Оновлення законодавства у сфері залучення приватних інвестицій із використанням механізму публічно-приватного партнерства (ППП) та концесії викликано вимогами сьогодення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зокрема, процедура підготовки проєктів державно-приватного партнерства була тривалою і могла займати від 18 до 24 місяців. Така значна часова затримка суттєво уповільнювала як відновлення об’єктів, зруйнованих війною, так і будівництво нової інфраструктури, необхідної для післявоєнної економічної перебудови України.
Чинний закон має на меті розв'язання ключових проблем реалізації публічно-приватного партнерства, зокрема, він передбачає спрощення процедур та законодавче закріплення фінансових гарантій, що дає змогу не лише оперативно відновити зруйновану інфраструктуру, але й забезпечити потужний поштовх українській економіці через запуск виробництв, створення нових робочих місць, розвиток взаємовигідної співпраці з бізнес-спільнотою та надання українському суспільству якісних, сучасних та інноваційних послуг.
Відтепер перелік галузей, де може застосовуватися ППП, більше не є вичерпним. Партнерство дозволено в будь-якій сфері, якщо це прямо не заборонено законом. Це відкриває двері для інвестицій у такі галузі, як житлове будівництво, оборона, медицина, освіта та транспорт.
На період воєнного стану та протягом семи років після його припинення (або скасування), для проєктів ППП, спрямованих на відновлення інфраструктури, застосовуватимуться спрощені процедури підготовки та проведення тендерів, які визначить КМУ.
Проєкти вартістю до €5 538 000 можуть реалізовуватися за спрощеною процедурою, без техніко-економічного обґрунтування. Достатньо концептуальної записки, що суттєво скорочує передтендерну стадію. Зберігається гарантія, що законодавство, яке погіршує становище приватного партнера (за винятком певних змін, як-от пом’якшення відповідальності, податкові пільги, або зміни, що не погіршують становище), не застосовується до приватного партнера протягом терміну дії договору. Крім того, офіційно запроваджено механізм гарантії мінімального доходу для приватного партнера, що знижує комерційні ризики проєкту.
Також розширений інструментарій державної підтримки, що включає гранти як офіційну форму, співфінансування будівництва, платежі за доступність та викуп продукції/послуг. Дозволено співфінансування проєктів за рахунок державних/комунальних підприємств та господарських товариств публічного сектору, що зменшує залежність від державного та місцевого бюджетів.
У проєктах є можливість поєднувати приватне та донорське фінансування, від міжнародних організацій чи країн, що мінімізує ризики та капітальні видатки для приватного партнера.
Нове регулювання розширює можливості інвесторів щодо володіння та користування об’єктами партнерства. Приватний партнер може залишати у своїй власності деякі допоміжні активи проєкту.
У випадку житлових проєктів, приватний партнер може стати власником новоствореної нерухомості або передати її кінцевим бенефіціарам, при цьому держава зберігає контроль над стратегічною інфраструктурою.
Попри скасування приватної ініціативи в її попередньому вигляді (право ініціювати проєкт формально належить лише публічному партнеру), бізнес може подавати пропозиції та активно вести ранній діалог з органами державної влади чи місцевого самоврядування, щоб їхні ідеї були включені до переліків проєктів відновлення.
Новий Закон про ППП, хоча й спрощує багато процедур, все ж встановлює чіткі законодавчі вимоги та кваліфікаційні критерії до приватних партнерів (інвесторів). До таких можливо віднести процедуру відбору приватного партнера. Відтепер визначення приватного партнера здійснюється виключно на конкурсних засадах (через конкурс/тендер), за винятком випадків, прямо передбачених законом. Такий підхід має забезпечити прозорість та конкуренцію. Однак якщо на конкурс подано лише одну заявку, договір може бути укладений з цим претендентом за умови його відповідності основним кваліфікаційним вимогам.
Приватний інвестор не може сам ініціювати процедуру. Ідея має бути подана публічному партнеру, який вже сам вирішує, чи включати цей проєкт до свого «Переліку об’єктів ППП» і оголошувати конкурс чи ні.
Публічний партнер встановлює до претендентів низку вимог, що базуються на принципах Закону України «Про публічні закупівлі» та конкретизуються для ППП.
Інвестор має відповідати таким критеріям:
- наявність необхідного обладнання, матеріально-технічної бази та технологій для виконання проєктних, будівельних та експлуатаційних робіт;
- наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід для управління проєктом;
- наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічних за предметом договорів в Україні чи за кордоном;
- наявність фінансової спроможності, підтвердженої фінансовою звітністю, для забезпечення реалізації проєкту;
Публічний партнер зобов’язаний вимагати від інвестора відповідності як мінімум двом (і зазвичай більшій кількості) з цих критеріїв.
Основні проєкти, вартість яких більше чим €5 538 000 готуються у два обов’язкові етапи:
- концептуальна записка: початкове обґрунтування ідеї, мети, очікуваних результатів, попереднього розподілу ризиків.
- техніко-економічне обґрунтування: детальний аналіз фінансової, економічної, соціальної доцільності та юридичної структури проєкту.
Техніко-економічне обґрунтування є ключовим документом для прийняття рішення про оголошення конкурсу.
Для проєктів, очікувана вартість яких менша за €5 538 000 (за курсом НБУ), законодавство передбачає спрощену процедуру. В цьому випадку не потрібно готувати дороге та тривале техніко-економічне обґрунтування, достатньо буде лише концептуальної записки та її аналізу, що значно прискорює передтендерну стадію.
Після перемоги в конкурсі та укладення договору, приватний партнер зобов'язаний:
- регулярно надавати публічному партнеру інформацію про виконання договору ППП (фінансовий стан, хід будівництва, експлуатаційні показники тощо);
- дозволяти публічному партнеру здійснювати контроль за виконанням умов договору;
- неухильно дотримуватися умов договору ППП, які включають вимоги до якості послуг, термінів будівництва та обслуговування об’єкта.
Загалом, новий закон вимагає від інвесторів високої прозорості, фінансової стійкості та підтвердженого досвіду, але натомість надає посилені гарантії стабільності та можливість залучення додаткового фінансування.
Головними порадами для потенційних приватних партнерів та інвесторів є:
- проактивна підготовка концептуальних пропозицій та проведення презентацій їх публічним партнерам, які можуть включити ідею до свого плану (Переліку об’єктів ППП), що є першим кроком до реалізації.
- пошук проєктів, пов'язаних з відновленням критичної інфраструктури, які мають пріоритет і можуть бути реалізовані за скороченою процедурою протягом семи років;
- структурування проєктів так, щоб його вартість була нижче €5 538 000, що дозволить уникнути складного техніко-економічного обґрунтування та прискорити процес;
- включення до угоди гарантії Мінімального доходу (MRG), який гарантує, що публічний партнер компенсує різницю, якщо фактичний дохід не досягне узгодженого мінімуму.
- залучення Міжнародних фінансових інституцій, співпраця з якими забезпечує не лише фінансування, але й додатковий захист інвестицій та політичне страхування від воєнних/політичних ризиків;
- перевірка умов угоди, що вона містить положення про незастосування змін у законодавстві, які погіршують становище, протягом усього терміну дії договору.
Можна відзначити, що нарешті в Україні створено сучасний правовий механізм для масштабних інфраструктурних та соціально значущих проєктів, відкриваючи нові можливості для взаємодії держави, муніципалітетів та бізнесу.