Jun column
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Правові підстави та порядок зупинення досудового розслідування кримінального провадження унормовано главою 23 КПК України. Вичерпний перелік передумов для прийняття такого процесуального рішення визначений у ч. 1 ст. 280 КПК України, а саме:
- підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;
- оголошено в розшук підозрюваного;
- слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування;
- наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва;
- наявні об’єктивні обставини, що унеможливлюють подальше проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану;
- уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та підозрюваним надано письмову згоду на проведення такого обміну.
При цьому зупинення досудового розслідування можливе виключно після появи у кримінальному провадженні такого процесуального рішення, як повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Зазначений процесуальний механізм має винятковий характер, оскільки законодавець передбачив його для випадків тимчасової об’єктивної неможливості подальшого здійснення досудового розслідування. Перелік підстав для зупинення є вичерпним, а їх застосування допускається лише за наявності реальних та підтверджених обставин, що дійсно унеможливлюють подальше розслідування кримінального правопорушення.
Водночас перед прийняттям рішення про зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов’язані виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких є необхідним і можливим, а також вжити всі передбачені законом заходи для розшуку підозрюваного, якщо досудове розслідування необхідно зупинити у зв’язку з оголошенням підозрюваного у розшук. Такий обов’язок прямо випливає зі змісту ч. 2 ст. 280 КПК України і спрямований на забезпечення ефективності досудового розслідування, дотримання принципу розумних строків і недопущення свавільного обмеження прав учасників кримінального провадження.
Однак на практиці зупинення досудового розслідування нерідко використовується стороною обвинувачення як спосіб штучного переривання перебігу строків досудового розслідування, визначених статтею 219 КПК України. Часто такі ситуації виникають у зв’язку з недостатністю доказів для завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду, бездіяльністю органу досудового розслідування, порушенням розумних строків, а в окремих випадках використовується і як засіб процесуального тиску на підозрюваного. Як наслідок, виникає ситуація, за якої досудове розслідування формально зупиняється на значний строк, тоді як підозрювана особа продовжує перебувати у стані правової невизначеності та зазнавати негативних наслідків, пов’язаних зі здійсненням щодо неї кримінального переслідування.
Однією з найбільш поширених підстав для зупинення досудового розслідування є оголошення підозрюваного у розшук. Приписами частини 1 статті 281 КПК України передбачено оголошення підозрюваного в розшук у разі, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з’являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.
До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов’язаний вжити вичерпних заходів, направлених на встановлення його фактичного місцезнаходження.
Водночас трапляються ситуації, за яких органом досудового розслідування приймається рішення про оголошення особи в розшук без вжиття заходів, спрямованих як на забезпечення явки підозрюваного (викликається із порушенням порядку, передбаченого ст. 135 КПК України), так і на встановлення його місцезнаходження.
У зв’язку з цим короткочасна відсутність підозрюваного за місцем реєстрації чи проживання з об’єктивних причин (лікування, службове відрядження, переміщення через обставини, спричинені воєнним станом тощо), тимчасова втрата телефонного зв’язку зі слідчим чи неприбуття за викликом, зумовлене неналежним повідомленням особи про такий виклик, можуть безпідставно ототожнюватися з переховуванням підозрюваного від органу досудового розслідування та використовуватись як формальна підстава для оголошення його в розшук і зупинення досудового розслідування.
Іншою підставою для зупинення досудового розслідування, якою слідство нерідко зловживає, є необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.
Так, міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків.
Під час проведення процесуальних дій, відповідно до вимог статті 551 КПК України, суд, прокурор або слідчий за погодженням із прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні, яке перебуває у його провадженні.
Надалі уповноважений (центральний) орган України перевіряє запит на відповідність вимогам законодавства та міжнародних договорів України та у разі його погодження направляє компетентному органу іноземної держави для подальшого виконання.
Відтак, з урахуванням положень кримінального процесуального законодавства, підставою для зупинення досудового розслідування є факт направлення у встановленому порядку належним чином оформленого запиту про міжнародну правову допомогу до компетентного органу іноземної держави.
Водночас на практиці трапляються випадки, коли підставою для зупинення досудового розслідування слугує лише складення (підготовка) слідчим або прокурором запиту про міжнародну правову допомогу, який ще не пройшов перевірку уповноваженим (центральним) органом України та не направлений до компетентного органу іноземної держави у встановленому законом порядку.
За таких обставин сам факт складання (підготовки) запиту не може свідчити про факт ініціювання процедури міжнародної правової допомоги, оскільки міжнародне співробітництво у кримінальному провадженні розпочинається з моменту направлення відповідного запиту до іноземної держави у встановленому законом порядку, що, своєю чергою, і є підставою для зупинення досудового розслідування через необхідність очікування результатів виконання такого запиту.
Крім того, досудове розслідування може зупинятися за наявності направлених запитів про міжнародну правову допомогу, однак результати їх виконання не мають істотного значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. З огляду на це, навіть сам факт направлення міжнародного запиту не може розглядатися як безумовна та достатня підстава для зупинення досудового розслідування.
Також окремої уваги потребують випадки зупинення досудового розслідування, де у кримінальному провадженні повідомлено про підозру кільком особам, тоді як запит про міжнародну правову допомогу стосується лише одного з них. У зв’язку з цим зупинення всього кримінального провадження може призводити до необґрунтованого обмеження процесуальних прав інших підозрюваних, зокрема права на здійснення кримінального провадження у розумні строки, гарантованого положеннями кримінального процесуального законодавства України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже, очевидна безпідставність зупинення досудового розслідування з мотивів необхідності виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва може полягати у фактичному ненаправленні такого запиту до компетентного органу іноземної держави, відсутності належного обґрунтування його значення для кримінального провадження, а також у зупиненні всього кримінального провадження за наявності підстав для виділення матеріалів щодо окремого підозрюваного в інше провадження.
Також така підстава для зупинення досудового розслідування, як наявність об’єктивних обставин, що унеможливлюють подальше проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану, яка додана до ч. 1 ст. 280 КПК України на підставі Закону України № 2201-IX від 14 квітня 2022 року, почала активно використовуватись органами слідства для прийняття рішення про зупинення досудового розслідування.
Разом із цим дія на території України воєнного стану не може вважатися безумовною та автоматичною підставою для зупинення досудового розслідування, оскільки законодавець пов’язує можливість застосування відповідної підстави саме з наявністю конкретних, об’єктивних та належним чином підтверджених обставин, які фактично унеможливлюють подальше здійснення досудового розслідування (окупація території, активні бойові дії, мобілізація, евакуація учасників кримінального провадження тощо).
Однак постанови про зупинення з цієї підстави нерідко містять виключно загальні та декларативні посилання на введення в державі воєнного стану без належної конкретизації того, які саме процесуальні дії не можуть бути проведені та у чому полягає об’єктивна неможливість їх проведення. Ба більше, у деяких випадках орган досудового розслідування, намагаючись обґрунтувати необхідність зупинення, наводить перелік слідчих та процесуальних дій, які необхідно виконати для завершення досудового розслідування, однак не зазначає жодних обставин, які перешкоджали або унеможливлювали їх проведення.
Отже, формальне посилання на введення воєнного стану без обґрунтування конкретних обставин, які об’єктивно унеможливлюють проведення відповідних слідчих та процесуальних дій, а також без підтвердження органом досудового розслідування використання всіх наявних процесуальних механізмів для продовження здійснення досудового розслідування свідчить про формальне, невмотивоване та незаконне зупинення досудового розслідування.
Враховуючи вищенаведені способи зловживання органом досудового розслідування своїми процесуальними повноваженнями при прийнятті рішення про зупинення досудового розслідування, а також інші способи таких зловживань, які можуть бути виявлені в конкретній ситуації, єдиним ефективним правовим способом протидії їм є оскарження постанови про зупинення досудового розслідування до суду в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Ефективність оскарження постанови про зупинення досудового розслідування безпосередньо залежить від якості підготовки такої скарги. Стороні захисту насамперед необхідно:
- встановити, чи дійсно всі необхідні та можливі слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні проведені;
- ретельно проаналізувати мотивувальну частину постанови слідчого (прокурора) щодо підстав зупинення досудового розслідування;
- перевірити, чи наявні у матеріалах провадження фактичні дані, які об’єктивно підтверджують існування таких підстав, чи вони мають формальний характер.
Надалі сторона захисту повинна сформувати чітку, комплексну, логічну і структуровану правову позицію, яка має ґрунтуватися на всебічному дослідженні фактичних обставин кримінального провадження та містити переконливі й документально підтверджені доводи щодо істотності допущених порушень, які свідчать про незаконність подальшого зупинення досудового розслідування та призводять до невиправданого, грубого обмеження процесуальних прав і законних інтересів підозрюваного.