Популярні матеріали

09 жовтня 2018, 11:10

60-річна історія успіху міжнародного арбітражу

Минулого тижня у Києві пройшли V Міжнародні арбітражні читання пам’яті академіка І. Г. Побірченка.

Зважаючи на те, що у 2018 р. відзначається 60-річчя прийняття Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (1958 р.), учасниками якої є 159 держав, організатори читань вирішили присвятити захід темі «Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень: 60-річна історія успіху».

Вітаючи гостей, Голова ICAC Микола Селівон зазначив, що на читання зареєструвалося понад 150 учасників, 40 з яких є суддями.

IMG_2405

Голова Верховного Суду Валентина Данішевська відзначила популярність альтернативного методу вирішення спорів. За її словами, в деяких країнах навіть виникає занепокоєння, що альтернативний метод вирішення спорів стає основним, а державні суди говорять, що вони вже менше впливають на формування права. «Однак я вважаю, що головним є не те, хто формує право, а як його формують», – підкреслила пані Данішевська. На її думку, державні суди разом з арбітражними інституціями зможуть досягти важливої мети – відновити довіру до судової влади.

Микола Селівон висловив вдячність Голові ВС за проарбітражну позицію в останніх рішеннях Верховного Суду. «Маємо надію, що судова система стане реальним захисником прав, свобод та інтересів як громадян, так і суб’єктів підприємництва», – підкреслив Голова ICAC.

IMG_2410

За словами заступника Глави Адміністрації Президента України Олексія Філатова, Нью-Йоркська конвенція є тим міжнародним договором, який здійснив найбільший вплив на розвиток міжнародного арбітражу, а також на популяризацію цього засобу вирішення спорів в усьому світі.

Пан Філатов проголосив слова пошани та подяки пам’яті академіка І. Г. Побірченка: «Це людина, яка 26 років тому започаткувала на інституційному рівні міжнародний комерційний арбітраж в Україні та доклала чимало зусиль для становлення МКАС і МАК при ТПП України. Непересічна людина… Це той випадок, коли особистість робить історію».

Хосе Анхель Естрелла-Фарія, старший юрист Секретаріату ЮНСІТРАЛ, переконаний, що Нью-Йоркська конвенція є найбільш успішним договором у сфері комерційного права. За його словами, підтримка, визнання та виконання арбітражних рішень забезпечить приплив інвестицій до відповідних країн.

Президент Торгово-промислової палати України Геннадій Чижиков наголосив, що ТПП завжди підтримувала і буде підтримувати МКАС. Для бізнесу арбітражний суд є дуже важливим. Він забезпечує швидке, ефективне та економне вирішення бізнес-спорів.

IMG_2488

Перша сесія була присвячена темі «Нью-Йоркська конвенція – ефективний багатосторонній інструмент у сфері міжнародного комерційного арбітражу». Модерував її професор юридичного факультету Стамбульського університету (Туреччина) Ергун Озсунай.

Хосе Анхель Естрелла-Фарія у своїй доповіді висвітлив питання щодо значення конвенції та перспективи її застосування в сучасних умовах. Він зазначив, що Конвенція сприяє забезпеченню арбітражного застереження (п. 3, ст. 2), усуває подвійну екзекватуру, позитивно обмежує випадки відмов у виконанні (ст. 5), має майже універсальне сприйняття (більше ніж 130 ратифікацій).

Зважаючи на той факт, що учасниками Конвенції є 159 країн, зрозуміло, що у кожної буде своє тлумачення її окремих положень. Тому UNCITRAL підготувала документ-напрацювання щодо тлумачення окремих положень Конвенції.

На думку Доменіко Ді П’єтро, експерта з міжнародного арбітражу ЮФ Bryan Cave Leighton Paisner (США), Нью-Йоркська конвенція є одним з найбільш впливових інструментів у міжнародному арбітражі. За його словами, без арбітражних застережень ми не зможемо запобігти конфліктним ситуаціям. Експерт переконаний, що при застосуванні Конвенції варто розширити автономію її країн-учасниць.

Олександр Храпуцький, арбітр ICAC, партнер АО «Сисуєв, Бондар, Храпуцький» (Білорусь), розповів про взаємодію Конвенції з іншими міжнародними договорами та національним законом. Зокрема, на території Білорусі арбітражні рішення визнаються та виконуються, керуючись Нью-Йоркською конвенцією. Державна політика побудована таким чином, що у процесі вирішення спорів держава може відмовитися від виконання арбітражного рішення, якщо таке виконання суперечитиме державній політиці.

Другу сесію читань присвятили питанням арбітражної угоди в контексті Нью-Йоркської конвенції. Радник голови МКАС при ТПП України Ольга Костишина проаналізувала основні характеристики арбітражної угоди за Нью-Йоркською конвенцією. За її словами, зважаючи на те, що метою Нью-Йоркської конвенції є сприяння вирішенню міжнародних комерційних спорів шляхом арбітражу, необхідно забезпечити, щоб суди договірних держав визнавали арбітражні угоди та арбітражні рішення, які на них засновані.

«Розробники Конвенції намагалися забезпечити, щоб намір сторін передати спори на розгляд арбітражу залишався незмінним, щоб не відбувалась одностороння відмова від арбітражної угоди шляхом звернення до судової системи», – підкреслила доповідач. Саме тому розробники передбачили умови, за яких суди зобов’язані направити сторони в арбітраж, а також обмежили підстави для оспорювання дійсності арбітражної угоди.

Партнер Юрзовнішсервіс Геннадій Цірат виступив з темою «Особливості застосування ст. ІІ (3) Нью-Йоркської конвенції в практиці українських судів щодо термінів «недійсна», «втратила силу», «не може бути виконана» до арбітражної угоди – pro et contra». Він повідомив, що Конвенція регулює два головних аспекти. По-перше, обов’язковість арбітражних угод, що є фундаментальним аспектом. По-друге, держави-учасниці визнають обов’язковість арбітражних рішень та зобов’язуються їх виконувати.

Щодо першої частини в контексті практики українських судів. «Державний суд зобов’язаний направити сторони до арбітражу, якщо він не визнає арбітражну угоду недійсною, тобто такою, що не може бути виконана або втратила чинність. Ця процесуальна конструкція закріплена у ч. 3 ст. 2 Конвенції. На сьогодні ми маємо масив узагальнень судової практики із застосування цього пункту Конвенції. За останні 10-15 років наші суди також напрацювали достатньо матеріалів із застосування цієї статті», – зазначив доповідач.

IMG_2605

Судова практика господарських судів України свідчить про те, що в багатьох справах цю статтю Конвенції застосовують добросовісно – сторони направляють до арбітражу. Однак є три процесуальних конструкції-винятки:

  • якщо мова йде про позов про визнання зовнішньоекономічного контракту недійсним в частині арбітражного застереження, то суди приймають до провадження, розглядають та виносять рішення;
  • провадження, які стосуються виконання чи неналежного виконання зовнішньоекономічного контракту з одночасною вимогою визнати арбітражну угоду недійсною (такі позови подаються, а суди приймають їх для розгляду);
  • провадження, які порушуються за позовами до кількох відповідачів, причому вимога до одних відповідачів суто формальна, а до інших – визнати зовнішньоекономічний контракт у частині арбітражного застереження недійсним (суди приймають до провадження ці справи та визнають арбітражні угоди недійсними).

Питання щодо меж втручання державного суду під час реалізації арбітражем принципу «компетенції-компетенції» проаналізував у своїй доповіді суддя Верховного Суду Костянтин Пільков. Для нашої країни це важливо, оскільки утвердився підхід, що укладення арбітражної угоди – це не відмова від права на доступ до правосуддя, що суперечить Конституції України. «Існує практика ЄСПЛ, що втілює позицію – відмова від звернення до суду на користь вирішення спору в арбітражі жодним чином не суперечить ст. 6 Європейської конвенції з прав людини», – наголосив суддя.

Гене Бурд, партнер ЮФ Arnall Golden Gregory (США), розкрив питання визнання та приведення до виконання арбітражних рішень щодо осіб, які не підписували арбітражну угоду, в контексті законодавства США. За його словами, в Нью-Йоркській конвенції немає жодної згадки з приводу того, що сторона, яка не підписувала арбітражну угоду, не має права бути частиною арбітражної процедури.

«В США Нью-Йоркська конвенція була введена на основі Федерального арбітражного акту. У ст. 201-202 зазначено, що Конвенція є частиною федерального законодавства. Однак все одно постає питання про те, хто вирішує, чи може не підписант використовувати арбітражне застереження. Це визначає саме суд», – підкреслив юрист. Згідно з американським законодавством, існує декілька принципів, за якими непідписант угоди може бути стороною арбітражного процесу:

  • принцип «уступки» – якщо одна сторона поступилася своїми обов'язками за контрактом, то друга сторона, яка їх прийняла, бере на себе зобов’язання бути частиною арбітражної угоди;
  • принцип «включення у текст» (референс) – якщо є посилання на зовнішні документи, які включають арбітражне застереження;
  • принцип «третя сторона бенефіціара» – контракт може бути використаний особою, яка не є його стороною, але отримує певні бенефіти за цим контрактом (у тому числі на використання арбітражного застереження);
  • принцип «естопель» – коли сторона своїми діями свідчить про те, що вона діє відповідно до контракту, хоча вона його не підписувала.

IMG_2595

Про український погляд на цю проблему зазначив партнер Sayenko Kharenko Олександр Друг. За його словами, в законодавстві України немає заборони, що не можна визнавати арбітражні рішення проти особи, яка не підписувала арбітражну угоду. «В новій редакції цивільно-процесуального кодексу є норма, що стягувач, який подає заяву про визнання та виконання, повинен зазначити відомості про учасників арбітражного розгляду», – пояснив юрист.

Також він навів приклади кількох українських справ, де поставало питання про участь сторін, які не підписували арбітражну угоду: арбітраж у США Forbes проти UMH Group; MILLWILL проти ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції»; Everest Estate та інші проти Російської Федерації.

Третя сесія читань була присвячена темі «Визнання та приведення до виконання арбітражних рішень: від теорії до практики». Серед доповідачів – Пьотр Новачик, арбітр ICAC, керуючий партнер ЮФ «Пьотр Новачик» (Польща); Павло Бєлоусов, арбітр ICAC, радник ЮФ Aequo (Україна); Андреа Бйорклунд, професор факультету права Університету McGill (США/Канада); Єва Калніна, радник ЮФ Le´vy Kaufmann-Kohler (Швейцарія); Сергій Гришко, арбітр ICAC, партнер Redcliffe Partners (Україна); Тоні Коул, незалежний арбітр та суддя, лектор юридичної школи Лестер (Великобританія).

В межах ІV сесії учасники з Німеччини, Латвії, Китаю, Франції, Велико британії, США та України обговорювали досвід застосування Нью-Йоркської конвенції у своїх країнах.

Наступний день читань організатори присвятили темі «Виконання арбітражних рішень: останні прецеденти та практика окремих юрисдикцій континентального і загального права».

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати