02 квітня 2013, 12:21

Захист авторських і суміжних прав у мережі Інтернет

Україна знову стала «піратом № 1» у світі

Опубліковано в №14 (356)

Тарас Бачинський

Основна рекомендація – все-таки модерувати свої ресурси

Тарас Бачинський «Лігалейд, ЮК» Адвокат, Керуючий партнер

Поступово інтернет-право завойовує й Україну, хоча у більшості випадків це здійснюється руками не законодавчої гілки влади, а судової.

Напевно, більшість юристів активно обговорювали резонансне рішення суду щодо ТОВ «Видавнича організація «Юстініан» та ПП «Українська Правда» (справа 2-2561/12). Основні проблеми, які порушуються у цьому судовому процесі, – чи відповідає сайт за публікації інших користувачів (незалежно в якому вигляді – статей чи просто коментарів), яка межа відповідальності інтернет-ресурсів за це та як можна суду доводити наявність негативних публікацій в Інтернеті. Судова влада «вирішила» усі ці складні питання.

Так, виявляється, що власник домену і є власником веб-сайту і несе відповідальність за всі матеріали, розміщені на ресурсі, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Так, згідно з частиною 1–2 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту. З одного боку це начебто встановлює обов’язкову цензуру, покладає обов’язок на власників сайтів відповідати за все на світі – і в цьому негатив. Але з іншого боку, плюс у тому, що справді є безліч випадків, коли на особу виливають анонімно тонни бруду, а відмитися нема як. Адже тепер Інтернет, напевне, ефективніший за інші способи поширення інформації, і особу можна морально «поховати», а хто крайній – встановити було важко, та й виправдовуватися досить неприємно. Отож, спростувати таку неправдиву інформацію не дуже й проблематично – через суд, бо навіть якщо встановити автора допису складно, то встановити власника домену набагато легше – він і буде відповідати за все, адже в нас працює презумпція добропорядності (негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного). Хоча, звичайно, ефективніше перед початком судових тяжб спробувати все ж таки за допомогою юристів урегулювати ситуацію мирно, адже, швидше за все, більшість власників сайтів просто приберуть її, щоб не мати проблем із судами.

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0