«Principium est potissima part cuj usgue rei»
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Основою правового регулювання трудових відносин визнаються принципи трудового права (Грузінова Лідія, Грузінов Артем «До питання принципів трудового права» Юридична Газета, № 7 (505), 16 лютого 2016).
Принцип (від лат. principium — основа, початок). Правові принципи характеризують сутність галузі з погляду цінностей, сутності й регламентують основу галузі права paucis verbis (у кількох словах). Вчені-трудовики дають різні визначення дефініції «принципи трудового права, а ТК цю дефініцію не визначає. Водночас існують різні підходи (критерії) класифікації правових принципів трудового права, зокрема за індивідуальними трудовими відносинами, колективними трудовими відносинами та відносинами нагляду та контролю за додержанням трудового законодавства України.
У теорії права заведено виділяти принципи міжнародного трудового права та наступні групи правових принципів:
Галузеві правові принципи прописані у правових нормах міжнародного трудового права, Конституції України, Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), галузевих законах України, окремих інститутах і нормах залежно від їх змісту. Галузеві правові принципи мають відповідати як загальноправовим принципам, так і конституційним принципам і відображати стан розвитку доктрини трудового права. Вчені зазначають, що галузеві принципи трудового права мають бути адекватними стану й перспективам розвитку правового регулювання з питань праці.
У міжнародному трудовому праві принципи трудового права прописані у формі основних трудових прав: право на працю, право на справедливу винагороду та інші. Зазначимо, що основні трудові права працівників прописані у ст. 2 КЗпП.
Заведено виділяти рівні міжнародних принципів у сфері праці:
При розробці системи галузевих правових принципів сучасного трудового права України доцільно керуватись:
1. Загальною декларацією прав людини ООН (1948); Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права ООН (1966); Міжнародним пактом про громадянські і політичні права ООН (1966); Конвенціями МОП щодо галузевих принципів трудового права та декларацією МОП (1998);
2. Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Рада Європи (1950); Європейською соціальною хартією. Рада Європи (1996);
3. Хартією Співтовариства про фундаментальні соціальні права працівників. ЄС (1989); Хартією фундаментальних прав Європейського Союзу. ЄС (2009); Директивами ЄС, що регламентують зміст правових принципів трудового права.
Декларація МОП основоположних принципів та прав у світі праці (1998) визначає принципи, що стосуються фундаментальних прав, які є предметом Конвенцій МОП, а саме:
Зауважимо, що англійською мовою ця декларація МОП називається ILO Declaration on Fundamental Principles and Rights at Work and its Follow–up.
Community Charter of the Fundamental Social Rights of Workers (1989).
Основоположні трудові права за Хартією:
Свободу пересування (п. 1-3) — право на свободу пересування як реалізація принципів рівного ставлення щодо прийняття на роботу, умов праці й соціального захисту в країні перебування.
Зайнятість і винагорода (п. 4- 6) — реалізація права вільно обирати та працювати за спеціальність та права на справедливу винагороду.
Поліпшення умов життя та праці (п. 7-9) — право щодо тривалості й організації робочого часу та форм зайнятості, процедури колективних скорочень чисельності персоналу, банкрутства.
Соціальний захист (п. 10) — право на адекватний соціальний захист, незалежно від статусу і розміру підприємства та соціальну допомогу.
Свобода об’єднання та колективних переговорів (п. 11-14) — право на об’єднання з метою утворення за своїм вибором професійних організацій або професійних союзів для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Право кожного роботодавця і кожного працівника на свободу вступати або не вступати в подібні організації. Право починати переговори й укладати колективні угоди відповідно до умов, встановлених національним законодавством та практикою. Право вдаватися до колективних дій у разі конфлікту інтересів включає право на страйк відповідно до зобов’язань, що прописані в національних регламентах і колективних угодах (п. 13).
Професійне навчання (п. 15) — право доступу до професійного навчання, користування таким навчанням протягом усього періоду своєї трудової діяльності та без дискримінації на підставі громадянства. Також права на надання відпустки з метою поліпшення професійних навичок або набуття нових професійних навичок, зокрема у світлі технологічного розвитку.
Рівність чоловіка та жінок (п. 16) — право на забезпечення реалізації принципу рівних можливостей чоловіків і жінок стосовно доступу до зайнятості, винагороди, умов праці, соціального захисту, освіти, професійного навчання та розвитку кар’єри. Право поєднувати свої професійні та сімейні обов’язки.
Інформування, консультації та участь працівників в управлінні (п. 17-18) — у випадках проведення колективних скорочень чисельності персоналу та інших.
Охорона здоров’я та безпека на робочому місці (п. 19) — право на задовільні умови охорони здоров’я та безпеки, зокрема право на навчання, інформування, консультації та збалансування участі працівників у тому, що стосується наявних ризиків і дій у напрямку їхнього усунення або зменшення.
Захист дітей та підлітків (п. 20-23) — мінімальний вік трудової діяльності повинен бути не нижче 15 років. Молоді люди мають право на справедливу винагороду відповідно до національної практики та право на задоволення потреб особистого розвитку, професійного навчання й доступу до зайнятості. Також право на обмежену тривалість робочого часу та роботи в нічний час працівників, які не досягли 18 років, крім випадків з певними видами робіт. Право молодої людини на отримання початкового професійного навчання достатньої тривалості після завершення обов’язкової освіти.
Особи похилого віку (п. 24-25) — право на можливість користуватися засобами, що забезпечують йому/їй гідний рівень життя (право на пенсію та гідний рівень). Право на достатні засоби та медичну і соціальну допомогу, що відповідає їхнім потребам.
Непрацездатні особи, особи з обмеженими можливостями (п. 26) — право на додаткові конкретні заходи, спрямовані на поліпшення їхньої інтеграції в соціальне та професійне життя.
Хартія ЄС (2009) у контексті євроінтеграції України, теж слугує орієнтиром для визначення правових принципів трудового права України.
Відповідно до ст. 2 «Засади правового регулювання сфери праці» проєкту Трудового кодексу України 2026 (далі — ТК), принципами трудового права відповідно до міжнародних стандартів є:
На мій погляд:
1) завданням ТК є правове регулювання трудових відносин, а не «правового регулювання сфери праці»;
2) «забезпечення особам, які зазнали такої дискримінації, права на звернення до суду щодо визнання факту дискримінації та її усунення, а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дискримінації» — правовий механізм захисту в разі дискримінації.
3) юридична конструкція «тих, хто працює» — невдала. Йдеться про працівників, про захист законних інтересів працівників, про право на колективні дії (ст. 28 Хартії ЄС (2009), право на страйк;
4) юридична конструкція «хто працює», теж невдала. Йдеться про право забезпечення кожного працівника, права на справедливі, безпечні та здорові умови праці;
5) назва цієї правової норми не відповідає її змісту. Ця правова норма регламентує основоположні (фундаментальні) принципи правового регулювання трудових відносин у ТК України. Зазначу, що синонімом слова «засада» — є слово «принцип», синонімом слова фундаментальні — є слово «основоположні».
ТК визначає як «Засади правового регулювання сфери праці» (ст. 2 ТК), так і зміст основоположних принципів трудового права України:
Право на працю (ст. 23 Загальною декларацією прав людини ООН (1948) характерно не тільки для трудового права, але й для адміністративного, цивільного права України. У трудовому праві України цей фундаментальний правовий принцип проявляється через свободу праці (свободу трудового договору).
Для характеристики системи галузевих правових принципів трудового права України прописані відносини, що регулює ТК (ст. 8 ТК) та «Принципи регулювання трудових відносин» (ст. 9 ТК).
ТК регулює трудові відносини, що включають індивідуальні трудові відносини, колективні трудові відносини, а також відносини нагляду та контролю за додержанням трудового законодавства (ст. 8 ТК).
Індивідуальні трудові відносини також охоплюють:
- відносини, що виникають під час укладання ТД;
- відносини з вирішення індивідуальних трудових спорів.
Колективними трудовими відносинами є:
- відносини соціального діалогу;
- відносини з ведення колективних переговорів, укладання та виконання колективних угод та договорів;
- відносини з вирішення колективних трудових спорів.
Відносинами нагляду та контролю за додержанням трудового законодавства є відносини щодо інспекційного відвідування та інспектування, забезпечення додержання трудового законодавства та встановлення відповідальності за його порушення.
Відповідно до ст. 9 ТК «Основними» принципами регулювання трудових відносин є:
1) забезпечення працівникам державних гарантій у сфері праці;
2) забезпечення захисту та відновлення порушених прав суб’єктів ТВ;
3) стабільність ТВ;
4) створення працівникам рівних можливостей для професійного зростання;
5) забезпечення права працівників на відпочинок;
6) гарантування працівникам своєчасної та в повному обсязі виплати ЗП;
7) гарантування права на захист працівників від необґрунтованого звільнення;
8) пріоритету захисту життя і здоров’я працівників.
Скорочення: трудові відносини — ТВ.
Одразу постає запитання: які принципи правового регулювання трудових відносин є не основними?
На мій погляд:
1) у цій правовій нормі мали бути прописані основоположні принципи правового регулювання трудових відносин, що регулює ТК України (ст. 8 ТК), а фактично приписані основоположні принципи правового регулювання індивідуальних трудових відносин у контексті державних гарантій у сфері праці та відповідно до Конституції України;
2) принципи соціального діалогу прописані у ч. 3 ст. 205 «Соціальний діалог та засади його здійснення» ТК. Соціальний діалог здійснюється на засадах верховенства права та інших 14 принципів колективних трудових відносин. Водночас зазначу, принципи соціального діалогу регламентує ст. 3 Закону України «Про соціальний діалог» (2010) зі змінами.
Отже, зміст цієї правової норми не відповідає її назві та ст. 8 «Відносини, що регулюються цим Кодексом», оскільки відсутнє хоча б посилання на правове регулювання принципів колективних трудових відносин і відносин нагляду та контролю за додержанням трудового законодавства.
Варто зазначити, за ст. 5 Трудового Кодексу Республіки Молдова, принципами трудового права є:
- забезпечення права кожного працівника на справедливі умови праці, зокрема, що відповідають вимогам охорони здоров’я і безпеки праці, права на відпочинок, включно з регулюванням тривалості робочого часу, наданням щорічної оплачуваної відпустки, щоденного відпочинку, вихідних неробочих святкових днів;
- гарантування права кожного працівника на своєчасну і в повному розмірі, справедливу оплату праці, що забезпечує йому і його сім’ї гідне існування, а не тільки гарантування працівникам своєчасної та у повному обсязі виплати заробітної плати. Також регламентуються інші галузеві принципи трудових правовідносин;
- забезпечення права на вирішення індивідуальних трудових спорів і колективних трудових конфліктів, а також права на страйк у порядку, встановленому цим кодексом та іншими нормативними актами;
- забезпечення права працівників на захист честі, гідності та професійної репутації у період трудової діяльності;
- забезпечення права кожного працівника на захист своїх трудових прав і свобод, зокрема права на пряме звернення до органів нагляду та контролю, органів трудової юстиції;
- забезпечення права працівників на участь в управлінні підприємством, що здійснюється у визначених законом формах;
- поєднання державного і договірного регулювання трудових відносин та інших безпосередньо звʼязаних з ними відносин, інші принципи.
Висновки
На мій погляд:
1. Система галузевих принципів правового регулювання трудових відносин сучасного трудового права прописана відповідно до міжнародних трудових стандартів, Конституції України, галузевих законів України. Окремі неточності їх правового регулювання, істотно не впливають на рівень їх регламентації, але конче необхідно їх доопрацювання в контексті європейських фундаментальних цінностей та євроінтеграції України.
2. Галузеві правові принципи прописані за індивідуальними трудовими відносинами, колективними трудовими відносинами та відносинами нагляду й контролю за додержанням трудового законодавства України.
3. Ґрунтовно та всебічно прописані основоположні правові принципи: свобода праці, необмеження права на працю; заборона примусової (обов’язкової) праці; рівність прав та можливостей працівників, принцип недискримінації; заборона недекларованої праці та інші галузеві правові принципи сучасного трудового права.
4. Статтю 9 «Принципи регулювання трудових відносин» ТК доцільно доповнити пунктом 2 такого змісту: «Регулювання трудових відносин окремих інститутів трудового права здійснюються і відповідно до інших принципів трудового права» чи прописати у контексті відносин, що регулюються ТК (ст. 8 ТК).
5. Доцільно уточнити й назву ст. 9 ТК. До прикладу, «Принципи правового регулювання трудових відносин» або «Правові принципи регулювання трудових відносин».
In omnibus, maxima tamen in jure aeguitas spectanda est — загалом, а у праві особливо, необхідна справедливість.