У практиці діяльності правоохоронних органів доволі часто трапляються ситуації, коли в ході здійснення досудового розслідування — незалежно від його кінцевого результату — фіксуються відомості про поведінку особи, яка не завжди утворює склад кримінального правопорушення, проте може свідчити про порушення службової дисципліни, стандартів професійної етики або вимог антикорупційного законодавства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Такі відомості можуть бути отримані, зокрема, внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, експертних досліджень, аналізу телефонних розмов чи інших процесуальних заходів, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Водночас протягом тривалого часу у правозастосовній практиці не існувало єдиного підходу до питання, чи можуть результати досудового розслідування — особливо за відсутності обвинувального вироку або у разі закриття кримінального провадження — використовуватися як докази у дисциплінарних провадженнях.
Суперечливість цього питання зумовлювалася необхідністю одночасного дотримання принципу презумпції невинуватості, гарантій права на справедливий суд та потреби забезпечення ефективних механізмів дисциплінарної відповідальності осіб, які обіймають публічні та відповідальні посади. Саме тому позиція Великої Палати Верховного Суду, сформульована у постанові від 03 липня 2025 року у справі № 990SCGC/14/25, має системоутворююче значення для практики внутрішніх розслідувань в державних органах.
Підхід Великої Палати: автономність дисциплінарного провадження
Велика Палата Верховного Суду виходить із принципової тези про автономність дисциплінарного провадження щодо кримінального. Суд наголошує, що дисциплінарні органи не розв'язують питання про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, а оцінюють її поведінку виключно крізь призму вимог професійної етики, службової дисципліни та стандартів, притаманних відповідному статусу.
У цьому контексті Велика Палата чітко розмежовує цілі та правові наслідки кримінального і дисциплінарного проваджень. Навіть якщо матеріали кримінального провадження використовуються в дисциплінарній справі, це не означає перенесення кримінально-правової оцінки до сфери дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарний орган зобов’язаний самостійно дослідити ці матеріали, оцінити їх допустимість, належність та достатність і зробити власні висновки у межах наданих йому повноважень.
Допустимість матеріалів досудового розслідування як джерела доказів
Ключовим висновком Великої Палати є те, що матеріали, отримані в ході досудового розслідування, можуть використовуватися у дисциплінарному провадженні як джерело доказів, за умови дотримання певних процесуальних і змістовних гарантій. Суд підкреслює, що сама по собі обставина отримання таких матеріалів у кримінальному провадженні не позбавляє їх доказового значення для дисциплінарної справи.
При цьому Велика Палата звертає увагу на декілька принципових моментів. По-перше, дисциплінарне рішення не може ґрунтуватися виключно на факті повідомлення про підозру або на формальному існуванні кримінального провадження. По-друге, матеріали кримінального провадження мають оцінюватися у сукупності з іншими доказами, з урахуванням пояснень особи, щодо якої здійснюється дисциплінарне провадження. По-третє, використання таких матеріалів не повинно порушувати права особи на захист, зокрема право бути поінформованою про зміст доказів і надати свої заперечення.
Презумпція невинуватості та практика ЄСПЛ
Окремо Велика Палата зупиняється на співвідношенні використання матеріалів досудового розслідування з принципом презумпції невинуватості. Суд прямо зазначає, що встановлення у дисциплінарному провадженні факту вчинення дисциплінарного проступку не порушує презумпцію невинуватості, оскільки правові наслідки такого висновку обмежуються виключно дисциплінарними правовідносинами та не визначають результатів кримінального провадження.
Цей підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який не вважає порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі фактів, установлених у кримінальному провадженні, за умови, що ці факти аналізуються в контексті професійної етики, а не кримінальної вини. Велика Палата прямо посилається на відповідні рішення ЄСПЛ, підкреслюючи їх значення для національної практики.
Практичні наслідки для дисциплінарних органів і захисту
Сформульована Велика Палата Верховного Суду правова позиція має безпосередні практичні наслідки. Для органів дисциплінарної юрисдикції вона означає можливість використовувати матеріали досудового розслідування як доказову базу, але за умови належної процесуальної «фільтрації» та самостійної оцінки. Для сторони захисту — це сигнал про необхідність фокусувати аргументацію не лише на походженні доказів, а й на способі їх використання, повноті оцінки та дотриманні права на справедливу процедуру.
Висновок
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2025 року фактично поставила крапку в багаторічній дискусії щодо допустимості використання матеріалів досудового розслідування у дисциплінарних провадженнях. Суд підтвердив: такі матеріали можуть і повинні використовуватися як джерело доказів, за умови дотримання принципів автономності дисциплінарного провадження, презумпції невинуватості та справедливого процесу. Це рішення суттєво підвищує правову визначеність у сфері внутрішніх розслідувань та формує чіткі орієнтири як для дисциплінарних органів, так і для осіб, щодо яких здійснюється дисциплінарне переслідування.
Потрібно зазначити, що доводи автора, які викладено в цій публікації, є його власною суб’єктивною думкою та не виражають офіційної позиції органу виконавчої влади зі спеціальним статусом.