18 вересня 2026, 17:17

Основні аспекти встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу

Ольга Мельник
Ольга Мельник адвокат, к.ю.н., доцент, викладач

Однією з найбільш дискусійних категорій сімейно-правових спорів є встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Практична складність таких справ зумовлена тим, що юридично значущий сімейний стан у цьому випадку не підтверджується традиційним для шлюбних відносин формальним юридичним фактом — реєстрацією шлюбу, оскільки суду необхідно встановити не лише факт спільного проживання двох осіб, а й з’ясувати, чи набуло це проживання характеру шлюбу, що проявляється у спільності побуту, взаємності прав та обов’язків, спільному здійсненні витрат та інших формах сімейної взаємодії.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Звертаю увагу на положення частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, відповідно до якої сім’ю становлять особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом та мають взаємні права й обов’язки. Таким чином, законодавче розуміння сім’ї не обмежується виключно формальним існуванням зареєстрованого шлюбу. Сімейний статус може характеризуватися фактичним способом організації спільного життя осіб, якщо останній відповідає визначеним законом критеріям.

Така законодавча конструкція потребує чіткого відмежування фактичних сімейних відносин від зареєстрованого шлюбу. Частини перша та друга статті 21 СК України визначають шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, та прямо встановлюють, що проживання однією сім’єю без шлюбу саме по собі не породжує всього комплексу прав та обов’язків подружжя. Своєю чергою, частина перша статті 36 СК України пов’язує виникнення прав та обов’язків подружжя саме з фактом укладення шлюбу.

Отже, у законодавстві простежується своєрідне співвідношення двох юридичних моделей сімейного життя. Перша ґрунтується на формалізованому юридичному факті — державній реєстрації шлюбу. Друга виникає у сфері фактичних сімейних відносин, які за певних умов також отримують нормативне визнання. При цьому закон не ототожнює такі моделі повністю, а встановлює для фактичного шлюбу спеціальні правові наслідки.

Особливого значення зазначене положення набуває у сфері майнових відносин. За загальним правилом, закріпленим у статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. При цьому відсутність самостійного доходу в одного з подружжя з поважних причин не виключає його права на спільне майно. Законодавець виходить із презумпції спільності майна, набутого в період шлюбу, за винятком майна, яке відповідно до закону належить до особистої приватної власності.

Юридична конструкція статті 60 СК України має принципове значення для розуміння доказування у спорах про майно подружжя. Вона передбачає існування законодавчої презумпції, відповідно до якої майно, набуте у шлюбі, презюмується спільним. Особа, яка заперечує поширення режиму спільної сумісної власності на конкретний об’єкт, повинна довести наявність юридичних обставин, що виключають дію такої презумпції.

Наслідком визнання майна об’єктом спільної сумісної власності подружжя за загальним правилом є рівність часток. Частина перша статті 70 СК України встановлює, що при поділі такого майна частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Проте для осіб, які не зареєстрували шлюб, законодавець сформував окремий механізм правового регулювання. Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в іншому шлюбі, майно, набуте ними за час такого спільного проживання, за загальним правилом належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На відповідне майно поширюються положення глави 8 СК України.

На мою думку, у цьому аспекті принципово важливо розмежовувати факт фізичного спільного проживання та факт проживання однією сім’єю. Перший є лише однією з можливих фактичних передумов другого. Саме по собі перебування двох осіб в одному житловому приміщенні не свідчить автоматично про існування між ними сімейних правовідносин. Для набуття спільним проживанням юридично значущої якості необхідне встановлення комплексу взаємопов’язаних обставин, які характеризують організацію їхнього життя як єдиного сімейного утворення.

Суд має досліджувати фактичну модель їхньої взаємодії, зокрема характер ведення господарства, спосіб формування та використання коштів, здійснення спільних витрат, придбання речей для спільного користування, участь у забезпеченні житлових потреб, взаємну матеріальну та іншу допомогу, а також інші обставини, які у своїй сукупності можуть свідчити про існування усталених сімейних відносин.

Як зазначено Верховним Судом у його постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 25 грудня 2024 року у справі № 501/4442/21 факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуваннях, пересилання відповідачем коштів на рахунок жінки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між жінкою та чоловіком склалися та мали місце відносини, які притаманні подружжю.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати