12 травня 2022, 19:00

Як в Україні фіксують злочини росії та чи чекати на реальні вироки

Елеонора Ємець
Елеонора Ємець «ADER HABER» радник, адвокат у кримінальних справах

Відповідно до положень ст. 14 та 42 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, держава-учасник може передати до канцелярії офісу прокурора відомості про випадки вчинення злочинів, на які поширюється компетенція Суду. Такі відомості мають чітко відображати факти вчинення злочинів та бути підкріплені усіма можливими доказами. Прокурору також гарантоване право самостійно ініціювати розслідування на основі інформації про злочини, на які поширюється компетенція Римського статуту.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Інформацію про скоєні злочини для передачі до Суду необхідно викласти за наступною структурою:

  • коли було скоєно злочин: слід зазначити дату та час скоєння злочину. При цьому якщо вам відома приблизна інформація, це також необхідно зазначити;
  • де було вчинено злочин: вказати адресу або найближчі відомі координати та адреси;
  • обставини: що саме відбулося, яку зброю було використано, чому ви вважаєте, що винні військові російської федерації;
  • опис жертв та руйнувань з фото/відео на підтвердження обставин (за можливості). Необхідно також зазначити інформацію про те, хто саме став жертвами (ПІБ за наявності), а у разі відсутності таких даних описати приблизний вік, стать жертв та яких руйнувань було завдано;
  • короткі свідчення від свідків із зазначенням їх паспортних та контактних даних.

Після отримання відомостей про імовірне вчинення злочину, на який поширюється компетенція Суду, прокурор вирішує питання про наявність чи відсутність достатніх підстав для ініціювання розслідування.

Згідно з офіційними даними Міжнародного кримінального суду, 28 лютого ц.р. прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Асад Ахмад Кхан вирішив ініціювати розслідування фактів злочинів, скоєних на території України.

Ресурси (засоби) для збору інформації про скоєні злочини

Наразі для передачі фактів та доказів вчинення росією злочинів на території України державні органи створили декілька корисних електронних ресурсів:

Чим детальніше будуть зафіксовані факти воєнних злочинів, тим більша вірогідність, що вони будуть прийняті як докази та використані при засудженні винних осіб. Дуже важливо логічно та послідовно викладати інформацію, щоб її могли швидше обробити і взяти в роботу.

Кримінальна відповідальність за скоєння воєнних злочинів на території України

Перше, ніж говорити про міру відповідальності за вчинення воєнних злочинів на території України, слід визначити, що воєнним злочином є порушення законів та звичаїв ведення війни. Загальний перелік воєнних злочинів закріплений у Римському статуті Міжнародного кримінального суду. Інакше кажучи, категорія «воєнні злочини» є суто міжнародно-правовим явищем.

За Римським статутом воєнними злочинами є умисні, винні, протиправні діяння, що серйозно порушують положення Женевської конвенції 1949 р. Прикладами воєнних злочинів є:

  • умисне вбивство;
  • застосування отрути чи хімічної зброї;
  • умисний, цілеспрямований напад на цивільне населення, що не бере безпосередньої участі у воєнних діях;
  • обстріл чи напад на цивільні об’єкти, що не є воєнними цілями, зокрема на цивільні населені пункти, житлові приміщення чи культурні цінності;
  • незаконне знищення чи привласнення майна, не виправдане військовою необхідністю;
  • умисне вчинення дій, які піддають цивільне населення голоду, як способу ведення війни, умисне створення завад для допомоги;
  • вербування дітей віком до 15 років до складу збройних сил або їх використання для участі у збройних силах;
  • катування або нелюдське поводження, у т.ч. біологічні експерименти;
  • взяття заручників;
  • зґвалтування;
  • примушування військовополонених до служби на користь ворожої сторони.

Чинний Кримінальний кодекс України не містить визначення поняття «воєнний злочин», хоча за своїми характерними ознаками деякі зі злочинів, що зазначені у розділі ХІХ КК України, можна назвати воєнними. Йдеться про:

  • мародерство (ст. 432);
  • насильство над населенням у районі ведення воєнних дій (ст. 433);
  • погане поводження з військовополоненими (ст. 434).

Повноваження МКС та можливе покарання за його вироком

Відповідно до п. 1 ст. 77 Римського статуту, Суд вправі призначити таку міру покарання особі, визнаній винною у скоєнні злочинів, щодо розгляду обвинувачення у яких Суд компетентний:

  • позбавлення волі на строк до 30 років;
  • довічне позбавлення волі у випадку, якщо скоєні особою злочини вчинені особливо жорстким способом, а також з урахуванням індивідуальних характеристик обвинуваченого;
  • штраф;
  • конфіскація майна (доходів), отриманих безпосередньо або опосередковано внаслідок скоєння злочинів, за умови, що така конфіскація не призведе до завдання шкоди третім особам, непричетним до скоєння протиправного діяння.

Обставини, які враховує Суд під час призначення міри покарання:

  • тяжкість вчиненого злочину (спосіб, мета, мотив учинення) та особу винного (наявність/відсутність щирого каяття, сприяння у розслідуванні чи, навпаки, затягування процесу розслідування усіма можливими способами тощо);
  • у строк покарання, яке визначене Судом у вигляді позбавлення волі на певний строк, враховується час перебування винної особи під вартою (час попереднього ув’язнення);
  • якщо особа визнана винною та засуджена до відбування покарання за вчинення декількох злочинів, загальний строк покарання, призначений Судом у вигляді позбавлення волі, не має перевищувати максимальну межу такого покарання — 30 років або довічне позбавлення волі.

Судові процеси у Міжнародному кримінальному суді

Сьогодні в Міжнародному кримінальному суді перебуває 22 справи за обвинуваченням осіб у вчиненні злочинів, визначених Римським статутом:

  • 11 — на досудовій стадії розслідування;
  • 6 — на судовій стадії;
  • 1 — на стадії апеляційного оскарження;
  • 4 — на стадії виконання вироку (відшкодування шкоди).

Здебільшого Міжнародним кримінальним судом розглядаються обвинувачення щодо представників країн Африки (Республіка Судан, Демократична Республіка Конго, Республіка Кенія, Центральноафриканська Республіка, Лівія, Республіка Кот-д’івуар, Республіка Малі та Республіка Уганда). Кількість виправдувальних вироків Міжнародного кримінального суду — 4, вони також були ухвалені стосовно уродженців Африки.

2 березня президією Міжнародного кримінального суду було погоджено рішення прокурора про проведення розслідування, і починаючи з цієї дати розслідування відкрито щодо скоєння воєнних злочинів на території України. На даний момент співробітниками офісу прокурора Міжнародного кримінального суду за сприяння національних правоохоронних органів України збираються докази скоєння росією таких злочинів: геноцид та злочини проти людяності. 25 квітня ц.р. офіс прокурора Міжнародного кримінального суду увійшов до об’єднаної розслідувальної групи, що складається з представників Польщі, Литві та Україні. На початок травня в Україні задокументовано близько 10 тис. воєнних злочинів.

Можливість отримання компенсації за Римським статутом

Під час вирішення питання про відшкодування потерпілому шкоди, завданої злочином, Міжнародний кримінальний суд керується загальновизнаними принципами і способами відшкодування шкоди: реституція, компенсація та реабілітація.

Потерпілими у судовому процесі можуть бути:

  • особи, які постраждали внаслідок скоєння злочину, на який поширюється юрисдикція Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, військові злочини);
  • організації та інститути, якщо внаслідок скоєння злочину постраждало їхнє майно.

На етапі розслідування потерпілі можуть подавати докази фактів скоєння злочинів шляхом надсилання листів на офіційну електронну пошту офісу прокурора Міжнародного кримінального суду otp.informationdesk@icc-cpi.int. Та все ж рекомендуємо звернутися до юриста, який допоможе правильно оформити документи та слідкувати за їх статусом.

Хто відповідатиме за злочини, розгляд обвинувачення щодо скоєння яких перебуває під юрисдикцією Міжнародного кримінального суду

Згідно з ч. 1 ст. 25 Римського статуту, юрисдикція Міжнародного кримінального суду розповсюджується лише на фізичних осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 25 Римського статуту, особа, що вчинила злочин, визначений Статутом, підлягає кримінальній відповідальності, якщо вона:

  • вчинила злочин самостійно або у співучасті з іншими особами, незалежно від того, чи підлягають такі особи кримінальній відповідальності;
  • наказує, підбурює або спонукає вчинити злочин, якщо цей злочин завершено або вчинено замах на злочин;
  • з метою полегшення вчинення злочину допомагає, підбурює або якимось іншим чином сприяє його вчиненню або замаху на його вчинення, включаючи надання коштів для його вчинення;
  • будь-яким іншим чином сприяє скоєнню чи замаху на скоєння такого злочину групою осіб, які діють зі спільною метою;
  • щодо вчинення геноциду — прямо та публічно підбурює інших осіб до скоєння такого злочину;
  • спробувала скоїти злочин, вчиняючи необхідні дії, проте злочин є незавершеним з обставин, що не залежать від волі особи.

Водночас особа, яка відмовляється від спроби вчинити злочин або іншим чином запобігає його завершенню, не підлягає покаранню відповідно до положень Статуту за замах на вчинення злочину, якщо ця особа повністю та добровільно відмовилася від злочинної мети.

Також слід зазначити, що положеннями Римського статуту окремо регулюється питання відповідальності осіб начальницького складу — командирів чи інших керівників будь-яких формувань, які вчинили злочини, визначені положеннями ст. 5 Статуту. Зокрема, підлягають кримінальній відповідальності військовий командир або особа, що ефективно діє як військовий командир, під командуванням якого були скоєні злочини, визначені положеннями Статуту.

Варто звернути увагу, що положеннями Статуту встановлюється лише одна обставина, яка виключає можливість поширення юрисдикції Міжнародного кримінального суду на випадки вчинення злочину фізичною особою. Відповідно до ст. 26 Римського статуту, юрисдикція Суду не поширюється на осіб, які на момент скоєння злочину не досягли 18-річного віку.

Крім того, слід зазначити, що згідно зі ст. 29 Римського статуту, щодо злочинів, розгляд обвинувачення у вчиненні яких належить до компетенції Міжнародного кримінального суду, строк давності не застосовується.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати