30 вересня 2026, 17:36

Дипфейки та використання чужого обличчя в рекламі: правові ризики ШІ-контенту

Назар Костенко
Назар Костенко «RED lawyers» співзасновник

Згенерувати рекламний ролик, у якому відома людина «рекомендує» продукт, сьогодні можна за кілька хвилин і без жодної зйомки. Саме тому в бізнесі поширилося хибне переконання: якщо обличчя чи голос синтезовані, а не записані, то нікого фактично й не використано, а отже, питати дозволу нема в кого. Однак значення має не спосіб створення зображення, а те, чи можна впізнати конкретну людину і чи погодилася вона на таке використання.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Окремого закону про дипфейки в Україні наразі немає. Це не означає правової порожнечі, адже чинне цивільне й рекламне законодавство вже містить норми, за якими можна притягнути до відповідальності за використання чужого образу, зокрема створеного штучним інтелектом.

Які норми діють уже сьогодні

Право на зображення захищає насамперед Цивільний кодекс. Стаття 308 ЦК встановлює, що фотографія чи інший художній твір, на якому зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені й розповсюджені лише за згодою цієї особи. Стаття 307 ЦК додає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою, а презумпція згоди діє тільки для відкритої зйомки на публічних заходах: на вулиці, зборах, конференціях, мітингах. Це правило стосується самої зйомки, а для подальшого публічного показу діє вимога статті 308.

Спеціальну норму для реклами містить Закон «Про рекламу». Згідно з пунктом 9 частини першої статті 8, у рекламі забороняється використовувати зображення або імʼя фізичної особи без її згоди, наданої в письмовій, зокрема електронній, формі. Закон називає й винятки, коли особа позувала за винагороду чи брала участь у створенні аудіовізуального твору, а рекламодавець має достатні права інтелектуальної власності. Схожа логіка закладена в частині 2 статті 308 ЦК щодо зображення особи, яка позувала за плату.

Показово, що всі ці винятки привʼязані до реальної участі людини у зйомці. Коли образ «намальовано» нейромережею, людина нічого не грала й ні перед ким не позувала, тож підстав посилатися на такий виняток, на мою думку, немає. Крім того, зображення, за яким людину можна ідентифікувати, є персональними даними, а їх обробка за Законом «Про захист персональних даних» потребує правової підстави, найчастіше згоди субʼєкта даних.

Дипфейк-«рекомендація»

Найнебезпечніший різновид ШІ-реклами – ролик, у якому відома особа нібито радить купити товар чи скористатися послугою. Тут порушується не лише право на зображення. Закон «Про рекламу» визначає недобросовісну рекламу як таку, що вводить або може ввести в оману споживачів через неточність, недостовірність, двозначність, перебільшення чи замовчування, а стаття 7 називає основними принципами реклами законність, точність і достовірність. Вигадана рекомендація оманлива за самою своєю суттю, адже споживач купує, бо довіряє людині, яка нічого не радила.

Сама ж особа, чий образ використали, може вимагати захисту одразу за кількома підставами. Стаття 297 ЦК гарантує повагу до гідності та честі, стаття 277 ЦК надає право на відповідь і спростування недостовірної інформації, а за статтею 23 ЦК можна вимагати відшкодування моральної шкоди. Способи захисту, зокрема припинення дії, яка порушує право, і відшкодування збитків, визначає стаття 16 ЦК. Якщо ж «рекомендація» слугує для виманювання коштів, наприклад у фінансових «інвестиційних» схемах, ідеться про ознаки шахрайства за статтею 190 Кримінального кодексу, а отже, про ризик кримінальної відповідальності для всіх, хто причетний до такої схеми.

Публічне фото – не дозвіл

На практиці бізнес найчастіше захищається двома аргументами: фото й так було у відкритому доступі, а модель раніше знімалася для іншої кампанії. Верховний Суд у постанові Касаційного цивільного суду від 19 липня 2023 року у справі № 214/11028/21 дійшов висновку, що розміщення фотографій у соціальній мережі без обмеження кола користувачів свідчить про згоду особи на їх публічне використання, тоді як повторне використання знімків з обмеженим доступом є неправомірним. Проте цей спір стосувався поширення фото в дописах на суспільно значущу тему, а рекламне використання суд не оцінював. Для реклами закон встановлює власну, суворішу вимогу письмової згоди.

Так само згода на звичайну фотозйомку не охоплює видозмінення знімків чи генерацію нових зображень і голосу на їх основі. Якщо договір із моделлю чи блогером не передбачає цього прямо, використання ШІ виходить за межі наданого дозволу.

Хто відповідає за порушення

Стаття 27 Закону «Про рекламу» передбачає відповідальність рекламодавця, виробника й розповсюджувача реклами. Для рекламодавця встановлено штраф у пʼятикратному розмірі вартості розповсюдженої реклами, для виробника і розповсюджувача – у пʼятикратному розмірі вартості виготовлення й розповсюдження відповідно, а за повторне порушення протягом року штраф подвоюється. Штрафи накладає Держпродспоживслужба.

Окремо особа, чий образ використано, може звернутися до суду з цивільним позовом, і ці вимоги не залежать від адміністративного штрафу.

Що може змінити законопроєкт № 12253

Законопроєкт № 12253 «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» та інших законів України» зареєстровано 27 листопада 2024 року, за основу його прийнято 11 березня 2025 року. Ініціатори заявляють, що він забороняє неправомірне використання дипфейків у рекламі та визначає порядок регулювання щодо відповідального використання систем штучного інтелекту в рекламі.

У редакції, підготовленій до першого читання, пункт 9 частини першої статті 8 Закону «Про рекламу» має охоплювати зображення та/або голос, зокрема видозмінені або згенеровані за допомогою систем штучного інтелекту, а згода особи стає обовʼязковою саме для видозмінення чи генерації. Стаття 31 передбачає розроблення рекомендацій щодо відповідального використання ШІ в рекламі в порядку спільного регулювання. Станом на кінець вересня 2026 року законопроєкт очікує на друге читання й не є чинним законом, тому нинішні вимоги слід застосовувати на підставі чинних норм.

На нашу думку, ухвалення законопроєкту додасть ясності, а не створить нову заборону, адже згенерований образ людини, яку можна впізнати, підпадає під статтю 8 уже зараз, і ризик санкцій існує вже сьогодні.

Міністерство цифрової трансформації повідомило, що впродовж 2026 року готує окремий закон про штучний інтелект, який має привести українське законодавство у відповідність до правил ЄС, а Україна підписала Рамкову конвенцію Ради Європи зі штучного інтелекту. Для компаній, які працюють із ринком ЄС, важливий і Регламент ЄС про штучний інтелект: його стаття 50 вимагає розкривати, що контент є дипфейком, і ці вимоги застосовуються з 2 серпня 2026 року

Що варто зробити рекламодавцю

Щоб використання ШІ-контенту в рекламі не перетворилося на судовий спір чи штраф, варто подбати про таке:

  • отримувати письмову (електронну) згоду людини, у якій прямо зазначено, що дозволяється видозмінення чи генерація її образу та голосу за допомогою ШІ, а також вказано мету, строк, територію та канали розповсюдження;
  • не покладатися на те, що фото чи відео було публічно опубліковане в соціальній мережі, або на договір, укладений для звичайної фотозйомки;
  • не створювати «рекомендацій» від імені відомих осіб, які їх не давали, а також «двійників», що викликають враження участі конкретної людини;
  • у договорах з агенціями, студіями та підрядниками закріпити гарантії щодо походження образу й наявності згод, обовʼязок надати підтвердні документи та відшкодувати замовнику штрафи й збитки;
  • маркувати ШІ-контент, зберігати вихідні матеріали й документи про згоди на випадок перевірки;
  • мати внутрішню процедуру швидкого зняття матеріалу після отримання претензії.

Закон захищає людину, а не спосіб, у який створено її зображення. Тому дипфейк у рекламі так само потребує дозволу, як і звичайний знімок, а відповідальність за його відсутність несе передусім той, хто замовив і розповсюдив рекламу.

Особливо це важливо для бізнесу, який масштабує рекламу за допомогою генеративних інструментів. Швидкість створення контенту не має випереджати юридичну перевірку: один ролик без належної згоди здатний коштувати більше, ніж уся економія на зйомках.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в Facebook, Twitter, Telegram, Linkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати