Питання визначення розміру аліментів на утримання дітей з інвалідністю в Україні має підвищену соціальну та правову значущість. Такі діти, з огляду на стан здоров’я, потребують не лише базового утримання, а й додаткових фінансових витрат, пов’язаних із лікуванням, реабілітацією, спеціальним доглядом, навчанням та забезпеченням належних побутових умов. Відповідно законодавець і судова практика формують особливі підходи до визначення розміру аліментів і додаткових витрат у таких правовідносинах.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Нормативне регулювання
Базові критерії визначення розміру аліментів закріплені у ст. 182 Сімейного кодексу України (далі — СК України). Зокрема, суд при вирішенні спору враховує:
● стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
● стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
● наявність у платника аліментів інших дітей або непрацездатних осіб, яких він зобов’язаний утримувати;
● наявність у платника аліментів майна та майнових прав (рухомого і нерухомого майна, грошових коштів, корпоративних прав тощо);
● доведені витрати платника аліментів, у тому числі на придбання майна, якщо такі витрати перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи та не підтверджено джерело походження коштів;
● інші обставини, що мають істотне значення.
Закон прямо встановлює, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Водночас рекомендований мінімальний розмір аліментів становить повний прожитковий мінімум і може бути присуджений судом за умови достатності доходів платника аліментів.
Важливо, що суд не обмежується офіційним доходом платника аліментів, якщо встановлено наявність витрат, які істотно перевищують такий дохід, і не доведено джерело їх фінансування.
Додаткові витрати на дитину з інвалідністю
Особливе значення у справах цієї категорії має ст. 185 СК України, яка передбачає можливість стягнення з батьків додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, зокрема хворобою чи інвалідністю.
На практиці до таких витрат суди можуть відносити:
- Медичні витрати: витрати на лікування, медикаменти, обстеження, оперативні втручання, реабілітацію; спеціальне харчування або дієту; придбання технічних засобів реабілітації (інвалідні візки, слухові апарати, ортези тощо).
- Освітні та доглядові витрати: спеціальне або інклюзивне навчання; логопедичні, психологічні та корекційні заняття; оплата послуг асистента дитини; транспортні витрати, пов’язані з доступом до закладів освіти чи лікування.
- Побутові та реабілітаційні потреби: оплата послуг доглядальниці; санаторно-курортне лікування; витрати на облаштування житла відповідно до особливих потреб дитини.
Підходи Верховного Суду
Визначальне значення для формування єдності судової практики мають правові висновки Верховного Суду.
Так, у постанові від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд наголосив, що додаткові витрати на дитину стягуються за наявності особливих обставин і визначаються залежно від фактично понесених або передбачуваних витрат. Такі витрати можуть бути зумовлені як негативними чинниками (тяжка хвороба, інвалідність), так і позитивними (розвиток здібностей дитини, що потребує додаткового фінансування).
Суд також зазначив, що додаткові витрати можуть присуджуватися:
● у твердій грошовій сумі;
● у вигляді одноразових, щомісячних або інших періодичних платежів;
● як наперед, так і після фактичного понесення витрат.
Наявність і розмір таких витрат підлягають доведенню особою, яка заявляє відповідні вимоги.
Аналогічні підходи викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 751/4312/16-ц, від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19, від 08.05.2023 у справі № 756/9882/19 та інших. У цих рішеннях суд систематизував підходи до розмежування «звичайних» витрат, які покриваються аліментами (одяг, харчування, канцелярія), та спеціальних витрат, що можуть визнаватися додатковими (лікування, реабілітація, спеціальні засоби, спецхарчування). Окремо звертається увага на необхідність належного доказування та на те, що наявність істотної переплати за аліментами може бути врахована судом при розв'язанні питання про додаткові витрати.
Висновки
Суд, визначаючи розмір аліментів на дитину з інвалідністю, виходить із принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. При цьому враховуються як загальні потреби дитини, так і додаткові витрати, зумовлені станом здоров’я або інвалідністю. За наявності належних і допустимих доказів суд може як збільшити розмір аліментів, так і окремо стягнути додаткові витрати відповідно до ст. 185 СК України. Судова практика Верховного Суду відіграє ключову роль у формуванні єдиних підходів і забезпеченні балансу між інтересами дитини та можливостями платника аліментів.