Коли засновники вносять до бізнесу не гроші, а технологію, бренд чи програмний продукт, майнові права інтелектуальної власності перетворюються на реальний актив, що формує статутний капітал і визначає розподіл часток. Саме на цьому етапі найчастіше й закладаються помилки: права оцінюють «на око», забувають про окремий договір на їхню передачу або не реєструють перехід прав там, де закон цього вимагає. У підсумку компанія фіксує в статуті актив, якого юридично не отримала.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ситуація стала ще чутливішою після 28 серпня 2025 року, коли втратив чинність Господарський кодекс України. Відтепер питання вкладів, статутного капіталу й корпоративного контролю регулюються Цивільним кодексом та спеціальними законами про товариства, тож посилатися на звичні норми ГК уже не можна.
Що саме можна внести до статутного капіталу
Цивільний кодекс прямо дозволяє використовувати інтелектуальну власність як внесок. За частиною 3 статті 424 ЦК майнові права інтелектуальної власності можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобовʼязань. Стаття 115 ЦК додає загальну умову: вкладом можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.
Звідси випливають два практичні обмеження. По-перше, вноситься не сам обʼєкт, а конкретні майнові права на нього — право використання та виключне право дозволяти чи забороняти використання. По-друге, права мають бути відчужуваними: особисті немайнові права творця (право авторства, право на імʼя) внести неможливо, адже вони залишаються за автором завжди.
Оцінка — за згодою чи незалежна
Будь-який негрошовий вклад повинен мати грошову оцінку, але порядок її затвердження відрізняється залежно від виду товариства. Для товариства з обмеженою відповідальністю стаття 13 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлює, що оцінка негрошового вкладу затверджується одностайним рішенням загальних зборів, у яких взяли участь усі учасники, а під час створення — рішенням засновників. Обовʼязкової незалежної оцінки закон для ТОВ не вимагає.
Інакше це працює в акціонерному товаристві, адже за статтею 25 Закону «Про акціонерні товариства» вартість майна, яким оплачуються акції, повинна відповідати його ринковій вартості, визначеній за правилами статті 9 цього ж Закону. Незалежна оцінка стає безумовно обовʼязковою й тоді, коли до товариства вноситься майно субʼєктів з державною або комунальною часткою, — це прямо передбачає стаття 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
На практиці небезпечні обидві крайності. Завищення вартості нематеріального активу штучно роздуває частку одного учасника, порушує баланс корпоративних прав і згодом стає підставою для спорів та претензій кредиторів. Заниження позбавляє власника справедливої частки. Тому навіть там, де незалежна оцінка не є обовʼязковою, залучення професійного оцінювача — це спосіб убезпечити рішення від майбутнього оскарження.
Передача прав — це окремий договір
Рішення загальних зборів про внесення прав до статутного капіталу саме собою прав не передає. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності відбувається за главою 75 ЦК і потребує окремого правочину в письмовій формі, а недодержання письмової форми робить договір нікчемним. Для повного відчуження застосовується договір про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності, за яким права переходять до товариства безповоротно й у повному обсязі.
Практично це означає, що учасник і товариство мають підписати договір про передання прав, а не обмежуватися протоколом зборів і новою редакцією статуту. Без такого договору внесок залишається задекларованим, але юридично не здійсненим.
Реєстрація — момент, коли право переходить насправді
Для обʼєктів, права на які підлягають державній реєстрації, момент переходу прав повʼязаний саме з реєстрацією, а не з датою підписання договору:
- для торговельної марки стаття 16 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» повʼязує перехід майнових прав із державною реєстрацією передання, а чинності щодо третіх осіб воно набуває після внесення відомостей до реєстру та публікації Українським національним офісом інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ);
- для винаходу чи корисної моделі аналогічний порядок передбачає стаття 28 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» — передання права власності на патент вноситься до реєстру й публікується;
- для обʼєктів авторського права (програмний код, бази даних, дизайн) державна реєстрація не є обовʼязковою: майнові права переходять на підставі договору, хоча реєстрацію авторського права можна провести добровільно як додатковий доказ.
Окремий крок — державна реєстрація зміни розміру статутного капіталу та нової редакції статуту в Єдиному державному реєстрі за Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Доки ці дії не завершені, стверджувати, що актив потрапив у капітал, передчасно.
Ліцензія чи повна передача
Ключове стратегічне рішення, що саме отримує товариство: повні виключні права чи лише право користування обʼєктом. Закон допускає внесення до статутного капіталу як самих майнових прав, так і права користування, однак наслідки принципово різні. Якщо внесено повні виключні права, актив належить товариству, і воно вільно ним розпоряджається. Якщо ж внесено лише право користування, обʼєкт залишається у власності учасника, а товариство стає залежним від нього, адже після виходу такого учасника чи спливу строку ліцензії компанія може втратити доступ до ключової технології.
Ще одна пастка — спільні права. За статтею 428 ЦК право інтелектуальної власності, що належить кільком особам, здійснюється спільно, якщо інше не встановлено договором між ними. Якщо права передано товариству не повністю, а «у спільне володіння» з учасником, товариство не зможе самостійно видати ліцензію чи розпорядитися активом без згоди співволодільця. Тому для збереження корпоративного контролю над критичним для бізнесу обʼєктом варто вносити саме повні виключні права, а не ліцензію чи спільну частку.
Що обовʼязково потрібно передбачити
Щоб внесок інтелектуальної власності був юридично завершеним і не створював ризиків, варто подбати про:
- точну ідентифікацію обʼєкта та переліку майнових прав, що передаються, з реквізитами охоронних документів (свідоцтв, патентів);
- грошову оцінку вкладу, оформлену рішенням у передбаченій законом формі, а за потреби — звіт незалежного оцінювача;
- окремий письмовий договір про передання виключних майнових прав, а не лише протокол зборів і статут;
- державну реєстрацію передання прав на зареєстровані обʼєкти та реєстрацію змін статутного капіталу в ЄДР;
- гарантії учасника, що права належать саме йому, є дійсними та вільними від обтяжень і прав третіх осіб;
- узгодження долі активу на випадок виходу учасника або виключення його зі складу товариства.
Внесення інтелектуальної власності до статутного капіталу — це ланцюг послідовних юридичних дій: оцінка, договір про передання, реєстрація переходу прав і реєстрація змін капіталу. Пропуск будь-якої ланки означає, що товариство володіє активом лише «у повітрі».
Особливо це важливо для технологічного бізнесу, де саме права інтелектуальної власності, а не обладнання, є основою вартості компанії та головним предметом інтересу інвесторів. Коректно оформлений внесок дає товариству реальний контроль над активом і стійкість корпоративної структури.