Прагнучи розпочати свою справу, слід розуміти важливість створення власного бренду і, відповідно, необхідність його захисту. Адже споживач з більшою охотою купує товари/послуги, які йому відомі, товари/послуги, що викликають у його свідомості позитивні образи і враження, вкладені в бренд (торговельний знак) його творцями.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Саме про те, які є методи захисту торгової марки та про особливості судової практики в цій сфері, і піде мова в цій статті.
Законодавча база
Основним законом, що регулює питання правової охорони знаків для товарів та послуг, є Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року. Крім того, важливим джерелом є також міжнародні конвенції і договори, до яких приєдналась Україна. Ще в 1970 році Україна вступила до Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі – ВОІВ), що нині об’єднує 186 державчленів. 25 грудня 1991 року для України набрала чинності Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 pоку. Пізніше, 29 грудня 2000 року Україна приєдналась і до Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 28 червня 1989 року.
Особливості захисту торговельних знаків
Основна проблема, з якою може зіткнутися фізична/юридична особа – власник певного торговельного знака – це використання цього або схожого торговельного знака іншими особами. Насамперед це призводить до матеріальних втрат, адже може вплинути на рівень довіри з боку покупців до певного товару/послуги. У такому випадку споживач перестає бути впевненим в оригінальності товару/послуги, для якої той чи інший торговельний знак зареєстровано, а тим більше в його якості.