Повномасштабне вторгнення рф у лютому 2022 та введення воєнного стану на території України зупинили можливість проведення будь-яких виборів (в т.ч. і депутатів місцевих рад) на час дії такого стану. Здавалося б, що процес, коли громадяни України могли б своїм вибором впливати на формування відповідних виборних органів зупинився на час війни.
![]() |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак тут є важливі нюанси, на які ми хотіли б звернути увагу, а саме політичні партії наділені повноваженнями, які впливають на склад та формування відповідних рад. Так, наприклад, своїм рішенням вищий керівний орган політичної партії самостійно може вирішити, які члени політсили будуть представляти партію в тій чи іншій місцевій раді. Такі повноваження політичної партії, на наш погляд, створюють ризики свавільного втручання у представницький мандат і підміни волі територіальної громади волюнтаристським партійним рішенням.
Читайте також: «Оскарження рішень політичних партій про відкликання депутатів місцевих рад: проблеми ефективності судового захисту. Частина ІІ».
В межах даної статті пропонуємо дослідити питання судового оскарження рішень політичних партій щодо відкликання депутатів місцевих рад, фокусуючись, зокрема на
- праві на судовий захист та суб’єктах оскарження;
- питаннях юрисдикції (який суд компетентний розглядати відповідний спір);
- предметі оскарження.
Стаття може бути цікавою як для депутатів місцевих рад, що допоможе їм розуміти свої перспективи в суді у випадку їх відкликання, так і для політичних партій, яким можуть бути цікаві загальні підходи судів в частині обмеження їх повноважень.
Кілька слів про процедуру відкликання депутата місцевої ради
Процедура відкликання депутата місцевої ради описана в Законі України «Про статус депутатів місцевих рад» та, якщо коротко, складається з кількох послідовних етапів:
- місцева організація політичної партії ініціює відкликання, яке оформлюється протоколом, щодо звернення до вищого керівного органу політичної партії з поданням про відкликання депутата місцевої ради;
- вищий керівний орган партії приймає остаточне рішення про відкликання, чим припиняє повноваження депутата місцевої ради;
- територіальна виборча комісія реалізує його наслідки та оголошує обраним наступного депутата за регламентованою процедурою
Для депутата, який вважає своє відкликання незаконним, це породжує практичні питання: чи може він оскаржити таке рішення в суді та яке саме рішення має бути предметом позову?
Уявімо, що є рішення місцевої організації партії про звернення з поданням про відкликання і рішення вищого керівного органу про відкликання депутата місцевої ради, то чи можуть бути такі рішення предметом судового оскарження, якщо так, то в порядку якого судочинства?
Саме ці питання визначають ефективність судового захисту у спорах про відкликання депутатів місцевих рад.
Від питання «чи можна оскаржити взагалі?» до питання «куди бігти скаржитись?»
Судова практика щодо відкликання депутатів місцевих рад за останні 3 роки пройшла досить суперечливий шлях.
Певний час окремі суди виходили з того, що рішення політичних партій про відкликання депутатів узагалі не можуть бути предметом судового контролю, оскільки належать до внутрішньоорганізаційної діяльності партії. І це словосполучення «внутрішньоорганізаційна діяльність партії» буде постійним каменем спотикання в процесі нашого дослідження порушених питань.
Підхід про неможливість оскарження рішень про відкликання депутатів місцевих рад, зокрема, простежувався в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі № 320/1931/23, ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі № 160/8440/23 та ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2023 у справі № 761/15647/23.
Логіка такого підходу ґрунтувалася на тому, що політична партія не здійснює владних управлінських функцій, має власне внутрішнє регулювання, а суди не є органами контролю за додержанням партіями своїх статутів, а отже вони не мають компетенції втручатися в діяльність політичних партій
Однак, проблема такого підходу полягає в тому, що рішення про відкликання депутата виходить далеко за межі внутрішньої діяльності партії. Наслідком остаточного рішення про відкликання є дострокове припинення депутатського мандата та зміна складу місцевої ради.
Саме цей наслідок поступово став визначальним для судової практики.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори щодо формування складу органів місцевого самоврядування.
У постанові від 29.12.2020 у справі № 819/151/18 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата може бути самостійним предметом розгляду в адміністративному судочинстві. Аналогічний підхід отримав розвиток у постанові Верховного Суду від 02.11.2023 у справі № 460/37812/22, що і стало певною відправною точкою зміни підходів в цій категорії спорів.
Загальний чи адміністративний?
Отже, з першим питанням все більш менш зрозуміло: так, відкликання можна оскаржити в судовому порядку, але який суд компетентний розглядати спір?
Певний час у судовій практиці існувала, серед іншого, проблема визначення належної юрисдикції таких спорів. Частина судів виходила з того, що політична партія не є суб’єктом владних повноважень, а відносини між нею та депутатом не мають характеру владного підпорядкування, а тому спір щодо оскарження рішення про відкликання має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Такий підхід, зокрема, застосовувався у справі № 640/22004/22. Водночас Верховний Суд поступово сформував протилежну позицію: вирішальним є не формальний статус політичної партії, а правові наслідки її рішення, оскільки відкликання депутата безпосередньо впливає на формування складу органу місцевого самоврядування.
Станом на сьогодні адміністративна юрисдикція спорів щодо оскарження остаточного рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата місцевої ради є усталеним підходом Верховного Суду.
Показовою у цьому аспекті є справа № 761/15647/23, у якій депутатці спочатку було відмовлено у відкритті провадження адміністративним судом, а згодом спір фактично опинився між двома юрисдикціями. Касаційний цивільний суд допустив його розгляд у цивільному судочинстві лише як виняток, обумовлений необхідністю забезпечити доступ до правосуддя, прямо зазначивши, що загальним підходом для цієї категорії спорів є адміністративна юрисдикція.
Отже, питання про належний вид судочинства сьогодні переважно вирішене.
Значно складнішим залишається питання: яке саме рішення у багатоступеневій процедурі відкликання має бути предметом судового оскарження?
Два партійні рішення – різні правові наслідки
Процедура відкликання депутата місцевої ради передбачає два принципово різні за своїми наслідками, але пов’язані між собою рішення. На першому етапі збори або конференція місцевої організації політичної партії приймають рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата, тоді як на другій стадії вищий керівний орган політичної партії розглядає таку пропозицію та приймає рішення про відкликання депутата або про відмову в її задоволенні. Саме рішення вищого керівного органу партії є остаточним у процедурі та створює підставу для подальшої зміни складу відповідної ради.
Верховний Суд послідовно виходить з того, що рішення місцевої організації партії про внесення пропозиції щодо відкликання має лише рекомендаційний характер.
У постанові від 27.06.2023 у справі № 380/16146/22 Верховний Суд зазначив, що рішення зборів чи конференції місцевої організації про внесення пропозиції не є остаточним, тоді як рішення про відкликання або відмову в ньому приймає саме вищий керівний орган партії. Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.09.2023 у справі № 420/1276/22 та від 19.02.2024 у справі № 380/4165/22.
Отже, з погляду сформованої судової практики ці два акти мають різне юридичне значення:
- рішення місцевої організації запускає процедуру, однак саме по собі не припиняє мандат (повноваження депутата місцевої ради);
- рішення вищого керівного органу партії є остаточним та може безпосередньо призвести до зміни персонального (не кількісного) складу місцевої ради.
Звідси випливає достатньо чіткий практичний висновок: самостійним предметом оскарження має бути саме остаточне рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата.
У зв’язку з цим, складення позову виключно навколо вимоги про скасування рішення місцевої організації партії створює для позивача очевидний ризик відмови в позові з тих підстав, що оскаржуваний акт сам по собі не є остаточним рішенням про відкликання.
З погляду представника депутата, сформована практика Верховного Суду дає достатньо чіткий орієнтир, що позов має бути спрямований проти остаточного рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання.
Чи справді рішення місцевої організації можна «винести за дужки»?
Формально підхід Верховного Суду є логічним: якщо рішення місцевої організації саме по собі не припиняє депутатський мандат, нема потреби визнавати його окремим предметом адміністративного позову. Разом з тим, фактична процедура відкликання є складнішою.
Рішення місцевої організації партії не існує ізольовано від остаточного рішення. Саме на цій стадії ініціюється процедура, формулюються конкретні претензії до діяльності депутата та визначаються обставини, які надалі покладаються в основу пропозиції про його відкликання.
Через це надто формальне розмежування цих двох актів може створювати практичну проблему.
Якщо при судовому перегляді остаточного рішення повністю виключити з предмета дослідження те, що відбувалося на першій стадії, виникає ситуація, коли суд перевіряє результат процедури, але не перевіряє правове підґрунтя, на якому цей результат побудований.
Як наслідок, на нашу думку, сформований Верховним Судом підхід надто різко «розриває» послідовні стадії одного механізму відкликання.
Якщо, наприклад, пропозиція ґрунтується на обставинах, яких не існувало, або якщо відповідна підстава для відкликання була сформульована з порушенням закону, виникає питання, чи може остаточне рішення вважатися законним лише тому, що формально його ухвалив компетентний вищий орган партії?
На нашу думку, відповідь має бути негативною. Інакше судовий контроль стає фрагментарним.
Самостійним предметом позову залишається рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата. Проте для визначення його законності суд не може бути позбавлений можливості дослідити попередню стадію відкликання.
Це пояснюється тим, що вищий керівний орган партії не повинен приймати рішення про відкликання абстрактно. Відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» він розглядає конкретне звернення або протокол, у якому вже сформульована пропозиція щодо відкликання.
Тому дефект пропозиції про відкликання депутата потенційно може впливати і на законність остаточного рішення.
Подібне розуміння має особливе значення саме для спорів, у яких депутат не заперечує, що формально відбулися конференція місцевої організації, з’їзд партії та голосування, але стверджує, що сама підстава відкликання є необґрунтованою або заснованою на недостовірних обставинах.
Обмеження предмета оскарження остаточним рішенням не повинно обмежувати суд у дослідженні попередніх стадій його прийняття.
Практичне значення рішення місцевої організації політичної партії
Окремо варто звернути увагу на саме поняття «рекомендаційний характер», яке активно використовується Верховним Судом щодо рішення місцевої організації політичної партії.
Рекомендаційність означає, що таке рішення не є обов’язковим для вищого керівного органу партії й саме по собі не припиняє повноважень депутата. Проте це ще не означає, що воно не має юридичного значення для всієї процедури.
Навпаки, саме воно виступає процесуальною передумовою розгляду питання вищим керівним органом політичної партії та містить обставини, на яких ґрунтується пропозиція про відкликання.
Таким чином, можна погодитися з Верховним Судом у тому, що рішення місцевої організації не є самостійним предметом судового оскарження, і водночас поставити питання про допустимість його повного виключення з оцінки законності остаточного рішення
Те, що рішення має рекомендаційний характер, не означає, що воно не має значення для оцінки законності остаточного рішення.
Саме ця різниця, на нашу думку, має реальне практичне значення.
Оскільки в такому разі певна частина процедури фактично опиняється поза судовим контролем.
Це особливо проблематично з урахуванням того, що саме на цій стадії можуть формуватися фактичні підстави для застосування такої істотної санкції, як дострокове припинення представницького мандата.
Висновки
Судова практика у спорах щодо відкликання депутатів місцевих рад поступово сформувала такі важливі висновки:
1. Рішення про відкликання депутата може бути оскаржене в судовому порядку, оскільки таке рішення безпосередньо впливає на формування складу органу місцевого самоврядування.
2. Спори про оскарження остаточного рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата належать до адміністративної юрисдикції.
3. Самостійним предметом судового оскарження є саме остаточне рішення вищого керівного органу партії, тоді як рішення місцевої організації про внесення пропозиції щодо відкликання має рекомендаційний характер.
Водночас сформований Верховним Судом підхід створює ризик фрагментарного судового контролю, за якого порушення, допущені на стадії прийняття рекомендаційного рішення місцевою організацією політичної партії, можуть залишитися поза повноцінною судовою оцінкою.
У спорах щодо відкликання депутата необхідно розмежовувати предмет оскарження і межі судової перевірки: самостійним предметом позову є остаточне рішення вищого керівного органу політичної партії, однак оцінка його законності не повинна здійснюватися у відриві від попередніх стадій процедури, на яких були сформовані фактичні та юридичні підстави для відкликання.
Крім того, відкритими питаннями для подальших досліджень у цій темі, про які ми пропонуємо поговорити в наступній статті, залишаються:
- якщо суд має досліджувати не лише формальне існування процедури, то наскільки глибоко він може перевіряти фактичну обґрунтованість підстав для відкликання?
- де проходить межа між перевіркою законності та втручанням у політичну дискрецію партії?
- який саме стандарт доказування та судового контролю має застосовуватися у таких спорах?
- далі буде...





