Відновлення енергетичної інфраструктури — одне з головних завдань України після війни. Пошкодження генеруючих потужностей, потреба у децентралізованих джерелах енергії та модернізації мереж вимагають залучення приватного капіталу. Новий Закон України «Про публічно-приватне партнерство» (набрав чинності 31 жовтня 2025 року) (Закон) створює сучасну правову базу для таких інвестицій, поєднуючи інтереси держави та бізнесу. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Публічно-приватне партнерство (ППП) стає основним механізмом реалізації великих енергетичних проєктів — від будівництва нових електростанцій до розбудови мереж і впровадження «зелених» технологій. Для інвесторів це означає передбачувані правила гри, для держави — ефективний шлях відновлення стратегічної інфраструктури. Правова природа публічно-приватного партнерства Згідно із Законом. ППП — це форма співпраці, за якої приватний партнер фінансує, будує або експлуатує об’єкт публічного призначення, беручи на себе частину ризиків. У сфері енергетики це може бути нова генерація, відновлювана енергетика, тепло- чи електромережі. Важливою зміною є ініціювання проєктів належить виключно публічному партнеру. Тобто енергетичні компанії, що прагнуть реалізувати інфраструктурні проєкти, тепер мають співпрацювати з державними чи муніципальними структурами ще на етапі ідеї. Це спрощує планування, але вимагає від інвестора проактивності переконати публічну сторону в доцільності свого рішення. Кабінет Міністрів протягом року має ухвалити підзаконні акти: правила функціонування електронної платформи, типові договори, методики оцінки ефективності, порядок ведення реєстрів. До їх затвердження більшість процедур відбуватимуться у гібридному форматі: частково вручну, частково онлайн. Це тимчасово уповільнить запуск енергетичних ППП, але створить основу для повної цифровізації процесу. Щодо суб’єктного складу партнерства Новий закон конкретизує, хто може бути стороною ППП. Публічним партнером є орган влади або господарське товариство публічного сектору — наприклад, «Укренерго» чи державні енергокомпанії. Приватним партнером — юридична особа-резидент або компанія з ЄС, створена спеціально під конкретний проєкт. Для інвесторів це розширює коло потенційних партнерів: тепер можна реалізовувати проєкти безпосередньо із держпідприємствами, навіть якщо вони не є замовниками від імені міністерств. Такий підхід спрощує структуру угод і наближає її до європейських моделей SPV (special purpose vehicle). Можливі моделі співробітництва У законі закріплено дві базові моделі ППП: Концесійна — коли приватний інвестор будує та експлуатує енергетичний об’єкт (електростанцію, ТЕС, ГЕС, ВДЕ-комплекс), отримуючи дохід від користувачів або держави, а після завершення строку передає об’єкт у державну власність. Неконцесійна (договір ППП) — коли приватна компанія модернізує або обслуговує об’єкт, не набуваючи права власності, але отримуючи компенсацію за експлуатаційну готовність. Обидві моделі дозволяють залучати приватне фінансування без втрати контролю держави над стратегічними активами. Для енергетики це означає: приватний сектор може будувати нові потужності, модернізувати мережі або забезпечувати обслуговування — держава при цьому зберігає право власності. Процедура залучення приватного партнера Відбір приватного партнера здійснюється через конкурентну процедуру, що забезпечує відкритість, рівність учасників та належний рівень контролю з боку держави. Ця процедура має ключове значення саме для енергетичних проєктів, де масштаб інвестицій, ризики й суспільна значущість вимагають чітких і прозорих механізмів. 1. Ініціація проєкту. Публічний партнер формує концепцію або техніко-економічне обґрунтування (ТЕО). Для енергетичних проєктів це зазвичай означає розроблення попередньої моделі генерації, оцінку технічних можливостей підключення до мереж, екологічну експертизу та прогноз попиту на енергію. На цьому етапі інвестори можуть долучатися як консультанти, надаючи свої пропозиції або альтернативні рішення, проте остаточна ініціатива належить саме публічному партнеру. 2. Аналіз ефективності та ухвалення рішення про доцільність. Енергетичні ППП оцінюються не лише за економічними показниками, а й за енергетичною безпекою, інтеграцією у державні стратегії декарбонізації, відповідністю «зеленому курсу» ЄС. Для іноземних інвесторів це етап, коли можна вплинути на вибір технології чи фінансової моделі, що відповідатиме міжнародним стандартам ESG. 3. Організація конкурсу. Публічний партнер створює конкурсну комісію, готує документацію, визначає критерії відбору. Закон вимагає чітко прописати систему оцінювання — технічні, фінансові та юридичні аспекти. Для енергетики це може включати гарантії сталого постачання, строки введення об’єкта в експлуатацію, рівень локалізації обладнання, частку відновлюваних джерел. 4. Оголошення конкурсу. Інформація публікується на вебсайті публічного партнера та в майбутній електронній системі ППП (запуск очікується до 1 січня 2027 року). До моменту її створення всі оголошення та документи розміщуватимуться у гібридному форматі. Це важливо враховувати інвесторам, які планують участь у конкурсах найближчим часом. Частина комунікації залишатиметься паперовою або через e-mail. 5. Кваліфікаційний відбір. На цьому етапі перевіряється відповідність учасників кваліфікаційним критеріям. У сфері енергетики особливу увагу приділяють технічному досвіду інвестора, наявності портфеля аналогічних проєктів, фінансовій стійкості та відсутності порушень антикорупційного законодавства. Це створює додатковий бар’єр для несумлінних учасників і водночас підвищує довіру до конкурсу серед великих міжнародних компаній. 6. Подання та оцінювання пропозицій. Оцінюються три складові — технічна, фінансова та юридична. В енергетичних проєктах ключовими критеріями стають: технологічна надійність обладнання, прогнозований рівень ККД, вартість виробленої енергії, структура фінансування (власний капітал, кредити, гранти), а також механізми хеджування валютних ризиків. 7. Визначення переможця. Рішення приймається за критеріями ефективності, розподілу ризиків та економічної доцільності. Закон зобов’язує публічну сторону документально обґрунтовувати вибір пропозиції. Для енергетичного сектору це означає пріоритет для тих компаній, які пропонують баланс між інвестиційною вартістю, надійністю та інноваційністю (наприклад, гібридні системи генерації, системи зберігання енергії тощо). 8. Укладання договору ППП. Договір підписується після погодження з Міністерством фінансів України, уповноваженим органом та, за потреби, органом місцевого самоврядування. Для інвестора важливо пам’ятати, що всі ППП-договори регулюються українським правом. Арбітраж може використовуватись лише як механізм вирішення спорів, але не як альтернатива українській юрисдикції. Отже, нова процедура відбору приватного партнера створює збалансовану модель — держава зберігає контроль, а інвестор отримує прозорий, конкурентний і прогнозований процес участі. Для енергетичного сектору це відкриває шлях до реалізації масштабних проєктів з мінімізацією політичних і регуляторних ризиків. Економічні стимули для приватного партнера Законодавча модель ППП передбачає, що створені або модернізовані об’єкти залишаються у державній чи комунальній власності, тоді як приватний партнер отримує право користування ними з можливістю передачі такого права іншим суб’єктам. Основні джерела винагороди приватного партнера: плата користувачів — у разі комерційного використання (платні дороги, енергетичні об’єкти, логістичні хаби); плата за експлуатаційну готовність (availability payment) — регулярні платежі за доступність об’єкта чи послуги; комбінована модель — часткове фінансування за рахунок користувачів і компенсації від держави; винагорода у натуральній формі — земельні ділянки, інфраструктура, мережі; податкові стимули та державна підтримка — пільги, компенсації, доступ до програм фінансування. Важливим елементом реформування системи ППП є впровадження електронної платформи, передбаченої Законом. Вона має забезпечити подання заяв, ведення конкурсів, моніторинг виконання договорів і публічний контроль за результатами. Строк створення платформи — до 1 січня 2027 року. Новий Закон про ППП створює якісну нормативну основу для залучення інвестицій у відновлення енергетичної системи України. Він дає державі механізм контролю, а бізнесу — прогнозованість і захист вкладень. Модель, коли приватний партнер будує, вводить в експлуатацію та експлуатує енергетичний об’єкт, отримуючи дохід від користувачів або компенсацію від держави, — реалістичний спосіб швидко розбудувати генерацію й модернізувати мережі. Право власності залишається у держави, але ефективність управління — у приватного оператора. Потенціал ППП для енергетики величезний. Та водночас результат залежатиме від того, чи встигне Кабмін оперативно ухвалити вторинне законодавство і чи буде публічний партнер достатньо професійним, щоб перетворити законодавчу модель на реальні інвестиційні угоди.
17 листопада 2025, 13:27