Ольга ПРОСЯНЮК, керуючий партнер АО AVER LEX
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Які тенденції формуватимуть антикорупційну практику у 2026 році?
— Якщо ми говоримо про здійснення захисту прав і свобод осіб у кримінальних провадженнях, то і надалі НАБУ та ВАКС задаватимуть високу професійну планку як для себе, так і для інших учасників. Вже протягом 2025 року спостерігалося суттєве посилення інституту стягнення необґрунтованих активів у дохід держави і, як наслідок, збільшення кількості розглянутих судами позовних заяв. Очікується подальший розвиток такої практики і у 2026 році, а також збільшення кількості запитів на відповідну правничу допомогу.
Останнім часом продовжує зростати кількість вироків на підставі затверджених судом угод про визнання винуватості. Більше третини остаточних рішень протягом 2023–2024 років прийняті судом саме за наслідками угод, а в першому півріччі 2025 року цей показник становить майже половину від загальної кількості вироків.
Особливо поширеним є застосування інституту угод у кримінальних провадженнях за обвинуваченням осіб у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 368, 369 КК України. Інструмент угоди зі слідством продовжуватимуть використовувати для досягнення завдань кримінального провадження у порівняно короткі строки і, на мою думку, з огляду на законодавче забезпечення вдосконалення регулювання угод про визнання винуватості, зацікавленість обох сторін у досягненні певного компромісу у вигляді угоди не матиме тенденції до зменшення.
— Які ключові події, нормативні зміни або судові рішення 2025 року ви вважаєте визначальними для антикорупційної сфери?
— Події поточного року внесли певну турбулентність в антикорупційну систему. Однак окремі виклики стали індикатором інституційної спроможності антикорупційних органів і ВАКСу. Фактично цей рік продемонстрував пріоритетність у розслідуванні корупції в галузях енергетики та оборонної сфери, а також очевидний суспільний запит на належне реагування на результати і хід таких розслідувань.
Прийняття Закону України №4496-IX від 17 червня 2025 року щодо підвищення відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення вказує на послідовний шлях у оптимізації законодавства України з метою стримування корупції та ефективності її розслідування. Також встановлено конкретні строки зберігання відомостей в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, що гарантує певну визначеність для осіб, чиї дані внесені у відповідний реєстр.
Серед важливих судових рішень для антикорупційної сфери необхідно зазначити декілька рішень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду із правовими висновками щодо розмежування заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, від привласнення чи розтрати (постанова від 20 листопада 2025 року у справі №991/5553/21), а також щодо наявності в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369–2 КК України, а саме потенційної можливості здійснення впливу на коло осіб чи конкретної особи, на яких може бути спрямований або був спрямований відповідний вплив (постанова від 20 травня 2025 року у справі №554/7470/16-к).
Звернув на себе увагу і висновок Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2025 року у справі №757/11969/18-к, сформульований щодо визнання службового зловживання за ст. 364 КК України, а саме відсутності умови домовленостей чи контактних зв’язків між службовою особою і вигодонабувачем як обов’язкової для притягнення до відповідальності за зловживання владою.
Сергій БОЙКО, партнер VB Partners
— Які тенденції формуватимуть антикорупційну практику у 2026 році?
— У 2026 році антикорупційна практика в Україні розвиватиметься під впливом кількох взаємопов’язаних тенденцій, які вже чітко проявилися у діяльності НАБУ та САП. Перший ключовий тренд — подальше нарощування кількісних показників. Високі темпи реєстрації проваджень, повідомлень про підозру та вироків збережуться. При цьому НАБУ й надалі концентруватиметься на справах із швидким процесуальним результатом— незаконне збагачення, декларування, неправомірна вигода. Ризик переваги статистики над змістом залишатиметься актуальним, тоді як складні, багатоепізодні розслідування масштабних розкрадань вимагатимуть значно більше ресурсу та часу.
Другий системний тренд — технологізація антикорупційних розслідувань. Розслідування операцій із криптовалютою, цифровими активами, відстеження фінансових потоків у цифровому середовищі вже стають стандартом. Це підвищує вимоги до якості цифрових доказів і водночас ускладнює модель захисту.
Третій важливий напрям — розвиток процесуальних інструментів обвинувачення. Активніше використовуватимуться угоди про визнання винуватості як механізм швидкого завершення проваджень, отримання доказів проти інших осіб та компенсації збитків. Паралельно триватимуть спроби оптимізувати строки слідства та зменшити процесуальні запобіжники, що об’єктивно підвищує ризики для сторони захисту. Четвертий тренд — посилення міжнародної складової антикорупційних справ. Екстрадиції, міжнародна правнича допомога, транскордонні фінансові розслідування, арешти активів за кордоном стануть звичною частиною практики. Все більше справ виходитимуть за межі України.
Євген ГРУШОВЕЦЬ, партнер ARIO
— Де ви бачите ключові процесуальні або інституційні вузькі місця в антикорупційних провадженнях?
— Антикорупційні провадження НАБУ — це, по суті, сфера протистояння умовно великих грошей і держави. Останні викриття наочно продемонстрували, що великі фінансові ресурси, на жаль, часто безпосередньо пов’язані з державною владою. Тобто з людьми, які є суб’єктами підслідності НАБУ. В умовах війни, яку ми всі сподіваємося побачити завершеною або принаймні зупиненою, дедалі чіткіше вимальовується перспектива виборів. А це означає, що великі гроші й велика влада неминуче будуть спрямовані на взаємне протистояння: одні — для утримання влади, інші — для її перерозподілу. Думаю, що значна частина нових антикорупційних викриттів буде пов’язана саме з цими процесами. І в цьому контексті ми знову й знову чутимемо дві протилежні позиції: про «політичне переслідування» з одного боку та «невідворотність покарання» — з іншого.
Попри те, що НАБУ і САП уже проходили серйозні інституційні випробування, зокрема й інформаційні атаки влітку цього року, сьогодні одним із ключових вузьких місць залишається комунікація. Антикорупційні органи мають бути вкрай обережними й зваженими щодо того, яку саме інформацію вони публічно озвучують у межах викриттів: у форматі анонсів, повідомлень чи коментарів для суспільства. Будь-яка помилка або перекручення в такій комунікації може коштувати надто дорого — не лише конкретній особі, а й державі загалом.
Водночас антикорупційні органи мають залишатися відкритими до всіх медіа, журналістів і громадських активістів, подаючи свою позицію рівною мірою та без вибірковості. Утримати такий баланс — завдання із зірочкою. Адже не можна ігнорувати досвід інформаційних атак, коли телеграм-канали з мільйонними аудиторіями за значні кошти системно й послідовно дискредитували НАБУ, нарощуючи негативні інформаційні приводи. НАБУ змушене було реагувати. Але ще раз підкреслю: це не означає, що антикорупційні органи мають наслідувати методи, які застосовувалися проти них.
Що б я радив, якби такої поради спитали? Не слід забувати про застереження Ніцше: «Хто бореться з чудовиськами, має остерігатися, щоб самому не стати чудовиськом».
Денис ТЕРЕЩЕНКО, адвокат, керуючий партнер ALERTES, член правління ААУ
— Де ви бачите ключові процесуальні або інституційні вузькі місця в антикорупційних провадженнях?
— Ключові вузькі місця антикорупційних проваджень, на мою думку, пов’язані зі спробами задовольнити суспільний запит на швидкі результати у сфері боротьби з корупцією та перегонами між правоохоронними органами у демонстрації власної ефективності. По-перше, це підміна доказової бази збором та публічним оприлюдненням компромату, здобутого в ході проведення НСРД. Така практика завдає істотної шкоди репутації особи та призводить до тимчасових, але суттєвих обмежень конституційних прав. Водночас компромат не є доказом у кримінальному процесі й далеко не завжди забезпечує реальну судову перспективу провадження.
По-друге, провокації корупційних злочинів, які є неприйнятними з погляду практики ЄСПЛ, але продовжують застосовуватися в Україні як спосіб демонстрації «ефективності» антикорупційних органів і покращення статистичних показників. Це створює істотні ризики не лише для конкретних проваджень, а й для антикорупційної діяльності загалом, оскільки ресурси спрямовуються на штучне створення злочинів замість виявлення реальних.
По-третє, якість і строки експертного забезпечення. Тривалість проведення експертиз та суб’єктивність окремих висновків, які залежать від вихідних даних і замовника, нерідко перетворюють експертизу з інструменту встановлення істини на спосіб підтвердження припущень сторони обвинувачення. Окремою проблемою є масове ініціювання кримінальних проваджень щодо нібито завищення вартості товарів, робіт і послуг у сфері публічних закупівель. Висновки про збитки часто формуються на основі нерелевантних або неповних економічних даних без урахування реальної структури ціни та ринкових умов.
І, нарешті, непередбачуваність судової практики, яка постійно змінюється. У таких умовах прогнозування судових рішень виключно на підставі закону стає неможливим — на практиці доводиться враховувати резонансність справи, мотивацію та міркування доцільності.
Костюк Іван, адвокат, радник ADVANQ
— Які тенденції, на вашу думку, формуватимуть антикорупційну практику у 2026 році?
— На мою думку, у 2026 році тенденцією антикорупційної практики буде підвищення швидкості досудового розслідування та судового розгляду. Антикорупційні кейси з кожним роком стають дедалі динамічнішими. Детективи та прокурори формують нові підходи до оптимізації слідства, а судді впроваджують «правила гри» для сторін з метою швидкого розгляду справи по суті.
Одним із факторів, який суттєво вплине на швидкість досудового розслідування у наступному році, є поглиблення міжнародної співпраці українських правоохоронців та їх іноземних колег. Якщо для збору доказів за кордоном раніше потрібні були місяці, а то й навіть роки, то зараз ситуація кардинально змінилася.
Наведу торішній приклад. Детективи НАБУ отримали від колег антикорупційного відомства однієї з європейських країн інформацію щодо громадянина України протягом декількох годин. Це відбулося за допомогою звичайного електронного листування. Надалі відповідні докази були використані при обранні заочного запобіжного заходу та застосуванні процедури in absentia.
Часто нововведення виходять за межі Кримінального процесуального кодексу України, проте не суперечать здоровому глузду. Але межа між допустимими діями для пришвидшення процесу та порушенням прав людини достатньо крихка.
На жаль, в антикорупційних справах активний захист усе частіше сприймається як зловживання процесуальними правами. Торік декілька резонансних справ, які розглядав Вищий антикорупційний суд, були закриті у зв'язку із закінченням строків давності. Реакція ЗМІ та громадських активістів на такі події вкрай негативна. Переконаний, що кожен такий випадок буде сигналом для правоохоронців та судів вигадувати нові способи пришвидшення процесу.
Ця тенденція однозначно матиме як позитивні, так і негативні наслідки. Швидкий розгляд справ унаслідок порушення права на захист — однозначно помилковий шлях. Досить часто швидкі вироки в антикорупційних справах скасовуються Верховним Судом, який наголошує на необхідності ретельнішого розгляду аргументів та клопотань сторони захисту.