Закон України від 04.06.2009 № 1443-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів», яким було ускладнене ведення агробізнесу та змінені правила використання земель сільськогосподарського призначення, набрав чинності ще 1 серпня 2010 року, проте дотепер бентежить землекористувачів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Згідно із зазначеним Законом, який вніс зміни до Земельного кодексу України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. На період до 1 січня 2015 року зазначені вимоги поширено на власників землі та землекористувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш ніж 100 га. Але недалеко той час, коли виняток стане правилом, і обмеження в 100 га припинить виконувати свою захисну функцію…
Скільки це – «100 га»?
Та й наразі залишається під питанням, що мається на увазі під визначенням «100 га», адже на практиці це формулювання може трактуватися по-різному. Йдеться про одну земельну ділянку? Але ж землекористувачі беруть у користування по декілька паїв…
Очевидно, що кожний з них менший, ніж 100 га, але разом вони утворюють поле, яке може бути більшим або меншим ніж 100 га. Всього у господарства може бути 100 тис. га, тож як тоді бути з проектом?!
Якщо читати норму буквально, проект землеустрою стосується всіх земель господарства, відповідальність за недотримання, до речі, також встановлено, а от з вимогами до відповідного проекту землеустрою законодавець не квапиться.
Не маючи поки що постанови, яка б детальніше регулювала цей момент, юристи сьогодні наголошують на декількох питаннях, які поєднують у собі агротехнічні, організаційні, землевпорядні і технологічні нюанси.
Отже, еколого-економічне обґрунтування – це не лише формулювання, а й невід’ємна складова, що стосується впорядкування угідь, вважають експерти. З одного боку, якщо підприємство обробляє декілька земельних ділянок, які об’єднані в поле або поля, його колектив має чітко усвідомлювати, що заходи з охорони земель стосуються всіх земель, а не окремої земельної ділянки, що має певні визначені межі. З іншого боку, виникає питання, а що як ці земельні ділянки розташовані в різних місцях і не межують між собою або у різних районах, а деколи навіть у різних областях, і при цьому в користуванні однієї й тієї ж самої юридичної особи? Як розробити проект землеустрою для такого господарства?