Дві компанії роками судяться за право на одну торговельну марку. Розробник доводить, що замовник використав його код за межами ліцензії. Стартап і колишній партнер не можуть поділити права на спільну розробку. У всіх цих історіях судовий процес тягнеться роками, з’їдає кошти, шкодить діловій репутації й нерідко остаточно руйнує відносини, які ще можна було зберегти. Саме для таких ситуацій чинне законодавство пропонує альтернативу — медіацію.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Що таке медіація і чому вона ефективна для сфери IP
Закон України «Про медіацію» визначає медіацію як позасудову, добровільну, конфіденційну та структуровану процедуру, під час якої сторони за допомогою медіатора намагаються врегулювати спір шляхом переговорів. Принципова відмінність від суду чи арбітражу полягає в тому, що медіатор не ухвалює рішення по суті спору і не надає сторонам юридичних висновків — він лише організовує діалог, а рішення сторони приймають самостійно і добровільно.
Сфера інтелектуальної власності підходить для медіації майже ідеально. Спори тут стосуються нематеріальних активів, цінність яких прямо залежить від репутації та довіри ринку; матеріали справи часто містять комерційну таємницю, ноу-хау й непублічні фінансові дані; а сторони — автори, видавці, ліцензіати, інвестори — нерідко зацікавлені у продовженні співпраці. Класичний судовий розгляд усе це ставить під удар: він публічний, тривалий і змагальний за самою своєю природою. Медіація натомість дає змогу зберегти конфіденційність, заощадити час і не знищити робочі відносини.
Які спори можна врегулювати, а які — ні
Закон поширює медіацію на цивільні та господарські спори, до яких належить переважна більшість конфліктів у сфері інтелектуальної власності. Шляхом медіації можна врегулювати спори щодо авторського і суміжних прав, прав на торговельні марки, винаходи, корисні моделі та промислові зразки, щодо умов ліцензійних договорів і виплати роялті, меж дозволеного використання об’єкта, а також щодо співавторства та розподілу прав між співвласниками.
Водночас медіація має чіткі межі. Угода, якої досягають сторони, не повинна порушувати права та інтереси третіх осіб, інтереси держави або суспільні інтереси. Це означає, що медіацією не можна, наприклад, скасувати чинність патенту чи свідоцтва на торговельну марку — питання дійсності охоронного документа належить до компетенції Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ) і суду. Проте сторони цілком можуть домовитися про умови використання об’єкта, видачу ліцензії, розмір компенсації чи припинення порушення, тобто про все те, чим вони мають право розпоряджатися самостійно.
Як відбувається процедура
Медіація будується на кількох принципах, прямо закріплених законом: добровільності, рівності сторін, конфіденційності, а також нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора. Жодну сторону не можна примусити ні розпочати медіацію, ні залишатися в ній — вийти з процедури можна на будь-якому етапі й без пояснення причин.
Процедуру започатковує договір про проведення медіації, який визначає медіатора, предмет спору, порядок і строки роботи. Далі відбуваються спільні та індивідуальні зустрічі, на яких сторони за сприяння медіатора шукають взаємоприйнятне рішення. Важливо, що медіацію можна провести як до звернення до суду, так і на будь-якій стадії вже розпочатого судового процесу.
Закон захищає інформацію, отриману під час медіації: відомості, які стали відомі сторонам і медіатору в межах процедури, не можуть використовуватися як докази без згоди сторін, а медіатора не можна допитати як свідка щодо обставин, які він дізнався під час медіації. Для спорів, де на кону стоять секрети виробництва й непублічні комерційні дані, ця гарантія часто є вирішальним аргументом на користь медіації.
Угода за результатами медіації та процесуальні стимули
Результатом успішної медіації є письмова угода за результатами медіації. Вона має силу договору і є обов’язковою для виконання сторонами, що її уклали. У разі невиконання сторона, чиї права порушено, може звернутися до суду за захистом на загальних підставах.
Якщо медіація відбувалася під час судового розгляду, досягнуті домовленості можна оформити мировою угодою, яку затверджує суд. Така угода набуває обов’язкової сили й виконується в порядку виконавчого провадження, тобто отримує той самий примусовий механізм, що й судове рішення.
Мирне врегулювання заохочується і процесуально. Процесуальні кодекси дозволяють суду оголосити перерву в підготовчому засіданні або зупинити провадження, якщо сторони вирішили звернутися до медіації. А у разі врегулювання спору сторонам повертається 60% сплаченого судового збору — пряма фінансова перевага порівняно з повноцінним продовженням процесу.
Куди звертатися і хто може бути медіатором
Медіатором може бути особа, яка пройшла відповідну підготовку в порядку, встановленому Законом «Про медіацію».
Для спорів у сфері інтелектуальної власності в Україні вже діє спеціальна система. При УКРНОІВІ функціонує центр медіації та ведеться реєстр IP-медіаторів — фахівців, які поєднують навички медіації з розумінням специфіки прав інтелектуальної власності. Для транскордонних спорів сторони можуть скористатися послугами Центру арбітражу та посередництва Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), який має багаторічну практику саме в IP-сфері.
Висновки
Медіація — це не поступка і не визнання слабкості власної позиції, а раціональний бізнес-інструмент. Там, де класичний спір означає роки судів, публічність і зруйновані відносини, медіація дає шанс на швидке, конфіденційне й кероване самими сторонами рішення.
Законодавство для цього вже створило підґрунтя: Закон «Про медіацію» визначив правила гри, процесуальні кодекси додали стимули у вигляді зупинення проваджень і повернення судового збору, а профільна інституція - спеціалізованих медіаторів та реєстр при УКРНОІВІ.
Головне, що варто пам’ятати правовласникам: медіація працює лише з тими питаннями, якими сторони можуть розпоряджатися самостійно, і лише доти, доки обидві сторони готові домовлятися. Але саме готовність шукати рішення, а не тільки перемогу, найчастіше і зберігає водночас і права, і кошти, і репутацію.