці, але і з регіонів. Львів, Дніпро, Одеса, Харків – міста-мільйонники, які делегували студентів і практикуючих юристів для того, щоб спільними зусиллями творити юриспруденцію майбутнього. Цей захід виявив зрілість ідей вітчизняних правників. Значну роль зіграло те, що більшість його учасників були практикуючими юристами з досвідом роботи у окремих галузях – це забезпечило глибоке розуміння проблем права, які команди намагались вирішити за допомогою інновацій.
Місія юридичних стартапів – робити юридичні послуги доступними для людей. Згідно з дослідженням, яке провів в Україні Гаазький інститут інновацій у праві, більше половини населення країни ніколи не зверталися до юристів. І це у той час, коли в кожного з нас кілька разів на рік виникають питання захисту прав споживачів, частина стають свідками чи жертвами різних шахрайських схем, у когось виникає потреба придбати нерухомість тощо. Часто ці потреби задовольняються пошуком інформації в інтернеті (яка не завжди відповідає дійсності) і заняттям юридичною самопоміччю, яка має властивість плодити додаткові проблеми.
Зрозуміло, що оплатити належний захист своїх прав може далеко не кожен. А поряд з високою вартістю юридичних послуг, перепоною для доступу до правосуддя є й не дуже позитивний стереотип сприйняття професії адвоката – на думку пересічних українців, це людина, котра робить бізнес на чужих проблемах. При цьому багато хто любить додати, що у швидкому вирішенні проблем юристи не зацікавлені, адже від цього залежить стабільність їх прибутку. Результат – відторгнення і недовіра людей до сфери юридичних послуг.
Юриспруденція XXI століття – це можливість людей отримувати якісну правову допомогу в автоматизованих онлайн-сервісах. І робити вони це зможуть, лежачи на дивані, а не приїжджаючи у дорогий офіс юридичної компанії для спілкування з накрохмаленим юристом, година роботи якого коштує від $100. Очевидно, що технологічних підхід до надання юрпослуг значно здешевлює їх, роблячи доступнішими для населення. А прозорі програмні алгоритми підвищують довіру населення до таких сервісів, які не будуть заплутувати справу для того, щоб витягти з клієнта більше грошей.
Хакатон, організований KYIV Legal Hackers, спрямований саме на розкриття потенціалу вітчизняної юридичної спільноти у створенні таких інноваційних продуктів. А стратегічна мета платформи KYIV Legal Hackers – підвищити за допомогою таких технологічних сервісів правосвідомість громадян і тим самим дати можливість кожному захищати свої конституційні права».
Микита Полатайко, координатор практики інформаційних технологій ЮФ Sayenko Kharenko
«Наразі лише компанія «Ліга» побудувала бізнес на лігалтек – у даному випадку на спеціалізованій системі для юристів. Усі інші ініціативи або напівблагодійні, як smartdoc.ua чи opendatabot, або дуже швидко перестають існувати. Наразі на ринку створюються або вже представлені проекти, які мають шанси на успіх саме через направленість на бізнес – наприклад, AELITA і AXDraft.
Така ситуація обумовлена загальним сприйняттям інтернету в Україні. Я вже не раз говорив і продовжую наголошувати, що в Україні немає жодної компанії, що є прибутковою за рахунок онлайн-продажу контенту, в т.ч. консалтингових послуг. Надавати контент безкоштовно і заробляти на рекламі або продавати через інтернет товари – більш типовий формат для уанету.
Місія будь-якого бізнесу і стартапу як прототипу майбутнього бізнесу – вирішувати реальну проблему, спрощувати життя. Юридичні стартапи, відповідно, мали б вирішувати або попереджувати юридичні проблеми і спрощувати процес їх вирішення. Наприклад, ще кілька років тому у нас було складно отримати ту чи іншу інформацію, потім почали відкривати дані, а сьогодні на їх базі вже є боти, які дозволяють перевірити контрагента чи забудовника у пару кліків. Це найбільш прості з технологічної точки зору проекти. Наступними мають бути сортування і аналітика великих масивів інформації та генератори типових документів на кшталт британського donotpay. Проте нічого подібного Россу на нашому ринку у найближчі роки чекати не варто.
Legal Tech починає набирати оберти як тренд. На хакатоні було багато людей з ідеями, що вже реалізовані, не всі аналізували ринок і конкурентів, іноземні аналоги. Ті, хто зробив цю підготовчу роботу добре і залучив у команду програмістів, і забрали нагороди. У стартапі має бути щонайменше два фаундери (засновники) – відповідальний за технічну частину і відповідальний за бізнес. Мені здається, що у багатьох юридичних стартапах не вистачає технічного фаундера, а у деяких і бізнес-фаундера».
Діма Гадомський, CEO Axon Partners
«Софту для юристів у світі дуже мало. Особлива проблема із якісними продуктами. Тому навіть скопіювати особливо немає звідки. А створити щось, не копіюючи, непросто. Я маю на увазі копіювання у широкому сенсі, а не тупий копіпаст. Створення нового – це перетворення і покращення існуючого. За винаходом кіноапарату братами Люм’єр стояли зоопраксископ, оптичний театр, хронофотограф і купа інших винаходів.
Найгірше, що можна зробити – це «бігти, бо всі побігли». Зараз в тренді IoT, штучний інтелект і нейронні мережі, а за рік-два буде щось інше. Потрібно рухатися туди, куди комфортно саме вам. Особисто мені комфортно рухатись подалі від комплексу меншовартості: «Ми країна третього світу, тому у нас не може вирости гарний LegalTech проект».
Бум ІТ-аутсорсингу сприяв створенню в Україні стартап-екосистеми, зокрема об’єднанню людей, які воліють займатися технологічним бізнесом. а не працювати на галерах. Їх ще не так багато, як у Берліні чи Амстердамі, але їх робота дозволила з’явитися LeglaTech проектам.
Тема стартапів в Україні не вщухає вже років 7. Вона настільки популярна, що всі нові бізнеси від кіосків із шаурмою до юридичних фірм тепер називають себе стартапами. Кожен вкладає у це слово щось своє. Для мене стартап як раз і є тією міфічною «молодой динамично развивающейся компанией»: від нової ідеї до релізу проходить усього кілька місяців, компанія оперативно реагує на відгуки потенційних клієнтів, змінює, доповнює і тестує сервіс у режимі реального часу, доки не відчує, що рухається не в тому напрямку. Або у тому. Такі динамічні (у кращому розумінні цього слова) компанії здатні розширити ринок потенційних споживачів юридичних послуг, створити нові способи їх надання, спростити процеси у юридичних компаніях.
Найголовніше – стало ясно, що LegalTech цікавить не лише 2–3 людей на ринку. Зібралося близько сотні людей, з десяток топових юридичних компаній відрядили своїх партнерів і юристів похакатонити. Схоже, правники готові співпрацювати не тільки між собою, але і з програмістами, маркетологами, дизайнерами. Тепер головне, щоб проекти, які з’явилися під час хакатону, розвивалися».
Дмитро Форемний, LLM агент інновацій у праві в HiiL, співзасновник та директор в Effectius, координатор проекту Legal Startup Crash Test, амбасадор Kyiv Legal Hackers
«Українські юридичні стартапи (бізнеси з інноваційною та технологічною складовою) ще на початковому рівні, порівнюючи, наприклад, з американським стартапом LegalZoom, що був заснований у 2001 р. і отримав більше $300 млн від інвесторів. У нас юридичні стартапи стали стрімко розвиватися лише протягом останніх 2 років. Важливу роль у цьому зіграв Гаазький інститут інновацій у праві (HiiL), що наразі другий рік поспіль проводить в Україні конкурс інновацій у правосудді, надаючи інноваторам гранти та підтримку міжнародних експертів. Конкурс Innovating Justice Challenge у 2016 р. став своєрідним каталізатором, надавши інноваторам можливість показати широкому загалу свої напрацювання, а інвесторам – придивитись до нової ніші. Завдяки цьому Україна з’явилася для лігалтек-ентузіастів на міжнародній арені і зараз стає все помітнішою. Швидкий розвиток технологій у праві в нашій країні зумовлений поєднанням двох факторів – це недоступність, недовіра до правосуддя з одного боку та розвинутий ІТ-сектор з іншого.
Коли спілкуєшся з представниками юридичних стартапів, надихає те, що більшістю з них рухає бажання зробити юридичні послуги та державні функції більш прозорими, простими у щоденному використанні, дешевими та швидкими, таким чином роблячи правосуддя доступнішими широкому загалу. Деякі ідеї є революційними та ідеалістичними – наприклад, повністю перейти на онлайн-арбітраж та вирішення невеликих спорів алгоритмами замість судів, або ж надавати юридичні послуги виключно онлайн, через меседжери і за допомогою чат-ботів. Це нагадує технологічний майдан у правосудді, де люди із ІТ- та юридичними навичками хочуть самотужки виправити усі недоліки системи, що складалася десятиріччями. Гарна новина, що зрозумівши, як працюють стартапи та інноваційні бізнес-моделі, у них є шанси на успіх.
Для того, щоб досягти успіху в Україні та на міжнародній арені, лігалтек-ініціативам необхідно відійти від юридичних стереотипів і більше зануритися в екосистему стартапів. Ця екосистема має своїх героїв, інструменти та правила гри. А потенціал для розвитку у ній більший, ніж юридичні ринки усіх країн, разом узяті. Так, один сервіс або додаток на телефоні (наприклад, Uber) може мати ринкову вартість удвічі більшу за дохідну частину Українського бюджету».
Борис Батуринець, СEO ЮФ «Батуринець і Партнери»
«IT-проекти у юриспруденції почали з’являтися вже давно, але це був шлях проб і помилок. Коли в Україні стало відомо про blockchain, цікавість до інформаційних технологій у юриспруденції зросла. Поява відкритих даних, цифрового підпису продемонструвала практичність і корисність технологій для правника. Юридичні фірми почали приділяти технологічному вектору більше уваги, а молоді юристи почали використовувати ІТ як конкурентну перевагу. Більшість юристів і юридичних фірм думали, що все буде, як раніше, і не помічали змін навколо, та скоро вони почали програвати юристам, які активно використовують ІТ.
Наразі є кілька проблем. Цікавість до сучасних технологій зросла, але більшість юристів, на жаль, погано орієнтуються в ІТ, які можна використовувати, насамперед, для оптимізації роботи та бізнесу. Банальні CRM-системи застосовують небагато бізнесів, а це 80% усіх інновацій для правничої сфери. Тобто цікавість до складних технологій є, але навести лад у себе мало кому вдається. Щоб створити інновації в юриспруденції, потрібно добре знати свої алгоритми. Якщо їх не описувати, не знатимеш, де можна покращити роботу та обслуговування клієнтів.
Юристи – закрита спільнота, а це не сприяє появі інновацій. Вони не вміють налагоджувати партнерство з іншими юристами, бо вважають їх серйозними конкурентами. Ринок IT та інновацій для юриспруденції невеликий. З появою відкритих даних і таких сервісів, як OpenDataBot, достатньо розробити свій алгоритм для вирішення конкретного питання та використати технологію, яка вже існує.
Корупція, з якою стикаються юристи в роботі, теж не сприяє розвитку нових підходів. Хтось не хоче пов’язувати себе з корупцією, а хтось вважає її єдиним джерелом доходу й виживання.
Стартапи, які з’явились останнім часом, використовують чат-боти та відкриті дані. Ще є конструктори договорів і біржі з пошуку юристів. Треба навчати правників, як ІТ можуть змінити якість їх роботи, зробити її сучасною, цікавою та корисною для всіх учасників процесу. Слід проводити більше заходів про сучасні IT-інструменти та технології, розповідати про українські та зарубіжні приклади успіху. І головне – потрібна практика. Формат хакатону – це дуже класно. Їх можна організовувати як внутрішньокорпоративні та запускати стартапи всередині юридичної фірми.
Також важливо залучати до юриспруденції більше фахівців з ІТ та інших галузей. Треба створювати стартапи, які можна масштабувати за межі України. Українські компанії повинні, нарешті, зрозуміти, що якщо вони не впроваджуватимуть і не підтримуватимуть інновації, то швидко програють стартапам.
В Україні є юристи й IT-фахівці, яким цікаво засновувати стартапи в юриспруденції. Ті, хто володіє юридичними та IT-знаннями, швидше можуть створити цікаві проекти. Багато молодих юристів уже думають про інновації як головну конкурентну перевагу».
Олексій Іванкін, засновник OpenDataBot
«Зараз в Україні зароджується нова ніша – лігалтек. Раніше уся стартап-індустрія була в руках технічних фахівців. Ключова зміна полягає у тому, що ідейними лідерами й засновниками проектів стають гуманітарії, у даному випадку юристи. Тобто найцікавіше відбувається на стику гуманітарних і технічних спеціальностей. Юристи об'єднуються з програмістами, щоб створити нові продукти. Найчастіше вони використовують чат-ботів як максимально швидкий інструмент у розробці й отриманні перших користувачів. Є тільки два параметри – час і гроші. Якщо ви знаєте, що треба зробити, щоб заощадити одне чи інше, можете створювати стартап. У юридичній практиці таких точок безліч.
Якщо говорити про те, які технології варто використовувати, то тут важливо наступне. В українських юристів немає нормального програмного забезпечення для роботи з державними даними, судовим реєстром, базою клієнтів, накопиченими знаннями і контактами. Це прості завдання, і їх треба вирішувати у першу чергу. Штучний інтелект може почекати. Завдання юридичного стартапу – полегшити ведення бізнесу та зменшити корупцію. Крім того, юридичні компанії змінюють бізнес-модель: перестають заробляти на годинах клієнта й отримують можливість мати дохід як співвласники технологічних стартапів.
Лігалтек-стартапи зможуть поширювати практики кращих юридичних компаній у вигляді технологій для максимально широкої аудиторії. Раніше це було неможливо через дороговизну роботи юриста. Основна тенденція – на ринку присутні підприємці, є гроші, є дані та користувачі, яким потрібне рішення їх завдань. Зараз є можливість побудувати екосистему українського лігалтека на синергії технологічних та юридичних компаній. Ми в Opendatabot бачимо своє завдання у тому, щоб дати молодим проектам наші сервіси, дані, аудиторію в 50 тис. користувачів. Також ми готові ділитися своїм технологічним досвідом та спільно з юридичними компаніями інвестувати у лігалтек-стартапи.