Попри той факт, що понад 10 років в Україні триває війна, а також майже чотири роки — повномасштабне вторгнення російських загарбників на територію нашої держави, однією з найпроблемніших тем сучасного військового права є відсутність у законодавстві України чіткого визначення поняття «участь у бойових діях».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Водночас саме визнання факту участі військовослужбовця у бойових діях безпосередньо впливає на:
• отримання статусу учасника бойових дій (УБД);
• право на одноразову грошову допомогу (ОГД) у разі поранення чи загибелі;
• призначення щомісячних виплат, зокрема збільшеної до 100 000 грн додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168;
• реалізацію соціальних пільг — на житло, освіту, лікування, транспорт, комунальні послуги;
• кримінальну відповідальність військових.
Попри те, що термін УБД широко застосовується у правових актах, наказах і довідках, його зміст залишається нечітким.
Термін «участь у бойових діях» безпосередньо не визначений у законах України, але застосовується в таких нормативних актах:
• Законі «Про військовий обов’язок і військову службу»;
• Законі «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
• Законі «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• постанові КМУ №413 від 20 серпня 2014 року «Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України»;
• наказі Міноборони №49 від 26 січня 2016 року «Порядок організації несення служби черговими змінами охорони і конвоювання підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних силах України та конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців».
Проте відсутність конкретного визначення, що саме вважається участю у бойових діях, спонукає державні органи, військові частини та комісії до самостійного тлумачення цього терміну, спираючись на відомчі накази або внутрішні роз’яснення. Такий підхід породжує різну практику застосування, що часто призводить до відмов у наданні статусу учасника бойових дій або виплат, передбачених законом. Саме тому це питання набуває не лише теоретичного, а й надзвичайно гострого практичного значення.
Вплив відсутності законодавчо закріпленого поняття «участь у бойових діях» на судову практику
Через відсутність єдиного визначення суди вимушені самостійно встановлювати, що є участю у бойових діях, аналізуючи обставини кожної справи окремо. Це створює нерівність судових рішень та підриває довіру до системи правового захисту військових.
Так, Верховний Суд у постанові від 5 червня 2024 року у справі №200/660/23 зауважував про те, що за приписами ст. 1 Закону України від 6 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України»:
• бойові дії — це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших силі засобів) Збройних сил України, інших складових Сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України чи ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
• район воєнних (бойових) дій — це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій протягом певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Водночас у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року у справі №160/18340/22 (ЄДРСР 131053431) суд касаційної інстанції під час розгляду справи щодо нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168, для визнання поняття «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» врахував приписи п. 1 Окремого доручення міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 (яке діяло до 1 червня 2022 року), згідно з яким під цим терміном слід розуміти виконання військовослужбовцем:
• бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних сил України або начальником Генерального штабу Збройних сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
• бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
• бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
• завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
• бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об’єкти, що охороняються, звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (зокрема поза межами районів ведення бойових дій);
• бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань/озброєних осіб (зокрема поза межами районів ведення бойових дій);
• виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (зокрема поза межами районів ведення бойових дій);
• здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (зокрема поза межами районів ведення бойових дій);
• здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (зокрема поза межами районів ведення бойових дій);
• виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (зокрема поза межами районів ведення бойових дій).
З 1 червня 2022 року застосовується Окреме доручення міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 (далі — Окреме доручення).
У п. 1 Окремого доручення встановлено, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі — бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
• бойових завдань у складі військової частини/підрозділу, яка/який веде воєнні/бойові дії у складі діючих угруповань військ/Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем ЗСУ або начальником Генерального штабу ЗСУ) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
• бойових/спеціальних завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових/спеціальних завдань військовою частиною/підрозділом, зокрема зведеним першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ/сил або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ/Сил оборони держави;
• бойових/спеціальних завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ/Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
• бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих/захоплених противником;
• завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих/захоплених противником;
• бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об’єкти, що охороняються, звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
• бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань/озброєних осіб;
• виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
• виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
• здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
• здійснення заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
• виконання бойових/спеціальних завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Вказані положення неодноразово застосовано Верховним Судом під час вирішення справ, зокрема справи №520/19106/23 (постанова КАС ВС від 16 жовтня 2025 року, ЄДРСР 131053451).
Окрім того, в зазначеній постанові Верховний Суд з посиланням на постанову КАС ВС від 22 квітня 2025 року у справі №520/17681/23 (ЄДРСР 126788226) зазначив, що саме виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою «безпосередньої участі» у бойових діях, яка охоплюється п. 1 постанови КМУ №168, а також положеннями (абз. 9 п. 1) відповідного Окремого доручення, незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини/підрозділу. За наявності документального підтвердження виконання бойового завдання з вогневого ураження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо) військовослужбовець має право на додаткову винагороду в підвищеному розмірі. При цьому така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Виконання інших завдань не може вважатися «безпосередньою участю», оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати відповідно до постанови №168.
При цьому слід звернути увагу, що Верховний Суд у справі №520/17681/23 дійшов висновку, що «безпосередня участь» військовослужбовців 1 зенітного ракетного дивізіону у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони повинна визначатися виконанням завдань з вогневого ураження повітряних цілей за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтверджень ураження повітряної цілі), які мають бути належним чином підтвердженими відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами.
Аналогічна правова позиція була викладена також у постанові Верховного Суду від 8 травня 2025 року у справі №520/17688/23.
Що ж стосується військовослужбовців Державної прикордонної служби України, то слід звернути увагу, що 30 липня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі — Держприкордонслужби) з посиланням на п. 21 постанови №168 було видано наказ №392-/0/81–22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який введено в дію з 1 серпня 2022 року.
У п. 2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених п. 1 постанови КМУ №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 грн пропорційно часу його безпосередньої участі у розрахунку на місяць, а саме:
• бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;
• бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;
• бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
• польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
• бойових/спеціальних завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;
• бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об’єкти, що охороняються, зокрема бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об’єктам під час вогневого ураження;
• бойових/спеціальних завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових/спеціальних завдань органом (підрозділом, зокрема зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;
• бойових/спеціальних завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (зокрема зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
У п. 4 наказу №392-/0/81–22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених п. 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
• бойового наказу (бойового розпорядження);
• журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об’єкта, на який було здійснено збройний напад;
• рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (зокрема з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Цих критеріїв дотримуються суди при вирішенні аналогічних спорів військовослужбовців Державної прикордонної служби, зокрема у постанові КАС ВС від 16 жовтня 2025 року у справі №120/7930/23 (ЄДРСР 131053391). У вказаній постанові Верховний Суд також звернув увагу на той факт, що «суд апеляційної інстанції не розглянув ключове питання, з якого, власне, й виник спір, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Йдеться про те, які саме завдання, за якою посадою і де конкретно виконував в спірний період позивач, та чим це підтверджується. Отже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, проте не виконував бойових чи інших завдань, які, в розумінні п. 1 постанови №168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн, то які завдання він у такому випадку виконував протягом цього часу та де конкретно проходив службу у цей час».
Крім того, щодо визначення поняття «безпосередня участь у бойових діях» для військовослужбовців Національної гвардії України слід звернути увагу на наказ Міністерства внутрішніх справ України від 1 вересня 2023 року №729, яким затверджено Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 вересня 2023 року за №1544/40600).
За приписами п. 3 Особливостей до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належить виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних/бойових дій:
• бойових/спеціальних завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових/спеціальних завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
• бойових/спеціальних завдань із усебічного забезпечення військових частин/підрозділів, угруповань військ, інших складових Сил оборони згідно з бойовими розпорядженнями в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником (взаємного вогневого контакту);
• завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки;
• бойових/спеціальних завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань/озброєних осіб в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
• бойових/спеціальних завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
• польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
• бойових завдань з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;
• бойових завдань з охорони об’єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об’єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
• бойових завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії.
Отже, суди, трактуючи поняття «участь у бойових діях», зазвичай виходять з визначення для окремих категорій військовослужбовців з профільних наказів, особливостей та окремих доручень.
Що вимагає суд для підтвердження участі у бойових діях
Для визнання факту участі у бойових діях суди вимагають наявності хоча б одного з таких доказів:
• витяг із бойового наказу або бойового розпорядження;
• довідка командира військової частини про виконання бойового завдання;
• журнали бойових дій, бойові донесення;
• свідчення побратимів (як допоміжний доказ);
• документи про отримання поранень у зоні бойових дій.
Так, за трактуванням Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові КАС ВС від 16 жовтня 2025 року у справі №560/21414/23 (ЄДРСР 131053452), документальним підтвердженням участі у бойових діях слугують такі документи: бойовий наказ/бойове розпорядження, журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об’єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (зокрема з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення чи постова відомість (спеціальних) завдань.
При цьому в зазначеному вище рішенні Верховний Суд, вирішуючи по суті позовні вимоги про правомірність ненарахування та невиплати збільшеної до 100 000 грн грошової винагороди, передбаченої постановою №168, звернув увагу на таке: «Скасування наказу було наслідком перевірки, проведеної робочою групою, яка встановила, що лише перша, друга та третя стрілецькі роти військової частини НОМЕР_2 безпосередньо перебували на лінії бойового зіткнення, тоді як інші підрозділи, включаючи позивача, зосереджувались у тилових районах і виконували завдання забезпечення, а тому робоча група рекомендувала не виконувати накази про виплату збільшеної додаткової винагороди».
Також можна зазначити, що ще у постанові від 5 серпня 2024 року у справі №200/4100/23 Верховний Суд зауважив, що, вирішуючи цю категорію справ, суди попередніх інстанцій повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях або заходах у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.
Часті помилки
Посилання лише на факт служби у військовій частині, без документів про виконання бойових завдань, не є достатнім.
Довідки від територіальних центрів комплектування (ТЦК) часто суд не приймає без підтвердження бойових наказів.
Суд не визнає участь у бойових діях за усними свідченнями без письмових доказів.
Потреба у законодавчому врегулюванні
З огляду на викладене вище участь у бойових діях — це виконання військовослужбовцем (або іншою особою, залученою до оборони держави) бойових завдань у районі ведення бойових дій, що супроводжується безпосереднім ризиком для життя і здоров’я внаслідок застосування противником зброї або інших засобів ураження.
Таке визначення охоплює як фронтову лінію, так і виконання завдань у районах, де ведуться бойові дії чи є загроза вогневого ураження.
Водночас, підсумовуючи наведене, слід дійти висновку, що суди України підходять до цього поняття з урахуванням реальної бойової обстановки, але ключовим залишається документальне підтвердження виконання бойового завдання. Тобто позивачу слід довести суду не просто своє перебування в зоні бойових дій, а виконання завдань, що прямо пов’язані з веденням бою або підтримкою підрозділів під вогнем противника.
Отже, законодавче визначення поняття «участь у бойових діях» дасть змогу:
• уніфікувати підходи у всіх відомствах і військових структурах;
• забезпечити справедливе надання статусу УБД та соціальних гарантій;
• спростити доказову процедуру для військовослужбовців і їхніх родин;
• створити основу для єдиного обліку бойового досвіду.
Можна стверджувати, що закріплення у законодавстві чіткого поняття «участь у бойових діях» — це не формальність, а необхідна умова забезпечення справедливості і правового захисту військовослужбовців. Єдине визначення створить правову визначеність, унеможливить довільне трактування та стане ще одним кроком до посилення соціальних гарантій захисників України.