В умовах сучасності, зокрема у зв’язку із воєнним станом, який уже триває майже чотири роки, для України важливими є зовнішньоекономічні відносини. Це має значення для розвитку передусім власної економіки, коли держава в особі своїх суб’єктів господарювання є учасником міжнародної торгівлі. Під час ввезення товарів в Україну українські імпортери стикаються з низкою митних фільтрів, які застосовуються в межах митного контролю.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Звісно, імперативні норми є нормами прямої дії, і якщо закон щось встановлює, зобов’язує чи вимагає, його треба дотримуватися. Однак існують і ситуації, коли імпортери, ввозячи товари в Україну, проходять цей контроль, але митники вимагають більшого.
Так, відповідно до вимог Митного кодексу України (надалі — МКУ), митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, а також документів, необхідних для митного оформлення.
Згідно з ч. 1 ст. 257 МКУ, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їхні електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Однією зі складових митного контролю є контроль митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
Зі змісту МКУ слідує, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, являються: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено — банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності — інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, — страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Часто трапляється, що імпортер починає розмитнювати товар, який ввозить в Україну, подаючи митникам митну декларацію та цілу низку документів на підтвердження, зокрема, його митної вартості, а саме: контракт, рахунки на оплату товару, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (перевезення, страхування тощо), копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, сертифікати про походження товару тощо. Тобто митному органу має бути достатньо інформації та документів для контролю митної вартості товару, але раптом митники за відсутності чітко визначених підстав не застосовують основний метод контролю правильності визначення митної вартості товару, натомість застосовуючи другорядний: за ціною договору щодо ідентичних товарів або за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, наприклад, тих, що ввозилися в Україну минулого року. У результаті митний орган надає декларанту Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (надалі — Картка відмови) та ухвалює Рішення щодо коригування митної вартості товару в бік її збільшення.
Враховуючи наведене, імпортер, щоб товар потрапив в Україну, зокрема в порядку ч. 7 ст. 55 МКУ, має сплатити митні платежі понад розмір, передбачений чинним законодавством, обчислений згідно з митною вартістю товару, після чого митна декларація оформлюється, а товар врешті розмитнюється.
Але для того, щоб повернути переплачені суми митних платежів, декларант насамперед повинен оскаржити отримані від митного органу Картку відмови та Рішення щодо коригування митної вартості й отримати рішення на свою користь за результатами такого оскарження.
Звісно, декларант може оскаржити Картку відмови та Рішення щодо коригування митної вартості товару в адміністративному порядку, подавши відповідну скаргу до вищого митного органу.
Але більш дієвим та конструктивним є судове оскарження.
Розглянемо описану ситуацію на практиці.
Отже, маємо практичний кейс: великий імпортер агродобрив, що здійснює свою діяльність багато років, намагався розмитнити добрива, ввозячи їх на митну територію України від іноземного виробника. Оскільки поставки добрив не були разовими та здійснювалися з-за кордону, імпортер, подавши митну декларацію на початку процедури розмитнення, додав до неї всі необхідні документи, які підтверджували, зокрема, митну вартість товару.
Спочатку відбувалося листування між декларантом та митним органом у програмі MD OFFICE. Митником у повідомленні декларанту у відповідь на подану декларацію разом із доданими документами зазначено: декларантом надано до митної декларації зовнішньоекономічний контракт щодо поставки товару, додаткову угоду до нього, рахунок-фактуру (інвойс), рахунок-фактуру про транспортно-експедиційні послуги, документ, що підтверджує вартість страхування, коносамент, сертифікат про походження товару, копію митної декларації країни відправлення. Згідно з п. 2.2 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутні дані щодо включення цієї складової митної вартості до ціни товару та її фактичного розміру, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; крім того, сертифікат про походження товару не містить посилання на інвойс або контракт; рахунок-проформа датований раніше дати складання; інвойс та документи щодо передплати за задекларований вантаж посилаються на інший контракт; у висновку ДЗІ у переліку документів фігурує зовнішньоекономічний договір, однак до митного оформлення надано інший контракт; у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) зображення печатки продавця розпливчасте, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб’єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів.
З огляду на вищевикладене, відповідно до п. 3 ст. 53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов’язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;
7) калькуляцію витрат;
8) комерційні документи (інвойс) між нерезидентами.
Відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару (надалі — Повідомлення митного органу).
У відповідь на Повідомлення митного органу декларантом було надіслано митному органу лист, у якому зазначено, що вказані розбіжності в ідентифікації контракту пояснюються технічною помилкою, яка виникла внаслідок відключення світла в країні. Тобто декларантом помилково було зазначено інший номер контракту, у зв’язку із чим декларант просив вважати коректним контракт за відповідним номером, який було додано до митної декларації (надалі — Лист 1 декларанта), а також повторно додав контракт до цього листа.
Відповіді на Лист 1 декларанта від митного органу не надходило. Протягом 10-денного строку декларантом митному органу було надіслано другий лист, у якому надано відповідні пояснення:
1. Продаж товару здійснено за ціною контракту, до якої включено вартість пакування товару, а саме матеріалів для упаковки та робіт з пакування, що підтверджується листом від виробника товару, який додається.
2. Сертифікат про походження товару містить посилання на контракт, що зазначено, зокрема, у відповідному пункті цього сертифіката.
3. На поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) стоїть печатка митного органу, яка свідчить про прийняття товару під митний контроль, при цьому декларант зауважив, що печатка продавця читається розбірливо (надалі — Лист 2 декларанта).
До цього листа декларантом було додано копії рахунку, сертифіката, листа виробника із зазначенням складових ціни товару, а також роздруківки з Інтернету щодо ціни на аналогічний товар станом на момент розмитнення товару. Відповіді на Лист 2 декларанта від митного органу знову не надійшло, однак декларантом подано третій лист митному органу, у якому зазначено про подання декларантом усіх документів для підтвердження митної вартості товару (надалі — Лист 3 декларанта). За результатами митного оформлення товару митним органом, навіть після надання декларантом додаткових документів та пояснень, було надано декларанту Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (надалі — Картка відмови) та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів, у якому повністю продубльовано текст із Повідомлення митного органу. Через ухвалені митним органом Картку відмови та Рішення про коригування митної вартості товарів Позивач, зокрема в порядку ч. 7 ст. 55 МК України, був вимушений сплатити митні платежі понад розмір, передбачений чинним законодавством, обчислений згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України на строк 90 днів з дня випуску товару, внаслідок чого митним органом товар було розмитнено. При цьому нашим декларантом було сплачено понад 10 млн грн як передплату за митне оформлення, що було необхідним за наявності чинних на той час Картки відмови та Рішення про коригування митної вартості товарів — саме для того, щоб товар дістався свого кінцевого споживача в Україні. Звісно, імпортер не погодився з ухваленими митним органом Карткою відмови та Рішенням про коригування митної вартості товарів і подав позов до адміністративного суду, у якому просив визнати протиправними та скасувати Картку відмови та вказане вище Рішення, додавши до позову копії всіх доказів, які були долучені ним до митної декларації під час митного оформлення товару.
Як ґрунтовні доводи позивачем було наведено, зокрема, у поданих ним заявах по суті справи.
В Рішенні про коригування митної вартості товарів та відзиві на позовну заяву відповідач вказав:
1. «<…> Проте у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема: 1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням. Згідно п.2.2 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. <…>»
Зазначене вартує заперечень у зв’язку із тим, що по-перше, в контракті взагалі відсутній пункт 2.2., по-друге, в рахунку та в проформі-інвойсі зроблено посилання безпосередньо на контракт, копія якого додана до митної декларації, що безпосередньо в ній зазначено, по-третє, відповідач повністю проігнорував пояснення позивача із Листа 2 декларанта щодо того, що за Контрактом позивач придбав вже упакований товар, його пакування було здійснено виробником товару, ціна товару за контрактом містить в собі вартість упаковки товару, а саме: матеріалів для упаковки та роботи з пакування товару, що підтверджено листом від його виробника, копію якого надано відповідачу разом із Листом 2 декларанта та додано позивачем до позову.
2. «<…> Крім того сертифікат про походження не містить посилання на інвойс; а контракт на який він посилається до митного оформлення на момент подачі декларації наданий не був. <…>
3. Рахунок–проформа датований раніше дати складання контракту;
4. Інвойс та документи щодо передплати за задекларований вантаж посилаються на контракт, проте до митного оформлення декларантом було надано інший контракт;
5. У висновку ДЗІ у переліку документів фігурує зовнішньоекономічний договір, однак до митного оформлення наданий інший контракт <…>».
Зазначена Відповідачем у п.п. 2-5 позиція свідчить про упереджене ставлення відповідача до позивача та абсолютну її безпідставність, оскільки: сертифікат про походження має посилання безпосередньо на контракт, чинне законодавство України не зобов’язує декларантів в імперативному порядку надавати при поданні митної декларації та відповідно при розмитненні товару сертифікат про походження із посиланням тільки на інвойс. Також варто наголосити, що в митній декларації на час її подання помилково було зроблено посилання на інший договір, що врешті було виправлено позивачем шляхом надання вказаних вище листів із поясненнями в порядку ч. 3 ст. 53 МКУ та додатковим наданням контракту, і навіть із графи 44 митної декларації слідує, що до неї надано саме певний контракт, а не інший договір, про який постійно вказує відповідач.
6. «<…> У поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) зображення печатки продавця розпливчасте, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб’єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів <…>».
На рахунку, окрім іншого, стоїть штамп відповідача «Під митним контролем», що в порядку, зокрема, ч. 2 ст. 248 МКУ свідчить про прийняття останнім товару під митний контроль без зауважень та заперечень, зокрема, щодо документів позивача на товар. Комбінація слів «може свідчити» не являє собою наявність беззаперечного доведення факту підроблення, про можливість чого вказує відповідач, не маючи жодного належного, достатнього, достовірного доказу для цього. Крім того, варто звернути увагу, що і печатка продавця на рахунку читається чітко і розбірливо.
7. «<…> Декларація країни відправлення має дату іншу дату, ніж рахунок-фактура (інвойс). Тобто дата інвойсу значно пізніша за дату декларації країни відправлення, що може свідчити про ознаки недостовірності документа.
Декларація країни відправлення була оформлена в країні продавця товару виключно відповідно до вимог чинного законодавства Туреччини. У разі наявності будь-яких сумнівів чи порушень, зокрема з питань митного оформлення товару відповідно до вимог законодавства Туреччини, повноважними представниками турецької митниці товар не був би випущений за межі митного кордону Туреччини та взагалі не був би доставлений на митну територію України. Будь-яких повідомлень з боку представників турецької митниці, зокрема щодо незаконних дій стосовно товару, його продажу, відправки тощо, на адресу Відповідача не надходило, а отже наведений вище вислів представника відповідача є необґрунтованою суб’єктивною думкою.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, позивач дійшов таких висновків.
Відповідачем, зокрема у відзиві на позовну заяву, в порядку п. 5 ч. 2 ст. 162 КАС України не зазначено заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується. Натомість відповідач дублює у відзиві на позов зміст спірного Рішення про коригування митної вартості товарів та Повідомлення митного органу, цитує норми МКУ і безпідставно вказує на їх правомірність.
Надані позивачем до митної декларації документи, з урахуванням пояснень, зазначених у відповідних листах, та додатково наданих до них документів, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, які підтверджують його митну вартість. Подані позивачем до митної декларації документи та пояснення не виключали можливості перевірки відповідачем числового значення заявленої митної вартості відповідно до ч. 1 ст. 54 МКУ та не обумовлювали необхідності запитувати від декларанта додаткові документи та відомості, передбачені ст. 53 цього Кодексу.
У зв’язку з наведеним, Рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови є протиправними й такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони є цілковито невмотивованими та необґрунтованими, а наведені відповідачем у Рішенні сумніви — безпідставними. Крім того, через ухвалення відповідачем неправомірних та спірних рішень і Картки відмови Позивач фактично вже зазнав збитків у вигляді передплати за митне оформлення.
Суд всебічно, повно та об’єктивно розглянув аргументи сторін разом із доданими доказами й визнав обґрунтованими саме доводи декларанта, унаслідок чого ухвалив рішення, яким позовні вимоги було задоволено.