Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 202/13808/23 сформулював низку принципових правових позицій щодо правильного розмежування та кваліфікації діянь, передбачених статтями 111 та 111-1 Кримінального кодексу України (далі — КК України).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ключові відмінності між державною зрадою та колабораційною діяльністю простежуються насамперед через елементи складу відповідних кримінальних правопорушень.
Зокрема, особливості стосуються суб'єкта кримінального правопорушення. За ст. 111-1 КК України суб'єкт є спеціальним, у частинах першій–третій, п'ятій та сьомій — ним може бути виключно громадянин України. Натомість у частинах четвертій і шостій цієї статті суб'єкт є загальним, тобто відповідальність може наставати для будь-якої фізичної особи незалежно від громадянства.
Іманентною ознакою кримінальних правопорушень, що становлять колабораційну діяльність, є наявність сталого зв'язку суб'єкта з тимчасово окупованою територією або з функціонуванням окупаційної адміністрації. Саме поза таким контекстом явище колабораціонізму існувати не може. Водночас взаємодія з державою-агресором може здійснюватися дистанційно, що є характерним насамперед для інформаційної діяльності.
Окрему увагу Верховний Суд приділив питанням сукупності кримінальних правопорушень. Якщо вчинене повністю охоплюється спеціальною нормою ст. 111-1 КК України, додаткова кваліфікація за іншими статтями не потрібна. Водночас у разі посягання на різні безпосередні об'єкти кримінально-правової охорони можлива реальна сукупність кримінальних правопорушень.
З урахуванням зазначених правових позицій доцільно проаналізувати найбільш поширені колізії, що виникають під час застосування статей 111 та 111-1 КК України.
Суть колізії між ч. 1 ст. 111-1 КК та ст. 436, 436-2 КК полягає у тому, що ч. 1 ст. 111-1 КК передбачено публічні заклики до підтримки держави-агресора, а ст. 436 КК — пропаганда війни, ст. 436-2 КК — виправдовування агресії РФ, тобто одна й та сама поведінка може формально підпадати під кілька норм. Для запобігання колізії застосовується принцип спеціальної норми: якщо суб’єкт — громадянин України і дії пов’язані з колаборацією — застосовують ст. 111-1 КК, якщо загальний суб’єкт або відсутній зв’язок із колабораційною діяльністю — ст. 436 або 436-2 КК. Виключно ч. 2, 3 ст. 111-1 КК передбачено елементами об'єктивної сторони зайняття посад та здійснення організаційно-розпорядчих функцій. Санкції цих частин передбачають можливість додаткового покарання (зокрема, позбавлення права обіймати посади).
Інша колізія: між ч. 4 ст. 111-1 КК та ч. 1 ст. 436-2 КК, може виникнути, оскільки інформаційна діяльність може підпадати під обидві статті. Рішення полягає в наступному: якщо є ознаки колаборації (зв’язок з окупаційною владою) — кваліфікація за ст. 111-1 КК, якщо без такого зв’язку — 436-2 КК.
Також необхідно розмежувати: колаборацію (ч. 4 ст. 111-1) та пособництво (ст. 111-2). Колабораційна діяльність (ч. 4 ст. 111-1) полягає у: співпраці з окупаційною адміністрацією; участі в її функціонуванні; має політико-організаційний характер; часто пов’язана з управлінням, інформаційною діяльністю, легітимізацією окупаційної влади. Пособництво державі-агресору (ст. 111-2) це — надання допомоги державі-агресору; може виражатися у передачі ресурсів, матеріальній підтримці, сприянні діяльності; має допоміжний (сервісний) характер, без обов’язкової інтеграції в окупаційну владу. Ключова відмінність: колаборація — це співпраця та включеність; пособництво — це допомога без включеності.
Розмежування ч. 5 та ч. 6 ст. 111-1 КК полягає в такому: згідно з ч. 5 передбачено відповідальність за участь у незаконних органах влади; організації виборів/референдумів. При цьому суб’єкт — спеціальний (громадянин України). За ч. 6 ст. 111-1 КК передбачено відповідальність за інформаційну діяльність: пропаганду; інформаційне сприяння агресору. У цьому разі суб’єкт — загальний. Такі дії можуть вчинятися дистанційно навіть не на ТОТ.
Окрім наведеного, може виникати колізія між ч. 7 ст. 111-1 КК та ст. 111 КК. Колабораційна діяльність (ч. 7 ст. 111-1) полягає у: співпраці з окупаційною владою; має локальний характер; не завжди спрямована на заподіяння шкоди державі. Натомість державна зрада (ст. 111 КК України) передбачає: умисні дії на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності; має більш високий рівень суспільної небезпеки; обов’язковим елементом є: прямий умисел на шкоду державі. Ключове розмежування: якщо є мета нашкодити державі, то застосовується ст. 111 КК; якщо є факт співпраці без доведеного наміру шкоди — ст. 111-1 КК.
Висновок: правильна кваліфікація зазначених складів злочинів дозволяє розмежовувати ці кримінальні правопорушення як між собою, так і з іншими суміжними злочинами, оскільки одночасна кваліфікація одного діяння за різними нормами КК створює ризик фактичного подвійного притягнення до відповідальності та порушення принципів правової визначеності.