Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025 було визнано таким, що втратив чинність Господарський кодекс України з дня введення в дію цього Закону, тобто з 28.08.2025, та ухвалено чимало важливих змін, які впливають на різні сфери діяльності.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З огляду на це виникає запитання: чим тепер керуватися при укладенні господарських договорів та чи дійсно суттєвими є дані законодавчі зміни?
Основним нормативно-правовим актом, який не втрачає свою актуальність після скасування Господарського кодексу України, залишається Цивільний кодекс України та додатково спеціальні закони в частині вимог щодо окремих договорів (наприклад, перевезень вантажів, публічних закупівель тощо).
Так, статтею 181 Господарського кодексу України було передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Чи є чинними господарські договори, укладені до 28.08.2025?
У цьому контексті важливо підкреслити, що згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Відтак, господарські договори, які були укладені до скасування Господарського кодексу України (тобто до 28.08.2025) не анулюються автоматично, а залишаються й надалі чинними до закінчення свого строку дії.
У такому випадку мають бути застосовані аналогічні за змістом правовідносин норми Цивільного кодексу України, з урахуванням загальних принципів цивільного права.
Водночас, задля уникнення непорозумінь у майбутньому, сторони можуть за взаємною згодою внести відповідні зміни до господарського договору в письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди, в якій прописати необхідні положення, що будуть відповідати актуальним нормам законодавства (наприклад, у випадку, коли положення чинного договору містять посилання на статті Господарського кодексу України, які вже втратили чинність).
Істотні умови договору
До скасування Господарського кодексу України істотні умови договору були визначені частиною 3 статті 180 ГК України, відповідно до якої при укладенні господарського договору сторони були зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Наразі при укладенні господарського договору сторони мають враховувати безпосередньо положення статті 638 Цивільного кодексу України, яка визначає істотними умовами договору – умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Тобто перелік істотних умов на сьогодні значно розширився, і вони можуть бути визначені по-різному в кожній конкретній ситуації, в залежності від волевиявлення та домовленості сторін договору.
З огляду на це, слід перевіряти всі вимоги спеціальних законів до даного виду договору, а також побажання сторін, які чітко мають бути прописані в самому договорі.
Особливості укладення окремих господарських договорів:
1. Щодо договорів поставки
Статтею 266 Господарського кодексу України було передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Враховуючи, що Цивільний кодекс України не містить аналогічних вимог, то специфікація на сьогодні не є обов’язковою.
Водночас, на мій погляд, вона є важливим документом щодо конкретизації найменування, кількості, якості товарів, відтак, має бути розроблена як додаток до Договору.
Крім того, стаття 267 ГК України визначала строк договору поставки, зокрема, що він може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
Положення статті 712 ЦК України не містять вимог щодо строку договору поставки, відповідно договір поставки може бути укладений на більший, обумовлений сторонами, строк, ніж було передбачено у статті 267 ГК України.
Також збільшується строк позовної давності з 6 місяців (ч.8 ст. 269 ГК України) до одного року щодо вимог, пов’язаних з недоліками проданого товару, яка обчислюється від дня виявлення недоліків, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності) – від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності) (ст. 681 ЦК України).
2. Щодо договорів на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах
Законом України № 4196-IX від 09.01.2025 було також доповнено статтю 650 Цивільного кодексу України, яка в редакції від 28.08.2025 визначає особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах.
Так, договори купівлі-продажу, найму (оренди) майна державної та комунальної власності, а також майна господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, іншій юридичній особі, у статутному капіталі якої більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, Автономній Республіці Крим або територіальній громаді, майна юридичних осіб інших організаційно-правових форм, єдиним учасником (засновником) яких є держава, Автономна Республіка Крим або територіальна громада, укладаються за результатами проведення електронних аукціонів (публічних торгів) в електронній торговій системі з урахуванням особливостей, визначених законом.
Термін «електронна торгова система» вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про приватизацію державного і комунального майна».
3. Щодо договорів у сфері публічних закупівель
З 28.08.2025 було введено певні нововведення згідно із Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб», а саме, господарське товариство, яке не є замовником у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» та у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді або іншій юридичній особі, у статутному капіталі якої більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді, здійснює закупівлю товарів, робіт або послуг, вартість яких дорівнює або перевищує межі, визначені частиною першою статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі», з дотриманням таких умов:
1) господарське товариство здійснює закупівлю відповідно до положення про здійснення закупівель, затвердженого уповноваженим органом такого господарського товариства відповідно до вимог цієї статті, яке оприлюднюється на його власному веб-сайті;
2) господарське товариство оприлюднює на власному веб-сайті оголошення про здійснення закупівлі в порядку та строки, визначені положенням про закупівлі такого господарського товариства;
3) господарське товариство оприлюднює на веб-порталі уповноваженого органу, визначеного Законом України «Про публічні закупівлі», звіт про укладення договору про закупівлю товарів, робіт або послуг та інформацію про зміну його істотних умов у строки, визначені положенням про закупівлі такого господарського товариства.
У звіті зазначаються назва договору, дата укладення договору, номер договору (за наявності), найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - постачальника товарів, виконавця робіт чи надавача послуг, ціна договору та інша інформація, передбачена положенням про закупівлі такого господарського товариства.
Аналогічні положення прописані і для господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
4. Щодо типових та примірних договорів
Положення статті 179 Господарського кодексу України знайшли своє відображення у доповненій статті 630 Цивільного кодексу України щодо можливості визначення окремих умов договору відповідно до примірних договорів певного виду.
Кабінет Міністрів України, органи державної влади, уповноважені Кабінетом Міністрів України або законом, можуть рекомендувати орієнтовні умови договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках – затверджувати типові договори.
Сторони не можуть відступати від змісту типових умов договорів (типових договорів), але мають право конкретизувати їх. Сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
Отже, типовий договір є обов’язковим до застосування, а примірний договір має рекомендаційний характер.
Штрафні санкції
Статті 230-232 Господарського кодексу України регламентували можливість застосування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, та визначали їх розмір щодо окремих видів зобов’язань.
Крім цього, відповідно до статті 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань був обмежений шестимісячним строком.
Отже, після 28.08.2025 при нарахуванні штрафних санкцій потрібно керуватися положеннями ЦК України, умовами договору та враховувати, що термін позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) становить один рік (ст. 258 ЦК України).
На сьогодні відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов’язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Можна помітити, що застосування такого виду санкцій як штраф не передбачено у Цивільному кодексі України, однак сторони можуть прописати окремим пунктом таку відповідальність та визначити конкретний розмір штрафу в разі порушення виконання своїх обов’язків за договором.
Законом № 4196-IX від 09.01.2025 було також доповнено статтю 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої визначено пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, договором може бути визначено менший розмір пені.
З огляду на це, якщо сторони досягли згоди щодо меншого розміру пені, ніж передбачено цією нормою, варто додатково це прописувати в договорі.
Висновки та рекомендації
1. Господарські договори, які були укладені до 28.08.2025, залишаються чинними до закінчення визначеного строку дії, за виключенням окремих пунктів та посилань на статті Господарського кодексу України, які вже на сьогодні не застосовуються.
2. При укладенні нових господарських договорів (після 28.08.2025) потрібно керуватися положеннями Цивільного кодексу України та нормами спеціальних законів залежно від виду та предмету такого договору.
3. Особливості укладання господарських договорів за державним замовленням, які визначала стаття 183 ГК України, відтепер регулюються виключно спеціальним ЗУ «Про публічні закупівлі».
4. Необхідно детально прописувати істотні умови договорів, так як вони після скасування ГК України визначаються за волевиявленням сторін у кожній ситуації і чітко не прописані в законодавстві, як було раніше.
5. Доцільно окремим пунктом передбачити розмір штрафних санкцій (пені) та чіткі умови для їх стягнення, керуючись статтями 611, 627-628 Цивільного кодексу України.