Залучення третіх осіб до виконання державних контрактів залишається однією з найскладніших практичних зон у сфері закупівлі робіт і послуг. Станом на 2026 рік цей інструмент функціонує в умовах особливого правового режиму. Юридична спільнота, учасники та замовники керуються нормами Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням імперативних положень Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою КМУ № 1178. Динамічна практика Постійно діючої колегії АМКУ з розгляду скарг та Верховного Суду сформувала чіткі межі дозволеного, які необхідно враховувати при підготовці та аналізі тендерної документації.
![]() |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ключовим регуляторним маркером є обсяг залучення третіх осіб. Відповідно до пункту 18 частини 2 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», під час закупівлі робіт або послуг замовник зобов’язаний передбачити в тендерній документації вимогу про зазначення учасником інформації про субпідрядників або співвиконавців, якщо обсяг їхньої участі становить не менше 20 % вартості договору. Якщо учасник планує залучити таких осіб у цьому обсязі, він має зазначити у складі тендерної пропозиції їх повне найменування та місцезнаходження.
Судова практика послідовно захищає право учасника самостійно вирішувати питання щодо залучення субпідрядників. Верховний Суд неодноразово наголошував, що замовник не вправі обмежувати це право або забороняти залучення окремих організацій (за винятком суб’єктів, щодо яких застосовано санкції). Так само Антимонопольний комітет України визнає дискримінаційними вимоги на кшталт: «учасник зобов’язаний виконати не менше 85 % робіт виключно власними силами». Колегія АМКУ зобов’язує замовників вилучати такі положення, оскільки вони безпідставно звужують коло потенційних учасників і суперечать принципам добросовісної конкуренції.
Пастка пункту 47 Особливостей: комплаєнс-контроль партнерів
Найбільше процедурних спорів і дискваліфікацій виникає під час перевірки доброчесності субпідрядників. Пункт 47 Особливостей, який об’єднав підстави для відмови в участі, раніше передбачені статтею 17 Закону, наділяє замовника правом проводити таку перевірку. Якщо учасник залучає субпідрядника або співвиконавця в обсязі понад 20 % вартості договору для підтвердження відповідності кваліфікаційним критеріям, визначеним статтею 16 Закону, замовник перевіряє такого суб’єкта на наявність підстав для відмови в участі, передбачених пунктом 47 Особливостей.
Саме на цьому етапі учасники найчастіше припускаються помилок. Підхід Державної аудиторської служби України (ДАСУ) під час проведення моніторингів є послідовним: якщо тендерна документація вимагає підтвердження відсутності, наприклад, судимості керівника субпідрядника або податкового боргу, такі документи мають бути надані в повному обсязі. Верховний Суд також виходить із того, що за умови чіткого визначення таких вимог у тендерній документації їх невиконання є підставою для відхилення тендерної пропозиції. Відсутність документів або подання документів, що не відповідають встановленим вимогам, щодо субпідрядника є підставою для відхилення пропозиції відповідно до підпункту 1 пункту 44 Особливостей.
Посилення контролю за бенефіціарами та коштами донорів
У 2026 році окремий акцент зроблено на закупівлях, що фінансуються за рахунок міжнародних грантів, кредитів та інструменту Ukraine Facility. До Особливостей інтегровано вимоги щодо обов’язкової верифікації ланцюга постачання.
Замовники повинні перевіряти кінцевих бенефіціарних власників не лише генерального підрядника, а й усіх субпідрядників, частка участі яких перевищує 20 % вартості договору. Одночасно розширено санкційний комплаєнс: перевірка здійснюється не лише за санкціями, застосованими рішеннями РНБО України, а й за офіційними санкційними списками Європейського Союзу. Якщо у структурі власності субпідрядника є громадяни або резиденти держави-агресора чи підсанкційні особи, замовник зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію. Практика АМКУ підтверджує, що такий обов’язок виникає навіть за наявності опосередкованого зв’язку субпідрядника з підсанкційними особами.
Водночас частина 3 статті 16 Закону України «Про публічні закупівлі» дозволяє учаснику підтверджувати відповідність кваліфікаційним критеріям щодо наявності обладнання, матеріально-технічної бази та працівників, використовуючи спроможності інших суб’єктів господарювання як субпідрядників або співвиконавців.
Судова практика чітко розмежовує залучення матеріально-технічних ресурсів і залучення субпідрядника. Якщо учасник лише орендує кран у сторонньої компанії, така компанія не набуває статусу субпідрядника, а тому зазначати її відповідно до 20 % порога не потрібно. Натомість надання крана разом із екіпажем для виконання конкретного етапу будівельних робіт уже свідчить про субпідрядні відносини. Верховний Суд наголошує, що характер залучення ресурсів, зазначений у тендерній пропозиції, має відповідати умовам проєкту договору про закупівлю.
Сучасна система Prozorro фіксує дані про субпідрядників через заповнення структурованих електронних полів на майданчиках, що унеможливлює «тиху» заміну виконавців під час дії контракту. Інформація автоматично відображається у Звіті про результати проведення закупівлі. Будь-яка невідповідність між задекларованими у Prozorro субпідрядниками та реальними виконавцями трактується ДАСУ як істотне порушення умов договору, що загрожує судовими позовами про визнання додаткових угод недійсними.
Для успішного проходження процедур юристам учасників рекомендується запровадити внутрішній регламент перевірки субпідрядників задовго до подання пропозиції. Потрібно зіставити обсяг робіт партнерів із технічною специфікацією та забезпечити ідентичність інформації в електронних полях Prozorro та завантажених файлах.




