У червні, після двох років дебатів і великого тиску з боку громадянського суспільства та міжнародних організацій, Верховна Рада України нарешті прийняла Закон «Про Вищий антикорупційний суд України» (ВАСУ або Антикорупційний суд). Тепер справа за створенням та запуском ВАСУ. До його складу увійдуть тридцять дев'ять суддів, яких призначатимуть за участю шести міжнародних експертів, номінованих міжнародними організаціями та Європейським Союзом. Вони будуть перевіряти кандидатів на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності і відіграватимуть вирішальну роль при визначенні, допускати кандидата до наступного етапу чи ні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Лунали аргументи про те, що роль, яка відводиться іноземним експертам, порушує проголошений Конституцію України суверенітет держави. Однак, застосування спеціальної процедури для створення судів не підриває суверенітету України. Натомість, введення такої процедури має підвищити рівень довіри громадськості до нового суду та попередить проблеми, які затьмарили процес добору суддів до Верховного Суду, коли було призначено багатьох претендентів, кандидатури котрих викликали заперечення консультативного органу – Громадської ради доброчесності. На разі, процес відбору до ВАСУ розпочався. З 8-го серпня по 14 вересня кандидати на посади у новому Антикорупційному суді подаватимуть заявки для участі у відбірковому конкурсі.
Таким чином, право вирішального голосу, надане міжнародним експертам, є позитивним кроком, але у цьому процесі можуть бути і підводні камені. Для запобігання маніпуляціям міжнародні організації та громадянське суспільство України повинні уважно стежити за процесом добору та підтримувати один одного. Найбільше занепокоєння викликає короткий термін у 30 днів, протягом якого міжнародні експерти повинні вирішити, схвалити кандидата чи ні. Якщо вони цього не зроблять, автоматично вважатиметься, що кандидат пройшов перевірку на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності.
Навіщо залучати міжнародних експертів?
28 червня 2018 року Закон «Про Вищий антикорупційний суд України» набув чинності. Суд був єдиним органом, якого бракувало в нещодавно створеній антикорупційній системі України, що включає превентивний блок (Національне агентство з питань запобігання корупції), слідчий підрозділ (Національне антикорупційне бюро, НАБУ), спеціалізовану прокуратуру (Спеціалізована антикорупційна прокуратура) і судову складову (ВАСУ). Громадянське суспільство та міжнародне співтовариство широко визнали, що без спеціалізованого суду, зусилля інших органів по боротьбі з корупцією можуть зійти нанівець. Поки що нереформовані суди загальної юрисдикції нижчої ланки не можуть впоратися з антикорупційними справами, порушеними НАБУ: станом на 31 січня 2018 року за 121 обвинуваченням винесено лише 21 вирок, причому жодну вищу посадову особу до відповідальності не притягнуто.
У той же час також зрозуміло, що корумпованих чиновників можна притягнути до відповідальності лише за умови відсутності політичного впливу на діяльність нового Антикорупційного суду. Першим кроком до забезпечення неупередженості Суду є призначення авторитетних професійних суддів. Враховуючи недосконалість процедури добору суддів до нового Верховного Суду, в рамках якої Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) призначила на посади багатьох претендентів, визнаних Громадською радою доброчесності такими, що не відповідають критеріям професійної етики та доброчесності, реформатори і громадянське суспільство в Україні, а також міжнародне співтовариство наполягали на тому, щоб міжнародні експерти стежили за процесом добору суддів до Антикорупційного суду.
Право вирішального голосу міжнародних експертів?
Основною перепоною до прийняття закону була полеміка щодо залучення міжнародних експертів, яка тривала кілька місяців. Громадянське суспільство та міжнародне співтовариство наполягали на праві вето для міжнародних експертів, тоді як деякі українські посадовці, посилаючись на необхідність забезпечення суверенітету України та дотримання букви та духу Конституції, виступали за суто консультативну функцію таких експертів.
Компроміс було досягнуто завдяки президентському законопроекту №7440: він передбачає створення Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ), до складу якої будуть входити шість експертів, які матимуть право заблокувати кандидата, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, більшістю голосів – не менше 4 із 6 голосів. Таке рішення ГРМЕ не може бути скасоване ВККС. Кандидат також може бути дискваліфікований, якщо за це проголосують не менше дванадцяти учасників спільного засідання ГРМЕ та ВККС (наприклад, три міжнародних експерта та дев'ять членів ВККС). Водночас кандидатура може бути схвалена суддею лише за умови її підтримки не менше, ніж 3 міжнародними експертами та 9 членами ВККС на спільному загальному засіданні ГРМЕ і ВККС.
(натисніть на зображення для перегляду)
Компромісне положення щодо прав іноземних експертів відрізняється від запропонованого в оригінальному президентському законопроекті № 7440. У затвердженій редакції Закону загальну чисельність міжнародних експертів було скорочено (з 7 до 6 членів). Як результат, для схвалення кандидата іноземними експертами тепер потрібна менша більшість голосів: три голоси «за» замість чотирьох. Проте, попри втрату одного члена, змінений президентський законопроект фіксує більш значущий здобуток ГРМЕ: рішення ВККС щодо доброчесності суддів повинні бути підтримані не менше, ніж трьома членами ГРМЕ, а чотирьох голосів міжнародних експертів достатньо для того, щоб дискваліфікувати кандидата. Це означає, що міжнародні експерти можуть заблокувати будь-якого кандидата за наявності згоди між чотирма експертами.
Права міжнародних експертів і суверенітет України
Народжувався Закон про Антикорупційний суд у Парламенті України болісно. Однією з перепон були права, які мають бути надані міжнародним експертам. Серед шести законодавчих ініціатив, зареєстрованих у Верховній Раді щодо створення Антикорупційного суду, одна ініціатива відводила міжнародним експертам суто консультативну роль – ВККС могла відхилити рекомендації експертів, а три законопроекти не передбачали участі іноземних експертів взагалі. Прихильники обмеження або відмови від міжнародного втручання висловлювали занепокоєння щодо суверенітету та цілісності конституційного ладу в Україні. У своїх аргументах вони зазвичай посилались на такі положення Конституції: статтю 5, яка визнає український народ єдиним джерелом влади, і статтю 125, яка забороняє створення надзвичайних або особливих судів.
Тоді як звернення до статті 125 ставить під сумнів саме існування Антикорупційного суду, застосування статті 5 кидає виклик праву вето міжнародних експертів на етапі добору суддів. Буквальне тлумачення статті 5 приводить до висновку, що приймати рішення про формування органів влади, у тому числі судових, можуть лише громадяни України. Однак, поки вся влада належить народу України, а він – прямо чи опосередковано через депутатів – доручає міжнародним експертам засновувати державні інститути або робить це сам разом із міжнародними організаціями, користуючись власним і міжнародним досвідом і знаннями, проблем зі статтею 5 не буде.
Така сама логіка лежить в основі останніх ініціатив в Україні, пов'язаних із запрошенням міжнародних експертів сприяти та підтримувати створення антикорупційних або правоохоронних органів. Наприклад, за погодженням з органами влади в Україні іноземні експерти залучались до процесу обрання Директора НАБУ та Голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Крім того, сучасне розуміння суверенітету орієнтується більше на права людини, а не на права держави, а це означає, що держава реалізує свій суверенітет шляхом забезпечення прав своїх громадян. Оскільки метою залучення міжнародних експертів є зміцнення судової системи в Україні для кращого захисту прав людини, цей захід може розглядатися як такий, що фактично зміцнює суверенітет держави.
Таким чином, незважаючи на суперечливість та незвичність, залучення міжнародних експертів до процедури добору само по собі не порушує суверенітет України і не суперечить її Конституції. Це також було відзначено Венеціанською комісією, яка зробила оцінку початкової версії законопроекту № 7440, запропонованої Президентом. Хоча Комісія і погодилася з тим, що залучення міжнародних експертів є винятковою мірою, вона розцінила такий підхід прийнятним. Комісія наголосила, що відповідно до практики ЄСПЛ створення судів за спеціальною процедурою не підриває їхньої незалежності. Розглядаючи ситуацію в Україні в міжнародному контексті, Венеціанська комісія також підкреслила, що «немає нічого дивного в створенні антикорупційних органів завдяки вагомій підтримці та внеску міжнародних донорів. Трапляється, що іноземні громадяни відіграють певну роль у судовій системі; наприклад, у деяких дуже малих країнах навіть серед суддів можуть бути іноземні громадяни. З огляду на специфічність ситуації в Україні залучення міжнародних експертів з належним урахуванням суверенітету України є виправданим».
На думку Венеціанської комісії, залучення міжнародних експертів є ключом до формування у громадськості довіри до новоствореного суду. Це припущення є добре обґрунтованим, враховуючи більш високий рівень довіри до інститутів, створених з міжнародною допомогою протягом кількох останніх років, порівняно з традиційними українськими органами. Згідно з результатами опитування, НАБУ, створеному за сприяння іноземних партнерів, довіряють більше, ніж будь-якому правоохоронному органу в Україні. Національні опитування також підтверджують, що, на думку українського суспільства, міжнародні експерти повинні відігравати ключову роль у люстрації та контролі за діяльністю судової системи.
Виклили, підводні камні і рекомендації
ВККС затверджує членів ГРМЕ, номінованих міжнародними організаціями (по два кандидати від міжнародної організації). З огляду на критику, яка обрушилася на ВККС під час добору суддів до Верховного суду, деякі українські експерти та активісти стурбовані можливим затвердженням ВККС більш лояльних до уряду України іноземних експертів. В Законі не прописано, як та які міжнародні організації висуватимуть кандидатів. Наприклад, буквальне тлумачення Закону може призвести до виключення Європейського Союзу – основного джерела фінансування антикорупційних реформ в Україні, оскільки ЄС є так званим sui generis формуванням, а не міжнародною організацією. Проте, згідно з інформацією, отриманою від ВККС, Європейський Союз було додано до переліку міжнародних організацій, які мають право висувати кандидатів.
ГРМЕ не бере участі у тестуванні кандидатів та проведенні співбесід з кандидатами. Вона виходить на сцену лише на етапі оцінки відповідності критеріям професійної етики та доброчесності після проходження кандидатами попереднього відбору та не бере участі в оцінці результатів кваліфікаційного іспиту. Деякі українські активісти та експерти пропонували залучати міжнародних експертів на всіх етапах конкурсу. На їхню думку, ГРМЕ, згідно зі своєю нинішньою роллю, може накладати вето на найгірших кандидатів, але це не вирішить проблеми з прийняттям ВККС сумнівних та свавільних рішень – проблеми ВККС, яку багато хто помітив під час добору суддів до Верховного суду.
Найбільше занепокоєння викликають часові обмеження: на проведення ретельної перевірки кандидатів Закон надає ГРМЕ 30 днів. Якщо протягом 30 днів ГРМЕ не проведе спеціальне спільне засідання з ВККС з розгляду проблемних кандидатів, вони автоматично вважатимуться такими, що пройшли перевірку на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності. Наразі неясно, скільки претендентів змагатимуться за посади суддів у ВАСУ. Ця цифра, однак, може бути достатньо високою, оскільки до ВККС вже подано близько 530 заяв про намір взяти участь у конкурсі. З іншого боку, ГРМЕ буде оцінювати дані лише тих, хто пройде кілька раундів попереднього відбору. З огляду на обсяг роботи та час, потрібний для перекладу інформації щодо кандидатів, графік роботи ГРМЕ буде щільним.
Зважаючи на такі виклики та підводні камені, для запобігання маніпуляціям та саботажу міжнародне співтовариство і громадянське суспільство, особливо ті НУО, які працюють у сфері протидії корупції, повинні пильно стежити за цим процесом і забезпечувати один одному підтримку.