Одним із найчутливіших питань, із якими звертаються як приватні особи, так і компанії, є питання спадщини. На жаль, війна внесла корективи у більшість сфер нашого життя та розширила межі планування не лише на життя, а й на те, що залишиться після нього.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У довоєнний період спадкове планування також посідало важливе місце, особливо серед власників бізнесу та приватних осіб, які мали широке коло спадкоємців, активи у різних країнах та різноманітні статки, що потребували юридичного впорядкування.
Практика свідчить, що планування спадщини за життя — це не просто опція, а необхідний крок для добробуту як спадкоємців, так і майна (особливо бізнесу), яке залишається після смерті спадкодавця.
Гучні справи
Якщо поглянути на життя відомих людей, стає зрозумілою важливість завчасного планування спадщини.
Всесвітньо відома попзірка Прінс за життя побоювався юридичних процедур, тому питання спадщини заздалегідь врегульовано не було. У 2016 році він помер, не залишивши заповіту. Статки артиста налічували понад двісті мільйонів доларів, а на спадщину почали претендувати численні особи, які заявляли про родинні зв’язки із артистом. Судові процеси між спадкоємцями тривали понад 6 років і завершилися юридичними витратами на мільйони доларів та визнанням офіційними спадкоємцями лише шести осіб — його зведених братів і сестер.
Актор Джеймс Гандольфіні, який зіграв Тоні Сопрано, хоча й склав заповіт, не врахував усіх потенційних податкових наслідків для спадщини. Під час поїздки до Італії у нього стався раптовий серцевий напад, унаслідок якого він помер. Після смерті значна частина його статків опинилася під суттєвим податковим навантаженням, а сама справа стала одним із найбільш відомих прикладів важливості комплексного спадкового планування.
Дім Гуччі (смерть Мауріціо Гуччі) — один із прикладів вразливості бізнесу після смерті власника. Колишня дружина Мауріціо Гуччі у 1995 році замовила вбивство свого чоловіка через зраду та суму аліментів після розлучення. Історія родини Gucci демонструє, наскільки сімейні конфлікти та відсутність узгодженого бачення майбутнього бізнесу можуть супроводжувати втрату сімейного контролю над активами
Кіно
Якщо прикладів із життя відомих осіб недостатньо, варто звернутися до кінематографа.
Одним із яскравих прикладів є серіал «Дім Гіннессів» — історія про родину, яка успадкувала відому броварню. Після смерті батько залишає заповіт, але його діти все одно залишаються незадоволеними його волею. Численні сімейні перипетії призводять до конфліктів між спадкоємцями та змінюють життя кожного з них через прагнення до багатства й власні амбіції.
Для кого спадкове планування?
Спадкове планування важливе для всіх, у кого є майно. Нагадаємо, що до складу спадщини входять усі права та зобов’язання, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 Цивільного кодексу України, далі — ЦК).
Тобто спадщина — це не лише активи, а й зобов’язання. До них часто належать борги або інші грошові обов’язки, які мав виконати померлий.
Якщо у спадкодавця є родина, слід пам’ятати, що питання спадкування можуть стосуватися не лише дітей, а й широкого кола інших родичів та осіб, права яких можуть впливати на склад спадкового майна, зокрема колишніх чоловіка чи дружини у разі неврегульованих майнових питань після розірвання шлюбу. Спадкування за законом (за відсутності заповіту) передбачає таке коло спадкоємців (ст. ст. 1261–1265 ЦК України):
- до першої черги належать діти спадкодавця, той із подружжя, хто пережив померлого, а також його батьки;
- до другої черги — рідні брати і сестри спадкодавця, його баба та дід з боку батька, а також з боку матері;
- до третьої черги — рідні дядько та тітка спадкодавця;
- до четвертої черги — особи, які не є родичами, але проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до його смерті;
- до п’ятої черги — інші родичі до шостого ступеня споріднення включно та утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.
Але навіть за наявності заповіту необхідно пам’ятати про обов’язкову частку у спадщині. Це частка, гарантована законом, яку окремі спадкоємці мають право отримати незалежно від змісту заповіту.
До таких осіб належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки (ч. 1 ст. 1241 ЦК). Незалежно від змісту заповіту вони успадковують половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом.
Не варто забувати, що кожен із подружжя має право на частку у спільній сумісній власності (майні, набутому у шлюбі). У разі смерті це право не зникає та існує поряд із правом на частку у спадщині.
Тобто якщо у померлого залишилася дружина, вона має право на спадщину не лише як спадкоємиця, а й на виділення своєї частки у спільній сумісній власності (ст. 60 Сімейного кодексу України, далі — СК, ч. 1 ст. 1226 ЦК, ч. 1 ст. 71 Закону України «Про нотаріат»).
Водночас колишні чоловік або дружина не належать до кола спадкоємців за законом, однак можуть заявляти права на частку у майні, що не було поділене після розірвання шлюбу. Такі вимоги можуть впливати на склад спадкового майна та спричиняти додаткові спори між спадкоємцями.
Тому під час спадкового планування важливо звертати увагу на коло спадкоємців, враховувати обов’язкову частку у спадщині та не забувати про права партнерів у шлюбі, зокрема колишніх, а також осіб, із якими був цивільний шлюб.
Історії з життя (приватні клієнти)
Найбільш конфліктними у процесі спадкування є випадки, коли йдеться про цивільні шлюби, відсутність шлюбних договорів, невирішені майнові питання після розлучення або заповіти без урахування права іноземних держав та обов’язкових часток у спадщині.
Наприклад, довірителька звернулася після смерті чоловіка, з яким прожила у цивільному шлюбі понад 10 років. За роки спільного життя у них народилася дитина, а також сформувалися статки, частина яких була оформлена на померлого (нерухомість, кошти на рахунках та інше майно).
Під час відкриття спадщини з’ясувалося, що чоловік паралельно мав попередню родину: шлюб був зареєстрований задовго до знайомства із клієнткою і не розірваний на момент смерті. Заповіту складено не було.
У результаті до першої черги спадкоємців увійшли «офіційна» дружина та її дитина, а також дитина довірительки. Водночас правовий статус «неофіційної» дружини виявився значно складнішим, що призвело до тривалих конфліктів і судових спорів.
Такі історії свідчать про те, наскільки важливо юридично завершувати відносини, які фактично вже припинилися. Шлюби, що існують лише на папері, можуть мати негативні наслідки як для поділу майна подружжя, так і для спадкового планування.
Для сімей, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, важливо враховувати, що особа, яка пережила померлого, може належати до спадкоємців четвертої черги за умови проживання однією сім’єю не менше п’яти років до відкриття спадщини. Для підтвердження такого статусу виникає необхідність встановлення відповідного факту у судовому порядку.
Якщо у таких сім’ях немає заповітів і є інші спадкоємці, існує ризик, що спадщина взагалі не дійде до цивільного чоловіка чи цивільної дружини.
Є велика кількість прикладів із судової практики, які підтверджують складність доказування у справах про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Це призводить до невирішених спадкових питань.
Особливо поширеною така проблема наразі є у сім’ях військовослужбовців, де цивільні дружини та чоловіки загиблих військових не можуть довести факт цивільного шлюбу й втрачають права як на спадщину, так і на компенсації від держави.
З практики довірителів також звернемо увагу на спадкування з міжюрисдикційною складовою. Це окрема категорія складних справ, яка потребує планування за життя, оскільки включає застосування законодавства різних держав та обов’язкове врахування питань оподаткування.
Наприклад, подружжя більшу частину свого життя інвестувало в нерухомість. І якщо щодо майна на території України питань не виникло, то стосовно нерухомості на території Об’єднаних Арабських Еміратів пара не врахувала, що воно вважається особистим майном титульного власника.
Після смерті чоловіка з’ясувалося, що структура володіння активами та особливості застосовного права в ОАЕ суттєво ускладнили реалізацію майнових прав дружини, оскільки значна частина інвестицій була оформлена виключно на ім’я померлого.
Поширеними є також спірні ситуації, коли після смерті спадкодавця з’ясовується, що під час розірвання попереднього шлюбу (а він може бути не один) майно не було поділено.
У таких випадках до спадкової справи можуть вступати колишні дружини та чоловіки й претендувати на окремі частки майна. Це часто супроводжується відсутністю домовленостей, розподілом спадщини у частках, неможливістю інших спадкоємців вільно користуватися та розпоряджатися майном, а також втручанням у роботу бізнесу тощо.
Бізнес як спадщина
Окремою важливою темою спадкування є бізнес та його доля у разі смерті одного зі співвласників. У цьому випадку спадкове планування — не тема для роздумів «чи потрібно?», а необхідна складова корпоративної безпеки.
До складу спадщини можуть входити корпоративні права, частки у статутному капіталі товариств, акції та інші майнові права, пов’язані з участю у бізнесі. Це вимагає особливої уваги до спадкового планування співвласників.
Процес оформлення спадщини в Україні за загальним правилом триває 6 місяців (іноді більше). У цей період можуть виникати суттєві труднощі з управлінням компанією, реалізацією корпоративних прав та прийняттям окремих управлінських рішень.
Якщо власник бізнесу є одноосібним керівником або йдеться про сімейний бізнес, ситуація схожа на спадкове планування для приватних клієнтів, але має більший масштаб.
Спірними аспектами тут можуть бути визначення кола спадкоємців та неврегульованість шлюбних відносин, про які вже згадувалося вище.
Для збереження цілісності бізнесу важливо, щоб майнові наслідки попередніх шлюбів були належним чином врегульовані, а статус теперішніх сімейних відносин був юридично визначеним. Також важливо визначити коло спадкоємців, яким перейде саме бізнес, з урахуванням прав інших членів сім’ї на спадкове майно.
Ситуація з кількома власниками бізнесу, особливо якщо вони не є членами однієї сім’ї, є складнішою.
У кожного співвласника може бути власна родина, а тому у разі смерті одного з них та за відсутності плану спадщини бізнес може зіткнутися з небажаними конфліктами зі спадкоємцями.
Такі конфлікти часто призводять до розмивання часток, арештів майна компанії, репутаційних ризиків та блокування бізнес-діяльності.
Історії з життя (бізнес)
Показовою є справа, у якій після смерті одного з власників бізнесу виникла серія судових спорів.
Майнові відносини померлого із дружиною не були врегульовані шлюбним договором, а його партнери не мали наміру залучати її до бізнесу замість чоловіка.
Після відкриття спадщини корпоративні права опинилися у складі спадкового майна, заповіту не було, а статутом компанії не було передбачено виплати грошової компенсації спадкоємцям засновників у разі їхньої смерті.
Після відкриття спадщини між спадкоємцями та іншими учасниками товариства виникли спори щодо реалізації корпоративних прав та порядку вступу спадкоємця до складу учасників товариства. Це призвело до судових спорів і необхідності арешту активів компанії.
Для бізнесу це стало передумовою погіршення репутації у відносинах із зовнішніми партнерами, втрати вартості часток компанії та блокування діяльності на період судових процесів.
Непоодинокими є випадки, коли родичі власників бізнесу не мають чіткої інформації про активи й у разі спадкування взагалі не враховують, що ця частина майна входить до складу спадщини.
Така необізнаність особливо поширена у випадках, коли активи померлого знаходяться у різних країнах.
Часто під час спадкування корпоративних прав виникає питання оцінки майна для виплати грошових компенсацій спадкоємцям без їхнього залучення до управління компанією.
У такому разі важливими питаннями спадкового планування є оцінка корпоративних прав, порядок якої можна заздалегідь включити до плану спадкування, а також ліквідність активів — для наявності грошової маси, необхідної для виплати таких компенсацій.
Причиною конфліктів стають і неврегульовані стосунки з колишнім подружжям.
Іноді бізнес розпочинався у першому шлюбі, а спадкується вже під час існування третього. Якщо при цьому з попередніми дружинами чи чоловіками не були укладені шлюбні угоди або договори про поділ майна, необхідно бути готовими до того, що коло спадкоємців, як і потенційно конфліктних сторін, значно розшириться.
Причина полягає в тому, що питання прав колишнього подружжя щодо майна, набутого під час шлюбу, зокрема корпоративних прав або доходів від бізнесу, можуть залишатися неврегульованими та ставати предметом судових спорів.
Чіткий план
При зверненні до сімейного адвоката з метою спадкового планування потрібно чітко розуміти: для кожної конкретної ситуації існує широкий спектр юридичних інструментів, які можуть значно полегшити долю спадкоємців та зберегти майно.
Планування спадщини починається не з питання про смерть, а з наведення юридичного порядку у родині.
Перший крок у спадковому плануванні — розуміння юридичного статусу кожного учасника родинних відносин (цивільний чи зареєстрований шлюб), упорядкування майнових питань (шлюбні та інші договори), аудит майна (визначення того, що саме спадкуватиметься) та визначення його подальшої долі (кому воно перейде).
Відповідальність під час спадкування корпоративних прав зростає, адже до функціонування бізнесу часто залучені не лише члени родини, а й партнери, працівники та інші особи.
Тому важливо розібратися не лише з порядком у родині одного власника бізнесу (як описано вище), а й здійснити аналогічні кроки у родинах усіх співвласників.
Необхідно визначитися всередині компанії з правонаступниками та порядком їхнього вступу, вартістю частки та порядком її оцінки, а також із широким спектром інших — як сімейно-спадкових, так і корпоративних відносин на період процедури спадкування та після її завершення для збереження активу.
Про неюридичний аспект
Багато проблем у житті людей виникають через думки та емоції.
Як свідчить досвід роботи з клієнтами у сферах сімейних та спадкових відносин, планування спадщини часто відкладається через різні психологічні чинники.
Це може бути страх смерті або думки, які заважають перейти до активних дій із підготовки необхідних документів (заповітів, шлюбних договорів).
Складні емоції та страх перед розмовами в родині про ці питання також є поширеними причинами відкладання спадкового планування.
Крім того, психологічна прив’язаність до майна та сімейні конфлікти можуть призводити до того, що майнові питання залишаються невирішеними ще за життя.
Не менш важливе значення має прокрастинація, яка часто гальмує процес спадкового планування.
Адже, крім юридичної роботи, важливою є участь самого клієнта — його готовність приймати рішення та формувати первісне бачення того, якою має бути його спадщина.
Важливими є відповідальне ставлення до власного життя, відкрита комунікація в родині та бізнес-партнерстві, а також чітке розуміння цілей як на життя, так і на випадок смерті.
Адже те, що залишається після нас, може мати продовження та формувати пам’ять про людину, якої вже немає поруч.
Тримайте у фокусі, або замість висновків
Планування спадщини — це ще одне юридичне питання, яке потребує уваги та професійної допомоги.
Воно, безумовно, пов’язане з темою смерті, але водночас це про безпечне життя спадкоємців та збереження й розвиток того, що було створено за життя.