Сонячна та вітрова генерація залишаються одним із найбільш перспективних напрямів для інвестицій, однак ринок поступово переходить від моделі швидкого зростання до професійного конкурентного девелопменту. У цих умовах здатність адаптуватися до нових правил ринку стають ключовим активом інвестора.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Саме таким маркером переходу став Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування енергетичних ринків, конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та посилення енергетичної стійкості» (далі – Закон), який набув чинності в березні 2026 року, та суттєво змінює правила підтримки відновлювальних джерел енергії (далі – ВДЕ), посилює роль аукціонів, стимулює розвиток систем накопичення енергії та фактично формує нову модель інвестування у сонячну й вітрову генерацію.
Закон демонструє також значно ширшу тенденцію – поступову трансформацію українського енергетичного сектору відповідно до європейських підходів Green Deal, ESG та сучасної архітектури енергетичних ринків. І хоча зміни створюють нові можливості для розвитку ВДЕ, вони водночас суттєво підвищують вимоги до якості підготовки проєктів, юридичного структурування та управління ризиками.
У цій статті ми розглянемо ключові зміни, які запроваджує вказаний Закон, як вони впливатимуть на ВДЕ-проєкти та звернемо увагу на практичні аспекти його застосування для учасників ринку.
Ключові зміни для інвесторів у сонячну та вітрову генерацію стосуються насамперед Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та Закону України «Про ринок електричної енергії». Закон змінює правила функціонування ринку відновлюваної енергетики, впроваджує нові підходи до державної підтримки ВДЕ, стимулює розвиток установок зберігання енергії (energy storage) та суттєво посилює вимоги до девелопменту проєктів. Водночас його вплив виходить далеко за межі енергетичного сектору, адже нові правила безпосередньо зачіпають земельні, містобудівні та інфраструктурні питання.
Від «зеленого тарифу» – до конкурентної моделі ринку
Однією з ключових змін стало продовження системи «зелених» аукціонів до 31 грудня 2034 року. Для ринку це має критичне значення, адже цикл підготовки та реалізації великих ВДЕ-проєктів в Україні займає роки, а відсутність довгострокового горизонту підтримки фактично блокувало можливість проєктного фінансування.
Водночас закон змінює саму філософію державної підтримки. Україна поступово відходить від адміністративної моделі «зеленого тарифу» та наближається до європейської системи ринкових стимулів market premium, яка використовується в ЄС. Одночасно змінюється логіка взаємодії з гарантованим покупцем та ринком електроенергії, що поступово інтегрує ВДЕ-генерацію у конкурентний ринок:
- класичний механізм контракту на різницю (CfD) трансформується в модель односторонньої ринкової премії;
- виробники більше не зобов’язані компенсувати гарантованому покупцю різницю, якщо ринкова ціна перевищує аукціонну;
- Кабінет Міністрів України щороку визначатиме річні квоти підтримки та публікуватиме прогнозні обсяги на чотири роки вперед.
Практичний коментар. Перехід до моделі ринкової премії (Feed-in-Premium) вимагає від девелопера не просто будувати станції, а й ефективно продавати енергію на РДН, ВДР та ринку двосторонніх договорів. Це означає необхідність інвестування у власні енерготрейдингові команди та програмне забезпечення для моніторингу цін у реальному часі.
Оскільки виробники тепер залишатимуть собі різницю, якщо ринкова ціна вища за аукціонну, практичним завданням девелопера стає зміщення генерації (за допомогою УЗЕ) на години найвищого попиту для отримання надприбутку, який раніше підлягав поверненню.
Energy Storage отримує окремий статус у системі підтримки
Окремий акцент Закон робить на установках зберігання енергії (energy storage). Фактично закон формує більш передбачувану модель державної підтримки, наближену до європейських підходів довгострокового планування ринку ВДЕ.
Закон передбачає окремі квоти підтримки для сонячних електростанцій з установками зберігання енергії – не менше 10% річного обсягу. Водночас встановлюються конкретні технічні вимоги до таких проєктів:
- потужність energy storage має становити щонайменше 80% потужності генерації;
- мінімальна ємність – не менше 2 кВт·год на 1 кВт встановленої потужності.
Крім цього, Закон запроваджує модель так званого «вечірнього відпуску», коли підтримка не надається протягом визначених денних годин пікової сонячної генерації.
Фактично держава стимулює не просто будівництво нових СЕС, а розвиток балансуючих та гнучких енергетичних рішень, що є критично важливим для України в умовах дефіциту маневрових потужностей, пошкодження енергетичної інфраструктури, інтеграції до європейської енергосистеми ENTSO-E.
Практичний коментар. Коментар від практиків. Квоти на сонячні електростанції (СЕС) з установками зберігання енергії (УЗЕ/BESS) стають пріоритетними для українського енергоринку через необхідність вирішення проблеми гнучкості енергосистеми та переходу від моделі «простого виробництва» до моделі керованої генерації.
Ескроу-рахунки як альтернатива банківським гарантіям
Закон значно модернізує механізми фінансового забезпечення участі в аукціонах. Відтепер інвестор може використовувати або безумовну та безвідкличну банківську гарантію, або фінансове забезпечення через рахунок умовного зберігання (ескроу).
Розмір забезпечення становить:
- 5 євро/кВт – для участі в аукціоні;
- 10 євро/кВт – для забезпечення виконання договору.
Для ринку це є важливою зміною в умовах обмеженого доступу до кредитних ресурсів та високої вартості банківських гарантій під час воєнного стану.
Практичний коментар. Необхідність резервування 15 євро/кВт (5 за участь + 10 за договір) у формі банківських гарантій або ескроу-рахунків вимагає від девелопера значного оборотного капіталу. Це змушує компанії ретельніше відбирати лише найбільш готові до реалізації проєкти.
Посилення відповідальності за нереалізацію проєктів
Закон суттєво підвищує вимоги до реальної готовності проєктів. Переможці аукціонів зобов’язані надати договір про приєднання або бронювання потужності, забезпечити введення об’єкта в експлуатацію у визначені строки, підтвердити фактичне приєднання до мережі.
Строки реалізації становлять:
- 18 місяців – для СЕС;
- 36 місяців – для інших ВДЕ;
- 42 місяці – під час дії воєнного стану.
У разі невиконання вимог договір про надання підтримки визнається недійсним, а фінансове забезпечення стягується на користь гарантованого покупця. Отже, ринок поступово відходить від практики «бронювання» проєктів без наміру їх реалізації.
Практичний коментар. Зазначені законодавчі зміни (зокрема Закон № 4777-IX) запроваджують жорсткий механізм боротьби з так званими «паперовими проєктами», які роками блокували дефіцитні потужності в мережах без реальних намірів будівництва.
Такий підхід робить «утримання» проєкту без реального будівництва економічно недоцільним і юридично неможливим. Це дозволяє очистити чергу на приєднання до мереж ОСР, що є важливим для ГК «Еко-Оптіма» та інших реальних інвесторів в умовах технічних обмежень мереж.
Нові правила щодо гарантій походження електроенергії
Закон істотно реформує систему гарантій походження електроенергії з ВДЕ. Зокрема гарантії походження визнаються об’єктом вільного цивільного обігу, допускається їх купівля-продаж за ринковими цінами, НКРЕКП отримує повноваження щодо перевірки достовірності даних реєстру, Україна запроваджує механізми взаємного визнання гарантій походження з ЄС та Енергетичним Співтовариством, що є важливим елементом інтеграції українського ринку до європейської системи ESG та декарбонізації.
Гнучке приєднання та нова логіка розвитку мереж
Окремий блок змін спрямований на підвищення гнучкості енергосистеми. Закон стимулює розвиток distributed generation, інтеграцію storage, більш адаптивні механізми приєднання до мереж, розвиток інфраструктури електрозарядних станцій.
Органи місцевого самоврядування отримують право фінансувати прокладання кабельних ліній та підготовку проєктної документації для електрозарядної інфраструктури.
ВДЕ-генерація для власного споживання та пов’язаних осіб: нові можливості для бізнесу
Однією з практично важливих новел Закону № 4777-IX стало розширення можливостей використання електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел, для власного споживання та забезпечення електроенергією пов’язаних осіб.
Відтепер виробники електричної енергії з відновлюваних джерел можуть використовувати власну генерацію не лише для технологічних потреб електростанції, а й для живлення інших електроустановок власного споживання, розташованих на тій самій або суміжних земельних ділянках. Для біогазових та біомасових проєктів законодавство передбачає ще ширші можливості щодо розташування таких об’єктів.
Крім цього, Закон дозволяє здійснювати електрозабезпечення об’єктів пов’язаних осіб без отримання ліцензії на постачання електричної енергії. За своєю суттю це створює правовий механізм внутрішнього корпоративного споживання електроенергії, виробленої ВДЕ-об’єктами.
Водночас для використання такого механізму необхідно забезпечити належний комерційний облік електроенергії, технічне відокремлення мереж та дотримання вимог щодо недопущення одночасного живлення споживачів як від генеруючого об’єкта, так і від мереж оператора системи передачі чи розподілу.
Для інвесторів та промислових груп ці зміни відкривають додаткові можливості для оптимізації енергоспоживання, розвитку моделей self-consumption та підвищення економічної ефективності ВДЕ-проєктів шляхом безпосереднього використання виробленої електроенергії всередині групи компаній.
Земля як головний актив проєкту
В умовах розвитку конкурентної моделі підтримки проєктів ВДЕ, особливого значення набуває своєчасне отримання прав на земельні ділянки, зокрема через механізм земельних торгів, передбачений земельним законодавством України. Фактично посилюється залежність успішності проєкту від наявності належно підготовленого земельного банку та можливості своєчасного приєднання до мережі. Для інвестора це означає, що земельний компонент переходить із «супровідного» етапу у ключовий елемент структурування проєкту ще до участі в аукціоні підтримки.
На практиці це охоплює необхідність комплексного legal due diligence:
- перевірка цільового призначення земельної ділянки та можливості розміщення об’єкта енергетики;
- аналізу містобудівної документації (комплексних планів, генеральних планів, ДПТ);
- перевірки наявності обмежень, охоронних зон, земель природно-заповідного фонду;
- оцінки ризиків щодо сервітутів, санітарних та охоронних обмежень;
- попереднього аналізу технічної можливості приєднання до мереж ОСР або ОСП.
Особливого значення набувають земельні торги. Після запуску конкурентної моделі підтримки громади дедалі активніше передають земельні ділянки під ВДЕ через електронні аукціони, що фактично створює подвійний рівень конкуренції: спочатку за доступ до земельної ділянки, далі – за квоту державної підтримки на енергетичному аукціоні.
У таких умовах помилки на етапі земельного структурування можуть напряму впливати на можливість участі в аукціоні або строки реалізації проєкту.
Окремо Закон передбачає спеціальний режим для реалізації окремих енергетичних проєктів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, розташованих у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового). Зокрема, на період воєнного стану та впродовж року після його припинення допускається зміна функціонального зонування, меж, категорії або навіть скасування статусу окремих територій та об’єктів природно-заповідного фонду для будівництва та реконструкції ліній електропередачі за пріоритетними енергетичними проєктами.
Фактично закон створює винятковий механізм спрощення реалізації критичної енергетичної інфраструктури, зокрема у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, де держава розглядає можливість масштабного розвитку енергетичних проєктів та мережевої інфраструктури.
Для девелоперів це означає необхідність глибшої інтеграції земельного, екологічного та енергетичного due diligence ще на ранніх стадіях підготовки ВДЕ-проєкту.
Отже, Закон не лише змінює окремі правила функціонування ринку ВДЕ, а й формує нову філософію інвестування в енергетику, де ключовими активами стають не тільки технології та капітал, а і якісна підготовка проєкту, правова визначеність та стратегічне планування.