В Одесі відбувся традиційний Форум імені Йосипа Львовича Бронза — захід, що традиційно об'єднує еліту української адвокатури навколо найбільш гострих та фундаментальних питань правозастосування. Цьогорічна дискусія розгорнулася у надзвичайно знаковій координатній сітці: на стику формування новітнього інституту легального лобізму в Україні та дедалі жорсткішої правоохоронної доктрини органів антикорупційної вертикалі (НАБУ, САП, ВАКС).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Презентована на Форумі доповідь, присвячена кримінально-правовим викликам статті 369 Кримінального кодексу України (КК України) в епоху легалізації лобізму, викликала значний резонанс серед white-collar crime адвокатів та корпоративних юристів. Пропонуємо вашій увазі детальний аналіз ключових тез, судових прецедентів та стратегічних рекомендацій для захисту бізнесу.
Набрання чинності Законом України «Про лобіювання» та повноцінне функціонування Реєстру прозорості НАЗК кардинально змінили ландшафт взаємодії між приватним капіталом та інститутами державної влади. Історично звичні інструменти Government Relations (GR), експертний супровід норматворчості чи консолідація галузевих інтересів відтепер підпорядковані жорсткій правовій дихотомії.
Законодавець встановив безальтернативний імператив: легітимний вплив на нормативно-правові акти можливий виключно через суб’єктів, внесених до Реєстру прозорості. Наслідком цієї новели стало те, що будь-яка непублічна, кулуарна або нерегламентована комунікація з представниками влади апріорі сприймається правоохоронними органами як «сіра» або протиправна діяльність. Це створює дві фундаментальні процесуальні пастки:
Формальний склад злочину як пастка — правоохоронна доктрина обвинувачення дедалі частіше трансформує формальний склад ст. 369 КК України в універсальну пресупозицію. За наявності усної вербальної конструкції, зафіксованої під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), слідство автоматично трактує її як закінчений склад злочину з моменту висловлення пропозиції чи обіцянки. Фізична передача блага чи згода чиновника для кваліфікації значення не мають.
Еволюція предмета неправомірної вигоди — судова практика остаточно відійшла від суто матеріального розуміння неправомірної вигоди. Предметом обвинувачення все частіше стають нематеріальні блага, завуальовані преференції, надання послуг або фінансування суміжних проєктів, які генерують для посадової особи політичний, медійний чи репутаційний капітал.
Сучасна судова практика Вищого антикорупційного суду демонструє високий рівень аналітичної глибини при деконструкції господарських операцій бізнесу та руйнує будь-які ілюзії щодо можливості «завуалювати» корупційні ризики.
Кейс №1. Галузевий захист та цифрові активи
Фабула та стратегія захисту: обвинувачений (народний депутат) позиціонував свої дії як законне представництво інтересів регіону та лобіювання виділення бюджетних коштів на відновлення зруйнованого війною університету. Пропозиція допомоги у вигляді Bitcoin трактувалася захистом як інноваційна донорська підтримка освітньої установи цифровими активами — тобто як сучасне меценатство заради суспільного блага.
Позиція суду: ВАКС безальтернативно відхилив спроби перевести справу у площину цивільно-правового представництва або м'якшої статті 369-2 КК України (зловживання впливом). Суд констатував, що цифрові активи пропонувалися та перераховувалися безпосередньо на приватні реквізити топпосадовця, який приймав розпорядчі рішення. Суд чітко вказав: благодійність не робиться «в темну» на особисті гаманці чиновників. Ба більше, контекстуальний аналіз розмов (НСРД) підтвердив використання конспіративного сленгу («транші», «гаманці», «відсотки»), що свідчило про класичну формулу «послуга за послугу».
Спроба завуалювати підкуп під благодійність чи інфраструктурну допомогу призвела до вироку — 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна (ч. 4 ст. 369 КК України). Криптовалюта остаточно перестала бути «сліпою зоною» для правосуддя.
Кейс №2. Вербальна фіксація та уявний «гонорар успіху»
Фабула та стратегія захисту: у девелоперському кейсі захист намагався загорнути домовленості у форму комерційних переговорів, трактуючи пропозицію фіксованого відсотка від майбутнього інфраструктурного проєкту (або відсотка від прибутку) як інвестиційні зобов'язання та цивільно-правовий «гонорар успіху» (Success Fee) через третіх осіб.
Позиція суду: суд зазначив, що злочин за ст. 369 КК України є закінченим з моменту усної вербалізації пропозиції під час НСРД. Навіть якщо посадовець одразу діяв під контролем правоохоронців як викривач, сам факт озвучення корупційного наміру у розмові створює закінчений склад. Будь-які договірні конструкції («інвестиційний договір», «опціон»), що обіцяються посадовцю в обмін на ухвалення рішення з використанням службового становища (у цьому випадку — за позитивний аудит на користь компанії), є інструментом маскування злочину, а не комерційними відносинами.
Суд оцінює не юридичну назву правочину, а реальний семантичний зміст розмови. Усні обіцянки закласти частку в проєкт або виплатити відсоток після здачі об'єкта є прямою дорогою до обвинувального вироку.
Кейс №3. Концепція «завуальованої експертизи» та прихований лобізм
Фабула та стратегія захисту: Спроба легалізувати фінансові потоки на користь осіб, пов'язаних з авторами нормативних ініціатив чи членами робочих груп, через класичні договори про надання консультаційних, юридичних чи інформаційних послуг (наприклад, «аналіз законодавства», «розробка рекомендацій для законопроєкту»). Бізнес намагався довести легітимність звичайного консалтингу.
Позиція суду: Якщо за договором стоїть намір внести конкретну правку в закон чи кодекс в інтересах бенефіціара, а комунікація з суб'єктами законодавчої ініціативи відбувається кулуарно — весь правочин деконструюється. Суд сформував презумпцію недобросовісності для непрозорого GR через доктрину «прозорого цифрового та документального сліду». Відсутність публічних звітів, офіційного листування через канцелярії органів влади та прозорої калькуляції годин аналітики повністю руйнує версію захисту. Якщо гроші рухаються, а правки з'являються після закритих зустрічей — для ВАКС це доказ корупційної змови.
Із запуском Закону «Про лобіювання» будь-яке просування нормативних змін без реєстрації суб'єкта як лобіста та без прозорого сліду взаємодії автоматично випадає з правового поля і створює критичні кримінально-правові ризики.
Епоха легального лобізму вимагає від адвокатської спільноти докорінної зміни філософії — переходу від реактивної моделі (захист на етапі вручення підозри) до проактивної побудови правової архітектури безпеки клієнта.
Сучасний інструментарій адвоката має базуватися на трьох китах:
1. Доктринальне розмежування прав та лобізму. Захист повинен системно доводити суду, що комунікація бізнесу була реалізацією фундаментального конституційного права на звернення (ст. 40 Конституції України) або участю у легітимних публічних консультаціях, які за законом прямо виключені з поняття лобіювання. Публічність — головна зброя проти інкримінованої латентності.
2. Впровадження Lobbying Compliance та принцип «цифрового сліду». Корпоративному сектору необхідно рекомендувати повне розділення функцій: внутрішні підрозділи GR забезпечують виключно моніторинг регуляторного середовища, тоді як будь-яка цілеспрямована комунікація щодо зміни законодавства реалізується виключно через офіційні договори про лобіювання із суб'єктами, внесеними до Реєстру прозорості НАЗК. Наявність такого контракту та фіксація контактів у звітах лобіста є головним процесуальним алібі бізнесу.
3. Лінгвістична експертиза як процесуальна зброя. Оскільки обвинувачення фактично монополізувало право на тлумачення смислів зафіксованих розмов, майстерність адвоката зміщується у площину семантики. Адвокати мають жорсткіше розбивати суб'єктивні протоколи детективів через активне залучення незалежних судових лінгвістичних експертиз та семантико-текстуальних досліджень. Необхідно на академічному рівні доводити суду, що мовлення клієнта не містило імперативних кодів підкупу чи вербалізації хабаря, а відображало законне обговорення комерційних інтересів та ризиків.
Завершуючи аналіз нових викликів, звернемось до філософської спадщини метра української адвокатури Йосипа Львовича Бронза, чий незламний одеський характер та лідерська стійкість є орієнтиром для професії у часи найбільших криз. Його слова сьогодні звучать як маніфест захисника: «Жити без надії не можна, і не можна перебувати в похмурому стані душі. Як тільки людина опустила плечі — біс одразу стрибає на них». Адвокатура не має права опускати плечі перед процесуальним тиском обвинувачення.
Саме з цією метою — як інфраструктурний фундамент у Брюсселі та інструмент стратегічного партнерства — було створено ОФІС ЛОБІСТІВ. Цей проєкт покликаний вивести українську економіку та національний капітал на рівень прямих європейських інституційних стандартів.
Отже, легалізація лобізму в Україні не зменшила ризики для бізнесу, а лише перевела їх у площину витонченого кримінально-правового аналізу господарських та вербальних операцій. Професійна прозорість у комунікації з державними органами сьогодні — це найвища та найжорсткіша форма адвокатського захисту. Коли кожен крок клієнта задокументований, офіційний та відповідає європейським стандартам комплаєнсу, у правоохоронної системи зникає процесуальний простір для маніпуляцій та уявних інтерпретацій. Місія сучасного адвоката White-Collar Crime — побудувати таку правову архітектуру взаємодії з державою, яка повністю виключає саму можливість кримінального тиску
Про авторку
Ірина Шаповалова, адвокатка, керуюча партнерка АБ «Ірини Шаповалової», лобістка, засновниця ОФІСУ ЛОБІСТІВ, акредитована в EU Transparency Register.