Угоди про визнання винуватості стають поширеним правовим інструментом «win-win» завершення справ про корупційні правопорушення. Якщо, згідно з даними Вищого антикорупційного суду, загалом за період 2019–2025 років ухвалено 346 вироків, з яких на підставі угод — 166, то тільки за 2025 рік ухвалено 109 вироків, більшість із яких — 72 — на підставі угод про визнання винуватості. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Таке активне зростання кількості угод не є випадковістю: під загрозою недоотримання фінансування від європейських партнерів. Україна прийняла закон щодо вдосконалення регулювання угод про визнання винуватості у справах про корупційні кримінальні правопорушення та кримінальні правопорушення, пов’язані з корупцією, який набув чинності 1 листопада 2024 року. У цій статті проаналізовано особливості інституту угод про визнання винуватості після впровадження зазначених змін та умови окремих угод обвинувачених із прокурором у їх взаємозв’язку з наслідками як для самих сторін угоди, так і для держави загалом. Кримінальне провадження на підставі угод врегульоване главою 35 Кримінального процесуального кодексу (далі — КПК) України і є одним з особливих порядків кримінального провадження. Закон виділяє два види угод — угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим та угоду між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку у провадженнях щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією); корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов’язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, а також за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданих збитків або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані). Варто зауважити, що угода з організатором корупційного чи пов’язаного з корупцією злочину може бути укладена лише за таких обставин та за умови викриття ним іншого організатора корупційного кримінального правопорушення або кримінального правопорушення, пов’язаного з корупцією; корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданих збитків або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано); особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Тобто законодавець визначив, що для укладення угоди про визнання винуватості у справах про корупційні правопорушення недостатньо досягнути умов щодо основних її положень (сформулювати суть підозри чи обвинувачення, узгодити кваліфікацію та покарання, беззастережно визнати провину тощо), а й потрібно дотриматися додаткових вимог — викрити інших осіб у вчиненні будь-яких корупційних чи пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень, і така інформація має бути підтверджена доказами, а також повністю відшкодувати завдані збитки або шкоду. Ба більше, у таких категоріях проваджень угода про визнання винуватості не тільки аналізується з точки зору сприяння особи у проведенні розслідування, тяжкості обвинувачення, наявності суспільного інтересу, а й сам факт укладення угоди та її умови погоджуються з керівництвом прокуратури залежно від ступеня тяжкості інкримінованого правопорушення. До прикладу, якщо мова йде про кримінальний проступок, розслідування якого здійснювалось детективами Національного антикорупційного бюро України (далі — НАБУ), то погодження може відбуватись і з керівником підрозділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі — САП), а якщо про особливо тяжкий корупційний злочин — виключно з керівником САП. Новелою стала і можливість призначення додаткового покарання у виді штрафу, навіть якщо він не передбачений санкцією статті КК України. Умовами угоди сторони мають узгодити розмір штрафів у межах: від 20 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 120 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі вчинення нетяжкого злочину; від 120 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 6 000 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі вчинення тяжкого злочину; від 270 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 12 000 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі вчинення особливо тяжкого злочину. За усієї складності процесу досягнення домовленостей щодо умов угод про визнання винуватості та їх подальшого погодження всіма ланками законодавчі зміни у листопаді 2024 року сприяли суттєвій активізації процесу їх укладання через появу низки «плюшок», які до того були під забороною. До прикладу, якщо суд, ухвалюючи вирок за корупційне чи пов’язане з корупцією кримінальне правопорушення, не має права звільнити особу від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 Кримінального кодексу (далі — КК) України, то у випадку затвердження угоди про визнання винуватості це стало цілком можливим. Більш того, у вказаній категорії правопорушень за умови укладення угоди про визнання винуватості, викриття інших осіб та відшкодування збитків стало можливим призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України. Фактично поряд із такими перевагами інституту угод, як прискорення досудового розслідування і судового розгляду та збереження ресурсів обох сторін, угоди про визнання винуватості у корупційних справах стали можливістю для потенційних засуджених уникнути реального позбавлення волі в обмін на виконання певних умов. І одна з них — виплата грошових коштів. Причому мова йде не тільки про відшкодування шкоди чи завданих збитків, а й про добровільні внески на різні потреби. До прикладу наведу окремі умови угод про визнання винуватості, затверджених Вищим антикорупційним судом: сторонами узгоджено повне відшкодування завданих збитків та зобов’язання обвинуваченого перерахувати благодійну допомогу у сумі 1 500 000 грн і суму сплаченої застави у розмірі 1 003 000 грн на підтримку Збройних сил України (справа № 991/3528/24); до обов’язкових умов угоди входять як зобов’язання забезпечити внесення до державного бюджету шляхом перерахування грошових коштів, еквівалентних предмету інкримінованого правопорушення, у сумі 11 021 837 грн, так і добровільне перерахування обвинуваченим на користь Збройних сил України коштів у сумі 2 000 000 грн на рахунок Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд “Повернись живим”» (справа № 991/3139/26); сторонами погоджено застосування ст. 75 КК України, відсутність додаткового покарання у виді конфіскації майна, проте додатковими умовами встановлено обов’язок обвинуваченого перерахувати або забезпечити перерахування третіми особами на підтримку Збройних сил України через Благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд “Повернись живим”» грошових коштів у розмірі 12 000 000 грн (справа № 991/3260/26); обвинувачений забезпечує перерахування на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних сил України (проєкт UNITED24), суми власних грошових коштів у розмірі 50 000 гривень. При цьому в самій угоді сторони погодились, що у випадку настання будь-яких обставин, що призведуть до ненадходження суми коштів на вказаний рахунок для підтримки Збройних сил України, це буде вважатися невиконанням угоди про визнання винуватості та потягне за собою наслідки її невиконання (справа № 991/8039/25); умовами угоди передбачено перерахування грошових коштів, які були арештовані під час досудового розслідування, у сумі: 9 769 020 грн на рахунок Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд “Повернись живим”»; 100 000 доларів США — до БФ «Старлайф Благодійність»; 50 000 доларів США — до Благодійної організації «Благодійний фонд “Підтримай Третю Штурмову”» (справа № 991/3610/25); за домовленістю між сторонами грошові кошти, вилучені детективами Національного антикорупційного бюро України під час обшуку, у сумах 367 600 грн та 24 950 доларів США перераховано для військової частини через Благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд “Повернись живим”» (справа № 991/9619/25); протягом 1 року після затвердження ВАКС угоди про визнання винуватості обвинувачений зобов’язаний перерахувати кошти у розмірі 1 300 000 грн на потреби Збройних сил України, а саме військової частини з конкретним номером (справа № 991/1287/25). Наведені приклади не є вичерпними, і укладання угод про визнання винуватості, за якими обвинувачені мають, у тому числі, сплатити грошові кошти на потреби Збройних сил України, набуває свого поширення. За офіційним повідомленням САП у листопаді 2025 року, загалом протягом останніх 3 років за угодами, укладеними прокурорами САП, на потреби Сил оборони України передано близько 2,9 млрд грн, що є результатом системної роботи у напрямі відшкодування шкоди державі та спрямування коштів на найнеобхідніше у воєнний час. Очевидно, що на цей час ця цифра зросла. Заради об’єктивності варто зауважити, що такі угоди можуть укладатись і в резонансних кримінальних провадженнях, де фігурують або прізвища відомих публічних діячів, або мільйонні суми неправомірних вигод чи розтрат державного бюджету. Такі факти можуть не завжди схвально сприйматись окремими представниками громадськості або медіа, які загалом зводять ідею укладання угод про визнання винуватості до «відкупились, аби не сидіти». Насправді ж механізм укладання таких угод набагато складніший, і перелік факторів, які варто врахувати як прокурорам, так і стороні захисту при визначенні доцільності звернення до такого інституту, є широким і залежить від обставин кожної конкретної справи. Укладення угоди про визнання винуватості можна розглядати як «win-win» стратегію, що дозволяє державі мінімізувати ресурси на проведення розслідування та судового розгляду і забезпечити не тільки відшкодування завданих збитків чи шкоди, а й отримання грошових коштів на забезпечення Сил оборони України в стислі строки, а обвинуваченому — швидко завершити процес притягнення до кримінальної відповідальності з гарантією не отримати реальне позбавлення волі. Одночасно з цим укладення угод у такій категорії справ може мати і зворотний ефект, коли суспільний інтерес у забезпеченні швидкого розслідування підміняється відсутністю належних доказів, добровільність — примусом з боку сторони обвинувачення, а обов’язок співпраці та викриття — фіксуванням неправдивих свідчень щодо третіх осіб. Тож, хоч цей інститут і набирає свого поширення в українській практиці, за лаштунками гарантій законності та справедливості його застосування мають стояти не тільки судовий контроль за умовами таких угод, а і діяльність правоохоронців у межах, визначених законом, та прискіплива робота сторони захисту. Про авторку Олена Гаджук — адвокатка, керуюча партнерка HADZHUK & PARTNERS, PhD, позаштатна радниця Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності.
22 травня 2026, 14:37