У більшості випадків трудові договори з дизайнерами, програмістами, журналістами, художниками та іншими найманими творчими працівниками не містять згадки про створення службових творів та розподіл майнових прав на такі твори.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Причина проста — більшість роботодавців і працівників не усвідомлюють, що під час виконання службових обов’язків створюються твори у розумінні Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 2811-IX від 01.12.2022 (далі – Закон про авторське право). Вони не розуміють відмінності між «службовим твором» і «результатом роботи», оскільки не завжди мають знання у сфері авторського права.
Попри це, службові твори фактично створюються масово, і економічний обіг потребує визначеності щодо майнових прав на такі твори.
Для підняття рівня знань у сфері авторського права рекомендую бліцінформацію про авторське право, яка викладена у вигляді 21 аксіоми авторського права («Юридична Газета» від 24.10.2024).
З такої правової реальності можна зробити наступний висновок: за законом майнові права на службові твори переходять автоматично до роботодавця з моменту створення службового твору в повному складі.
Доведемо це
Насамперед дамо визначення службового твору (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону про авторське право): «службовий твір — твір, створений працівником у зв’язку з виконанням обов’язків за трудовим договором (контрактом)».
З цього визначення випливає, що для визнання твору службовим не є обов’язковим наявність окремого завдання роботодавця чи прямої вказівки на створення конкретного об’єкта авторського права. Достатньо, щоб виконання посадових обов’язків працівника за своїм змістом передбачало діяльність творчого характеру, результатом якої є створення творів.
Дизайнер, який за трудовим договором або посадовою інструкцією здійснює художнє оформлення видань, створюючи ілюстрації, макети, обкладинки, здійснює творчу діяльність у межах своїх трудових обов’язків.
Такі ілюстрації є не просто результатом роботи працівника, а службовими творами в розумінні Закону про авторське право, оскільки вони створені у зв’язку з виконанням трудових функцій і за рахунок ресурсів роботодавця.
Наявність чи відсутність окремого завдання (наказу) не впливає на службовий характер таких творів, адже зв’язок із трудовими обов’язками встановлюється не через формальний документ, а через зміст самої трудової функції.
Отже, створені дизайнером ілюстрації визнаються службовими творами, а майнові права на них відповідно до частини другої статті 14 Закону переходять до роботодавця з моменту створення твору в повному складі, якщо інше не передбачено трудовим договором або спеціально укладеним договором про розпорядження майновими правами.
Закон про авторське право в частині другій статті 14 встановлює:
«Майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено цим Законом, трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір, укладеним між працівником (автором) і роботодавцем».
Частина друга статті 14 Закону про авторське право не встановлює необхідності укладення окремого правочину. Вона прямо визначає, що майнові права переходять до роботодавця з моменту створення твору, якщо інше не передбачено договором.
Отже, перехід майнових прав на службовий твір відбувається в силу закону, а не внаслідок волевиявлення сторін.
Застосування автоматичного механізму переходу майнових прав на службові твори забезпечує визначеність у правовідносинах. Інакше кожен випадок створення службового твору без договору породжував би спір про належність майнових прав, що паралізувало б нормальну діяльність роботодавця.
Подібна правова конструкція міститься у ст. 2 (п. 3) Директиви 2009/24/ЄС про правову охорону комп’ютерних програм, де прямо передбачено, що: «Якщо комп’ютерну програму створено працівником під час виконання своїх обов’язків або за дорученням свого працедавця, виключно працедавець має право реалізовувати всі економічні права на створену таким чином програму, якщо договором не передбачено інше».
Отже, українська модель узгоджується із європейською практикою, де перехід прав на службові твори здійснюється не за результатом окремого волевиявлення, а безпосередньо на підставі закону.
Щодо немайнових прав на службові твори
Потрібно пам’ятати, що особисті немайнові авторські права на службовий твір належать працівникові, творчою працею якого створено такий твір (ч. 1 ст. 14 Закону про авторське право). Роботодавцю потрібно дотримуватися немайнових прав автора службового твору, а саме права на авторство, право на ім’я.
Є ще немайнове право автора на недоторканість твору, тобто право автора вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, включаючи супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора.
Закон обмежив недоторканість службового твору, надавши роботодавцю право доручити іншій особі завершити незавершений службовий твір, вносити зміни в завершений службовий твір, супроводжувати службовий твір ілюстраціями, передмовами, післямовами тощо (ч. 3 ст. 14 Закону про авторське право).
Для виключення порушень немайнових прав автора на службові твори, роботодавцю треба погодити з автором службового твору умови дотримання права на авторства і права на ім’я.
Крім погодження з автором умов дотримання немайнових прав на службовий твір, роботодавцю потрібно знати дату створення службового твору, оскільки авторське право виникає з моменту створення твору. Щоб врегулювати ці питання, рекомендую роботодавцю видати наказ, яким зобов’язати працівника повідомляти про створення службового твору.
У повідомлення автор-працівник повідомляє про дату створення службового твору, надає гарантії та запевнення щодо службового твору, повідомляє про спосіб вказівки імені автора та надає іншу інформацію про службовий твір.
Зразок такого наказу і повідомленням про створення службового твору можна на відео. Потрібно пам’ятати, що повідомлення про створення службового твору є документом, що підтверджує наявність у роботодавця майнових прав на службовий твір.
У зв’язку з тим, що майнові права на службовий твір переходять до роботодавця, він стає суб’єктом авторського права на службовий твір.
Не потрібно забувати, що у цьому випадку майнові права на службовий твір можуть бути визнані у роботодавця нематеріальним активом.
Декілька слів про винагороду автору службового твору, яка передбачена частиною 2 ст. 14 Закону про авторське право: «Якщо майнові права на твір переходять до роботодавця, працівник, який є автором службового твору, має право на винагороду. Якщо посадові обов’язки працівника прямо передбачають створення службових творів відповідних видів, авторська винагорода за створення і використання таких творів, а також за перехід прав на них може бути включена до заробітної плати працівника відповідно до договору між працівником і роботодавцем».
У зв’язку з тим, що частина 2 ст. 14 Закону про авторське право щодо винагороди сформульована нечітко, я наведу своє бачення розв'язання проблеми з виплатою винагороди.
На виплату винагороди за створення службового твору в мене є дві думки.
Перша думка. Винагорода за створення службового твору може не виплачуватися, оскільки створення службового твору є службовим обов’язком працівника, за виконання яких йому виплачується заробітна плата.
Друга думка. Винагорода за створення службового твору може виплачуватися працівникам ЗМІ, видавництв та інших підприємств, у штаті яких є творчі працівники, якщо їм нараховується винагорода за наявними в роботодавця ставками (розцінками) винагороди, тобто застосовується підрядна система оплати праці.
Щодо виплати винагороди за використання твору
Вважаю, що винагорода за використання службового твору не є обов’язковою. Однією з підстав для такої позиції є те, що автор не надає роботодавцю ліцензію на використання службового твору.
Однак, маючи право на винагороду за використання службового твору, автор може звернутися до суду із позовною заявою про виплату цієї винагороди.
«У разі, коли між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру авторської винагороди, суди при обчисленні такої винагороди мають керуватися положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав» (п. 25 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 р. № 5).
Щодо винагороди за перехід до роботодавця майнових прав на службові твори
У разі переходу майнових прав на службовий твір до роботодавця автор зберігає право на винагороду. Водночас створення творів є частиною трудових обов’язків працівника й оплачується заробітною платою. У цьому випадку така заробітна плата може розглядатися як форма винагороди, оскільки за законом вона може бути включеною до заробітної плати працівника.
Висновки
1. При відсутності у трудовому договорові умов про створення службових творів та про розподіл майнових прав вони переходять до роботодавця автоматично в момент створення твору в повному складі.
2. Підтвердженням набуття роботодавцем майнових прав на службовий твір може бути повідомлення про створення службового твору.
3. Майнові права на службовий твір можуть бути визнані в роботодавця нематеріальними активами.
4. Положення про виплату винагороди за створення і використання службового твору та за перехід майнових прав до роботодавця є дискусійним і може бути предметом окремого обговорення.