Цифрова ера економіки у світі набирає обертів упродовж останніх років, що призвело до зростання податкового шахрайства та ухилення від сплати податків економічними суб’єктами. Транскордонний характер операцій, які проводяться через цифрові платформи, призвів до системного недотримання продавцями товарів, що користуються цифровими платформами, податкового законодавства. Розмір незадекларованого доходу чи прибутку є значним, що ускладнює реалізацію механізму визначення, нарахування та утримання відповідного податку, оскільки податкові органи тої чи іншої держави не мають достатньо інформації про доходи (прибутки) відповідних продавців, які користуються цифровими платформами, через те, що такі цифрові платформи створені в іншій юрисдикції.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В Європейському Союзі існує акт права ЄС, що регулює їх роль у цьому питанні, зокрема Директива Ради (ЄС) 2021/514 від 22 березня 2021 року про внесення змін до Директиви 2011/16/ЄС про адміністративну співпрацю у сфері оподаткування (далі – DAC7), яка зобов’язує операторів цифрових платформ до звітності та обміну інформацією.
DAC7 є європейською реалізацією Модельних правил Організації економічного співробітництва та розвитку (далі – ОЕСР) щодо звітування операторів цифрових платформ, зокрема, вона адаптує модельні правила ОЕСР у правову форму, що діє в усіх державах ЄС, та розширює їх для внутрішнього застосування держав-членів ЄС через імплементацію у національне законодавство.
Оподаткування доходів (прибутків) продавців цифрових платформ
Модельні правила ОЕСР щодо звітування операторів цифрових платформ є міжнародним стандартом звітування, що розроблений ОЕСР у межах BEPS, який зобов’язує операторів цифрових платформ (маркетплейсів, застосунків для оренди житла/транспорту, сервісів надання послуг тощо) збирати інформацію про доходи (прибутки) продавців-постачальників товарів, які використовують цифрову платформу для цього, і надавати її податковим органам тої держави, де зареєстровані такі платформи. Крім цього, Модельні правила ОЕСР визначають, яку саме інформацію оператори цифрових платформ повинні збирати, наприклад, ідентифікаційні дані продавців, суми отриманих доходів фізичних осіб чи прибутків економічних операторів, кількість транзакцій тощо.
У сукупності Модельні правила ОЕСР щодо звітування операторів цифрових платформ та DAC7 становлять глобальну європейську архітектуру прозорості цифрової економіки, де Модельні правила ОЕСР є міжнародним стандартом звітування, DAC7 є його реалізацією для держав-членів ЄС.
Директива 2011/16/ЄС про адміністративну співпрацю у сфері оподаткування (далі – DAC1) започаткувала систему адміністративної співпраці у сфері оподаткування між державами-членами ЄС і стала базою для наступних поправок (DAC2-DAC8).
Відповідно до статті 8ac(1) DAC1 (зі змінами згідно з DAC7) кожна держава-член вживає необхідних заходів, щоб вимагати від операторів платформ, що звітують, виконання процедур належної перевірки та виконання вимог щодо звітності, викладених у розділах II та III Додатка V.
Розділ II Додатка V DAC1 (зі змінами згідно з DAC7) визначає процедури належної перевірки. Наприклад, відповідно до пункту Б розділу II Додатка V DAC1 оператор платформи, що звітує, повинен збирати всю наступну інформацію для кожного продавця, який є фізичною особою та не є виключеним продавцем: ім'я та прізвище; основна адреса; будь-який ІПН, виданий цьому продавцю, включаючи кожну державу-члена, що видала ІПН, а за відсутності ІПН, місце народження цього продавця; ідентифікаційний номер платника ПДВ цього продавця, якщо такий є; дата народження.
Оператор платформи, що звітує, повинен збирати всю наступну інформацію для кожного продавця, який є економічним оператором, а не виключеним продавцем: юридична назва; основна адреса; будь-який ІПН, виданий цьому продавцю, включаючи кожну державу-члена, що видала його; ідентифікаційний номер платника ПДВ цього продавця, якщо такий є; реєстраційний номер підприємства; існування будь-якого постійного представництва, через яке здійснюється відповідна діяльність у Союзі, де це можливо, із зазначенням кожної відповідної держави-члена, де розташоване таке постійне представництво.
Відповідно до пункту Б розділу III (вимоги до звітності) Додатка V DAC1 (зі змінами згідно з DAC7) кожен оператор платформи, що звітує, повинен повідомляти таку інформацію: стосовно кожного продавця, що підлягає звітуванню, який здійснював відповідну діяльність, відмінну від оренди нерухомого майна: ідентифікатор фінансового рахунку, якщо він доступний оператору платформи, що звітує, і компетентний орган держави-члена, резидентом якої є продавець, що підлягає звітуванню; ім'я власника фінансового рахунку, на який сплачується або зараховується винагорода, тією мірою, в якій це доступно оператору платформи, що підлягає звітуванню, а також будь-яку іншу інформацію про фінансову ідентифікацію, доступну оператору платформи, що підлягає звітуванню, щодо цього власника рахунку; загальна сума винагороди, сплаченої або зарахованої впродовж кожного кварталу звітного періоду, та кількість відповідних видів діяльності, за які вона була сплачена або зарахована.
Дуже важливо звернути увагу на те, що Директива DAC1 (зі змінами згідно з DAC7) не передбачає, щоб оператор цифрової платформи був податковим агентом, на якого лягає тягар нарахування, утримання та сплати подоходного податку або податку з прибутку відповідних продавців (фізичних осіб або відповідно економічних операторів).
Оператор цифрової платформи має звітувати податковому органу тої держави-члена ЄС, в які цей же оператор має реєстрацію (постійне представництво (філію) або реєстрацію для платформ поза межами ЄС), тобто оператор платформи не звітує безпосередньо до країни кожного продавця. А вже після отримання такого звіту податковий орган держави реєстрації платформи через систему автоматичного обміну інформацією передає відповідну інформацію, що міститься у звіті, компетентним органам інших держав-членів ЄС, де зареєстрований відповідний продавець або де такий продавець здійснює економічну діяльність.
Так, стаття 8ас(2) DAC1 (зі змінами згідно з DAC7) регламентує, що відповідно до застосовних процедур належної перевірки та вимог до звітності, що містяться в розділах II та III Додатка V, компетентний орган держави-члена, де відбулося звітування, повинен шляхом автоматичного обміну повідомити компетентному органу держави-члена, в якій резидентом є той чи інший продавець, що підлягає звітності, таку інформацію щодо кожного продавця, що підлягає звітності: назва, адреса зареєстрованого офісу, ІПН; ім'я та прізвище продавця, який підлягає звітуванню, який є фізичною особою, та юридична назва продавця, який підлягає звітуванню, який є юридичною особою; основна адреса; будь-який ІПН продавця, який підлягає звітуванню; реєстраційний номер підприємства-постачальника, що підлягає звітуванню та є економічним оператором; ідентифікаційний номер платника ПДВ продавця, що підлягає звітності, якщо такий є; дата народження продавця, який є фізичною особою; ідентифікатор фінансового рахунку, на який сплачується або зараховується винагорода; ім'я власника фінансового рахунку, на який сплачується або зараховується винагорода; загальна сума винагороди, сплаченої або зарахованої протягом кожного кварталу звітного періоду, та кількість відповідних видів діяльності, за які вона була сплачена або зарахована.
А далі після отримання вище наведеної інформації від компетентного органу країни реєстрації платформи відповідний компетентний (як правило податковий) орган країни продавця визначає його суму грошових зобов’язань і згідно зі своїм національним законодавством за відповідними процедурами направляє до нього відповідні податкові вимоги щодо розміру подоходного податку чи податку з прибутку, що підлягає сплаті у відповідному звітному періоді.
Деякі нюанси сплати ПДВ із товарів, придбаних на цифрових платформах (маркетплейсах)
Аби не переобтяжувати статтю детальним правовим аналізом масивних положень Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість, у спрощеному вигляді процедура сплати ПДВ при продажу товару на цифровій платформі (маркетплейсі) виглядає наступним чином.
Система OSS (One-Stop Shop) є спеціальним режимом адміністрування ПДВ, запроваджений у межах реформ електронної комерції в ЄС з 1 липня 2021 року із внесенням відповідних змін до Директиви 2006/112. Мета системи OSS полягає в спрощенні сплати ПДВ при транскордонних операціях продажу товарів шляхом централізації декларування та сплати ПДВ через одну державу-члена ЄС. OSS є ключовим елементом сучасної моделі адміністрування ПДВ у ЄС, що забезпечує спрощення транскордонної онлайн-торгівлі товарами.
Система OSS складається із трьох режимів: Union OSS (застосовується до внутрішніх транскордонних поставок товарів у межах ЄС, де платник ПДВ реєструється в одній державі-члені ЄС і декларує ПДВ за всі поставки товарів в інші держави-члени через єдиний портал); Non-Union OSS (застосовується до послуг, що надаються споживачам у ЄС постачальниками, які не зареєстровані в ЄС); Import OSS (IOSS), про який мова піде далі.
Спеціальний режим для дистанційного продажу імпортованих товарів (IOSS) регламентований у статтях 369l-369х Директиви 2006/112 (зі змінами 2021 року). Визначення операції дистанційного продажу імпортованих товарів міститься у статті 14(4) Директиви 2006/112. Стаття 33 Директиви 2006/112 регламентує, що місцем постачання товарів дистанційного продажу, імпортованих із третіх територій або третіх країн до держави-члена, відмінної від тієї, в якій завершується відправлення або транспортування товарів клієнту, вважається місце, де товари знаходяться на момент завершення відправлення або транспортування товарів клієнту. Стаття 66а Директиви 2006/112 визначає, що податкове зобов’язання зі сплати ПДВ виникає в момент прийняття платежу. Стаття 143(1)(са) Директиви 2006/112 передбачає звільнення від сплати ПДВ при імпорті товарів з третіх країн, якщо ПДВ декларується через IOSS, що є ключовим елементом спеціальної схеми для дистанційних продажів товарів, імпортованих з третіх територій або третіх країн.
Отже, все про IOSS в ЄС і по черзі. Процедура сплати ПДВ з імпортованого товару, придбаного на цифровій платформі (маркетплейсі), залежить від того, чи застосовується схема IOSS відповідно до Директиви 2006/112. IOSS дозволяє справляти ПДВ з товару у момент дистанційного продажу на цифровій платформі (на сайті/маркетплейсі); задекларувати та сплатити ПДВ через одну державу-член ЄС, а також звільняє від обов’язку сплати ПДВ імпортером (покупцем) при митному оформленні цього товару.
IOSS застосовується до товарів вартістю до 150 євро і поширюється на дистанційний через маркетплейси продаж товарів, імпортованих в ЄС з третіх країн. IOSS може використовуватися продавцем поза межами ЄС (може зареєструватися в IOSS через посередника, який зареєстрований в ЄС), цифровою платформою (маркетплейсом), продавцем у ЄС (уже має постійне місце діяльності в ЄС, водночас він застосовує IOSS для імпортованих товарів із третіх країн вартістю менш як 150 євро, а для внутрішніх поставок застосовує Union OSS).
Більшість великих маркетплейсів (наприклад, AliExpress, Amazon, eBay тощо) використовують IOSS для відправлень товарів вартістю менш як 150 євро. У такій стандартній ситуації ПДВ нараховується в момент дистанційного продажу товару на маркетплейсі за ставкою держави-члена призначення товару і сплачується покупцем цього товару. Тобто покупець такого товару сплачує онлайн повну суму товару (ціна товару + ПДВ). Маркетплейс акумулює суму онлайн сплаченого покупцем ПДВ, декларує цю суму ПДВ в державі своєї реєстрації та перераховує її через IOSS у державу своєї реєстрації. За такої ситуації маркетплейс визнається постачальником товару для цілей ПДВ, оскільки маркетплейс фактично бере участь у постачанні товару, маючи повноваження стягувати вартість товару або встановлювати загальні умови його постачання. Маркетплейс може односторонньо визначати механізми вибору часу постачання товару, які покупець і продавець товару мають прийняти, або умови, за яких підлягатиме сплаті вартість товару, або правила, що формують загальні рамки постачання такого товару.
Держава реєстрації маркетплейсу розподіляє сплачені суми ПДВ між державами споживачів (покупців) цього товару, тобто суми ПДВ розподіляються між тими державами-членами ЄС, де фактично відбуватиметься споживання товарів, придбаних на маркетплейсі в порядку дистанційного продажу. Маркетплейс відповідає за правильність нарахування і декларування ПДВ. Далі формується посилка із придбаним онлайн товаром з IOSS-номером. І вже при безпосередньому імпорті (при митному оформленні) придбаного на такому маркетплейсі товару ПДВ вдруге не сплачується покупцем за умови наявності у такого товару IOSS-номера, який перевіряється митним органом. Також ПДВ не сплачується покупцем в момент безпосереднього (фізичного) отримання такого товару.
Якщо IOSS не застосовується маркетплейсом (продавець поза межами ЄС і не зареєстрований в IOSS), то товар, що був придбаний на такому маркетплейсі, ввозиться в ЄС як звичайний імпорт. У такій ситуації перевізник (пошта/кур’єр) подає митну декларацію на цей товар і ПДВ сплачується вже при безпосередньому ввезенні (через оператора поштового зв’язку або кур’єра), де може мати місце додаткова комісія за митне оформлення такого товару. У цьому випадку покупець придбаного на маркетплейсі товару сплачує ПДВ (наприклад, оператору поштового зв’язку) перед безпосереднім отриманням посилки, що вміщує такий товар.