Дорогу подужає той, хто йде
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Стародавня приказка
Піратство в інтернеті часто сприймають як стихійне лихо: твір незаконно виклали на сайті, його продають або роздають без дозволу, а ти нібито нічого не можеш зробити. Я теж колись починав із невдалих спроб, помилок і розчарувань. Але з часом від методу проб і помилок ми перейшли до ефективної системи боротьби з піратством в інтернеті.
Результат цієї системної роботи — 1 524 765 грн винагороди, яку виплатили власники сайтів із контрафактними творами. Лише у 2026 році «пірати у білих комірцях» уже виплатили 250 000 грн.
Є й інший показовий факт: винагороду сплатили 22 власники сайтів із контрафактними творами. У результаті проведеної роботи 20 сайтів із контрафактом припинили свою діяльність.
Такі результати — доказ того, що з інтернет-піратством можна боротися. І його можна перемагати. Саме про цей шлях — від перших невдач до реальних результатів — і піде мова у цій статті.
У нашій історії «піратами у білих комірцях» є власники сайтів із контрафактними підручниками та так званих інтернет-бібліотек. У боротьбі з ними беруть участь п’ять видавництв. Я координую дії видавництв та веду переговори з власниками сайтів із контрафактом.
Під час розв'язання питання про відповідальність за контрафакт ми дотримуємося двох простих правил.
По-перше, порушив авторське право — плати. Навіть одна гривня, яку платить власник сайту з контрафактом із власної кишені, здатна запобігти повторному порушенню авторського права.
По-друге, власники сайтів із контрафактом, які захищають країну і після звернення про порушення авторського права закривають сайт, звільняються від відповідальності. Війна внесла свої корективи до захисту авторського права.
Усе починалося листами через зворотний зв’язок сайтів із проханням видалити контрафакт. Однак результат був практично нульовий, оскільки більшість власників сайтів ігнорували наші звернення. Багато авторів мають такий же результат.
Такий негативний результат змусив нас змінити підхід до боротьби з піратством: ми перейшли від прохання видалити твори з сайту на вимогу щодо оплати використання творів. Нова стратегія вимагала ідентифікації власника сайту та укладення з ним відповідної угоди — ліцензійного/субліцензійного договору або мирової угоди.
Ліцензійний договір укладається із видавцем, який є суб’єктом авторського права на твір, а субліцензійний — із видавцем, якому автором надано майнове право на використання твору із правом надання субліцензії.
Ліцензування творів показало, що можна переконати власників сайтів дотримуватись авторських прав на твір. Є позитивний результат.
Так, один власник сайту уклав сім ліцензійних/субліцензійний договорів, а інший — дев’ять. Це свідчить про те, що якщо діяти наполегливо і послідовно, то можна змінювати відношення власників сайтів з контрафактом до авторського права.
Декілька слів про зміст мирової угоди. У мировій угоді видавець підтверджує наявність майнових прав на твори, а власник сайту — підтверджує їх порушення. Власник сайту зобов'язується видалити твори з сайту та виплатити винагороду у встановлений термін. Видавець відмовляється від подання позовної заяви до суду про стягнення компенсації за порушення авторського права на твори.
Якщо укладається мирова угода, то твори видаляються із сайту, а в деяких випадках сайти припиняють діяльність.
Переходимо до результатів
У 2019 році ми уклали дві угоди: мирову угоду на 250 000 грн і ліцензійний договір на 10 000 грн. Мирова угода була затверджена судом. Це перша й остання мирову угода, яка була затверджена судом (справа № 757/53177/17-ц). Усі інші мирові угоди укладалися у досудовому порядку.
Цей кейс цікавий тим, що вперше було застосовано правовий механізм примусу власника сайту до співпраці.
Кілька слів про цей правовий інструмент.
Відомо, що будь-яке видання містити щонайменше два об’єкти авторського права: твір образотворчого мистецтва, який використовується на обкладинці видання, і літературний твір. Наявність у виданні двох об’єктів авторського права дозволяє послідовно подавати до суду дві позовні заяви про стягнення компенсації за порушення авторського права на твір.
У нашій справі перший позов був на стягнення компенсації за порушення авторського права на літературні твори, якими є підручники. Відповідач тривалий час відмовлявся укладати мирову угоду. Ми підготували другу позовну заяву про захист авторського права на твори образотворчого мистецтва і надали її йому для ознайомлення. Після цього відповідач погодився на мирову угоду.
Питання використання творів образотворчого мистецтва було врегульовано укладанням ліцензійного договору на 10 000 грн.
У 2021 році було укладено ліцензійний договір на 80 000 грн. За договором власник сайту отримав дозвіл на використання як літературного твору, так і твору образотворчого мистецтва.
2022 рік почався обнадійливо, але війна призупинила нашу боротьбу з піратством. Лише за тиждень до війни ми встигли укласти мирову угоду на 26 500 грн із власником інтернет-бібліотеки.
У 2023 році ми повернулися до боротьби. Було укладено чотири угоди на сумі 58 750 грн, зокрема:
- ліцензійні договори на 20 000 грн; 18 000 грн; 10 750 грн;
- мирову угоду на 10 000 грн.
2024 рік став роком прориву. Ми уклали 13 угод на суму 551 595 грн, зокрема:
- мирові угоди на 75 000 грн; 9 000 грн; 75 000 грн; 10 000 грн; 23 000 грн; 19 500 грн;
- ліцензійні /субліцензійні договори на 135 000 грн; 32 000 грн; 90 000 грн; 16 500 грн; 25 375 грн; 38 820 грн; 2 400 грн.
У 2025 р. видавництва отримали від власників сайтів із контрафактом 297 920 грн. Було укладено 10 угод:
- мирові угоди на 10 000 грн, 100 000 грн, 30 000 грн;
- ліцензійні /субліцензійні договори на 26 920 грн, 12 200 грн,12 400 грн, 13 400 грн, 20 000 грн, 21 000 грн, 52 000 грн.
Півріччя 2026 року дало непоганий результат. Було укладено 7 угод на суму 250 000 грн:
- мирові угоди на 33 000 грн, 100 000 грн, 30 000 грн, 5 000 грн; 10 000 грн.
- субліцензійні договори на 68 000 грн, 4 000 грн.
Зараз на прицілі ще три сайти з контрафактом, що дозволяє сподіватися закінчити 2026 р. з непоганим результатом.
Є дві суми, на які треба звернути увагу. Вона відрізняється від інших. Це 135 000 грн і 100 000 грн. Їх виплатили власники сайтів після звернення видавництва до суду з позовною заявою про стягнення компенсації за порушення авторського права.
Причина такого кроку видавництва банальна: власники сайтів відмовлялися укладати угоду з видавництвом. Однак після відкриття справи в суді відповідачі відразу погодилися укласти досудову мирову угоду. Після підписання мирової угоди справу закрили. У цьому випадку сума винагороди була збільшена десь у півтора раза.
Як ми це робимо: алгоритм із 10 етапів
1. Моніторинг сайтів із контрафактом.
2. Пошук реєстратора доменного імені через публічні бази записів про доменні імена, наприклад WHOIS.
3. Фіксація порушення — відеозапис використання твору на сайті.
4. Надсилання адвокатського запиту реєстратору домену.
5. У разі відмови реєстратора домену надати інформацію про його власника — подання заяви до господарського суду про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
6. Отримання ухвали суду з вимогою до реєстратора домену надати дані про його власника.
7. Отримання відповіді від реєстратора домену.
8. Початок переговорів.
9. При повних даних про власника доменного імені є два шляхи розв'язання проблеми з контрафактом: укладання угоди або подача позовної заяви до суду та укладання угоди з видавництвом.
10. Якщо дані про власника домену неповні, то готуються документи про включення сайту до Національного переліку вебсайтів, що викликають занепокоєння щодо дотримання прав інтелектуальної власності.
Коментарі до етапів алгоритму
Моніторинг сайтів відбувається шляхом пошуку конкретного видання, наприклад, підручника або твору автора. На екрані з’являється перелік сайтів із контрафактними творами. Відбираємо сайти з контрафактом.
Публічні бази записів про доменні імена допомагають виявити реєстратора домену. Власник домену зазвичай у такій базі не вказаний, але є реєстратор доменного імені.
Фіксацію порушення варто здійснювати до надсилання адвокатського запиту, бо деякі реєстратори доменів попереджають власників сайтів про адвокатський запит.
У разі відмови реєстратора домену надати інформацію про власника доменного імені подаємо до суду заяву про забезпечення доказу до подачі позовної заяви.
Судова ухвала зазвичай приймається судом упродовж п’яти днів. Після цього реєстратор домену надає дані про власника доменного імені.
Переговори — це найцікавіший і найвідповідальніший етап роботи, від якого залежить сума винагороди. У процесі переговорів чого тільки не доводилося вислуховувати. Що в нас немає совісті, що ми — шахраї. Були погрози фізичної розправи. Посилали на три букви й не тільки. І це все через те, що видавництва хочуть отримати винагороду за використання творів. Але більшість власників сайтів із контрафактом спілкуються пристойно.
Угода може бути укладена як після завершення переговорів, так і після подання позовної заяви до суду.
Щодо Національного переліку вебсайтів, що викликають занепокоєння щодо дотримання прав інтелектуальної власності. Включення сайту до такого переліку створює ризик втрати рекламної монетизації, оскільки Україна передає ці дані до захищеної бази даних WIPO ALERT (Всесвітня організація інтелектуальної власності), яка інформує міжнародних рекламодавців про піратські ресурси.
Документи подаються до УНОІВІ виключно через адвоката або патентного повіреного. Нічого складного в цій процедурі немає, оскільки УНОІВІ працює на відмінно.
Ми вже включили в цей перелік 3 сайти з контрафактом. На черзі четвертий. Про ініціативу WIPO ALERT можна дізнатися з відео.
Головний висновок щодо інтернет-піратства
Інтернет-піратство — це не стихійне лихо, а правова проблема, з якою треба працювати системно. Якщо фіксувати порушення, встановлювати власника сайту, вести професійні переговори й бути готовими до судового захисту, піратство перестає бути безкарним бізнесом. З піратами можна домовлятися. Але домовляються вони лише тоді, коли бачать, що правовласник готовий іти до кінця.