Від індустріалізованої економіки, де домінувала стандартизована сировина, напівфабрикати та конвеєрне виробництво продукції, залишилася шкаралупа, яку заповнюють клієнтоорієнтовані, високотехнологічні, венчурні команди, символами яких виступають Defence City та Дія.City, багатомільярдні волонтерські ініціативи для фронту, хаби для ветеранів, необанки.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Для оформлення попиту на їхню продукцію працюють ProZorro, Brave1Market, Helsi та інші сервіси від уряду, який стрімко втягується в автоматизацію та оцифрування, тепер уже й на стадії планування публічних інвестицій (DREAM).
За 4+ роки агресії, яку росія та білорусь ведуть під власним прапором проти України, остання народила ще кілька блискучих зразків намацального зростання пропозиції під впливом попиту. Наосліп чи пів наосліп, ще й з урахуванням критичного обмеження ресурсів, але чимала кількість успішних результатів дозволяє констатувати перехід від меншості до домінування тих якостей, які було каталізовано протестами 2013-2014 років та подальшими роками кризового управління під тиском прямої та опосередкованої агресії росії. Можна розглядати агресію проти України як одну з найпотужніших причин формування нового попиту з боку сил оборони України та переміщених осіб з окупованих та прифронтових територій. Пропозицію створює реальний сектор, логістика та торговельні посередники України.
Найконсервативнішими виявилися фінансовий та регуляторний аспекти ринків, які зростають і формуються, а також публічна інфраструктура – як фізична (через інертність та недоінвестованість), так і цифрова.
Отже, лабораторія для нової моделі економічного прибутку, крім очевидного за мирних часів тренду на перетворення конвеєрних змін на гнучке виробництво та економіку послуг, також тестує юристів та урядовців на креативність: чи існує формула конвертації нових законів та регуляторних актів у матеріальну винагороду, чи гнучкість та інерція мають винагороджуватися однаково, та якими об’єктивними критеріями слід керуватися для пріоритезації інвестицій, з одного боку, у публічні послуги (дорожню інфраструктуру, охорону здоров’я, освіту, укриття, житло) та в інновації, з іншого боку.
Закодоване виробництво
Прибуток, істотно, є арифметичною операцією, отже, його треба шукати там, де падає собівартість (економіка масштабу, нові матеріали чи технологічні процеси) чи зростає маржинальність. Традиційна модель прибутку оборонного сектора спиралася на довгострокові контракти з високою нормою прибутку на однотипне обладнання, що засвідчило кількаразове зростання ціни на всі види боєприпасів вже у середині 2022 року. Українці ж частково порвали із цією традицією за допомогою моделі частих ітерацій маловартісної продукції.
Модель характеризується входженням приватного венчурного капіталу для заповнення дефіциту як на полі бою, так і на інших ринках; використанням готових / стандартизованих технологій, що уможливлює низький поріг не лише для входу на ринок, але й для масштабування виробництва.
Основними елементами модернізації стали (а) інтеграція програмного забезпечення скрізь, де можливо. Водночас модернізація відбувається поступово, за принципом мінімально необхідного для подолання наявних перешкод (more is less); та (б) бароковість, коли готові рішення / елементи можуть збиратися в неочікуваних конфігураціях – не так для універсалізму, як для підлаштування під умови певної ділянки поля бою.
На прикладі безпілотних літальних апаратів це видно якнайкраще: FPV еволюціонували від рекреаційних моделей на 15 хвилин польоту до лінійки моделей аж до 50 км, з’явилися варіації зв’язку з пілотом, автономності (елементи штучного інтелекту), вантажопідйомності, кріплень (підвісів), видимості для радарів (матеріали та конфігурація корпусу). Найбільший заробіток на вкладену гривню інвестицій дають галузі, що зростають – себто висока маржинальність через дефіцит пропозиції поєднується із низькою собівартістю, яку забезпечили готові технологічні рішення, вільна потужність галузей промисловості та послуг, які скорочувалися чи стагнували. Наприкінці 2025 року венчурні інвестиції в MilTech складали, лише за публічними джерелами, до 129 мільйонів доларів, що у 5 разів більше, ніж у 2024 році, та у 20 разів більше, ніж у 2023-му.
На додаток до монополізованої, зрощеної з урядом, оборонної промисловості зразка Другої світової війни, коли ресурси централізовано надходили на 1-2 проєкти певного типу озброєння: бронетанкового, моторизованого, стрілецького, зенітного, артилерійського (так би мовити, «казармова модель»), нова українська модель побудувалася як фрагментована, отже без центру та гнучка, і де споживач – Сили оборони України – є богом. З 2022-го вже виділилися й провідні гравці, такі як Brave1 (кластер державних технологій), Antonov, та приватні фонди, такі як MITS Capital, Skyeton, Ukrspecsystems, Fire Point, Athlon Avia, SkyFall, Airlogix та TAF Industries, що застосовують до оборонного сектору підхід стартапів ІТ – знов-таки, в пріоритеті інтеграція програмного забезпечення (ІoT) та швидке прототипування (agility) себто підхід prefab чи то plug&play.
На провідну роль виходить модель «софт + сервіс» на відміну від вузько спеціалізованих попередніх «готовий продукт як є» АБО «ремонт + модернізація під замовлення».
Від верстата до лану: клієнтський досвід як частина дослідно-конструкторських робіт
Зовнішній тиск у вигляді атак на інфраструктуру зробив усі без винятку галузі економіки кризовими у суто технічному значенні: несподівана поява чинника, який може втрутитися в будь-яку ланку господарської діяльності: від вчасної доставки сировини чи готової продукції через ушкодження логістики до гнучкіших змін через відсутність електроенергії чи повітряні тривоги, аж до переривання зв’язку в момент засідання правління чи наглядової ради.
Це створило попит на швидкі, практичні, недорогі рішення з управління ризиками, і брак часу запустив конкуренцію як частину радше емпіричного досвіду в усіх смислах, відчуттях і емоціях, ніж як інтелектуальну вправу з підготовки техніко-економічного обґрунтування. У цьому сенсі готові вироби застосовувалися для незвичних цілей чи в незвичному для них режимі. Вони проходили пілотну стадію одразу в багатьох місцях й могли позичати досвід з кількох альтернатив, які реалізовувалися конкурентами паралельно. Інсталяція й обслуговування наростили цілі індустрії, які загартувалися в екстремальних умовах, бойових аж до буквального сенсу.
В обороні випробування прототипів на «живця» стали новим стандартом глобального характеру: активний спротив найбільшій в Європі армії рф, одній із найчисельніших та найобладнаніших на планеті, надає виробникам з будь-якої частини світу неоціненну інформацію про межі застосування бойових засобів та проблеми з використанням іншого спорядження. Такі відомості дають підставу для преміальної націнки виробу: система, випробувана проти російських засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) у 2025 році, є преміальним світовим експортним товаром до кінця 2026 року. Україна рухається до оборонного сектору вартістю 60 мільярдів доларів (з $1 млрд у 2022 році та $35 млрд у 2025 році), причому, за прогнозами, лише автономні системи далекого радіусу дії оцінюватимуться в 35 мільярдів доларів. На додаток до інших конкурентних переваг, ці галузі можуть скористатися й податковими пільгами за режимом Дія.City чи defence.city.
Енергетика – лімфа економіки, яка вимушено революціонувала після 2022 року, проте це відбулося після цілком успішного регуляторного стимулу у 2014-2020 роках, що сприяло поширенню серед виробників та споживачів знань і навичок про відновлювані джерела енергії, енергоефективність та фінансовий менеджмент.
Регуляторний розвиток в Україні випередив сусідів не лише на схід та північ, але й в суміжних країнах ЄС. Інженерні, сервісні, торговельні суб’єкти господарювання, які мали досвід у фотоелектричному та вітровому обладнанні не лише не скоротили діяльність, а й масштабували її після захоплення Запорізької АЕС (половина атомної генерації або 25% всієї активної генерації в Об’єднаній енергосистемі України) та систематичного знищення централізованих теплових електростанцій (ТЕС) в Україні. Падіння світових цін на хімічні джерела струму й енергосховища разом із частими відключеннями зробили Україну одним із найбільш розігрітих ринків для акумуляторних установок зберігання енергії поруч із ринком мобільної дизельної та бензинової генерації, запчастин та сервісу.
Можна сказати, що Україна в одному кроці від участі домогосподарств у торгах на оптовому ринку електроенергії – для переходу бракує «вірусного» прикладу та подальшої лібералізації оптових та роздрібних цін із запровадженням нульової чи від’ємної «підлоги» (мінімуму цін) та підвищення максимуму цін і більшої волатильності (зменшення торговельних інтервалів та діапазонів коливань впродовж доби). Основні елементи смартмереж також вже наявні: активні споживачі встановлюють двосторонні лічильники та не вистачає лише залучення місцевих громад до автономізації субабонентських мереж у критичні періоди.
На жаль, досі механізми попиту й пропозиції стримувано радше адміністративним шляхом – частково через відкладення запровадження правил прозорості й чесності на оптовому ринку електроенергії (закон з імплементації REMIT схвалено аж у 2024 році), частково через затягнуте програмування переходу до децентралізованої генерації електроенергії відповідно до міркувань безпеки, які були наявними від початку війни у 2014 році. За 2025 рік Україна інтегрувала понад 1,5 ГВт нових сонячних потужностей (800 МВт у 2024 році) та 324 МВт з енергії вітру (248 МВт у період 2022-2024 рр.); проривом став і ринок хімічних акумуляторів енергії – 584 МВт за минулий рік, 1 ГВт загалом на контрольованій території).
У глобальній онтології це не тактичне виживання і не «зелений» ідеалізм, такі потужності працюватимуть десятки років й вже зараз, із часткою близько 11%, істотно впливають на ціну. Електрохімічні акумулятори в установках зберігання енергії підлягають заміні здебільшого через 5-7 років, але їхнє поточне призначення – швидке регулювання частоти; завдяки сегментам ринку допоміжних послуг, повернення інвестицій може відбутися швидше. Тож поруч з інфляцією цілей для ракетних та інших повітряних атак рф, це також і часткове повернення ринкової влади споживачам, які до того ж можуть напряму долучитися до власної енергетичної безпеки.
Навіть за поточної невеликої волатильності (до 300% впродовж доби), інвестиції у власну енергетичну стратегію можуть заощадити прямі витрати на простій та зупинки виробництва, диверсифікувати джерела постачання та використання палива, а за правильної торговельної стратегії повернути інвестиції із непоганим прибутком за рахунок зеленого тарифу, зеленої премії, арбітражу цін між різними сегментами ринку електроенергії та допоміжних послуг тощо.
Дуже забарилася законодавча реформа ринку теплопостачання. Попри відсутність помітних змін (за винятком стимулюючого тарифу для кваліфікованих високоефективних когенераційних установок) суб’єкти господарювання України майже дотягнули до озвученого Президентом України (в перевищення своїх повноважень, авжеж) 1 ГВт нових когенераційних потужностей: у 2025 році встановлено 762 МВт, тоді як у 2024 році лише 225 МВт. Дані Держенергоефективності теж вражають, 71 когенераційна установка пройшла кваліфікацію у 2025 році, що на 40% більше порівняно із 42 КГУ у 2024, +20% до загальної електричної потужності таких КГУ та +11% теплової.
Думаю, зараз ідеальний момент, аби зробити оператора теплових мереж незалежним та рівновіддаленим від виробників та постачальників теплоенергії, та надати рівний доступ до мереж усім охочим. Така диверсифікація навіть у 2025 році вже б зберегла багато здоров’я та майна цієї зими, особливо тим сотням тисяч мешканців лівобережних житлових масивів в Києві, які досі мають лише одне джерело теплопостачання. Багато уваги буде приділено й ремонту та заміні теплових мереж: попри те, що наша країна і досі є провідним світовим виробником трубної продукції, виявилося, що попит на послуги зварювальників, екскаваторників та сантехніків далеко перевищує пропозицію.
В агропромисловому секторі триває імпульс переходу до збільшення частки переробки у вартості продукції, що викликано логістичними складнощами з експорту, поширенням практики тендерів у приватному секторі та прозорішими публічними закупівлями, які розширюють попит на продукцію з вищою доданою вартістю.
Знелюднення нової економіки
Інвестиції в оцифровування, робототехніку та автоматизацію на основі штучного інтелекту здебільшого вже стають не так довільним інвестиційним рішенням, як раціональним подоланням обмеженого ресурсу: втрата людей на фронті, в окупації, в еміграції, в падінні народжуваності вилилася в нестачу робочої сили чисельністю в мільйони осіб, а в наступні десятиліття – у кратному розмірі. Це є структурною проблемою від 2022 року. Економічна модель змушує піднімати заробітну платню, тому конкуренція на таланти підніметься, фонд оплати праці вже припинив бути конкурентною перевагою в міжнародній конкуренції.
Просідання рівня вищої освіти прискорилося від початку пандемії у 2020-му році й відтоді динаміка не особливо змінилася. Лідери є і на цьому ринку; в галузі соціальних та гуманітарних наук це установи, що постали переважно після 1991 року. На жаль, проривів у вищій технічній та природничій освіті не відбулося, як і у вищій військовій освіті, хоча це є критичним для країни зі скороченням робочої сили та величезним тягарем безпеки.
Галузі, що зростають, зрештою отримали можливість бронювання 100% своїх працівників, що сприяє їхньому стрімкому зростанню, але й пришвидшує кризу в традиційних експортних секторах – агропромисловому, металургійному, машинобудівному, хімічному.
Натомість лояльною базою як працівників, так і споживачів виглядає понад двоє мільйонів ветеранів та учасників сил оборони України, для яких можуть розвиватися чи навіть створюватися наново підгалузі економіки: психологічна підтримка й допомога, медицина катастроф (ургентні стани й важкі травми), протезування, архітектура «універсального дизайну» та будівництво (реконструкція) об’єктів нерухомості для інклюзивних / безбар’єрних центрів відпочинку чи бізнесу. Тут діятиме переважно традиційна модель – накопичення досвіду через високу концентрацію запитів, а у висліді можна очікувати технічні та технологічні прориви, придатні для масштабування в Україні та за кордоном. Можливості медичного туризму є обмеженими під час воєнного стану через загальний занепад туризму. Винятком є хіба протезування, але існує великий потенціал експорту технологій, знань та навичок і до затухання бойових дій.
Зазначені галузі додаються до тенденції старіння українського населення та зростання частки товарів та послуг для людей старшого і похилого віку, цілком у тренді «золотого мільярда»: заощадження за життя надають можливість витрачати на комфортну старість, якщо не свою, то своїх батьків.
Крім суто технологічних інновацій, також у пригоді стають і управлінські зміни в парадигмі ЕSG, які активно впроваджуються через прив’язку до макроекономічної фінансової підтримки від МВФ, ЄС та Світового банку, програм кредитування та грантів для приватного бізнесу, зокрема, від Міжнародної фінансової корпорації (IFC), Української інвестиційної програми (UIF), ЄБРР, національних кредитних агенцій країн-членів ОЕСР. Зумовлюючи виділення коштів на реконструкцію дотриманням ESG-стандартів згідно з принципом «Відбудуй краще» (BBB – Build Back Better), Україна, в ідеалі, перестрибне «викопний» етап відновлення промисловості коштом 35 млрд прямої бюджетної підтримки за Планом України (Ukraine Plan) та 9,3 мільярда євро грантів, кредитів та гарантій UIF. Отже, працюватиме схема | Інвестиції в знання ЕSG → участь в реформі законодавства про ESG звітність → консультації суб’єктів господарювання з питань ESG трансформації та звітності |. Залучення до реформування інтелекту українських юридичних радників та інших місцевих консультантів з глобальним світоглядом здійснюють через набір експертів до програм технічної допомоги – лише на імплементацію права ЄС до законодавства України виділено 5 мільярдів євро впродовж 2024-2027 рр.
Про всяк випадок нагадаємо, що до цілей ESG входить і реформа корпоративного урядування, якій так сприяють як часті зміни законодавства про управління об’єктами державної власності, так і запровадження обмежень і заборон для унітарних підприємств, що фактично зумовлює їхню трансформацію або припинення діяльності у зв'язку зі скасуванням Господарського кодексу України у 2025 році.
Замість скарг та пропозицій
На щастя, географія України багата природними ресурсами, що створює чимало можливостей для задоволення не лише внутрішнього, але й зовнішнього попиту – на фізичну безпеку, медичні послуги, енергію, продовольство. Історичну паралель найкраще провести із самою ж Україною часів Війська Запорозького Низового та Гетьманщини, себто переживаємо повторне гартування нації за неокозацької економіки: оборона з доступних засобів та кмітливості; контроль торговельних шляхів, ключова роль в постачанні продовольства та технологій війни й подвійного призначення, проростання розмаїтих форм співпраці із диверсифікацією партнерів, вибір партнерів з орієнтацією на безпекові інтереси понад короткострокову економічну вигоду.
Важливо зауважити, що Україна не є батьківщиною відкриттів чи власницею оригінальних технологій, тож немає сенсу очікувати від України істотного впливу від відкриттів у фундаментальній науці (механізми злоякісних утворень чи генетичних хвороб, перетворення чи зберігання енергії тощо) чи технологічних проривів (холодний ядерний реактор, вирощування органів, нові типи озброєнь). Нашою унікальною доданою вартістю є кризовий менеджмент критично обмежених ресурсів, себто ми радше стереотипний американський герой, який б’ється, використовуючи, все, до чого дотягнеться рукою, ніж дракон чи тигр, озброєні вогнем чи пазурами. Хтось скаже – тактика виживання, ми відповімо – назвіть нації, яким не треба виживати через кліматичні умови, брак ресурсів, ідеологічні та релігійні розбіжності із сусідськими націями чи всередині країни.
За конфлікту високої інтенсивності у 2014-2015 рр. та 2022-2026 рр. та дещо зниженої у 2015-2022 рр. оптимізувалися господарсько-виробничі (горизонтальні) зв’язки реального сектора у торгівлі (товарному обміні), послугах та роботах, з 2022 року ми бачимо ті ж форми в товарному виробництві та в інвестиціях, нагріваються ринки децентралізованої енергетики та будівництві, інтелектуальним поштовхом також стають вимоги сталого зростання, що оформилися в поки що не свійське скорочення ESG – довкілля, соціальна відповідальність, урядування. Глобальне потепління створює соціальну напругу подібну, як можна припустити до періоду Маундерівського мінімуму 1645-1715 рр.
Що характерно, якісний стрибок показало і диспозитивне право, переважно договірне, і дещо корпоративне; треба констатувати істотне відставання адміністративного права, окремими проривами були хіба пакети цифрових урядових послуг, реформи ж ринків оборонної продукції та військової справи, природного газу, електроенергії та теплопостачання, віртуальних активів, ESG та декарбонізації помітно спізнюються.