25 березня 2026, 13:00

Звільнення у зв’язку з винними діяннями працівника: новації законотворчості

Лідія Грузінова
Лідія Грузінова доцентка кафедри цивільного, господарського права та процесу Академії адвокатури України (до виходу на пенсію)

Pacta sunt servanda


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


На відміну від  Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), до проєкту Трудового кодексу України № 14368 від 15.01.2026 (далі — ТК) не вміщено главу X «Трудова дисципліна». Водночас ст. 97 ТК регламентує розірвання трудового договору (далі — ТД)  з ініціативи роботодавця у зв’язку з винними діяннями  працівника у разі    невиконання чи неналежного виконання працівником його трудових обов’язків та процедуру звільнення працівника. 

Правова природа звільнення у зв’язку з винними діяннями працівника

Стаття 97 ТК прописана за аналогією з цивільно-правовою відповідальністю, як трудоправова відповідальність, на наш погляд.

По-перше, ст. 610 «Порушення зобов’язання» ЦК України.

1

По-друге,  ст. 611 «Правові наслідки порушення зобов’язання» ЦК України.

2

По-третє, ст. 614 «Вини як підстави відповідальності за порушення зобов’язання» ЦК України.

 3

У ЦК України визначено легальну цивільно-правову дефініцію вини, яка визначається через обставини, які свідчать про її відсутність (ч. 2 ст. 614 ЦК України). Інакше, вина у цивільному праві — це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов’язання або для заподіяної шкоди. Вжиття всіх залежних від особи заходів є формою поведінки особи, а не її психічного ставлення. У цивільному праві вина визнається умовою відповідальності за порушення зобов’язання. (Словник юридичних термінів і понять;  навч. посіб. / За ред. професорів В.Г. Гончаренка та З.В. Ромовської. — К.:  «Юстініан», 2013. — С. 90).

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості працівника. Інакше, не можна працівника звільняти, доки роботодавець не доведе  вину працівника, а працівник не зобов’язаний сам доводити свою невинуватість. 

У справах про незаконне звільнення доказування законної підстави для припинення ТД покладається на роботодавця (ч. 1 ст. 243 ТК). 

Тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавцеві» (ч. 2 ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 р). За метою Конвенції терміни «звільнення» та «припинення трудових відносин» означають припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця (ст. 3 Конвенції № 158).

По-четверте, ст. 615 «Одностороня відмова від зобов’язання» ЦК України.

4

Отже, трудоправова відповідальність працівника заснована на односторонній відмові роботодавця від зобов’язання — звільнення працівника у зв’язку з невиконанням чи неналежним виконанням трудових обов’язків та його винними діяннями. У ст. 97 ТК визначена підстава звільнення, умова та процедура звільнення працівника.

Стаття 97 ТК, залежно від категорії працівників, визначає 4 групи підстав розірвання ТД у зв’язку з винними діяннями працівника (порушенням (невиконанням чи неналежним виконанням) працівником його трудових обов’язків).

5

Водночас звільнення у зв’язку з винними діяннями працівника є правом, а не обов’язком роботодавця. 

Порівняльна таблиця підстав звільнення за ч. 1, ст. 97 ТК

Розірвання ТД з ініціативи роботодавця (ст. 40 КЗпП України)

Розірвання ТД з ініціативи роботодавця у зв’язку з винними діяннями працівника (ч. 1, ст. 97 ТК)

ТД, укладений на невизначений строк, а також строковий ТД до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках

ТД може бути розірвано з ініціативи роботодавця у зв’язку з винними діяннями працівника ….у разі:

3) систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього ТД або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення  

1) повторне порушення працівником трудових обов’язків

4) прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин

2. прогулу (відсутності на роботі без поважної причини протягом усього робочого дня) 

7) поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння

3) появи або перебування на роботі в робочий час у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння, крім випадків, коли такий стан став наслідком впливу професійних факторів або медичних препаратів, прийнятих як засіб лікування

8) вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, вбо  постановою органу, до компетенції якого належить накладення адміністративного стягнення

4) викрадення, навмисного знищення або пошкодження майна роботодавця чи майна іншої особи за місцем роботи


5)  порушення працівником вимог локальних нормативних актів роботодавця щодо безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі, якщо це призвело до нещасного випадку, аварії або створило реальну загрозу таких наслідків, підтверджену в установленому порядку



6)  розголошення державної, комерційної чи іншої захищеної законом інформації, що стала відома працівникові, який уклав ТД з умовою про нерозголошення такої інформації або підписав угоду про її нерозголошення


Якщо уважно прочитати  п. 3 ст. 40 КЗпП України, то стає зрозумілим, що у цій правовій нормі йдеться про звільнення у разі повторного порушення працівником трудових обов’язків і відповідно немає новації у п. 1 ст. 97 ТК.  

Як очевидно з порівняльної таблиці  у ст.  97 ТК: 1) уточнені юридична конструкції, визначені дефініції та додано дві нові підстави розірвання ТД. ТД може бути розірвано з ініціативи роботодавця  у зв’язку з винними діяннями працівника (порушенням (невиконанням чи неналежним виконанням) працівником його трудових обов’язків). 

Оскільки одним із основних обов’язків працівника є додержання норм з безпеки та охорони здоров’я на роботі (п. 3 ст.27 ТК) та нерозголошення державної, комерційної таємниці та іншої захищеної законом інформації (п. 9 ст. 27 ТК), то доречна й трудоправова відповідальність працівника з таких підстав. 

Порівняльна таблиця підстав звільнення за ч. 2, ст. 97 ТК

Додаткові підстави розірвання ТД з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов (ст. 41 КЗпП України)

Крім підстав, передбачених ст. 40 КЗпП України, ТД з ініціативи роботодавця може бути розірвано також у таких випадках:

Розірвання ТД з ініціативи роботодавця у зв’язку з винними діяннями працівника  (ч. 2, ст. 97 ТК)

1)  одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації незалежно від форми власності (філіалу, представництва, відділення чи іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками


ТД може бути розірвано з ініціативи роботодавця у разі одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником юридичної особи чи її відокремленого підрозділу, у тому числі вчинення винних дій, внаслідок яких заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірі, нижчому за встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати



За одноразове грубе порушення трудових обов’язків ТД з ініціативи роботодавця може бути розірвано з заступником керівника юридичної особи, її відокремленого підрозділу, головним бухгалтером, його заступником

а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами

Не регламентується

  1. винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок яких заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих за встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати

Прописано у ч. 2 ст. 97 ТК

  1. вчинення керівником підприємства, установи, організації  мобінгу (цькування) незалежно від форми прояву та/або невжиття заходів щодо його припинення, встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили

Не регламентується 

Отже, у ч. 2 ст. 97 ТК теж прописані деякі уточнені юридичні конструкції  та не регламентуються окремі приписи ст. 41 КЗпП України. 

Процедура звільнення працівника за ч. 1 та ч. 2 ст. 97 ТК

Повторним вважається вчинення працівником будь-якого порушення трудових обов’язків протягом року з моменту вчинення попереднього порушення. Протягом 10 днів з дня встановлення (фіксації) порушення роботодавець повинен повідомити працівника у письмовій формі про можливе звільнення за повторне порушення трудових обов’язків.

Факт порушення працівником його трудових обов’язків у випадках, передбачених ч.1 та ч. 2 ст. 97 ТК, фіксується роботодавцем шляхом складання акта в довільній формі. Роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника з таким актом не пізніше п’яти робочих днів з дня його складання (п. 3 ст. 97 ТК). 

Відносно довільної форми такого акта, на  наш погляд: 1) акт (від лат. actus — дія;  actum — документ), тобто документ, який засвідчує (задокументує) певну дію, встановлені факти та має юридичну силу;  2) такий акт має містити обов’язкові реквізити акта діловодства і має бути затверджений роботодавцем та зареєстрований за установленими правилами; 3) в такому акті вказується на факт вчинення працівником винних діянь щодо невиконання чи неналежного виконання трудових обов’язків, що тягне наслідки із дня оголошення працівнику. Відмова працівника підтвердити своїм підписом оголошення такого акта оформляється іншим актом. Отже, такий акт — це документ, що має засвідчувати  факт порушення працівником його трудових обов’язків у зв’язку з винними діяннями і є важливим доказом у правозастосовній практиці.

До розірвання ТД з підстав, передбачених ч.1 та ч. 2 ст. 97 ТК, роботодавець повинен запропонувати працівнику надати письмові пояснення  причин порушення ним трудових обов’язків.  Відмова працівника надати такі пояснення не є перешкодою для розірвання ТД  (п. 4 ст. 97 ТК). Варто прописати, протягом якого розумного строку працівник має право надати  роботодавцеві письмові пояснення щодо причин порушення ним трудових обов’язків.  

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України, працівнику доцільно дати пояснення щодо порушення трудових  обов’язків й відсутності його вини, на наш погляд, тобто  довести свою невинуватість. 

6

Отже, основні аспекти процедури звільнення працівника у цих випадках прописані, а деталі можуть визначатись у Правилах внутрішнього трудового розпорядку організації.

Порівняльна таблиця підстав звільнення за ч. 6,  ст. 97 ТК

Додаткові підстави розірвання ТД з ініціативи роботодавця щодо окремих категорій працівників за певних умов (ст. 41 КЗпП України)

Розірвання ТД з ініціативи роботодавця у зв’язку з винними діяннями працівника (ч. 6,  ст. 97)

Крім підстав, передбачених ст. 40 КЗпП України, ТД з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках:

Крім підстав, передбачених ч. 1 та ч. 2 цієї статті, ТД може бути розірвано з ініціативи роботодавця у разі:

2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку роботодавця

1) вчинення винних діянь працівником, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, що дає роботодавцеві підстави для втрати довіри до нього, у тому числі якщо такі дії не пов’язані безпосередньо з роботою

3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням такої роботи

2) вчинення аморального проступку працівником, який виконує виховні та навчальні функції, у тому числі якщо такі дії не пов’язані безпосередньо з роботою

3-1) вчинення домашнім працівником винних дій, які завдали або могли завдати шкоди життю чи здоров’ю члена домогосподарства


ст. 40 КЗпП: 3-2) вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого рішенням суду, що набрало законної сили


3)  вчинення працівником мобінгу (цькування), харасменту (домагання), встановлених рішенням суду, що набрало законної сили



4) подання працівником завідомо підробленого документа при укладанні ТД, якщо такий документ був обов’язковим для прийняття на відповідну посаду (роботу), а факт підроблення встановлений рішенням суду, що набрало законної сили

4)  перебування всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції» у прямому підпорядкуванні близькій особі

5) перебування всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції» у прямому підпорядкуванні близької особи

4-1)   наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований іншим способом, передбаченим Законом України «Про запобігання корупції»

6) наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції»

5) припинення повноважень посадових осіб


6) неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною ТД, у зв’язку зі знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій


Зазначимо, що інші підстави розірвання ТД з ініціативи роботодавця щодо окремих категорій працівників можуть бути встановлені спеціальними законами (ч. 7 ст. 97 ТК).

Процедура звільнення працівника за ч. 6 ст. 97 ТК

До розірвання ТД з підстав, передбачених п.1, п. 2  цієї частини, роботодавець зобов’язаний запропонувати працівнику надати письмові пояснення.  Відмова працівника надати пояснення не є перешкодою для розірвання ТД.  

Отже, у ч. 6 ст. 97 ТК теж прописані уточнювальні юридичні конструкції звільнення працівника з ініціативи роботодавця, що ґрунтуються на правових позиціях Верховного Суду. 

Кожна з підстав звільнення у зв’язку з винними діяннями працівника та процедура звільнення варті окремої публікації, але поки що йдеться лише про новації.

Висновки та рекомендації

Отже:

  1. Розірвання ТД з ініціативи роботодавця у зв’язку з винними діяннями працівника допускається у разі порушення зобов’язання за трудовим договором, на наш погляд.

  2. Стаття  97 ТК регулює трудоправову відповідальність працівника у контексті правових наслідків порушення зобов’язання (ст. 611 ЦК України).

  3. У ст. 97 ТК доцільно  прописати, що забороняється застосування штрафів чи інших грошових  санкцій у зв’язку з винними діяннями працівника, а саме  порушенням (невиконанням чи неналежним виконанням) працівником його трудових обов’язків. 

Affirmanti non neganti incumbit probatio.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати