Березнева індексація пенсій традиційно викликає значний суспільний резонанс. Попри офіційні заяви про підвищення виплат, значна частина пенсіонерів фактично не відчуває змін. Причина полягає не лише у фінансових можливостях бюджету, а й у самому механізмі нарахування пенсій.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Чому пенсіонери з мінімальними виплатами фактично виключені з індексації
Ключова проблема полягає в тому, що індексується не загальна сума пенсійної виплати, яку отримує пенсіонер, а лише основний (формульний) розмір пенсії.
У значної кількості пенсіонерів розрахункова пенсія є нижчою за встановлений державою мінімальний рівень. Наприклад, до березня 2026 року мінімальна пенсійна виплата становила 3038 грн. Різницю між фактичним розрахунком і цією сумою держава компенсує через спеціальну доплату.
У результаті виникає так званий механізм «поглинання» індексації: після підвищення формульного розміру пенсії він все одно може залишатися нижчим за мінімальний поріг. У такому разі доплата зменшується, але загальна виплата фактично не змінюється.
Найчастіше така ситуація виникає у пенсіонерів, які мають значний страховий стаж, але отримували низькі заробітні плати, а також у тих, чиї пенсії були призначені багато років тому з використанням застарілих показників середньої заробітної плати.
Чому люди з однаковим стажем можуть отримувати різні пенсії
Інша поширена проблема — суттєва різниця між пенсіями людей з однаковим страховим стажем.
З юридичного погляду це є наслідком формули розрахунку пенсії, де одним із ключових елементів є показник середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують виходу на пенсію.
Наприклад, у 2024 році базовий показник середньої зарплати для обчислення пенсії становив 13 559,41 грн, тоді як у 2025 році він зріс до 15 057,09 грн, тобто приблизно на 11%.
Це означає, що пенсіонер, який виходить на пенсію пізніше, за однакових умов стажу та коефіцієнта заробітку отримує вищу стартову пенсію.
Навіть після проведення подальших індексацій пенсії, призначені раніше, часто залишаються на сотні або тисячі гривень нижчими, ніж у нових пенсіонерів із таким самим стажем. Фактично формується системний розрив між «старими» та «новими» пенсіями.
Чи може автоматична індексація базової частини розв'язати проблему
Одним із можливих напрямів реформування системи є запровадження автоматичної індексації базової частини пенсії, а не численних доплат.
Нині індексація прив’язана до показника середньої заробітної плати, який використовувався для обчислення пенсії. Закон передбачає, що цей показник щороку збільшується на коефіцієнт, який складається з:
- 50% рівня інфляції за попередній рік;
- 50% темпів зростання середньої заробітної плати.
Однак реальна структура пенсійної виплати значно складніша.
Зазвичай вона складається з кількох частин:
- основний розмір пенсії, розрахований на основі стажу та заробітку;
- доплати та надбавки;
- адресні підвищення, встановлені окремими рішеннями уряду.
Індексація впливає переважно на базову частину, тоді як інші складові можуть змінюватися інакше або взагалі не переглядатися.
Крім того, можуть діяти додаткові обмеження, наприклад:
- якщо пенсія вже досягла максимального розміру;
- якщо підвищення фактично «поглинається» доплатою до мінімальної пенсійної гарантії.
У 2026 році уряд анонсував індексацію на 12, 1%, однак технічні параметри перерахунку традиційно визначаються окремою постановою Кабінету Міністрів.
Чому держава робить ставку на доплати
Поточна модель пенсійної політики фактично базується на системі доплат до мінімального рівня, а не на суттєвому підвищенні основного розміру пенсії.
З бюджетного погляду це дозволяє більш адресно підтримувати найменш забезпечених пенсіонерів. Однак з погляду соціальної справедливості така модель викликає багато запитань.
На практиці можливі ситуації, коли людина зі стажем 40 років та людина зі значно меншим стажем отримують майже однакові виплати через механізм доплат до мінімального рівня.
Така ситуація може мати негативні довгострокові наслідки, оскільки знижує мотивацію до офіційної зайнятості та сплати страхових внесків.
Чому навіть 40 років стажу не гарантують високої пенсії
У солідарній пенсійній системі страховий стаж є лише одним із елементів формули. Він виступає множником, який працює разом із коефіцієнтом заробітної плати.
Якщо заробіток протягом трудового стажу був низьким, навіть значний стаж не забезпечить суттєвого підвищення пенсії понад рівень соціальних гарантій.
У результаті людина зі стажем 40 років і людина з мінімальним стажем можуть отримувати майже однакову пенсію — на рівні мінімальних державних виплат.
Що варто врахувати молодому поколінню
З огляду на демографічні тенденції — коли фактично один працюючий утримує одного пенсіонера — покладатися виключно на державну пенсію стає дедалі ризикованіше.
Тому дедалі більшого значення набуває трирівнева пенсійна система, яка передбачає:
- солідарний державний рівень;
- накопичувальний рівень;
- добровільні приватні заощадження.
Практичні кроки, які можуть допомогти сформувати майбутню фінансову безпеку:
- отримання офіційної заробітної плати, що формує страховий стаж;
- накопичення у недержавних пенсійних фондах;
- використання інвестиційних інструментів (державні облігації, банківські депозити);
- підвищення фінансової грамотності.
За сучасних умов державна пенсія, найімовірніше, забезпечуватиме лише базовий рівень соціального захисту, тоді як рівень життя у старості значною мірою залежатиме від особистих накопичень.