Ще декілька років тому основним доказом домовленостей між компаніями був договір із підписами та печатками, тоді як ділове листування виконувало переважно допоміжну функцію. Сьогодні значна частина господарських відносин фактично існує у смартфоні: сторони погоджують ціну в Telegram, надсилають технічне завдання електронною поштою, підтверджують строки голосовими повідомленнями та розпочинають виконання робіт ще до отримання паперового оригіналу договору. Поки співпраця триває успішно, така швидкість видається перевагою, однак у разі спору цифрова комунікація стає одним із ключових елементів доказування. Тоді важливо не лише те, чи визнає суд відповідний скриншот, а й те, які саме обставини підтверджує листування, чи можна встановити його авторів, чи збережено оригінальні дані та чи узгоджується цифровий слід з іншими доказами у справі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Що закон вважає електронним доказом
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для її вирішення. Одним із засобів доказування є електронні докази.
Стаття 96 ГПК України відносить до них інформацію в електронній формі, зокрема текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, електронні документи, фотографії, відео- й аудіозаписи, вебсторінки, метадані та інші цифрові дані. Вони можуть зберігатися на телефонах, серверах, у системах резервного копіювання та в мережі Інтернет.
Отже, повідомлення в Telegram, електронний лист, аудіофайл або історія обміну документами потенційно можуть бути доказами. Однак саме слово «потенційно» є принциповим. Наявність скриншота ще не означає, що суд автоматично визнає доведеними всі твердження сторони, яка його подала. Суд перевіряє належність, допустимість, достовірність і вірогідність кожного доказу та оцінює його у взаємному зв’язку з іншими матеріалами справи.
На практиці одне повідомлення «так, погоджено» саме по собі може мати невелику доказову силу. Проте якщо воно є частиною послідовного листування, містить назву товару, ціну, строк і адресу доставки, а після нього відбулися оплата, відвантаження або передання результату робіт, його значення істотно зростає. Електронний доказ майже завжди є сильнішим не ізольовано, а як частина єдиного ланцюга подій.
Електронний доказ, електронний документ і електронний договір — не одне й те саме
Попри взаємозв’язок, поняття електронного доказу, електронного документа та електронного договору не є тотожними. Їх розмежування має практичне значення, оскільки цифрова інформація може підтверджувати певні обставини справи, але водночас не бути електронним документом або не свідчити про укладення електронного договору.
Електронний доказ є широкою процесуальною категорією. Натомість відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ — це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включно з його обов’язковими реквізитами.
Отже, електронний документ може бути електронним доказом, однак не кожний електронний доказ є електронним документом у розумінні закону. Наприклад, повідомлення в Telegram, електронний лист, фотографія або аудіозапис можуть підтверджувати обставини господарського спору, навіть якщо вони не мають усіх ознак електронного документа.
Окремим поняттям є електронний договір. Закон України «Про електронну комерцію» визначає його як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків і оформлену в електронній формі.
Сам факт обміну електронними листами або повідомленнями в месенджері ще не означає, що сторони уклали саме електронний договір. Для такого висновку необхідно встановити, чи досягли вони згоди щодо істотних умов, чи була пропозиція прийнята у передбачений законом або домовленістю сторін спосіб та чи можна достовірно визначити волю учасників комунікації.
Так, листування в месенджері може підтверджувати проведення переговорів, погодження вартості, строків або обсягу робіт. Проте висновок про укладення договору залежатиме не лише від наявності відповідних повідомлень, а й від їх змісту, способу комунікації та подальшої поведінки сторін.
Отож у кожному конкретному спорі необхідно встановити не лише те, що певна інформація існує в електронній формі, а й визначити її юридичне значення: чи підтверджує вона проведення переговорів, погодження окремих умов, прийняття пропозиції, виконання зобов’язання або укладення договору загалом.
Telegram та інші месенджери: головна проблема — авторство
У постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду сформулювала важливий підхід: повідомлення з додатками, надіслані електронною поштою або через месенджери, є електронними доказами та мають оцінюватися разом з іншими доказами. Водночас листування може бути враховане судом, якщо воно дає змогу встановити його авторів і зміст. Суд вирішує це питання в кожній справі окремо, з урахуванням конкретних обставин.
Цей висновок добре демонструє головний ризик Telegram-листування. Ім’я та фотографія в профілі самі по собі не гарантують, що акаунтом користувалася конкретна особа. Номер телефону може бути прихований, ім’я — змінене, а повідомлення — видалене або відредаговане. Тому сильна доказова позиція потребує додаткових ознак ідентифікації.
Такими ознаками можуть бути номер телефону, зазначений у договорі або корпоративних контактах; електронна адреса працівника; посада та підпис у повідомленнях; згадування деталей, відомих лише сторонам; пересилання рахунків та документів із реквізитами компанії; підтвердження співрозмовником отримання товару чи результату робіт; подальші платежі; показання учасників листування; використання того самого каналу комунікації протягом усього строку співпраці.
Особливе значення має так звана логіка «листа у відповідь». Якщо доведено, що повідомлення було спрямоване конкретній особі, а відповідь змістовно продовжує обговорення і враховує деталі попередньої комунікації, імовірність авторства саме цієї особи зростає.
У справі № 910/5408/21 Верховний Суд наголосив, що відсутність кваліфікованого електронного підпису на звичайному повідомленні не завжди робить його недопустимим: більшість сучасної ділової комунікації не підписується КЕП, але все одно може оцінюватися судом як електронний доказ.
Звідси практичний висновок: скриншот із невідомим контактом і декількома короткими репліками — слабкий доказ. Повна історія листування, пов’язана з договором, рахунком, оплатою, доставкою та подальшою поведінкою сторін, — уже повноцінний доказовий масив.
Електронна пошта: відсутність КЕП не завжди є критичною
Електронна пошта зазвичай має більшу доказову стійкість, ніж месенджер, особливо якщо сторони заздалегідь зазначили відповідні адреси у договорі. Лист містить інформацію про відправника, адресата, дату й час надсилання, тему, текст та вкладення. Корпоративний домен також полегшує зв’язок повідомлення з конкретною компанією.
У постанові об’єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21 Верховний Суд розглядав надсилання сканкопій письмових заявок на електронну адресу постачальника. Суд пояснив, що електронний лист і додатки до нього є електронними доказами, а їх роздруківка — паперовою копією електронного доказу. Подання такої копії саме по собі не робить доказ недопустимим. Якщо ж інша сторона ставить під сумнів її відповідність оригіналу, суд може витребувати оригінальні електронні дані.
Ця позиція важлива ще й тому, що Верховний Суд не прирівняв звичайне ділове листування до формалізованого електронного документа, який у кожному випадку обов’язково має бути підписаний КЕП. Для комерційного листування між приватними особами відсутність кваліфікованого електронного підпису не означає автоматичної неможливості встановити відправника. Водночас сторони можуть самі передбачити в договорі суворіші правила — наприклад, визнати юридично значущими лише документи з КЕП або листи, надіслані з визначених адрес.
На мою думку, саме договірне регулювання тут має вирішальне превентивне значення. Якщо компанії роками працюють через електронну пошту, але договір вимагає направляти всі заявки виключно кур’єром у паперовій формі, у спорі виникає зайвий простір для заперечень. Договір повинен відповідати реальному бізнес-процесу, а не існувати окремо від нього.
Чи може відповідь ChatGPT бути доказом
Поява генеративного штучного інтелекту створила нову помилку в доказуванні: сторони інколи намагаються подати відповідь чатбота як підтвердження правильного тлумачення договору, технічного питання або змісту певного поняття.
У постанові від 8 липня 2025 року у справі № 925/496/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув ситуацію, коли сторона просила дослідити відповіді, згенеровані ChatGPT, для спростування висновків суду щодо умов договору. Верховний Суд погодився з відмовою досліджувати такі відповіді як доказ, оскільки генеративна система не є джерелом достовірної та науково доведеної інформації.
Це не означає, що ШІ взагалі не може бути пов’язаний із доказами. Наприклад, предметом спору може стати створений за допомогою ШІ контент, журнал дій користувача, автоматично сформований звіт або рішення алгоритмічної системи. У такому разі доказами будуть конкретні цифрові дані: файл, час його створення, параметри системи, лог операцій, джерело отримання, технічна документація, висновок експерта. Але сама відповідь чатбота на запит користувача не замінює закон, висновок експерта, первинний документ або правову оцінку суду.
ШІ доцільно використовувати як допоміжний інструмент для структурування інформації, пошуку напрямів аналізу чи підготовки чернетки. Проте кожне посилання на судове рішення, норму закону або фактичну обставину необхідно перевіряти за першоджерелом. Верховний Суд уже звертав увагу й на випадки посилання в процесуальних документах на неіснуючі постанови та вигадані правові позиції, імовірно згенеровані ШІ, розцінюючи це крізь призму добросовісності користування процесуальними правами.
Як бізнесу зберегти цифрові докази
Готувати доказову базу варто ще до виникнення спору — на етапі укладення та виконання договору. У договорі доцільно визначити офіційні електронні адреси та допустимі месенджери, працівників, уповноважених погоджувати заявки, строки й вартість, юридичне значення повідомлень, порядок використання КЕП та зміни контактних даних.
У разі конфлікту слід зберегти повну послідовність повідомлень, дані профілю, номер телефону або електронну адресу, дату й час листування, вкладення, оригінальні файли, заголовки електронних листів і резервні копії. Листування також варто пов’язати з договором, рахунками, платіжними документами, накладними, актами та іншими доказами фактичного виконання домовленостей. Чим більше незалежних даних підтверджують одну послідовність подій, тим складніше обмежитися запереченнями на кшталт «це не наш акаунт» або «ми цього не погоджували».
Висновок
Повідомлення в Telegram, електронні листи та голосові повідомлення можуть бути доказами у господарському спорі. Однак їхня доказова сила залежить від можливості встановити авторів, перевірити цілісність і зміст комунікації та зіставити її з поведінкою сторін й іншими матеріалами справи.
Листування не є «неофіційним» лише тому, що відбувається в месенджері. Водночас один скриншот не замінює належно організованого документообігу. Тому перевагу у спорі матиме не той, у кого більше скриншотів, а той, хто зможе перетворити цифрове листування на послідовну, достовірну та юридично зрозумілу історію відносин сторін.