Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» від 07.10.2014 № 1689-VII Кримінальний процесуальний кодекс України (надалі — КПК України) було доповнено главою 24-1 — «Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Метою цих змін було забезпечення принципу невідворотності покарання у випадках, коли підозрюваний (обвинувачений), перебуваючи поза межами України, переховується від органів слідства та суду, ухиляючись від кримінальної відповідальності, а також для підвищення ефективності розслідування окремих кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та громадської безпеки та забезпечення конфіскації майна за їх вчинення.
Отже, згаданою нормою (у тому числі з урахуванням подальших змін та доповнень) було визначено перелік злочинів, кримінальні провадження щодо яких стосовно підозрюваного (крім неповнолітнього), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, здійснюються в порядку спеціального досудового розслідування — in absentia (з лат. — «у відсутність» — заочне провадження «за відсутності» підозрюваного/обвинуваченого).
Так, згідно з положеннями частини другої статті 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування може здійснюватися щодо цілої низки тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема:
● злочинів проти основ національної безпеки, миру та міжнародного правопорядку (державна зрада, колабораційна діяльність, пособництво державі-агресору, диверсія, шпигунство, воєнні злочини, геноцид та ін.);
● злочинів проти життя, здоров’я, волі та гідності особи (умисні вбивства, катування, викрадення людини та ін.);
● злочинів проти громадської безпеки та воєнних злочинів (створення злочинних організацій, тероризм, дезертирство та ін.);
● корупційних та службових злочинів, а також злочинів проти власності та господарської діяльності (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, легалізація майна, одержання неправомірної вигоди та ін.);
● злочинів проти правосуддя та органів державної влади (посягання на життя працівників правоохоронних органів, суддів чи журналістів та ін.).
Окрім того, процедура in absentia поширюється на інші кримінальні правопорушення, якщо вони розслідуються в одному провадженні з наведеними вище і їх неможливо виділити в окреме провадження.
Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням прокурора або слідчого за погодженням з прокурором.
У період дії воєнного стану процедура іn absentia стала важливим інструментом, що дозволяє продовжувати кримінальне провадження та не допустити блокування правосуддя лише через фізичну відсутність особи, яка з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання переховується від органів досудового розслідування і суду поза межами діяльності українського правосуддя.
Варто також зазначити, що можливість винесення заочного судового рішення у кримінальному провадженні передбачена й нормами міжнародного права – Європейською конвенцією про міжнародну дійсність кримінальних вироків, Резолюцією (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого», Рекомендаціями № 6 R (87)18 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо спрощення кримінального судочинства». Відповідно, заочне провадження використовується у судовій практиці багатьох європейських країн, серед яких Франція, Данія, Болгарія, Естонія, Литва. Також рішення Європейського суду з прав людини підтверджують можливість здійснення заочного кримінального провадження (рішення у справах Colozza v. Italy, № 9024/80, Krombach v. France, № 29731/96, Da Luz Domingues Ferreira v. Belgium, № 50049/99 тощо).
Водночас при застосуванні такого кримінально-процесуального інструменту, як спеціальне досудове розслідування (іn absentia) на державу покладається обов’язок забезпечити справедливий баланс між публічним інтересом у притягненні винної особи до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та забезпеченням права особи на захист. І, на жаль, цей баланс не завжди збережений через такі причини.
Зведення участі захисника на стадії досудового розслідування до формальної ролі. Відповідно до положень пункту 8 частини другої статті 52 КПК України, участь захисника у кримінальному провадженні щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, є обов’язковою. Захисник, призначений відповідним Центром з надання безоплатної правничої допомоги, за фізичної відсутності підозрюваного позбавлений можливості провести конфіденційне побачення зі своїм підзахисним, узгодити з ним правову позицію та вибудувати подальшу стратегію роботи у справі.
Труднощі з врученням процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування. Відповідно до положень частини першої статті 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов’язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Дуже часто останнє відоме місце проживання чи перебування підозрюваного — це тимчасово окупована територія України, що унеможливлює фактичне направлення будь-якої кореспонденції та/або повідомлень підозрюваному.
Навіть попри те, що з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом, на жаль, на окупованих територіях або на території держави-агресора у підозрюваного може бути відсутній доступ до українських сайтів чи засобів масової інформації, в тому числі через блокування українських ресурсів ворожими провайдерами.
Примарність принципів змагальності сторін, а надалі — безпосередності дослідження показань, речей і документів та права на справедливий суд. При здійсненні спеціального досудового розслідування підозрюваний позбавлений можливості надавати показання, брати участь у слідчих діях, заявляти клопотання та заперечення щодо обставин їх проведення, ініціювати клопотання про проведення слідчих дій, ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження тощо. У той самий час залучений до участі у кримінальному провадженні захисник не обізнаний з версією подій самого підозрюваного, внаслідок чого він не може спростувати специфічні деталі обвинувачення та зібрати докази, які можуть мати значення у відповідній кримінальній справі.
Висока перспектива оскарження вироків суду. Чинне законодавство не передбачає можливості оскаржити в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні. Положення частини п’ятої статті 297-4 КПК України передбачають лише, що якщо підозрюваний, стосовно якого слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, затриманий або добровільно з’явився до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України. Окрім того, заперечення на ухвалу слідчого судді про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні можуть бути подані лише під час підготовчого провадження в суді.
Водночас у разі появи особи на території, підконтрольній уряду України, або встановлення поважності причин відсутності підозрюваного на території України та його неналежного повідомлення/виклику до органів досудового розслідування та суду існує потенційна загроза поновлення кримінальних проваджень та оскарження ухвалених вироків суду.
Отже, спеціальне досудове розслідування (in absentia) — важливий інструмент для української системи правосуддя та ефективний спосіб забезпечення невідворотності покарання для тих, хто ухиляється від кримінальної відповідальності та переховується від органів досудового розслідування. Однак дуже важливо не допустити того, щоб цей інструмент став способом розправи, а реалізовувався виключно з урахуванням всіх стандартів та принципів судочинства з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.