Розлучення в сім’ї підприємців — це не лише завершення особистої історії, а й початок складного корпоративного квесту. Коли емоції вщухають, на перший план виходить сухий розрахунок: як поділити те, що будувалося роками, не зруйнувавши при цьому працюючу структуру бізнесу? В українському правовому полі питання поділу корпоративних прав пройшло довгу еволюцію — від повного ігнорування прав «неактивного» з подружжя до визнання права на половину вартості чистих активів. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Фундаментальний конфлікт у справах про поділ бізнесу закладений у різному розумінні об’єкта власності. З одного боку, Сімейний кодекс України (статті 60, 61) встановлює презумпцію спільності майна, набутого в шлюбі. З іншого — Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» захищає автономію юридичної особи. Довгий час панувала думка, що внесок до статутного капіталу ТОВ автоматично стає власністю товариства, а у другого з подружжя виникає лише право вимоги на частину доходу (дивідендів). Проте сучасна судова практика, зокрема висновки Великої Палати Верховного Суду, змінила парадигму. Тепер ми чітко розмежовуємо право участі (яке є особистим і не ділиться) та вартість частки (яка є спільним майном). Одним із найскладніших питань був статус майна фізичної особи-підприємця (ФОП). Чи є професійне обладнання, товарні залишки або нерухомість, зареєстрована на ФОП, об’єктом поділу? Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у справі № 318/1863/17 та № 279/6459/14-ц) підкреслив: майно фізичної особи-підприємця може бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя, якщо воно нажите під час шлюбу та за спільні кошти. Факт використання майна в господарській діяльності не позбавляє його статусу «сімейного». Аналогічна логіка діє і щодо приватних підприємств (ПП). Якщо один із подружжя є єдиним засновником ПП, статутний капітал та сформоване майно підприємства підлягають поділу на загальних підставах. Це створює серйозні ризики для бізнес-стабільності, оскільки вимагає від власника виплати значних сум компенсації. Найбільш дискусійним аспектом у 2024-2026 роках залишається визначення вартості частки, що підлягає виплаті. Існує три основні підходи, які адвокату варто враховувати при підготовці стратегії: Номінальна вартість. Це сума, вказана в Статуті при реєстрації. Для багатьох компаній вона становить 1000 чи 10 000 гривень, що абсолютно не відображає реальний стан справ. Суди дедалі частіше відмовляються від цього підходу як від несправедливого. Балансова вартість (за даними бухобліку). Вона відображає чисті активи компанії. Це «золота середина» для судів, проте вона часто не враховує нематеріальні активи, ділову репутацію (гудвіл) та ринкові перспективи. Ринкова вартість. Найбільш справедливий, але й найскладніший шлях. Він потребує залучення сертифікованих оцінювачів та проведення комплексної експертизи. Суд оцінює ринкову вартість частки учасника на день винесення рішення (або на день фактичного припинення шлюбних відносин). Адвокатам, які працюють у Миколаївській області та інших регіонах, де бізнес часто зав’язаний на логістиці чи агросекторі, критично важливо наполягати на проведенні судової фінансово-економічної експертизи. Без неї клієнт ризикує отримати «паперову» компенсацію замість реальної ринкової частки. У справах про поділ бізнесу успіх на 70% залежить від якісного збору доказів на досудовому етапі. Завдяки діджиталізованій системі та інтеграції державних реєстрів, приховати активи стає дедалі важче, проте «креативний» корпоративний менеджмент все ще знаходить лазівки. Якщо чоловік чи дружина виходить зі складу засновників або відчужує частку третім особам без згоди іншого з подружжя, такий правочин може бути визнаний недійсним. Або ж вартість частки все одно буде врахована при загальному поділі майна. Якщо один із подружжя доведе, що додатковий внесок до бізнесу був зроблений за кошти від продажу його дошлюбної квартири чи спадщини, частка в бізнесі може бути визнана особистою приватною власністю пропорційно до цього внеску. Практика показує, що найкращий спосіб поділити бізнес — це домовитися про нього ще до того, як виникне конфлікт. В Україні культура шлюбних договорів поступово виходить із категорії «недовіри» у категорію «фінансової гігієни». У шлюбному договорі можна чітко прописати, що частки в будь-яких юридичних особах є особистою власністю того, на кого вони зареєстровані; порядок та розмір компенсації у разі розлучення (фіксована сума замість відсотка від активів); відмову від претензій на прибуток (дивіденди) від господарської діяльності. Це не лише захищає власника, а й гарантує спокій бізнес-партнерам, які не хочуть бачити серед співвласників «ексдружину» свого колеги з правом блокування рішень загальних зборів. Поділ корпоративних прав — це тест на професійну зрілість юриста. Тут недостатньо знати норми СК України; потрібно розуміти логіку формування капіталу, вміти читати баланс підприємства та орієнтуватися в актуальних позиціях Верховного Суду. Сучасний тренд однозначний: суд намагається захистити майнові інтереси того з подружжя, хто не брав участі в управлінні, але інвестував сімейний ресурс. Для власника бізнесу це означає необхідність прозорої структури власності або завчасного врегулювання питань через договори. Для адвоката — це широке поле для застосування експертних методів оцінки та складних процесуальних інструментів.
19 березня 2026, 10:47