Питання здається побутовим: розлучилися, повернули дошлюбне прізвище — і що далі? Чи обов’язково бігти міняти паспорт? Нещодавно в одному із судових процесів моїй клієнтці довелося почути доволі неординарну тезу: вона нібито є «юридичним фантомом», оскільки користується паспортом із «чужим» прізвищем. Аргументація опонента була такою: після набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу, яким клієнтці було повернуто дошлюбне прізвище, вона протягом місяця не звернулася за обміном паспорта, а тому нібито втратила право виступати стороною процесу та підписувати документи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Розберемося: чи дійсно закон вимагає обміняти паспорт після розірвання шлюбу, що буде, якщо цього не зробити вчасно, і чи справді прострочення такого обміну здатне «стерти» особу як суб’єкта права.
Право на прізвище після розірвання шлюбу
Відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Це узгоджується із загальним правилом статті 295 Цивільного кодексу України: прізвище фізичної особи може бути змінене, зокрема, у разі розірвання шлюбу.
Відповідно до частини восьмої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України, у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається вибір прізвища тим із подружжя, хто змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається. Але ця стаття міститься в розділі Цивільного процесуального кодексу України, присвяченому окремому провадженню, і застосовується саме до справ, які розглядаються в цьому порядку, — зокрема до розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей, або за заявою одного з подружжя, якщо інший засуджений до позбавлення волі (частина третя статті 293 Цивільного процесуального кодексу України).
Якщо ж розірвання шлюбу відбувається в порядку позовного провадження — тобто за наявності спору між подружжям, — пряма процесуальна вимога зазначати вибір прізвища безпосередньо в резолютивній частині рішення відсутня. Але це не позбавляє особу права порушити це питання: якщо позивач прямо заявив вимогу щодо свого прізвища, суд вирішує її на загальних підставах як складову спору, керуючись матеріальним правом на прізвище після розірвання шлюбу, закріпленим статтею 113 Сімейного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Разом із тим, відповідно до частини другої статті 115 Сімейного кодексу України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили лише надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб. Особистого звернення колишнього подружжя до цього органу для фіксації самого факту зміни прізвища не потрібно — цю функцію виконує рішення суду (хоча на практиці один із колишнього подружжя все ж звертається до органу державної реєстрації актів цивільного стану для проставлення відповідної відмітки).
Так, паспорт треба обміняти (зміна за рішенням про розірвання шлюбу)
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (надалі — Порядок № 302), прямо передбачає: паспорт підлягає обміну у зв’язку зі зміною внесеної до нього інформації.
Принципово важливо, які саме документи ДМС приймає як підтвердження такої зміни, коли прізвище вже визначене безпосередньо в рішенні суду. Порядок № 302 у переліку документів, що подаються для обміну паспорта, прямо вказує: як підтвердження відомостей «про шлюб і розірвання шлюбу» приймаються свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу або рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (підпункт 9 пункту 35 Порядку № 302). Той самий документ — рішення суду — прямо зазначений у Порядку № 302 і як підтвердження відомостей «про зміну імені» (підпункт 7 пункту 69 Порядку № 302). Тобто рішення суду про розірвання шлюбу є самостійним, безпосередньо прийнятним для ДМС документом — жодного проміжного звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за окремою «зміною імені» для цього не потрібно.
Пункт 108 Порядку № 302 визначає, коли саме паспорт у такому разі вважається недійсним:
- якщо особа подала документи для обміну паспорта у встановлені законодавством строки, паспорт, що підлягає обміну, визнається недійсним з дня подання документів для його обміну;
- якщо особа не подала документи протягом місяця з дати зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації), паспорт визнається недійсним засобами Реєстру з дати надходження до Державної міграційної служби відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відповідну зміну.
Отже, обов’язок обміняти паспорт існує. Але сам факт, що станом на певну дату особа ще не звернулася за новим документом, не перетворює її старий паспорт на недійсний автоматично, «з дати рішення суду» чи «через місяць після нього». Потрібне або фактичне подання документів, або фактичне надходження відомостей до ДМС — про це нижче.
Місячний строк в інших випадків
Формулювання «є місяць на обмін паспорта, інакше він недійсний» — не міф, але воно стосується не лише описаного вище сценарію, а й інших ситуацій, коли в паспорті ставиться конкретна відмітка з чіткою датою відліку.
По-перше, це позасудовий порядок розірвання шлюбу. Питання відновлення дошлюбного прізвища в такому разі вирішується особисто під час самої державної реєстрації розірвання шлюбу в органі державної реєстрації актів цивільного стану — і саме тоді, за особистої явки заявника, в паспорті ставиться відмітка про необхідність його обміну (пункт 24 глави 3 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5).
По-друге, це самостійна, окрема зміна прізвища вже після розлучення — коли питання прізвища на момент розірвання шлюбу взагалі не порушувалося (наприклад, сторона не заявляла жодних вимог щодо власного прізвища), а особа вирішує змінити його пізніше. Тут застосовується Порядок розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 915: особа подає окрему заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану, і саме після розгляду цієї заяви в паспорті у вигляді паспортної книжечки також ставиться відповідна відмітка (абзац дев’ятий пункту 12 Порядку № 915; пункт 14 глави 4 розділу ІІІ Правил).
В обох цих випадках є спільна риса: особисте звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану, за результатами якого паспорт фізично позначається як такий, що підлягає обміну. Це принципово відрізняється від сценарію, коли прізвище вже визначене самим рішенням суду, — там такого особистого звернення й такої відмітки просто не існує.
Чому реєстри «не бачать» одне одного
Постає логічне запитання: а що, власне, відбувається з паспортом, якщо особа — з відміткою в паспорті чи без неї — протягом місяця так і не звернулася за його обміном?
Відповідь дає той самий пункт 108 Порядку № 302: паспорт визнається недійсним, якщо особа не подала документи для обміну протягом місяця з дати зміни інформації, внесеної до паспорта, але лише за умови, що Державна міграційна служба має відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про цю зміну. Це стосується трьох випадків, описаних у попередніх розділах: зміни прізвища за заявою про розірвання шлюбу (позасудовий порядок), зміни прізвища за окремою заявою про зміну імені та зміни прізвища за рішенням суду.
Тобто навіть коли є фізична відмітка в паспорті з конкретною датою, сама по собі вона не перетворює документ на недійсний автоматично рівно через місяць. Юридичне значення має те, чи надійшли відомості про зміну прізвища до Державної міграційної служби, а це залежить від фактичного стану інформаційної взаємодії між Державним реєстром актів цивільного стану громадян та обліковими системами ДМС (станом на сьогодні такий обмін між реєстрами технічно не реалізований). Поки такі відомості не надійшли, формальних підстав вважати паспорт недійсним «заднім числом» лише за фактом спливу місяця немає.
Головне: недійсний паспорт ≠ втрата правосуб’єктності
Навіть якщо припустити, що паспорт справді визнано недійсним, це зовсім інше явище, ніж втрата особою цивільної право- чи дієздатності, недійсність раніше укладених нею правочинів чи позбавлення права на судовий захист.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України, розірвання шлюбу та зміна імені є окремими актами цивільного стану, кожен зі своїми правовими наслідками. Чинне законодавство не містить норм, які б пов’язували зміну імені зі зміною процесуального статусу особи чи обсягу її дієздатності.
Відповідно до статті 28 Цивільного кодексу України, фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям, яке включає прізвище, власне ім’я та по батькові. Особа, яка змінила прізвище, залишається тим самим суб’єктом права з тим самим обсягом прав і обов’язків. Прізвище є ідентифікатором особи, а не джерелом її правосуб’єктності.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Це означає, що сам факт відсутності в особи нового паспорта на певну дату не є законодавчо встановленою підставою для визнання недійсними договорів, довіреностей чи інших документів, підписаних цією особою в цей період.
Це стосується і питання ідентифікації особи в суді. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити повне ім’я сторін та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності). Але це вимоги до належного підтвердження особи, а не до самого факту її існування як суб’єкта права. Якщо документи, додані до справи, зокрема рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, у сукупності однозначно підтверджують, що йдеться про одну й ту саму фізичну особу, яка лише змінила прізвище, формальна невідповідність у назві документа не перетворює цю особу на «неіснуючого суб’єкта» чи «юридичного фантома». Суд встановлює особу за сукупністю доказів, а не лише за актуальністю однієї графи в паспорті.
Практичні висновки
- Право на прізвище після розлучення закріплене законом (стаття 113 Сімейного кодексу України), а обов’язок привести паспорт у відповідність до нового прізвища існує в принципі (Порядок № 302). Зволікати з цим не варто хоча б із практичних міркувань.
- Якщо прізвище визначене безпосередньо рішенням суду, це рішення є самостійним і достатнім документом для ДМС — жодної додаткової заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану подавати не потрібно.
- «Місячний штамп у паспорті» стосується інших сценаріїв — позасудового розірвання шлюбу та окремої, пізнішої заяви про зміну імені (Порядок № 915), а не судового рішення, яким прізвище вже визначене.
- Недійсність паспорта не настає автоматично від дати рішення суду чи від дати штампа. Вона настає з дати фактичного звернення особи за новим документом або — за бездіяльності особи — з дати, коли Державна міграційна служба фактично отримала відомості про зміну прізвища з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (пункт 108 Порядку № 302).
- Договори, довіреності та інші документи, підписані особою до фактичного визнання її паспорта недійсним, залишаються чинними в силу статті 204 Цивільного кодексу України, доки їх недійсність не встановлена законом або не визнана судом в окремому провадженні.
- Аргумент про «юридичного фантома» підміняє питання належного підтвердження особи (стаття 175 Цивільного процесуального кодексу України) питанням про саме її існування як суб’єкта права — а це різні питання.