Питання притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності за непокору в умовах воєнного стану

Верховною Радою України 04.07.2025 року за №13452  зареєстровано проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення і Кримінального кодексу України щодо відповідальності за військові адміністративні та військові кримінальні правопорушення, який зокрема посилює кримінальну відповідальність за непокору (ст. 402 Кримінального кодексу України – надалі ККУ) та фактично унеможливлює постановлення судами рішень із застосуванням норм ст. 69 (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом) та ст. 75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням).

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Санкція ч. 4 ст. 402 ККУ (непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці) передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років. Вважаю за доцільне розглянути саму природу такого кримінального правопорушення як «непокора» її складову, предметність та суб’єктність, а також відмінність від інших злочинів із схожою складовою.

Отже, непокора, за предметністю злочину, є відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу є порушенням встановленого порядку підпорядкованості та військової дисципліни, що є основою боєздатності Збройних Сил України. Злочин вважається завершеним у момент відкритої відмови від виконання наказу, незалежно від настання будь-яких наслідків.

Суб’єктивність злочину полягає у тому, що до кримінальної відповідальності за даний злочин можуть бути притягнуті лише військовослужбовці, а також військовозобов'язані, резервісти та особи, які проходять службу в інших військових формуваннях України, тобто особи правовий статус яких визначається Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Порядок віддання та виконання наказів регламентовано Розділом І Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (зі змінами), де зокрема йдеться, що наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення (п.35). 

Окремо слід звернути увагу, що п. 37 зазначеного Розділу передбачено право військовослужбовця звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ, а також обов’язок неухильно виконати наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Об’єктивними обставинами, які можуть свідчити про неможливість військовослужбовцем виконати наказ за станом здоров’я є чинний висновок відповідної військово-лікарської комісії, діяльність якої регламентується наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (зі змінами).

Особливість непокори є її прояв як відкрита відмова виконати наказ командира (начальника). Відкритість відмови полягає у демонстративному вчиненні певних дій в присутності  свідків (наприклад під час шикування), відвертого ігнорування вимог особи, яка віддає наказ, оцінкою змісту та поставлених наказом завдань, а також іншими проявами, які прямо свідчать про розуміння наказу та небажання його виконувати.

Окремо слід зазначити, що військовослужбовець має право не виконувати злочинний наказ, тобто наказ командира або начальника, який суперечить законам України, порушує права та свободи громадян або наказує вчинення дій, що є злочинами згідно з Кримінальним кодексом України.

Однак законодавцем не визначено, окрім випадків прямої вимоги до вчинення протиправних дій (застосування насильства до мирного населення, протиправне заволодіння майном, мародерство тощо), які можна визначити такими без досконалого знання відповідних норм права, та має виключати фактор оціночного судження при визначенні наказу злочинним саме військовослужбовцем.

У разі виникнення подібних суперечностей функція визначення наказу як злочинного покладено на органи досудового розслідування.

Основними доказами такого протиправного діяння як непокора є рапорт безпосереднього командира (начальника) наказу про призначення службового розслідування, акту та доданих до нього матеріалів службового розслідування, наказ про результати службового розслідування (наказ МО України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» № 608 від 21.11.2017 зі змінами).

Досудове розслідування здійснюється територіальним управлінням Державного бюро розслідувань за визначеною підслідністю при процесуальному керівництві спеціалізованої прокуратури. 

Розглянемо різницю між непокорою, як відкритою відмовою виконання наказу (ст. 402 ККУ) та невиконанням наказу (ст. 403 ККУ).

За визначенням непокора це відкрите, демонстративне, виражене в присутності свідків діяння, яке свідчить про небажання виконати наказ при тому, що невиконання наказу, відповідно до санкції ст. 403 ККУ це невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у ч. 1 ст. 402 ККУ, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Цей злочин за своєю правовою природою є різновидом невиконання наказу командира, тому на нього поширюється визначення про об’єкт посягання, поняття наказу, суб’єкт злочину тощо.

Характерним критерієм відмінності цих злочинів є демонстративна відмова при непокорі та бездіяльність або неналежне виконання при невиконанні наказу, при непокорі злочин вважається закінченим з моменту відкритої відмови, при невиконанні наказу з моменту настання тяжких наслідків. Отже при непокорі настання наслідків є необов’язковим при тому, що настання тяжких наслідків при невиконанні наказу є обов’язковою кваліфікуючою ознакою.

Повертаючись до   проект Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення і Кримінального кодексу України щодо відповідальності за військові адміністративні та військові кримінальні правопорушення 04.07.2025 року за №13452, яким посилюється відповідальність зокрема за ч. 4 ст. 402 ККУ  (непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці) санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років без можливості судами застосувати до підсудних статті 69 та 75 ККУ слід звернути увагу на статистичні дані, які містяться у вільному доступі, стосовно кількості винесених вироків за ст. 402 ККУ.

За даними Верховного Суду, за статтею 402 КК України було винесено 155 вироків. При цьому, у період з 24 лютого до вересня 2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень містилося 49 вироків за ч. 4 ст. 402 КК (непокора в умовах воєнного стану).

2023 рік: Кількість вироків за непокору зросла до 689, що у 4,4 рази більше, ніж у 2022 році.

2024 рік: Спостерігалося подальше збільшення кількості вироків за непокору до 737, що на 7% більше, ніж у 2023 році.

Статистика винесених вироків у 2025 році за даною статтею, з урахуванням кількості скоєних кримінальних правопорушень, завантаженості органів досудового слідства та тривалості розслідувань не є коректною, але доступні дані свідчать про тривалість тенденції до збільшення тощо.

Резюмуючи викладене та беручи до уваги ту обставину, що санкція досліджуваної норми Кримінального кодексу України є достатньо суворою та, за умови прийняття Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення і Кримінального кодексу України щодо відповідальності за військові адміністративні та військові кримінальні правопорушення, позбавить суди при постановленні вироку застосовувати дискрецію щодо можливого м’якішого покарання та звільнення від призначеного покарання з випробувальним терміном, командирам, які відповідають за морально-психологічний стан військовослужбовців та дотримання ними військової дисципліни слід приділити особливу увагу профілактичним заходам по недопущенню непокори в лавах Збройних сил України.