Нормативне регулювання відповідальності боржника за прострочення грошових зобов’язань є важливою частиною цивільного законодавства України. У ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено механізм компенсації кредиторові матеріальних втрат, які виникають унаслідок невиконання боржником своїх грошових зобов’язань у визначені строки. Запровадження воєнного стану з 24 лютого 2022 року спричинило суттєві модифікації в застосуванні цих норм, які потребують детального аналізу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Правова природа 3% річних та інфляційних втрат
Визначення і функціональне призначення
Відповідно до ст. 625 ЦК України є два самостійні елементи компенсації за прострочення грошового зобов’язання: 3% річних від простроченої суми та індексація боргу відповідно до встановленого індексу інфляції.
3% річних — це визначена законом плата за користування боржником чужими грошовими коштами. На відміну від штрафних санкцій, які мають карну природу та застосовуються як засіб впливу на боржника за порушення зобов’язання, 3% річних від простроченої суми мають компенсаційний характер.
Інфляційні втрати (індексація) спрямовані на відшкодування кредиторові знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів. Механізм індексації забезпечує збереження купівельної спроможності грошової суми, що належить кредиторові, на рівні, який був у момент порушення грошового зобов’язання.
Судова позиція щодо правової природи 3% річних та інфляційних втрат
Велика Палата Верховного Суду сформувала усталену правову позицію щодо природи цих платежів. Зокрема, у постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 визначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.
Ключовою характеристикою є те, що ці суми нараховуються незалежно від вини боржника та зупинення виконавчого провадження або виконання судових рішень про стягнення грошових сум. Це означає, що об’єктивний факт прострочення сам собою генерує право кредитора на їх стягнення, без необхідності доказування вини боржника або причин затримки.
Період нарахування позовної давності
За загальним правилом, невиконання боржником грошового зобов’язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов’язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Продовження та зупинення позовної давності під час воєнного стану
Важливі зміни щодо регулювання позовної давності були запроваджені законодавством, що враховує надзвичайні обставини періоду карантину та воєнного стану.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 роз’яснила темпоральні межі цього регулювання.
Якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року (дата набрання чинності Законом про продовження строків під час карантину), то строк звернення до суду було:
- спочатку продовжено на період дії карантину до 30 червня 2023 року;
- надалі продовжено на період дії воєнного стану до 29 січня 2024 року;
- з 30 січня 2024 року перебіг строку зупинено на період дії воєнного стану.
Практичне значення: кредитори можуть сьогодні звертатися до суду з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення — за п’ять, сім або навіть більше років — без обмеження останніми трьома роками, за умови, що позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року.
Закон України від 14 травня 2025 року №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» скасовує норму про загальне зупинення строків позовної давності на період воєнного стану.
Закон набрав чинності 4 вересня 2025 року, тобто з цієї дати строки позовної давності відновили свій перебіг, що безпосередньо впливає на можливість стягнення 3% річних від простроченої суми та індексації боргу відповідно до встановленого індексу інфляції за ст. 625 ЦК України.
Оскільки прострочення виконання грошового зобов’язання є триваючим правопорушенням, право на стягнення 3% річних від простроченої суми та індексації боргу обмежується останніми трьома роками до подання позову.
Після відновлення перебігу це обмеження знову застосовується — кредитори можуть стягнути компенсації лише за останні три роки до подання позову, якщо не встигнуть звернутися до суду до спливу залишку строку позовної давності.
Для кредитних і позикових відносин Закон має значення щодо стягнення сум, нарахованих до 24 лютого 2022 року, оскільки за період з цієї дати діє мораторій на нарахування 3% річних від простроченої суми та індексації боргу відповідно до встановленого індексу інфляції.
Для звичайних господарських договорів (поставка, підряд, послуги, оренда) відновлення позовної давності впливає на всі періоди прострочення, адже мораторій на ці договори не поширювався.
Судова справа про багаторічні затримки
Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2024 року у справі №206/2984/23 розглядав конкретний випадок багаторічної затримки виконання грошового зобов’язання. Суд підтвердив, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов’язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення.
Суд наголосив на триваючому характері правопорушення та встановив, що право на позов виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов’язання до моменту його усунення. Практичні наслідки цього рішення для кредиторів полягають у можливості стягувати 3% річних та інфляційні втрати за весь період прострочення без обмеження останніми трьома роками за умови дотримання вимог щодо спливу позовної давності на 2 квітня 2020 року.
Застосування ст. 625 ЦК під час воєнного стану: диференціація залежно від виду договору
Мораторій на нарахування у кредитних і позикових відносинах
З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Законодавець запровадив захист для позичальників у кредитних і позикових відносинах через встановлення спеціального мораторію.
У п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором кредиту або позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов’язку сплати неустойки, штрафу чи пені за такий період прострочення.
Темпоральні межі мораторію: дія мораторію розпочинається з 24 лютого 2022 року (дата введення воєнного стану) та триває протягом періоду дії воєнного стану плюс 30 днів після його припинення або скасування.
Розмежування: період до та після 24 лютого 2022 року
Постанова Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі №206/2984/23 деталізувала темпоральні межі застосування мораторію.
Закон №2120-ІХ від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що вніс зміни до норм ЦК України, виключив можливість нарахування сум за ст. 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року для кредитних і позикових відносин.
Однак критично важливо, що цей Закон не змінив положення щодо продовження строку давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих до 24 лютого 2022 року, на період дії карантину.
Практичний приклад: договір позики був укладений 1 січня 2020 року. Позичальник прострочив платіж. Позов подано у жовтні 2024 року. За період з 1 січня 2020 року до 2 лютого 2022 року можуть бути стягнуті 3% річних та інфляційні втрати без обмеження трьома роками (через дію норм про продовження позовної давності). За період з 24 лютого 2022 року до дня фактичної сплати боргу нарахування припиняється через дію мораторію.
Звичайні господарські договори: відсутність мораторію
Мораторій на нарахування 3% річних та інфляційних втрат поширюється винятково на кредитні та позикові відносини. Для всіх інших типів господарських договорів (договорів поставки, підряду, надання послуг, оренди, комісії, агентських договорів тощо) застосування ст. 625 ЦК під час воєнного стану залишається в повному обсязі без жодних обмежень.
Розмежування: компенсаційні платежі та штрафні санкції
Правова природа як основна критеріальна ознака
Ключовим фактором для розуміння застосування мораторіїв, встановлених для окремих сфер економіки (наприклад, мораторій НКРЕКП для енергетики), є правова природа 3% річних та інфляційних втрат.
Верховний Суд неодноразово підкреслював, що 3% річних та інфляційні втрати не належать до штрафних санкцій у розумінні законодавства України. Це розмежування має принципове значення, оскільки для деяких видів договорів встановлені спеціальні мораторії саме на штрафні санкції.
Судова позиція Північного апеляційного господарського суду
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 4 вересня 2023 року у справі №910/1353/23 категорично визначила, що 3% річних та інфляційні втрати не мають характеру штрафних санкцій, і положення постанови НКРЕКП №332 від 25 лютого 2022 року (яка встановила мораторій на штрафні санкції в енергетиці) не підлягають застосуванню до цих платежів.
Суд підкреслив, що це компенсаційні платежі, а не санкції каральної природи. Право вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення способів захисту майнового права та інтересу.
Практичне значення: мораторії на штрафні санкції, встановлені для окремих галузей, не поширюються на 3% річних та інфляційні втрати. Ці платежі можуть стягуватися незалежно від наявності спеціальних мораторіїв на штрафні санкції.
Механізм нарахування та розрахунку
Помісячне нарахування інфляційних втрат
Усталена практика Верховного Суду встановила методологічно важливу позицію щодо механізму розрахунку інфляційних втрат.
Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, після чого одержані результати підсумовуються за весь час прострочення.
Це означає, що неправильно здійснювати розрахунок шляхом простого множення суми боргу на сукупний індекс інфляції за весь період прострочення. Необхідно здійснювати помісячне нарахування з використанням індексів інфляції, що щомісячно публікуються Державною службою статистики України.
Врахування часткових погашень
Постанова Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі №905/21/19 встановила принципово важливий порядок врахування часткових платежів у процесі розрахунку індексації та 3% річних.
При зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов’язання боржником сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці. Отже, при розрахунку враховується фактична вартість грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів.
Методологічний приклад
Основний борг: 100 000 грн.
Індекс інфляції за місяць: 1,03 (тобто 3% зростання).
Проіндексований борг на кінець місяця: 103 000 грн.
Часткова сплата: 30 000 грн.
Правильний залишок: 103 000 – 30 000 = 73 000 (а не 100 000 – 30 000 = 70 000).
Розрахунок індексації для наступного місяця здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку.
Темпоральна межа врахування індексу за місяць платежу
Постанова Верховного Суду від 5 липня 2019 року у справі №905/600/18 встановила чітке правило для розмежування моменту врахування індексу інфляції за конкретний місяць. Якщо сума боргу сплачується з 1 по 15 число місяця, то індекс інфляції за цей місяць враховується у розрахунку.
Якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 число місяця, то індекс інфляції за поточний місяць не враховується, а розрахунок індексації починається з наступного місяця.
Це правило дає змогу уникнути суперечок щодо того, чи враховувати індекс інфляції за місяць, у якому відбулося погашення боргу.
Нарахування 3% річних як законодавчо встановлений мінімум
Незменшуваність законодавчого мінімуму
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 категорично встановила, що розмір процентів річних, який становить 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є законодавчо встановленим мінімальним розміром. Суд визначив, що цей мінімум не підлягає зменшенню судом.
Практичне значення цієї позиції: суд не може зменшити 3% річних нижче встановленого законом мінімуму, навіть за наявності виняткових обставин.
Договірна можливість встановлення підвищеного розміру
У ст. 625 ЦК України прямо передбачена можливість встановлення іншого розміру процентів договором або законом. Сторони господарського договору мають право встановити більший розмір, ніж 3% річних, наприклад, 5%, 10% чи 15% річних. Такий договірний розмір буде правомірним за умови дотримання принципів розумності та справедливості.
Однак сторони не мають права встановити розмір нижче 3% річних, оскільки це суперечитиме імперативній нормі закону про встановлення мінімального розміру відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.
Реституція та застосування ст. 625 ЦК України
Реституційне зобов’язання як грошове зобов’язання
Особливо актуальним залишається питання про застосування норм ст. 625 ЦК України до зобов’язань, які виникають внаслідок визнання правочину недійсним.
У ст. 216 ЦК України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2023 року у справі №200/15881/17 встановила, що реституційне зобов’язання є самостійним цивільно-правовим зобов’язанням, яке підпорядковується загальним правилам про цивільні зобов’язання, зокрема правилам про відповідальність за прострочення виконання.
Застосування індексації та 3% річних при реституції
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №904/4156/18 розглядала спір, що стосувався стягнення боргу, інфляційних втрат і процентів за ст. 625 ЦК України. Суд встановив, що апеляційний суд неправильно визначив період, за який нараховуються проценти, і здійснив власний перерахунок, врахувавши інфляційні втрати.
Суд підкреслив компенсаційну природу індексації та 3% річних, визначивши, що вони спрямовані на відшкодування втрат кредитора від знецінення коштів та користування боржником чужими грошовими коштами. Хоча ця справа не стосувалася безпосередньо реституції, Суд роз’яснив принцип, актуальний і для ситуацій, коли кошти утримуються після визнання правочину недійсним.
Момент припинення нарахування
Важливо визначити, з якого моменту припиняється нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Судова практика однозначно встановила: нарахування припиняється з моменту фактичної сплати боргу, а не з моменту прийняття судового рішення про стягнення або відкриття виконавчого провадження.
Це означає, що якщо боржник не сплачує борг після прийняття судового рішення, 3% річних та інфляційні втрати продовжують нараховуватися до моменту фактичного погашення заборгованості. Кредитор має право звернутися до суду з новим позовом про стягнення цих сум за період після прийняття попереднього рішення.
Це правило застосовується незалежно від того, чи відкрито виконавче провадження, чи його зупинено, оскільки нарахування відбувається в силу закону, а не в силу судового рішення.
Практичні рекомендації для кредиторів
Для успішного стягнення 3% річних та інфляційних втрат рекомендується:
1. Чітке формулювання позовних вимог. Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат повинні бути включені у позовну заяву як самостійні позовні вимоги поряд з вимогою про стягнення основного боргу із прямим посиланням на ст. 625 ЦК України.
2. Детальні розрахунки. Необхідно подати детальний розрахунок 3% річних та індексів інфляції за кожен місяць прострочення, використовуючи офіційні дані Державної служби статистики України. Розрахунок має містити посилання на умови договору, момент виникнення прострочення та момент виплати боргу.
3. Аналіз виду договору та темпоральних обставин. Якщо договір стосується кредитних або позикових відносин, необхідно перевірити дату виникнення прострочення та розмежувати період до 24 лютого 2022 року (коли мораторій на нарахування не діяв) та період після цієї дати (коли мораторій застосовується).
4. Аналіз позовної давності. Необхідно встановити, чи спливла позовна давність станом на 2 квітня 2020 року. Якщо позовна давність не спливла на цю дату, то кредитор матиме право стягувати суми за весь період без обмеження трьома роками.
5. Посилання на судову практику. У судових твердженнях та запереченнях необхідно посилатися на постанови Верховного Суду, особливо на рішення Великої Палати, яка встановлює єдину судову практику та принципово важливі позиції щодо застосування ст. 625 ЦК України.
Висновок
Ст. 625 Цивільного кодексу України залишається одним із ключових інструментів захисту майнових прав кредитора в умовах економічної нестабільності, інфляційних коливань та воєнного стану. Її застосування забезпечує відновлення реальної вартості грошового зобов’язання та компенсує кредитору втрати від користування боржником чужими коштами.
Аналіз судової практики та законодавчих змін дає змогу зробити такі узагальнені висновки:
• 3% річних та інфляційні втрати — це не штрафні санкції, а компенсаційні платежі, що нараховуються незалежно від вини боржника. Їхня мета — відшкодування втрат кредитора, а не покарання боржника.
• Прострочення виконання грошового зобов’язання є триваючим правопорушенням, тому позовна давність обчислюється окремо за кожен місяць прострочення. Це забезпечує можливість стягнення компенсацій навіть за багаторічні періоди невиконання зобов’язань.
• Воєнний стан та карантин не припинили дії ст. 625 ЦК України, але істотно вплинули на позовну давність. Законодавець зупинив її перебіг на весь період воєнного стану, що фактично подовжує строк звернення до суду для кредиторів.
• Мораторій, передбачений Законом №2120-ІХ, поширюється лише на кредитні та позикові відносини. Для інших договірних зобов’язань (поставка, оренда, підряд, послуги тощо) дія ст. 625 ЦК України залишається повною та безперервною навіть під час війни.
• Судова практика підтверджує обов’язковість і мінімальний характер 3% річних. Суд не має права зменшувати цей розмір нижче встановленого законом, за винятком рідкісних, дійсно виняткових обставин, коли застосування повної відповідальності було б явно неспівмірним наслідкам порушення.
• Реституційні зобов’язання також підпадають під дію ст. 625 ЦК України, адже вони мають грошовий характер і передбачають відповідальність боржника за несвоєчасне повернення отриманого майна чи коштів.
• Нарахування 3% річних та інфляційних втрат триває до моменту фактичного виконання зобов’язання, незалежно від прийняття судового рішення або відкриття виконавчого провадження.
Отже, у період воєнного стану ст. 625 ЦК України зберігає свою силу як універсальний механізм компенсації, адаптований до нових правових реалій. Для кредиторів вона залишається ефективним засобом відновлення порушених прав, а для судів — інструментом забезпечення балансу інтересів сторін у сфері грошових зобов’язань.
З огляду на актуальні позиції Великої Палати Верховного Суду сучасне застосування ст. 625 ЦК України формує систему стабільного захисту кредиторів, у якій поєднуються принципи справедливості, пропорційності та правової визначеності навіть в умовах надзвичайних обставин.